Постанова

від 19.06.2007 по справі 5/15-07-152

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/15-07-152

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" червня 2007 р. Справа № 5/15-07-152

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                              Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

                                                  Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача –Паскаль Т.В. за довіреністю № 186 від 24.04.07р.,

від відповідача –Анфіногентова В.В. за довіреністю №3/3-0403 від 7.06.07р., Жарикової В.О. за довіреністю 3/3-0070 від 25.01.07р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  

Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”

на рішення господарського суду Одеської області від 16 квітня 2007 року

по справі № 5/15-07-152

за позовом скаржника

до Науково-дослідного проектно-конструкторського інституту морського флоту України, м.  Одеса

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В :

У січні 2007 року відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія /далі – ВАТ/ „Одесаобленерго” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Науково-дослідного проектно-конструкторського інституту морського флоту України /далі –Інститут/ про визнання недійсним за  ст. 48 ЦК УРСР з моменту укладання договору про постачання електричної енергії №010100 від 13.08.2003р., який було укладений між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2007 року (суддя Могил С.К.) у позові відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що строк позовної давності сплинув, що є підставою у відповідності до приписів ст.80 ЦК УРСР для відмови у позові про визнання недійсним вказаного договору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ВАТ „Одесаобленерго” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове, яким збільшені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що суд першої інстанції:

- не прийняв та не розглянув заяву про збільшення позовних вимог, якою позивач, крім заявлених вимог про визнання недійсним договору, просив суд стягнути з відповідача 105 696,58 грн. у якості реституції,

- помилково дійшов висновку про пропуск строку позовної давності, оскільки у травні 2005р. ВАТ „Одесаобленерго” вже зверталось до суду з позовом про визнання недійсним договору №010100 від 13.08.2003р., перервавши таким чином  перебіг цього строку, який почав текти заново з вказаної вище дати у відповідності до положень ст. 79 ЦК України.

- не врахував приписи ч. 2 ст.80 ЦК України щодо наявності або відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності (якщо вважати його пропущеним).

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило, в судовому засіданні представники Інституту просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Одесаобленерго” –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги й скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи з наступного:

18.08.2003 року сторони уклали договір № 010100 про постачання електричної енергії, відповідно до додатку 5.1, 5.2 до цього договору „Перелік об'єктів споживача” клас тарифу по напрузі визначений як перший.  

13.08.2005 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 010100, відповідно до якої сторони визначили відповідача як споживача електроенергії другого класу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суд Одеської області від 20.06.06р. зі справи №29-4/171-05-5536, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. та постановою Вищого господарського суду від 13.12.2006р., у задоволенні позову ВАТ „Одесаобленерго” до Інституту про визнання недійсним за ст. 56 ЦК УРСР з моменту укладання частин договорів між сторонами про користування електричною енергією від 19.11.1998р. та №010100 від 13.08.2003р. щодо визначення відповідача споживачем першого класу по напрузі та стягнення з відповідача на користь позивача 293 151,65 грн., відмовлено.

ВАТ „Одесаобленерго” вважає, що означений договір №010100 від 13.08.2003р. має бути визнаний недійсним з підстав невідповідності його вимогам закону у відповідності до приписів ст.48 ЦК України., а також –застосована реституція у відповідності до ч.2 ст. 48 ЦК України.

Судова колегія Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського суду та додатково зазначає наступне.

Відповідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-XI Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом /п.6 /.

Статтею 71 ЦК УРСР встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтями 75, 76 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перерви перебігу строків позовної давності встановлюються ст. ст. 78, 79 цього Кодексу.

Згідно ст. 80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Отже, місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у позові з мотивів сплину строку позовної давності, так як право на позов у позивача виникло з моменту укладення договору - 13.08.2003р., а відповідний позов був заявлений лише 16.01.2007р.

Щодо посилання скаржника на переривання строку позовної давності для пред'явлення позову у відповідності до ч.2 ст.264 ЦК України, то судова колегія вважає, що пред'явлення у травні 2005р. позову про визнання недійсними з моменту укладання частин договорів між сторонами внаслідок помилки у відповідності до вимог ст. 56 ЦК України не перериває перебіг строку позовної давності щодо визнання недійсним згідно приписів ст. 48 ЦК України з моменту укладання договору №010100 від 13.08.2003р., оскільки це різні позови і подача першого позову не перериває перебігу строку позовної давності за другим.

Також, судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги щодо безпідставної відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, оскільки суд першої інстанції вірно звернув увагу позивача, що подання цієї заяви 16.04.2007р., тобто в останній день 3-місячного строку розгляду справи по суті, є порушенням ч.3 ст. 22 ГПК України, якою сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а також призведе до перевищення розумних строків розгляду справи, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Посилання апелянта на наявність поважних причин для відновлення пропущеного строку для пред'явлення позову, спростовується матеріалами справи, з яких не вбачається будь-яких поважних причин, які б могли стати підставою у відповідності з ч.2 ст. 80 ЦК УРСР для відновлення цього строку для захисту порушеного права.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2007 р. підлягає залишенню без змін.

Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 16.04.2007 року по справі № 5/15-07-152 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” –без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                   С.І.Колоколов

         Суддя                                                                                   М.С. Петров