Рішення

від 04.04.2018 по справі 911/1082/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1082/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/1082/17

за позовом приватного підприємства Фірма Мізан , с. Антонів, Сквирський район

до товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Авто БЦ ,

м. Херсон

про стягнення 148 954,82 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Фірма Мізан (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Авто БЦ (відповідач) про стягнення 148 954,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 109 924,20 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 15 389,39 грн. пені, 18 906,96 грн. інфляційних втрат та 4 734,27 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 12.04.2017 порушено провадження у справі № 911/1082/17.

В судовому засіданні 10.05.2017 представником відповідача надано суду відзив на позовну заяву, в якому останній заперечуючи проти позову вказує на відсутність доказів отримання відповідачем товару. До того ж, відповідач зауважив на тому, що у нього викликає сумнів підпис директора ТОВ Стандарт Авто БЦ ОСОБА_2 на накладній на поставку товару.

Ухвалою суду від 10.05.2017 розгляд справи відкладено на 24.05.2017.

В судовому засіданні 24.05.2017 представником відповідача надане суду клопотання від 17.05.2017 про призначення у справі № 911/1082/17 судової експертизи для вирішення питання дійсності підпису директора ПП Фірма Мізан на рахунку № 0099 від 30.11.2015, накладній № 0107 від 30.11.2015 та печатки підприємства відповідача на вказаних документах.

Ухвалою суду від 24.05.2017 розгляд справи відкладено на 07.06.2017.

07.06.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення та заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 729 233,29 грн. заборгованості, яка виникла з несплати відповідачем товару, отриманого за накладними № 0102 від 30.11.2015, № 0107 від 30.11.2015, № 0108 від 30.11.2015 та нараховані 145 177,42 грн. інфляційних втрат, 31 406,98 грн. 3 % річних, 102 092,66 грн. пені.

В судовому засіданні 07.06.2017 судом оголошено перерву до 23.06.2017.

В судовому засіданні 23.06.2017 представником позивача надана суду заява від 23.06.2017 про призначення у справі № 911/1082/17 судової економічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та запропоновано перелік питань до розгляду судовому експерту. Зазначене клопотання позивача судом не задоволено.

Представниками відповідача підтримано клопотання про призначення у справі № 911/1082/17 судової почеркознавчої експертизи, а директором ОСОБА_2 надано експериментальні зразки підписів. Вказані експериментальні зразки підписів долучені до матеріалів справи № 911/1082/17.

Ухвалою суду від 23.06.2017 призначено у справі № 911/1082/17 судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі № 911/1082/17 зупинено. Пунктом 6 ухвали суду від 23.06.2017, витрати на проведення експертизи на даній стадії розгляду справи покладено на відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Стандарт Авто БЦ .

05.02.2018 до господарського суду Київської області повернулись матеріали справи № 911/1082/17, разом із листом КНДІСЕ за вих. № 15184/17-32/15185/15186/17-33 від 30.01.2018 про залишення ухвали суду від 23.06.2017 без виконання, у зв'язку із несплатою вартості експертизи.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодексу України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діє з 15.12.2017 передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 06.02.2018, поновлено провадження у справі № 911/1082/17, розгляд справи призначений в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 05.03.2018.

Ухвалою суду від 05.03.2018 відкладено підготовче засідання на 21.03.2018.

Ухвалою суду від 21.03.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/1082/17, а справу призначено до розгляду по суті на 04.04.2018.

В судових засіданнях 05.03.2018, 21.03.2018, 04.04.2018 представником позивача підтримані позовні вимоги, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого судом 30.10.2017, 02.10.2017 зареєстровано зміну місцезнаходження відповідача на: 73003, м. Херсон, вул. Тираспольська, 1.

Згідно з ч. 2 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Представник відповідача в судові засідання 05.03.2018, 21.03.2018, 04.04.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, присутніх в судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, на підставі накладних № 0102 від 30.11.2015 на суму 436 823,35 грн., № 0107 від 30.11.2015 на суму 109 924,20 грн., № 0108 від 30.11.2015 на суму 182 485,74 грн. поставлено, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 729 233,29 грн.

Як зауважив позивач, товар був прийнятий ТОВ Стандарт Авто БЦ в особі директора ОСОБА_2 без зауважень щодо його кількості та якості.

Підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарських операцій і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проте, вартість переданого позивачем, на підставі накладних № 0102 від 30.11.2015, № 0107 від 30.11.2015, № 0108 від 30.11.2015 товару, залишена відповідачем не сплаченою.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з статтею 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач зазначив про відсутність доказів отримання ним товарно-матеріальних цінностей, як-то: довіреності, товарно-транспортної накладної. До того ж, відповідач зауважив на тому, що у нього викликає сумнів підпис директора ТОВ Стандарт Авто БЦ ОСОБА_2 на накладних № 0102 від 30.11.2015, № 0107 від 30.11.2015, № 0108 від 30.11.2015.

Відповідно до статей 173, 181, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативних приписів, вчинення сторонами дій, пов'язаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу, незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання 30.11.2015 представниками ПП Фірма Мізан та ТОВ Стандарт Авто БЦ накладних № 0102 від 30.11.2015, № 0107 від 30.11.2015, № 0108 від 30.11.2015, які є первинними обліковими документами та фіксують найменування, кількість, ціну товару, тобто містить всі істотні умови договору, свідчить про виникнення між сторонами майново-господарських відносин купівлі-продажу та, відповідно, взаємних прав та обов'язків.

Доводи ж відповідача щодо сумнівів з приводу підпису директора ТОВ Стандарт Авто БЦ ОСОБА_2 на накладних № 0102 від 30.11.2015, № 0107 від 30.11.2015, № 0108 від 30.11.2015 оцінюються судом критично, позаяк відповідні доводи є суб'єктивними припущеннями відповідача, що не підтверджені належними та допустимими доказами .

Разом із тим, заперечуючи проти позову, відповідачем не надано доказів того, що печатка, відтиск якої наявний на накладних № 0102 від 30.11.2015, № 0107 від 30.11.2015, № 0108 від 30.11.2015 втрачена товариством з обмеженою відповідальністю Стандарт Авто БЦ .

Недійсність підпису відповідача на накладних № 0102 від 30.11.2015, № 0107 від 30.11.2015, № 0108 від 30.11.2015 не доведена останнім й при призначені експертизи, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю Стандарт Авто БЦ не здійснена оплата за її проведення, а отже й доказів що підпис на накладних виконано не директором товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Авто БЦ ОСОБА_2 відсутні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача, в частині оплати переданого позивачем, на підставі накладних № 0102 від 30.11.2015, № 0107 від 30.11.2015, № 0108 від 30.11.2015 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 729 233,29 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 145 177,42 грн. інфляційних втрат та 31 406,98 грн. 3% річних, нараховані за період з 30.11.2015 по 30.04.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, судом встановлено, що за вірним арифметичним розрахунком, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 136 182,39 грн. та 3 % річних в сумі 30 927,48 грн., розраховані судом за період з 01.12.2015 (наступний день від поставки товару) по 30.04.2017.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 102 092,66 грн. пені, нарахованої за період з 30.11.2015 по 30.04.2017 на суму заборгованості.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки відносини сторін виникли на підставі усної домовленості та в письмовій формі не встановлено відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені за несвоєчасну оплату отриманого товару, з погодженням її розміру, позовні вимоги про стягнення з відповідача 102 092,66 пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт Авто БЦ (73003, м. Херсон, вул. Тираспольська, 1, код ЄДРПОУ 39173717) на користь приватного підприємства Фірма Мізан (09052, Київська область, Сквирський район, с. Антонів, вул. Перемоги, 17, код ЄДРПОУ 31100856) 729 233 (сімсот двадцять дев'ять тисяч двісті тридцять три) грн. 29 коп. заборгованості, 136 182 (сто тридцять шість тисяч сто вісімдесят дві) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 30 927 (тридцять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 48 коп. 3 % річних та 13 445 (тринадцять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 17 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 20.04.2018.

Суддя О.О. Христенко