Ухвала

від 20.04.2018 по справі 911/809/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" квітня 2018 р.           м. Київ           Справа № 911/809/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" (Київська обл., м. Бровари) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" (Київська обл., м. Бровари) про забезпечення позову до подання позовної заяви від 19.04.2018 і додані до неї матеріали, подану до пред'явлення позову, -

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

19.04.2018 на розгляд до господарського суду Київської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" від 19.04.2018 про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно з якою останнє просить суд:

- заборонити територіальним органам Міністерства юстиції України, суб'єктам державної реєстрації прав (у тому числі державним та приватним нотаріусам), державним реєстраторам та усім акредитованим суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:023:0537, власником якої є ТОВ "Нива";

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Нива" (код ЄДРПОУ 30598107, адреса місцезнаходження: 07400, м. Бровари, вул. Київська, 161) та будь-якому іншому вчиняти відносно спірного нерухомого майна будь-які дії щодо державної реєстрації права власності, оренди та суборенди.

Виходячи зі змісту заяви та доданих до неї документів, звернення до суду спричинене слідуючими обставинами.

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" було укладено договір оренди № м108-Н, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" як орендодавець на підставі підписаного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" як орендарем акту від 01.01.2016 передало останньому у тимчасове користування земельну ділянку у торговельному об'єкті, на ринку з продажу продовольчих і непродовольчих товарів, що є предметом оренди та розташовий за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Возз'єднання, 4, загальною площею 6,95 кв.м.

За умовами договору оренди, строк оренди земельної ділянки до 31.12.2016.

01.01.2017 між сторонами було підписано додаткову угоду до укладеного договору оренди, якою сторони погодили продовжити строк оренди земельної ділянки до 31.12.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" у поданій на розгляд заяві про забезпечення позову вказує на те, що умовами договору оренди № м108-Н від 01.01.2016 передбачено можливість поновлення договору на строк, встановлений в п. 6.1 договору, за умови дотримання орендарем вимог п. 6.3 договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" стверджує, що до цього часу договір оренди земельної ділянки між сторонами не розірваний, оскільки протягом 15 днів з моменту закінчення строку його дії, як це передбачено п. 6.3 договору, від орендодавця не надійшло заперечень щодо продовження дії договору, орендна плата вноситься своєчасно і орендодавець не відмовляється від прийняття плати за користування об'єктом оренди.

Проте з повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" від 03.04.2018, яке було отримано орендарем 10.04.2018, йому стало відомо, що земельна ділянка, яка орендується заявником, готується до продажу.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник вказує, що згідно зі ст. 137 ГПК України суду надано право забезпечувати позов, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії.

Обгрунтовуючи необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову, наведених в прохальній частині заяви від 19.04.2018, заявник посилається на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" як наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на підставі ч. 2 ст. 777 ЦК України, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

За твердженням заявника, наразі Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" готує позовну заяву до суду, де предметом позову є вимога про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки з метою її подальшого викупу.

При цьому, у поданій на розгляд суду заяві від 19.04.2018 заявник вказує, що на сьогоднішній день існує реальна ймовірність того, що доки Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" буде відстоювати свої порушені права в судовому процесі, спірне майно може бути відчужене з боку відповідача іншому покупцю, всупереч ст. 777 ЦК України.

Оцінивши викладені у заяві про забезпечення позову від 19.04.2018 обставини та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог заявника з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в п. п. 2 та 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

У відповідності до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів держави, територіальних громад, юридичних або фізичних осіб.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що на обгрунтування заяви про забезпечення позову в частині наявності зв'язку між заходами до забезпечення позову, які просить застосувати заявник, і предметом майбутньої позовної вимоги за позовом, який має намір подати Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД", останнім долучено в якості доказів до поданої заяви незасвідчені копії примірників договору оренди № м108-Н від 01.01.2016 з додатком та додаткової угоди № 1 від 01.01.2017 про зміну договору суборенди № м108-Н від 01.01.2016, в той час як за приписами ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються до суду в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Разом з тим, суд вказує, що вищезазначені документи не засвідчують зв'язок заходів до забезпечення позову із об'єктом щодо якого заявник заявляє вимогу про їх застосування, оскільки у поданій заяві від 19.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" просить суд заборонити здійснювати заходи відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:023:0537 без зазначення адреси її місцезнаходження, тоді як у договорі оренди № м108-Н від 01.01.2016 навпаки, наявна адреса її розташування, однак відсутній кадастровий номер землі, що виключає можливість суду перевірити чи до тієї земельної ділянки, яка передана заявнику в оренду, останнім заявлено вимогу про забезпечення позову, чи ні.

До того ж, заявник вказує, що земельна ділянка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Нива", однак доказів зазначеним фактам не надає.

Тобто при подачі заяви від 19.04.218 заявником не було підтверджено належним чином ні обставин належності земельної ділянки, про яку йдеться у заяві, Товариству з обмеженою відповідальністю "Нива" відносно якого заявник просить задовольнити вимогу про заборону йому вчиняти певні дії, ні правового статусу спірної земельної ділянки, з огляду на те чи є вона предметом користування за договором оренди №м108-Н від 01.01.2016 чи іншого договору.

Окрім того, суд звертає увагу заявника, що як на підставу, яка засвідчує продовження між сторонами строку дії договору оренди №м108-Н від 01.01.2016, останнім було долучено до заяви копію додаткової угоди № 1 від 01.01.2017, натомість зі змісту вказаної угоди вбачається, що вона укладена на зміну умов в частині строку дії договору суборенди, а не договору оренди.

Поряд з цим, суд критично оцінює посилання заявника у заяві про забезпечення позову на обставини, що існує ймовірність продажу Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" земельної ділянки, орендованої Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" згідно з договору №м108-Н від 01.01.2016, оскільки вказані доводи завником документально не підтверджені, а отже останнім, в порушення вимог статей 13, 74 ГПК України, не надано жодних доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів до забезпечення позову, які зазначені у заяві від 19.04.2018, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог за позовом, який заявник має намір подати до суду для захисту своїх порушених прав.

Повідомлення від 03.04.2018, адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД", із вимогою звільнити об'єкт оренди, у зв'язку з закінченням 31.12.2017 строку дії договору суборенди № 108, не є таким доказом в силу тих обставин, що не містить в собі інформації про бажання товариства здійснити продаж спірної земельної ділянки, а лише вказує про відсутність наміру орендодавця укладати договори оренди щодо своєї земельної ділянки. Інших доказів, які б засвідчили активні дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" щодо продажу належного йому майна, на яке претендує заявник, до заяви не додано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" передчасно вважає, що у зв'язку із невжиттям заходів забезпечення позову у спосіб, що вказаний в заяві від 19.04.2018, існує ймовірність виникнення обставин, які можуть вплинути на порушення його переважних прав як орендаря земельної ділянки на її першочерговий викуп.

Враховуючи викладене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом можливих позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні достатні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" від 19.04.2018 про забезпечення позову, що є підставою для відмови у їх застосуванні шляхом винесення відповідної ухвали.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістика ЛТД" від 19.04.2018 про забезпечення позову, поданої до пред'явлення позову.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею та відповідно до ст. 256 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата підписання ухвали: 20.04.2018.

Суддя                               В.М. Антонова