Рішення

від 28.03.2018 по справі 911/3496/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3496/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/3496/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейдгарант ,

м. Верхівцеве, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Росер , м. Біла Церква

про стягнення 47 576,47 грн.

Представники:

від позивача: Рогачов Ю.М., представник за договором про надання правової допомоги;

від відповідача: Говоруха М.М., ордер № 65500 від 17.01.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдгарант (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Росер (відповідач) про стягнення 47 576,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором транспортно-експедиторських послуг № 50/Е-2017 від 27.04.2017, у зв'язку з чим позивач несе додаткові витрати за користування вагоном.

Ухвалою суду від 27.11.2017 порушено провадження у справі № 911/3496/17 та призначено її до розгляду на 13.12.2017.

Ухвалою суду від 13.12.2017 відкладено розгляд справи на 17.01.2018.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодексу України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діє з 15.12.2017 передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 17.01.2018 розгляд справи № 911/3496/17 призначений в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 29.01.2018.

Ухвалою суду від 29.01.2018 підготовче засідання відкладено на 12.02.2018.

Позивачем неодноразово надавались заяви про збільшення розміру позовних вимог, остання (вх. № 2467/18 від 05.02.2018) серед яких містила вимоги про стягнення з відповідача 92 796,29 грн. додаткових витрат, понесених позивачем, за користування вагонами.

У зв'язку з чим, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 92 796,29 грн. додаткових витрат, понесених позивачем, за користування вагонами.

Поміж цим, позивачем через канцелярію суду були надані відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 2471/18 від 05.02.2018), в якій останній повністю підтримує позовні вимоги та стверджує, що саме з вини відповідача позивач сплачує витрати, пов'язані із простоєм вагонів, зокрема, через неналежне виконання відповідачем умов договору.

Від відповідача надходили відзив на позовну заяву (вх. № 1490/18 від 23.01.2018) та заперечення на відповідь (вх. № 2670/18 від 07.02.2018), в яких відповідач вказує на належне виконання умов договору, зокрема, повну оплату наданих послуг з організації міжнародного перевезення вантажів та винагороду експедитора і, що доказів, які б свідчили про додаткові витрати позивача до матеріалів справи не надано. Разом із тим, відповідач вказує, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем жодним чином не пов'язані із відносинами позивача та третіх осіб, які виникли на підставі іншого правочину - оренди майна. Поміж іншого, відповідач звертає увагу суду на те, що датою надання послуг вважається дата складання актів надання послуг, проте оскільки на даний час вагон не прибув до кінцевого пункту призначення, а договір є чиннім, тому акти надання послуг не можуть бути складені з чого не випливає неналежне виконання відповідачем умов договору. Відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що вагони затримані на території Грузії в порту Поті через несплату транзитних платежів не відповідає дійсності, оскільки відповідачем здійснені всі платежі пов'язані із залізничним тарифом, плата за користування вагонами, паромної переправи та послуги з перевезення іноземними державами. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести на правничу допомогу адвоката в сумі 15 426,94 грн.

12 лютого 2018 року через канцелярію суду (вх. № 2943/18) позивач надав заяву про судові втрати з додатками, в якій просить покласти на відповідача судові витрати позивача з оплати послуг адвоката в розмірі 6 500,00 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2018 закрите підготовче провадження у справі № 911/3496/18, а розгляд справи призначений по суті на 12.03.2018.

12.03.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові докази у справі, які позивач просив долучити до матеріалів справи, та зазначав про неможливість подати відповідні докази у підготовчому провадженні у зв`язку із перебуванням бухгалтера у відпустці.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.01.2018 було встановлено сторонам строк до 07.02.2018 визначитися із доказами, які необхідно для розгляду даної справи. Ухвалою суду від 12.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.03.3028.

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позовну заяву подано позивачем до суду 24.11.2017, провадження у даній справі порушено ухвалою суду від 27.11.2017. Позивачем не надано доказів заходження бухгалтера у відпустці з 24.11.2017 по 07.02.2018, або інших підстав неможливості подати докази разом з позовною заявою або у встановлені судом строки, тому суд відхиляє клопотання позивача (вх. № 4785/18 від 12.03.2018) про залучення доказів та не приймає до розгляду докази, додані до даного клопотання позивачем.

Через канцелярію суду (вх. № 4787/18 від 12.03.2018) відповідач надав клопотання щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 17 083,00 грн., у разі ухвалення судом рішення у даній справі на користь відповідача.

В судовому засіданні 12.03.2018 судом оголошено перерву до 28.03.2018.

Через канцелярію суду (вх. № 6096/18 від 28.03.2018) відповідачем надано заяву в порядку ст. 221 ГПК України щодо ухвалення додаткового рішення по судових витрат на послуги адвоката, у зв`язку із неможливістю відповідачем до закінчення судових дебатів подати докази оплати послуг адвоката.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

27.04.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю Трейдгарант (позивач, експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Росер (відповідач, клієнт) укладений Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 50/Е-2017, відповідно до умов п. 2.1 якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта виконати доручення щодо здійснення транспортно-експедиційного обслуговування внутрішніх, експертно-імпортних та транзитних вантажів клієнта залізничним, а також іншими видами транспорту (автомобільним, морським, авіа) по території України, країн СНД та інших держав.

Клієнт зобов'язується прийняти та оплачувати виконання доручення в сумі, узгодженій сторонами в заявці на перевезення. В суму доручення включено витрати експедитора на виконання доручення клієнта, а також його винагороду (п. 2.2 договору).

Експедитор зобов'язаний погоджувати з перевізником тарифи та умови перевезення вантажів клієнта, з урахуванням роду і обсягу вантажів (п. 3.1.2 договору).

Експедитор зобов'язаний після надходження оплати на його рахунок надіслати клієнту дозвіл на відправлення вантажів в терміни і в обсягах, погоджених з клієнтом, а також інструкцію по заповненню перевізних документів (п. 3.1.3 договору).

В рамках цього договору, експедитор може надавати у користування вагони, виступати вантажовідправником/вантажоотримувачем, платником залізничного тарифу, додаткових зборів, інших платежів при перевезені вантажів, в тому числі іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (п. 3.1.4 договору).

Експедитор зобов'язується погоджувати з клієнтом всі додаткові витрати (збори, платежі, оплату послуг третіх осіб), необхідність здійснення яких виникла в процесі виконання даного договору (п. 3.1.7 договору).

Експедитор зобов'язаний своєчасно здійснити оплату послуг перевізників, провізних платежів, додаткових зборів та інших платежів, обумовлених у додатках до цього договору.

Клієнт зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату згідно з умовами договору, а також відшкодовувати документально підтверджені додаткові витрати, понесені експедитором в зв'язку із виконанням даного договору: платежі та збори, невраховані при узгоджені вартості перевезення, пов'язані із транспортно-експедиційним обслуговуванням та необхідність яких виникла на шляху проходження вантажу, додаткові витрати, які виникли в результаті оголошення цінності вантажу, витрати, пов'язані з перевіркою вантажів митними та іншими контролюючими органами, нараховані залізницею (п. 3.2.6 договору).

Клієнт зобов'язаний протягом 10 днів календарних днів з дати прибуття вагонів на станцію призначення надіслати експедитору копії лицевої та зворотної сторони залізничних накладних (зі штемпелем митниці, дати перетину прикордонно-передаточних станцій) вагонів відправлених завантаженими або порожніми (п. 3.2.10 договору).

Додаткові витрати, які виникли у разі затримки вагонів на шляху прямування через відсутність документів на вантаж або їх неналежного заповнення, сплачує клієнт (п. 3.2.12 договору).

У випадку перевищення нормативного терміну перебування власних вагонів наданих експедитором під вантажними операціями клієнт оплачує експедитору ставку за понаднормовий простій вагонів в розмірі 625,00 грн., якщо інше не погоджено в заявці або додатках до договору (абз. 2 п. 3.2.16 договору).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3, 4.4, 4.5 договору, клієнт здійснює 100 % попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5 календарних днів але не пізніше дати оформлення перевізного документа на навантажений рейс/дати оформлення перевізного документу (залізничної накладної) на підсил вагону (за наявності підсилу), якщо інше не узгоджено в заявці.

Вартість доручення клієнта погоджується сторонами в заявці та/або протоколі погодження договірної ціни. В суму доручення включено витрати на виконання доручення клієнта, а також плата експедитору з урахуванням ПДВ. За фактом виконання доручення сторони підписують акт виконаних робіт.

Загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих клієнту, згідно з актом виконаних робіт.

Датою надання послуг за цим договором є дата складення акту наданих послуг.

У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати неустойок або здійснення інших платежів в інтересах клієнта та/або з вини клієнта і пов'язаних з виконанням договору, в тому числі, у разі перевищення об'єму фактично організованого перевезення, запланованого та оплаченого клієнтом, експедитор пред'являє до сплати клієнтові рахунок, що підлягає оплаті протягом 3 банківських днів з моменту його пред'явлення (п. 4.7 договору).

Умовами п. 10.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017. За відсутності пропозиції однієї із сторін про намір розірвати договір, він вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік.

Так, на виконання умов договору, позивачем виставлений відповідачу рахунок № 163 від 23.05.2017 на оплату організації міжнародного перевезення та винагорода експедитору в сумі 48 732,55 грн.

Вказаний рахунок оплачений відповідачем в повному обсязі, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 6348 від 25.05.2017.

28.05.2017 товариством з обмеженою відповідальністю Росер надана заявка № 59/05 про надання інструкції для перевезення вантажу зі станції Ізмаїл, Україна, до станції Туркменбаши І, Туркменистан, вантаж - пробки із чорного металу 63 тони, кількість вагонів - 1, прикордонна станція переходу СНГ/РФ - порт Поті, Грузія. Вартість надання вагону - 1 850 дол. США, розрахунок в гривнях по курсу НБУ. Період дії заявки - травень 2017 року.

Згідно із наявною в матеріалах справи накладною (для відправника) № 42050153, вагон слідує із станції Ізмаїл, Україна, транзит через території Грузії та Азербайджану, станція призначення - Туркменбаши І, Туркменистан.

19.06.2017, слідуючи через територією Грузії, вагон № 29002086 був затриманий в порту Поті. Про факт затримки вагону станцією порту Поті, Грузія направлено телеграма від 19.06.2017, із зазначенням, що вагон № 29002086 простоює в порту Поті Грузія, через відсутність транзитних платежів територією Грузії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, вказує на порушення відповідачем умов договору, зокрема, п. 4.7 за яким, у разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати неустойок або здійснення інших платежів в інтересах клієнта та/або з вини клієнта і пов'язаних з виконанням договору, в тому числі, у разі перевищення об'єму фактично організованого перевезення, запланованого та оплаченого клієнтом, клієнт має сплачувати такі витрати, на підставі пред'явлення експедитором рахунку (п. 4.7 договору).

Так, через простій вагону на транзитній території порту Поті, Грузія, позивачем виставлені відповідачу рахунки № 413/1 від 30.09.2017 на суму 47 576,47 грн., № 577 від 30.11.2017 на суму 29 558, 31 грн., № 626 від 31.12.2017 на суму 15 661,51 грн., всього на загальну суму 92 796,29 грн. З наявних рахунків вбачається, що згадані рахунки виставлені позивачем за період: червень - грудень 2017, з призначенням платежу: відшкодування плати за користування вагонами по території Грузії .

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 3 ст. 929 ЦК України встановлено, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Статтею 10 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність визначено, що експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Статтею 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність передбачено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не погоджуючись із позовними вимогами вказував на належне виконання умов договору, зокрема, повну оплату наданих послуг з організації міжнародного перевезення вантажів та винагороду експедитора і, що будь-яких доказів, які б свідчили про додаткові витрати позивача до матеріалів справи не надано. Разом з цим, відповідач звертав увагу суду на те, що твердження позивача про те, що вагони затримані на території Грузії в порту Поті через несплату відповідачем транзитних платежів не відповідає дійсності, оскільки відповідачем здійснені всі платежі пов'язані із залізничним тарифом, плата за користування вагонами, паромної переправи та послуги з перевезення іноземними державами. Відповідачем також зазначено про те, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем жодним чином не пов'язані із відносинами позивача та третіх осіб, які виникли на підставі іншого правочину, оренди майна. Поміж іншого, відповідач також звертає увагу суду на те, що датою надання послуг вважається дата складання актів надання послуг, проте оскільки на даний час вагон не прибув до кінцевого пункту призначення, а договір є чиннім, тому акти надання послуг не можуть бути складені з чого не випливає неналежне виконання відповідачем умов договору.

До матеріалів справи додане платіжне доручення № 6348 від 25.05.2017 про оплату відповідачем 48 732,55 грн. організації міжнародного перевезення та винагороди експедитору, на підставі виставленого позивачем рахунку № 163 від 23.05.2017.

Поміж іншого з матеріалів справи вбачається, що для здійснення перевезення вантажу за маршрутом станція Ізмаїл /404503/ - станція Туркменбаші /754609/ вагоном № 29002086, відповідачем були залучені треті особи: платіжним дорученням № 6398 від 06.06.2017 відповідачем на рахунок регіональної філії Одеська залізниця здійснено оплату залізничного тарифу в сумі 11 000,00 грн.; на підставі рахунку та № 163 від 23.05.2017 та платіжного доручення № 6348 від 25.05.2017 на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Трейдгарант здійснена оплата організації міжнародного перевезення вантажів та винагорода експедитора в сумі 48 732,55 грн.; на підставі рахунку № 384-Ф від 22.05.2017, виставленого товариством з обмеженою відповідальністю підприємство Феррітранссервіс та платіжних доручень № 6403 від 06.06.2017, № 6410 від 07.06.2017, № 36411 від 07.06.2017, відповідачем здійснена оплата паромної переправи. Разом з цим, між товариством з обмеженою відповідальністю підприємство Феррітранссервіс (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Росер (клієнт) підписаний акт виконаних робіт, за яким експедитором здійснено транспортно-експедиторське обслуговування при перевезені через паромний комплекс МТП Чорноморське, за маршрутом Паромная-Поті у вагоні № 29002086, а клієнтом відповідні послуги оплачені в сумі 80 784,00 грн.; на підставі рахунку № 115-17-Roser від 22.05.2017, виставленого Trans-For LTD на суму 862,30 дол. США та рахунку № 022 від 19.05.2017, виставленого Royal Trans Logistics Group на суму 2 675,84 дол. США, відповідачем була здійснена оплата послуг перевезення по іноземних територіях.

Як вже було зазначено, п.п. 4.4, 4.5 договору визначено, що загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих клієнту, згідно з актом виконаних робіт. Датою надання послуг за цим договором є дата складення акту наданих послуг.

Позивач зазначає у свої письмових запереченнях (вх. № суду 5914/18 від 26.03.2018), що термін виконання замовлення перевезення, зазначений у заяві - травень 2017 року, проте вагон досі використовується під вантажем.

Однак, заявка датована 28.05.2017 (за три дні до закінчення травня місяця), а товарна-транспортна накладна (СМГС) датована 12.06.2017, коли вантаж було прийнято для перевезення.

Натомість, суд проаналізувавши зазначені норми законодавства, умови договору та матеріали справи, зазначає, що підписані одноособово позивачем рахунки не підтверджують факту надання послуг за Договором № 50/Е-2017 від 27.04.2017, і як наслідок, виникнення обов'язку відповідача з оплати наданих послуг. Виставлені позивачем рахунки не підтверджують виконання договору позивачем, оскільки вони жодним чином не пов'язані із його виконанням та не підтверджують ні суму наданих послуг, ні їх обсяг, проте підписаних в двосторонньому порядку актів наданих послуг, які б свідчили про повне виконання умов договору та які є підставою для розрахунку, матеріали справи не містять.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем у встановленому законом порядку не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені у позовній заяві щодо невиконання відповідачем умов договору та нарахування у зв'язку з цим 92 796,29 грн. витрат за користування вагоном, не знаходять свого підтвердження, а тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вказаної заборгованості слід відмовити.

Судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на позивача.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Через канцелярію суду (вх. № 6096/18 від 28.03.2018) відповідачем надано заяву в порядку ст. 221 ГПК України щодо ухвалення додаткового рішення по судових витрат на послуги адвоката, у зв`язку із неможливістю відповідачем до закінчення судових дебатів подати докази оплати послуг адвоката, оскільки додатковою угодою № 1 від 19.01.2018 до Договору про надання правової допомоги від 17.01.2018 встановлено, що вартість послуг (гонорар) адвоката за позовом ТОВ Трейдгарант до ТОВ Росер становить 15 426,94 грн., а у разі збільшення позовних вимог вартість послуг (адвоката) гонорар збільшується з розрахунку 20% від загальної ціни позову. Адвокату відповідачем сплачено частину гонорару, а іншу частину буде сплачено після винесення рішення, що є поважною причиною ненадання таких доказів до закінчення судових дебатів.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 221, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем, на 04.04.2018 о 14 год. 00 хв. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 16, зал судових засідань № 3).

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 19.04.2018.

Суддя О.О. Христенко