Рішення

від 04.04.2018 по справі 911/3900/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3900/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 )

до Споживчого товариства СТИМУЛ (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Промислова, 8)

про стягнення 13746,65 грн. штрафних санкцій за договором № 30/В33-2017 від 31.05.2017 р.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: Кравець О.Я. (довіреність № 28 від 09.01.2018 р.);

від відповідача: Волобуєв І.Ю. (довіреність б/н від 22.01.2018 р.).

Обставини справи:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Споживчого товариства СТИМУЛ (далі СТ СТИМУЛ, відповідач) про стягнення 13746,65 грн. штрафних санкцій за договором № 30/В33-2017 від 31.05.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення своєчасної поставки товару згідно із заявками та відповідно до договору поставки № 30/В33-2017 від 31.05.2017 р., у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 7799,45 грн. пені, 5947,20 грн. штрафу, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 01.02.2018 р.

30.01.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 29.01.2018 р. (вх. № 2013/18 від 30.01.2018 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що з огляду на характер предмету договору, виконання умов такого договору вимагає оперативного задоволення потреб замовника у поставці продуктів харчування, у зв`язку з чим сторони не використовували письмову форму заявки в якості основної, а систематично домовлялися про поставку конкретної партії в телефонному режимі або при особистій зустрічі, а також на те, що відповідно до п. 5.1 договору строк поставки товару складає 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником. При цьому, за твердженням відповідача, надані позивачем заявки № 1205 від 06.06.2017 р., № 1519 від 03.07.2017 р. та № 1540 від 05.07.2017 р. відповідач не отримував і не знав про їх існування.

Як зазначає СТ «Стимул» у поданому відзиві, відповідач виконав всі зобов`язання перед позивачем своєчасно, в порядку задоволення оперативних потреб замовника.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не доведено моменту порушення відповідачем строку поставки та факту прострочення виконання зобов`язання, що виключає наявність підстав для наведеної в позові відповідальності, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підготовче засідання відкладалось.

13.02.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано відповідь на відзив б/н, б/д (вх. № 3010/18 від 13.02.2018 р.), за змістом якої позивач заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, та підтримує позовні вимоги у повному обсязі, при цьому стверджуючи, що заявки складались відповідно до планів-графіків централізованого постачання продуктів харчування від Головного управління Національної гвардії України щодо забезпечення військових частин Національної гвардії України продукцією, а саме - крупою пшеничною, поставленою СТ «Стимул».

Окрім того, позивач наголошує, що уповноваженими особами Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України завчасно було повідомлено відповідача про дати поставки та передано представникам СТ «Стимул» заявки з зазначенням необхідної кількості товару, дати та місця поставки, що підтверджують відмітки про отримання на заявках.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2018 р. підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2018 р.

У судовому засіданні 05.04.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

31.05.2017 р. між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Споживчим товариством «Стимул» (учасник) було укладено договір № 30/В33-2017 про закупівлю товару (код ДК 021:2015 - 15610000-7 - продукція борошномельно-круп`яної промисловості).

Відповідно до пункту 1.1 договору учасник зобов`язується у 2017 році поставити замовникові товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.2 договору кількість товару за договором складає 100000,00 кг (лот 5, крупа пшенична).

У відповідності до п. 1.3 договору, обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до пункту 5.1 договору строк поставки товару за цим договором складає 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником.

Згідно з п.п. 6.3, 6.3.1 договору учасник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у п. 5.1 цього договору, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Позивач зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України до договору було складено заявку № 1205 від 06.06.2017 р., заявку № 1519 від 03.07.2017 р. та заявку № 1540 від 05.07.2017 р. для задоволення потреб Національної гвардії України пшеничною крупою у визначені строки.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем зобов`язання з поставки товару своєчасно та в повному обсязі не виконані, допущено прострочення поставок, що є підставою для нарахування неустойки.

Згідно з наведеним позивачем в позові розрахунком, відповідачем допущено прострочення поставок товару за наступними заявками:

- № 1205 від 06.06.2017 р. (заявка № 1), за якою передбачалась поставка всього 15900 кг товару, з подальшим транспортуванням в інші військові частини Національної гвардії України, розташовані в різних регіонах України. Однак, за твердженням позивача, відповідачем поставки здійснювались з порушенням строку, встановленого п. 5.1 договору, в період з 17.06.2017 р. по 16.07.2017 р.;

- № 1519 від 03.07.2017 р. (заявка № 2), за якою передбачалась поставка всього 13000 кг товару, з подальшим транспортуванням в інші військові частини Національної гвардії України, розташовані в різних регіонах України. Однак, за твердженням позивача, відповідачем поставки здійснювались з порушенням строку, встановленого п. 5.1 договору, в період з 15.07.2017 р. по 25.10.2017 р.;

- № 1540 від 05.07.2017 р. (заявка № 3), за якою передбачалась поставка всього 3000 кг товару, у визначений строк на склад замовника. Однак, за твердженням позивача, відповідачем поставка була здійснена з порушенням строку, встановленого п. 5.1 договору, в період з 18.07.2017 р. по 24.10.2017 р.

У зв`язку з простроченням відповідачем строків поставки товару позивач просить стягнути з відповідача 7799,45 грн. пені та 5947,20 грн. штрафу.

Позивач зазначає, що для врегулювання спору в досудовому порядку військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на адресу Споживчого товариства «Стимул» було направлено лист № 2252 від 31.08.2017 р., лист № 2394 від 11.09.2017 р. та лист № 2360 від 06.09.2017 р., які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач проти позову заперечував, у поданому відзиві вказуючи на те, що з огляду на характер предмету договору, виконання умов такого договору вимагає оперативного задоволення потреб замовника у поставці продуктів харчування, у зв`язку з чим сторони не використовували письмову форму заявки в якості основної, а систематично домовлялися про поставку конкретної партії в телефонному режимі або при особистій зустрічі.

При цьому, відповідач стверджує, що Споживче товариство «Стимул» наведені позивачем заявки за номером № 1205 від 06.06.2017 р., № 1519 від 03.07.2017 р. та заявку № 1540 від 05.07.2017 р. не отримувало. Крім того, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно договору № 30/ВЗЗ-2017 від 31.05.2017 р. виконав, на його думку, своєчасно, в порядку задоволення оперативних потреб замовника.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Дослідивши обставини спору, надані сторонами докази та пояснення, суд встановив, що за умовами укладеного сторонами договору було передбачено постачання відповідачем на користь позивача протягом 2017 року товару (крупи пшеничної) в кількості 100000 кг. В той же час, згідно з п. 1.3 договору передбачено, що обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

При цьому, чітких строків та обсягів поставок умови договору не містять, лише пунктом 5.1 договору передбачено строк поставки протягом 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки замовником.

Таким чином, наведені умови договору, з врахуванням ст. 663 Цивільного кодексу України, дають підстави стверджувати, що обсяги і строки поставок узгоджуються сторонами окремо шляхом виставлення замовником відповідних заявок чи іншим чином доведення до відома постачальника (учасника) умов щодо обсягів і строків поставки кожної партії товару.

У зв`язку з викладеними відповідачем запереченнями, судом в ході розгляду спору з`ясовувались обставини щодо підтвердження факту своєчасного доведення до відповідача змісту спірних заявок.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, тільки дві складені позивачем заявки, на підставі яких подано позов, були вручені представникам відповідача наручно. Так, відмітку про отримання представниками відповідача заявок містять заявки № 1205 від 06.06.2017 р. та № 1519 від 03.07.2017 р., які були отримані Козловим О.О. на підставі довіреності № 60/04-2017 від 14.04.2017 р. та Михайлюком М.Ю. на підставі довіреності № 49/05-17 від 03.05.2017 р. (копії долучені до матеріалів справи).

При цьому, заявка № 1540 від 05.07.2017 р. не містить жодних відміток про її отримання відповідачем, чи про доведення до відповідача в телефонному режимі (реквізитів телефонограми) чи доказів поштового надіслання на адресу відповідача.

З наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що у позивача відсутні докази надіслання на адресу відповідача спірних заявок. Водночас, пояснень та доказів щодо дати виставлення спірної заявки № 1540 від 05.07.2017 р. усно чи письмово, коли і в який спосіб це відбулось, суду не надано.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено пред`явлення відповідачу вимог за складеною позивачем заявкою № 1540 від 05.07.2017 р. щодо обсягів та строків поставки, наведених у цій заявці партій товару, з огляду на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем строків поставки товару за заявкою № 1540 від 05.07.2017 р.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що саме по собі складення заявки за договором без її своєчасного виставлення постачальнику, не є належним і достатнім доказом погодження строків поставки за договором.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 цієї статті).

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.ч. 4, 3 цієї статті).

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Таким чином, оскільки саме по собі складення заявки за договором без її своєчасного виставлення постачальнику не є належним і достатнім доказом погодження строків поставки за договором, враховуючи, що кредитор не надав доказів своєчасного виставлення боржнику вимоги про поставку товару з зазначенням строків та обсягів, боржник не міг виконати свого обов`язку у строки, наведені в заявці № 1540 від 05.07.2017 р., що виключає наявність підстав стверджувати про прострочення та застосування відповідальності за вказаною заявкою.

Крім того, пунктом 7.3 договору передбачено відповідальність за порушення строків поставки, визначених у п. 5.1 договору, тобто 10 денного строку з моменту надання заявки. Однак, оскільки позивачем не доведено своєчасне виставлення відповідачу заявки № 1540 від 05.07.2017 р., відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем п. 5.1 договору та застосування передбаченої п. 7.3 договору відповідальності стосовно невиконання зобов`язань за вказаною заявкою.

Водночас, враховуючи встановлення факту отримання відповідачем заявок № 1205 від 06.06.2017 р. та № 1519 від 03.07.2017 р., суд доходить висновку, що у відповідача виникло зобов`язання з поставки товару у визначені в заявках строки та у встановленому обсязі, яке товариством виконувалось неналежно, а саме - допущено прострочення поставок, що є підставою для нарахування неустойки.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Звертаючись до суду з даним позовом, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України просила стягнути з відповідача 7799,45 грн. пені, нарахованої на підставі п. 7.3 договору за трьома заявками, а також 5947,20 грн. 7 % штрафу від вартості непоставленого товару в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Як зазначалося вище, за порушення строку поставки товару, зазначеного у п. 5.1 цього договору, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару (п. 7.3 договору).

Так, позивачем було здійснено нарахування пені щодо кожного факту прострочення поставки товару, зокрема, щодо встановлених у заявках № 1205 від 06.06.2017 р., № 1519 від 03.07.2017 р. пунктів подальшого транспортування в інші військові частини Національної гвардії України, з урахуванням визначеного пунктом 5.1 договору строку поставки.

За розрахунком позивача, пеня за прострочення поставки товару за заявкою № 1205 від 06.06.2017 р. загалом склала 1130,73 грн. і була нарахована на вартість непоставленого товару з урахуванням здійснених відповідачем часткових поставок, зокрема, до пункту 1 у кількості 2000 кг за період з 17.06.2017 р. по 26.06.2017 р.; до пунктів 2 та 5 у кількості 8000 кг за загальний період з 24.06.2017 р. по 12.07.2017 р., до пунктів 3 та 4 у кількості 5900 кг за загальний період з 01.07.2017 р. по 16.07.2017 р.

Окрім того, за розрахунком позивача, пеня за прострочення поставки товару за заявкою № 1519 від 03.07.2017 р. загалом склала 5112,68 грн. і була нарахована на вартість непоставленого товару з урахуванням здійснених відповідачем часткових поставок, зокрема, до пунктів 3, 4 та 6 у кількості 7500 кг за загальний період з 15.07.2017 р. по 24.10.2017 р.; до пунктів 1, 5 та 7 у кількості 3500 кг за загальний період з 19.07.2017 р. по 09.10.2017 р., до пунктів 2, 8 у кількості 2000 кг за загальний період з 19.07.2017 р. по 12.12.2017 р.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом, за прострочення поставки товару за заявкою № 1205 від 06.06.2017 р. з урахуванням здійснених відповідачем часткових поставок, зокрема, до пункту 1 у кількості 2000 кг за період з 17.06.2017 р. по 26.06.2017 р.; до пунктів 2 та 5 у кількості 8000 кг за загальний період з 24.06.2017 р. по 12.07.2017 р., до пунктів 3 та 4 у кількості 5900 кг за загальний період з 01.07.2017 р. по 16.07.2017 р., а також за прострочення поставки товару за заявкою № 1519 від 03.07.2017 р. до пунктів 3, 4 та 6 у кількості 7500 кг за загальний період з 15.07.2017 р. по 24.10.2017 р.; до пунктів 1, 5 та 7 у кількості 3500 кг за загальний період з 19.07.2017 р. по 09.10.2017 р., до пунктів 2, 8 у кількості 2000 кг за загальний період з 19.07.2017 р. по 12.12.2017 р. підлягає стягненню пеня в сумі 3794,95 грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 3794,95 грн., за заявками № 1205 від 06.06.2017 р. та № 1519 від 03.07.2017 р.

Визначений позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України розмір 7 % штрафу за заявкою № 1519 від 03.07.2017 р. становить 4646,55 грн. При цьому, за заявкою № 1205 від 06.06.2017 р. прострочення поставки понад 30 днів не відбувалось.

Перевіривши розрахунок штрафу, здійснений від вартості непоставленого товару щодо кожного факту прострочення поставки товару понад 30 днів, до встановлених у заявці № 1519 від 03.07.2017 р. пунктів подальшого транспортування в інші військові частини Національної гвардії України, з урахуванням визначеного пункту 5.1 договору строку поставки, судом встановлено, що розмір штрафу, який підлягає стягненню, становить 4083,03 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства СТИМУЛ (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишшневе, вул. Промислова, 8, код 31204683) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 4083 (чотири тисячі вісімдесят три) грн. 03 коп. штрафу, 3794 (три тисячі сімсот девяносто чотири) грн. 95 коп. пені, 916 (дев`ятсот шістнадцять) грн. 80 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 20.04.2018 р.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.М. Бабкіна