Рішення
від 20.04.2018 по справі 910/15421/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 20.04.2018Справа №  910/15421/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді:           Літвінової М.Є. за участю секретаря судового засідання:                                         Яроменко І.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи За позовом           Київського міського консультативно-діагностичного центру, місто Київ до                    Товариства з обмеженою відповідальністю “АСІСТАНСЬКИЙ ЦЕНТР                     “ЕЛ.АЙ.СІ.АСІСТАНС”, місто Київ про                     стягнення 13  817,83 грн.                                                                                                      Суддя Літвінова М.Є. Без повідомлення (виклику) представників учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Київський міський консультативно-діагностичний центр (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІСТАНСЬКИЙ ЦЕНТР "ЕЛ.АЙ.СІ.АСІСТАНС" (далі - відповідач) про стягнення                        13 133,14 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання медичних послуг застрахованим особам № 1778 від 01.01.2015 року. Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2017 року порушено провадження у справі № 910/15421/17, розгляд справи призначено на 02.10.2017 року. Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 25.10.2017 року. Представник позивача в судовому засіданні 25.10.2017 року подав клопотання про продовження строку розгляду спору у справі № 910/15421/17 на п'ятнадцять днів. Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2017 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору у справі № 910/15421/17 на п'ятнадцять днів, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 13.11.2017 року. В судовому засіданні 13.11.2017 року представник позивача подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 8 957, 21 грн., пеню в сумі 1 836, 41 грн., інфляційні втрати в сумі 2 212, 52 грн., 3% річних в сумі 502, 00 грн. Представник відповідача в судове засідання 13.11.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 13.11.2017 року суд відклав вирішення питання про прийняття до розгляду поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.11.2017 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 27.11.2017 року. Представник позивача у судовому засіданні 27.11.2017 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги. В судовому засіданні 27.11.2017 року суд відклав вирішення питання про прийняття до розгляду поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог до встановлення фактичних обставин справи. Представник відповідача в судове засідання 27.11.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.12.2017 року. 06.12.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 13  817,83 грн., в тому числі 8  597,21 грн. основного боргу, 1  896,87 грн. пені, 2  432,11 грн. інфляційних втрат, 531,64 грн. 3 % річних. Представники сторін у судове засідання 11.12.2017 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. В судовому засіданні 11.12.2017 судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог від 05.12.2017, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви. Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 22.01.2018 року. Проте, 15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Пунктом 1 частини статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2018 року вирішено розгляд справи №  910/15421/17 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСІСТАНСЬКИЙ ЦЕНТР "ЕЛ.АЙ.СІ.АСІСТАНС" (страховик) та Київським міським консультативно-діагностичним центром (діагностичний центр) укладено Договір про надання медичних послуг застрахованим особам № 1778 (далі – Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору діагностичний центр зобов'язується надавати медичні консультації та виконувати діагностичне обстеження (медичні послуги) громадянам, застрахованим страховиком, згідно переліку послуг, наведеному в Додатку № 1 до даного договору. Може надавати медичну допомогу і іншим громадянам за направленням страховика. Такі громадяни користуються правами застрахованих в об'ємі, вказаному у направленні страховика. Згідно п. 1.2. Договору страховик зобов'язується своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за надані застрахованим особам медичні послуги в межах, визначених полісом програми медичного страхування та страхової суми, відповідно з узгодженим сторонами прейскурантом (Додаток № 1 до цього Договору). Згідно пунктів 2.1.3, 2.1.5. Договору діагностичний центр гарантує надання медичних послуг застрахованому і бере на себе відповідальність за їх якість та зобов'язується щотижнево пред'являти страховику рахунки на оплату за кожну обстежену застраховану особу. Пунктом 2.2.1. Договору сторони погодили, що страховик зобов'язується забезпечити своєчасну оплату медичних послуг, виконаних діагностичним центром. Вартість медичних послуг визначається згідно узгодженому сторонами прейскуранту (п. 3.1. Договору). Відповідно до п. 3.3. Договору оплата здійснюється страховиком шляхом перерахунку на рахунок діагностичного центру відповідних грошових коштів один раз на тиждень впродовж 7 банківських днів з дати отримання відповідних документів, перелік яких наведений в п. 3.4. цього Договору. Згідно п. 3.4. Договору страховик здійснює розрахунки та оплату згідно наданими діагностичним центром наступними документами: а) рахунок-фактура за надані медичні послуги; б) акт виконаних робіт (усі послуги за звітний період). На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 8  597,21 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт при наданні консультативно-діагностичних послуг від 17.11.2015 року на суму 3  363,63 грн. та Актом виконаних робіт при наданні консультативно-діагностичних послуг від 11.12.2015 року на суму 5  593,58 грн. На адресу відповідача позивачем надсилалися претензії № 061/169-561/7 від 05.07.2017 року та № 061/169-620/10 від 21.07.2017 року про сплату наявної заборгованості. Позивач зазначає, що відповідачем станом на день розгляду спору наявна заборгованість у розмірі 8  597,21 грн. за надані, згідно Договору послуги не оплачена. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини   підприємства   з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг. Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України), такі саме положення містить і ст. 193 ГК України. Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач належним чином виконав свої зобов'язання в повному обсязі надав клієнтам  відповідача медичні послуги на суму 8  597,21 грн., що підтверджується актами виконаних робіт про надання медичних послуг. Відповідно до п. 3.3. Договору оплата здійснюється страховиком шляхом перерахунку на рахунок діагностичного центру відповідних грошових коштів один раз на тиждень впродовж 7 банківських днів з дати отримання відповідних документів. В порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, послуги позивача на суму 8  597,21 грн. не сплатив. З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 8  597,21 грн. є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1  896,87 грн. пені, 2  432,11 грн. інфляційних втрат, 531,64 грн. 3 % річних. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 4.2. Договору за несвоєчасну оплату рахунків діагностичному центру страховик сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент сплати за кожний день затримки. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 1  889,02 грн. за розрахунком суду. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Здійснивши перерахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 531,64 грн. за розрахунком позивача. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 2  385,41 грн. за розрахунком суду. Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов»язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України). Відповідач не скористався своїм правом та не надав суду обґрунтованих заперечень та доказів в спростування викладеного. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню  частково. Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись ст.  ст.  129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1.Позовні вимоги задовольнити частково. 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІСТАНСЬКИЙ ЦЕНТР "ЕЛ.АЙ.СІ.АСІСТАНС" (01023, м. Київ, вулиця Л.Первомайського, будинок 11, ідентифікаційний код 31568089) на користь Київського міського консультативно-діагностичного центру (04201, м. Київ, вулиця Кондратюка, будинок 6, ідентифікаційний код 05395859) 8  597 (вісім тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 21 коп. основного боргу, 1  889 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 02 коп. пені, 531 (п'ятсот тридцять одну) грн. 64 коп. 3 % річних, 2  385 (дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 1  552 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. 3.У іншій частині позову – відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. 5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 7. Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20.04.2018 року. Суддя                                                                                                                       М.Є. Літвінова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення20.04.2018
Оприлюднено25.04.2018
Номер документу73518899
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/15421/17

Ухвала від 18.06.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 12.06.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 24.05.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Кирилюк Т.Ю.

Ухвала від 23.05.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Рішення від 20.04.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 22.01.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 11.12.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 27.11.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 13.11.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

Ухвала від 25.10.2017

Господарське

Господарський суд міста Києва

Літвінова М.Є.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні