Рішення

від 11.04.2018 по справі 912/3750/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 рокуСправа № 912/3750/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Солдатовій К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3750/17

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" , 02152, м. Київ, пр-т. ОСОБА_2, 1В, оф. В

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Атлантик", 25006, м. Кропивницький, вул. Карла Маркса, 11/11, корп. 6

про стягнення 152 979,23 грн,

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (далі - ТОВ "Атлантик", відповідач) про стягнення заборгованості за договором оперативного лізингу № 00008344 від 23.08.2013, яка станом на 29.11.2017 становить 152 979,23 грн, з яких:

30 530,96 грн - сума плати за користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами;

1 028,50 грн - 3% річних за час прострочення оплати орендних платежів;

4 574,32 грн - сума інфляційних втрат оплати орендних платежів;

52 663,25 грн - заборгованість по сплаті орендних платежів за фактичне користування предметом лізингу;

1 244,19 грн - 3% річних за час прострочення заборгованості по сплаті орендних платежів за фактичне користування предметом лізингу;

4 680,34 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення заборгованості по сплаті орендних платежів за фактичне користування предметом лізингу;

2 625,95 грн - сума пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за час прострочення заборгованості по сплаті орендних платежів за фактичне користування предметом лізингу;

1 741,42 грн - сума пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки заборгованості та штрафів за направлення нагадувань;

53 890,30 грн - сума інших витрат за договором оперативного лізингу.

Згідно поданого позову позивач просить покласти судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,69 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором оперативного лізингу (найму) № 24310 від 06.08.2012 в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів, внаслідок чого утворилась заборгованість, та що стало підставою для відмови позивача від договору і та виставлення вимоги про стягнення платежів за фактичне користування майном, а також відшкодування інших витрат за договором.

Ухвалою господарського суду від 14.12.2017 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/3750/17, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2018.

У зав'язку за набранням чинності 15.12.2017 Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", судом згідно ухвали від 09.01.2018 ухвалено справу № 912/3750/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Визначено, що судове засідання, яке призначено у справі на 15.01.2018, є підготовчим засіданням.

Ухвалою від 15.01.2018 підготовче засідання відкладено на 08.02.2018, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, участі уповноваженого представника в засідання суду по даній справі не забезпечив, про причини вказаного суду не повідомлено. При цьому, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду, оскільки всі процесуальні документи у справі надсилались на адресу, за якою ТОВ "Атлантик" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

В підготовчому засіданні, яке відбулося 27.02.2018, закрито підготовче провадження у справі № 912/3750/17 та справу призначено до судового розгляду по суті на 14.03.2018.

14.03.2018 господарським судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 14.03.2018 відкладено розгляд справи до 11.04.2018.

В судовому засіданні 11.04.2018 господарським судом продовжено розгляд справи по суті.

В судове засідання 11.04.2018 представники сторін не з'явились, хоча належним чином повідомленні про його проведення.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З підстав наведеного та враховуючи встановлені строки розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 11.04.2018 за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 11.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні у справі матеріали та врахувавши наведені пояснення щодо поданого позову, дослідивши в судовому засіданні подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (Наймодавець) та ТОВ "Атлантик" (Наймач) укладено договір оперативного лізингу № 243100 від 06.08.2012 (далі - Договір) з додатком № 00008344 від 23.08.2013 (далі - Додаток до договору), відповідно до яких Наймодавець зобов'язався передати у користування Наймачеві транспортний засіб типу: VW CaddyGP Kombi 1/6 I TDI, рік виробництва 2013, шасі № WV2ZZZ2KZEX030079, двигун № НОМЕР_1 (далі - Автомобіль), а Наймач зобов'язувався прийняти та користуватися Автомобілем, сплачувати Наймодавцю встановлені Договором орендні платежі та повернути Автомобіль Наймодавцю відповідно до умов Договору (а.с. 21-31).

Оформлення передачі Автомобіля Наймачеві та повернення його Наймодавцю здійснюється шляхом підписання Акта приймання-передачі (пункт 5.1. Договору). Будь-які дефекти Автомобіля фіксуються в Акті приймання-передачі. Якщо з боку сторін немає заперечень в Акті приймання-передачі, автомобіль вважається таким, що був відповідно переданий або повернутий в належному стані та у відповідності до вимог контракту.

Згідно Додатку до договору вартість Автомобіля - еквівалент 24500,00 дол США, гривень 199356,50, строк найму - 60 місяців. Орендні платежі: за перший період найму, який вказується в акті приймання-передачі - 4186,23 дол. США зі строком оплати до 30.09.2013; за кожний наступний повний місяць найму (крім першого періоду найму) - 394,24 дол. США зі строком оплати до 15 числа місяця. Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США відповідно до пункту 6.3. Договору. Зобов'язання Наймача будуть виражені у гривнях у рахунках Наймодавця. Строки сплати та інші платежі, якщо передбачено, визначаються у відповідності до умов Договору та рахунків Наймодавця.

Вказані умови Додатку до договору відповідають положенням пункту 6.5. Договору, яким передбачено, що орендні платежі сплачуються не пізніше 15-го числа календарного дня поточного місяця. У разі неотримання рахунка до 15 числа поточного місяця, Наймач зобов'язаний сплатити відповідний платіж у розмірі, встановленому Договором, до 15 числа поточного місяця, а після отримання рахунка - доплатити відповідну різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною у рахунку.

Згідно з пунктом 6.3. Договору сторони погоджуються, що орендні платежі, які підлягають виплаті за Договором на користь Наймодавця, відображають справедливу вартість користування Автомобілем та забезпечують отримання Наймодавцем очікуваної станом на дату виконання Договору суми на основі діючого курсу обміну дол. США/євро до гривні, встановленого українським комерційним банком, який буде обрано за рішенням Наймодавця, або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді Агрколь" або іншого банку) з купівлі та продажу дол. США/євро до української гривні, який буде обрано за рішенням Наймодавця станом на дату виставлення відповідного рахунка.

Орендні платежі, що сплачуються Наймачем, повинні покривати весь фактичний термін користування Автомобілем з моменту отримання до повернення відповідно до актів приймання-передачі (пункт 5.3. Договору).

Згідно з пунктами 12.2., 12.3. Договору, строк оперативного лізингу (найму) починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Автомобіля; припинення та подовження строк оперативного лізингу (найму) може бути здійснене за додатковою угодою сторін. В пункті 12.4. Договору передбачено право Наймодавця на односторонню відмову від Договору/припинення його дії/розірвання, за наведених у даному пункту випадків.

Наведені вище та інші умови Договору погоджені між сторони шляхом підписання Договору обома сторонами та скріплення печатками товариств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач згідно Акту прийому-передачі від 03.09.2013 передав, а відповідач прийняв у платне користування на умовах Договору відповідний Автомобіль (а.с. 145).

Між тим, за розрахунком позивача, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів не виконав, внаслідок чого ТОВ "Порше Лізинг Україна" відмовився від Договору та що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом у даній справі.

При вирішенні спору господарський суд враховує наступне.

Податковий кодекс України, а саме пункт 14.1.97. ст. 14., містить визначення лізиногової операції, згідно якого лізингова (орендна) операція - це господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Лізингові операції поділяються на оперативний та фінансовий лізинг; оперативний лізинг (оренда) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

В Цивільному кодексі України (ст. 806) передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень Цивільного кодексу України про найм (оренду), за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762).

Як встановлено вище, за умовами Договору передбачено щомісячну сплату орендних платежів у строк до 15-го поточного місяця, визначену в гривнях по обмінному курсу долара США, встановленого банком, обраного за рішенням Наймодавця, з розрахунку 394,24 дол. США в місяць.

За розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, ТОВ "Атлантик" не сплачено орендні платежі за Договором за період вересень, жовтень, листопад 2016 року в загальній сумі 30 530,96 грн.

З матеріалів справи слідує, що для оплати орендних платежів за вказаний період ТОВ "Порше Лізинг Україна" виставлено рахунки, а саме:

рахунок № 59200-00068798 від 01.09.2016 на суму 10250,45 грн;

рахунок № 59200-00070563 від 03.10.2016 на суму 10222,46 грн;

рахунок № 59200-00072325 від 01.11.2016 на суму 10058,05 грн (а.с. 38-40).

При розрахунку вказаних орендних платежів ТОВ "Порше Лізинг Україна" використано обмінний курс долара США ПАТ "Креді ОСОБА_3", чинний станом на робочий день, що передує виставленню рахунка (а.с. 148-153).

Отже, вказані нарахування відповідають умовам Договору, а тому у ТОВ "Атлантик" в силу наведених вище умов Договору, положень чинного законодавства та фактичних обставин виник обов'язок з оплати орендних платежів за Договором за період вересень, жовтень, листопад 2016 року в загальній сумі 30 530,96 грн.

Оскільки під час розгляду справи відповідач наведений розрахунок не спростував та доказів сплати орендних платежів, нарахованих за період вересень-листопад 2016 року не подав, господарський суд дійшов висновку про доведення матеріалами справи підстав для стягнення з ТОВ "Атлантик" 30 530,96 грн заборгованості з орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

На підставі наведеної норми позивач нараховує до стягнення з відповідача за період прострочення сплати орендних платежів, 1028,50 грн 3% річних та 4574,32 грн інфляційних втрат.

З'ясувавши правильність здійсненого позивачем розрахунку та врахувавши приписи частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, фактичну кількість календарних днів в 2016 році (366 днів, а не 365, як використовує позивач), господарський суд наводить наступний розрахунок в межах періоду розрахунку позивача:

3% річних:

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за вересень 2016 року на суму 10250,45 грн за період з 16.09.2016 по 29.11.2017, що становить 370,45 грн 3% річних;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за жовтень 2016 року на суму 10222,46 грн за період з 18.10.2016 (15 і 16 вересня вихідні дні - субота, неділя) по 29.11.2017, що становить 342,63 грн 3% річних;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за листопад 2016 року на суму 10058,05 грн за період з 16.10.2016 по 29.11.2017, що становить 313,21 грн 3% річних;

а всього - 1026,29 грн

інфляційні втрати:

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за вересень 2016 року на суму 10250,45 грн за період з жовтня 2016 по жовтень 2017 - 1822,22 грн;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за жовтень 2016 року на суму 10222,46 грн за період з листопада 2016 по жовтень 2017 - 1489,32 грн;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за листопад 2016 року на суму 10058,05 грн за період з грудня 2016 по жовтень 2017 - 1261,61 грн;

а всього - 4573,15 грн.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за період прострочення сплати орендних платежів за вересень-жовтень 2016 року підлягають частковому задоволенню в сумі 1026,29 грн 3% річних та 4573,15 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

За приписами ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Сторони в підпункті 12.4.2 пункту 12.4. Договору погодили, що Наймодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від Договору/припинити його дію/розірвати Договір у випадку, якщо Наймач не сплатив один наступний орендний платіж у повному обсязі або частково і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 10 робочих днів.

Згідно з пунктом 12.5. Договору, день, який вважатиметься датою припинення дії Договору/розірвання Договору, визначається Наймодавцем у відповідному пвоідомленні/вимозі. У разі припинення дії Договору/розірвання Договору, Наймодавець надсилає Наймачу письмове повідомлення про припинення дії/розірвання та, за можливості зв'язується з ним за доступним номером телефону для повідомлення про припинення дії/розірвання. Таке повідомлення/вимога надсилається Наймодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням Наймача. У випадку неотримання Наймачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання, Наймач вважається належним чином повідомленим.

Господарський суд враховує, що в силу положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України полягає, зокрема, в можливості визначити зміст договору на власний розсуд, крім випадків, коли: існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" 21.11.2016 направив ТОВ "Атлантик" вимогу про сплату заборгованості № 00008344 від 17.11.2016, в якій повідомлено про відмову від Договору та виставлено вимогу про повернення Автомобіля (а.с. 51, 53). У вказаній вимозі зазначено, що датою припинення дії Договору є 10 календарний день з дня відправлення даної вимоги Вказана вимоги отримана ТОВ "Атлантик" 28.11.2016, що підтверджується повідомленням органу поштового зв'язку про вручення поштового відправлення 9а.с.50)

Таким чином, Договір в силу положень пунктів 12.4., 12.5 Договору є припиненим 01.12.2016 (10-й день з дати направлення вимоги).

Згідно з пунктом 13.1. Договору, Наймач зобов'язаний у строки, встановлені Наймодавцем, повернути Автомобіль Наймодавцю у всіх випадках закінчення строку найму, розірвання/припинення Договору. Якщо Наймач відмовляється від повернення або затримує повернення Автомобіля, Наймодавець має право вилучити автомобіль без згоди Наймача.

З матеріалів справи слідує, що Автомобіль у встановлений строк відповідачем повернуто не було.

02.02.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис за № 69 про повернення Автомобіля (а.с. 55).

За вказаним виконавчим написом 15.02.2017 відкрито виконавче провадження №53409875 та згідно акту державного виконавця від 24.04.2017 відповідний Автомобіль вилучено у ТОВ "Атлантик" (а.с. 56-58).

Пунктом 5.3. Договору сторони передбачили, що орендні платежі, що сплачуються Наймачем, повинні покривати весь фактичний термін користування Автомобілем, з моменту отримання до повернення відповідно до актів приймання-передачі.

Враховуючи, що умовами Договору сторони передбачили сплату орендних платежів до моменту фактичного повернення Автомобіля, є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача орендних платежів за період фактичного користування майном, а саме з грудня 2016 року по квітень 2017 року, що становить:

грудень 2016 року - 10076,58 грн;

січень 2017 року - 10546,13 грн;

лютий 2017 року - 10676,23 грн;

березень 2017 року - 10711,73 грн;

квітень 2017 року - 10652,58 грн,

а всього - 52663,25 грн.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.04.2018 у справі № 914/4238/15.

Для оплати зазначених орендних платежів позивачем виписано відповідні рахунки, копії яких долучено до справи, розрахунок проведено відповідно до умов Договору по обмінному курсу дол. США ПАТ "Креді ОСОБА_3" (а.с. 41-44).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Атлантик" заборгованості з орендної плати за період фактичного користування Автомобілем з грудня 2016 по квітень 2017 в загальному розмірі 52663,25 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки за умовами Договору обов'язок Наймача щодо сплати орендних платежів на умовах такого Договору припиняється лише після фактичного повернення майна, є правомірною вимога позивача про стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення оплати з урахуванням умов Договору щодо визначеного строку оплати орендних платежів.

З'ясувавши правильність здійсненого позивачем розрахунку та врахувавши приписи частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, фактичну кількість днів в 2016 році, господарський суд наводить наступний розрахунок в межах періоду розрахунку позивача:

3% річних:

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за грудень 2016 року на суму 10076,58 грн за період з 16.12.2016 по 29.11.2017, що становить 289,01 грн 3% річних;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за січень 2017 року на суму 10546,13 грн за період з 17.01.2017 (14 і 15 січня вихідні дні - субота, неділя) по 29.11.2017, що становить 274,78 грн 3% річних;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за лютий 2017 року на суму 10676,23 грн за період з 16.02.2017 по 29.11.2017, що становить 251,84 грн 3% річних;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за березень 2017 року на суму 10711,73 грн за період з 16.03.2017 по 29.11.2017, що становить 228,03 грн 3% річних;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за квітень 2017 року на суму 10652,58 грн за період з 18.04.2017 (15 і 16 квітня вихідні) по 29.11.2017, що становить 197,88 грн 3% річних;

а всього - 1241,54 грн;

інфляційні втрати:

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за грудень 2016 року на суму 10076,58 грн за період з січня по жовтень 2017 - 1162,78 грн;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за січень 2017 року на суму 10546,13 грн за період з лютого по жовтень 2017 - 1088,98 грн;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за лютий 2017 року на суму 10676,23 грн за період з березня по жовтень 2017 - 985,79 грн;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за березень 2017 року на суму 10711,73 грн за період з квітня по жовтень 2017 - 782,18 грн;

по зобов'язанню з оплати орендного платежу за квітень 2017 року на суму 10652,58 грн за період з травня по жовтень 2017 - 675,91 грн;

а всього - 4695,64 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих за період прострочення сплати орендних платежів за період фактичного користування майном, підлягають задоволенню частково в сумі 1241,54 грн, у задоволенні позову в частині стягнення 3% в іншій частині суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявленої суми, яка становить 4680,34 грн.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Водночас, за приписами ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач згідно поданого позову та наведеного розрахунку просить стягнути пеню в розмірі 2625,95 грн за час прострочення сплати орендних платежів за фактичне користування предметом лізингу, тобто, по платежам, нарахованим за період після припинення дії Договору.

Враховуючи наведені вище норми законодавства щодо пені та оскільки на дату виникнення прострочення зобов'язання з оплати орендних платежів за грудень 2016 року, січень-квітень 2017 року умови Договору щодо сплати пені у розмірі 10% не діяли у зв'язку з припиненням Договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені в розмірі 2625,95 грн за час прострочення сплати орендних платежів за фактичне користування предметом лізингу. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. (Автомобілем).

Стосовно вимоги про стягнення пені за кожен день затримки заборгованості та штрафів за направлення нагадувань в загальному розмірі 1741,42 грн суд зазначає наступне.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у випадку прострочення сплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу за Договором, до Наймача застосовуються наступні санкції:

пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної оплати орендного платежу та/або будь-якого іншого платежу (підпункт 8.2.1.);

штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Наймодавцем (пункт 8.3.): еквівалент 15 дол. США/євро за першу вимогу, еквівалент 20 дол. США/євро за другу вимогу, еквівалент 25 дол. США/євро за третю вимогу (підпункт 8.2.2.).

В матеріалах справи наявні копії нагадувань про несплату від 05.10.2016, 17.10.2016, 04.11.2016, за невиконання яких позивач просить стягнути штраф в розмірі 1542,74 грн, розрахований у відповідному еквіваленті до долара США станом на дату нагадування.

Суд зазначає, що за положеннями пункту 20.4. Договору, якщо інше не передбачено Договором, всі повідомлення сторони відправляються за адресою, вказаною в Договорі, у письмовій формі особисто кур'єром або поштою.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази направлення відповідачеві нагадувань про несплату від 05.10.2016, 17.10.2016, 04.11.2016, за запитом суду такі вимоги позивачем до справи не надано, у зв'язку з чим суд не встановив підстав для стягнення штрафу в розмірі 1542,74 грн, нарахованого за підпунктом 8.2.2. пункту 8.2. Договору, та відмовляє у задоволенні позову у вказаній частині.

Стосовно вимоги про сплату пені в розмірі 198,68 грн, то як слідує з пояснень позивача від 30.03.2018 і доданих до таких пояснень нагадувань про несплату, вказана пеня нарахована по підпункту 8.2.1. пункту 8.2. Договору за прострочення оплати орендних платежів за вересень та жовтень 2016 року, а саме:

за вересень 2016 на суму зобов'язання 10250,45 грн пеня за період з з 28.09 по 17.11.2016, що становить 140,03 грн;

за жовтень 2016 на суму зобов'язання 10222,46 грн пеня за період з 27.10. по 17.11.2016, що становить 58,65 грн.

Вказаний розрахунок відповідає умовам Договору, зокрема встановленому в пункті 6.5. Договору строку оплати, не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, є правильним, а тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 198,68 грн підлягають задоволенню.

При розгляді вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" в частині стягнення 53890,30 суми інших витрат за Договором, господарський суд зазначає наступне.

Згідно поданого позову та наведеного в позові обґрунтування заявлена до стягнення сума в розмірі 53890,30 грн є сумою витрат позивача перед ТОВ "Дельта М Юкрейн" згідно договору про надання колекторських послуг від 01.08.2011 щодо вилучення предмета лізингу.

В пункті 13.6. Договору сторони передбачили, що Наймач відшкодовує будь-які витрати, понесені Наймодавцем у зв'язку з вилученням/поверненням Автомобіля, у тому числі витрати, пов'язанні із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов'язані з вилученням Автомобіля.

Згідно договору про надання послуг з повернення майна (об'єктів лізингу), який укладено між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (Замовник) та ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (Виконавець) Виконавець прийняв на себе зобов'язання по здійсненню діяльності, спрямованої на забезпечення повного та своєчасного виконання умов Договорів лізингу, укладених між Замовником та Лізингоодержувачами, щодо повернення/вилучення об'єкту лізингу, що належать Замовнику і на час звернення Замовника до Виконавця не були повернені Лізингоодержувачами в супереч умов Договорів лізингу та вимогам законодавства (а.с. 59-66).

За наявним в матеріалах справи актом № 76 від 26.04.2017 Виконавець надав, а Замовник прийняв послуги з повернення майна, а саме вилучення Автомобіля від боржника ТОВ "Атлантик" (а.с. 67).

Сума наданих послуг склала 49990,30 грн, які сплачено позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дельта М Юкрейн" за платіжним дорученням № 2003 від 03.05.2017 (а.с. 67-69).

Разом з цим, суд враховує, матеріалами справи не підтверджується фактичне надання послуг ТОВ "Дельта М Юкрейн" з вилучення Автомобіля за Договором, оскільки таке вилучення здійснювалось державною виконавчою службою на підставі виконавчого напису нотаріуса. При цьому, як слідує з матеріалів справи, саме ТОВ "Порше Лізинг Україна" звернулось до нотаріуса та оплатило нотаріальні дії, саме ТОВ "Порше Лізинг Україна" пред'явило виконавчий напис для виконання до органу державної виконавчої служби та у присутності представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" складався акт державного виконавця про вилучення майна. Акт № 76 від 26.04.2017 не містить жодної інформації з приводу переліку дій, проведених ТОВ "Дельта М Юкрейн", спрямованих на вилучення об'єкта лізингу. , спрямованих на вилучення об'єкта лізингу.

Відтак, позивачем не доведено проведення ТОВ "Дельта М Юкрейн" будь-яких дій, як пов'язаних з безпосереднім вилученням об'єкта лізингу, так і реалізацію послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, подання заяви та супроводження виконавчого провадження, супроводження процесу вилучення об'єкта лізингу, що унеможливлює відшкодування виплаченої їм суми гонорару в порядку пункту 13.6 Договору.

Інша частина суми в розмірі 3900,00 грн (53890,30 - 49990,30), яка за обґрунтуванням позивача входить до складу витрат за послуги, які надано ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Дельта М Юкрейн", взагалі не доведена, будь-які докази сплати такої суми як послуги в матеріалах справи відсутні.

При цьому суд враховує, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" згідно наведеного обґрунтування підстав позову не включає до складу інших витрат за Договором, суму сплачених витрат з оплати нотаріальних дій за вчинення виконавчого напису в розмірі 6500,00 грн та чітко вказує, що сума вся 53890,30 грн, яка є предметом стягнення згідно поданого позову, є витратами перед ТОВ "Дельта М Юкрейн". .

Також позивач не доводить, що сума в розмірі 53890,30 грн є збитками в розумінні положень ст. 225 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки залучення позивачем третьої особи для надання послуг з вилучення предмета лізингу та понесені у зв'язку з цим витрати не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права. Факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором.

З підстав викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 53890,30 грн суми інших витрат за Договором.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Порше Лізинг Україна" підлягають частковому задоволенню в розмірі:

30 530,96 грн - сума плати за користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами;

1 026,29 грн - 3% річних за час прострочення оплати орендних платежів;

4 573,15 грн - сума інфляційних втрат оплати орендних платежів;

52 663,25 грн - заборгованість по сплаті орендних платежів за фактичне користування предметом лізингу;

1 241,54 грн - 3% річних за час прострочення заборгованості по сплаті орендних платежів за фактичне користування предметом лізингу;

4 680,34 грн - сума інфляційних втрат за час прострочення заборгованості по сплаті орендних платежів за фактичне користування предметом лізингу;

198,68 грн - сума пені від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки заборгованості.

У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє за наведених вище підстав.

За правилами пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, позивач згідно поданого позову просить стягнути з відповідача 6000,00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015, який укладено з ТОВ "КПД Консалтинг" (а.с. 72-75).

Згідно заявки № 118 від 27.11.2017 до вказаного договору погоджено, зокрема, надання позивачеві послуг по забезпеченню належного представництва інтересів ТОВ "Порше Лізинг Україна" у відповідних судах по справі до ТОВ "Атлантик" про стягнення заборгованості за договором № 00008344 від 23.08.2013 на суму 6000,00 грн з ПДВ - за представництво інтересів в суді першої інстанції (а.с. 109-111).

Акт наданих послуг до заявки № 118 від 27.11.2017 підписано та 15.12.2017 позивачем сплачено ТОВ "КПД Консалтинг" 6000,00 грн (а.с. 112-114).

Підтвердженням фактичного надання послуг є також факт підписання позовної заяви ОСОБА_4, який є адвокатом та являється співробітником юридичного департаменту претензійно-позовної роботи та банкрутства ТОВ "КПД Консалтинг" (а.с. 76-79).

Окрім того, іншими співробітниками ТОВ "КПД Консалтинг" за окремими довіреностями від ТОВ "Порше Лізинг Україна" подавались пояснення і докази до справи, приймалась участь в засіданнях суду.

З підстав викладеного, суд вважає доведеним належними доказами понесення ТОВ "Порше Лізинг Україна" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

За правилами частини 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Атлантик" (25006, м. Кропивницький, вул. Карла Маркса, 11/11, корп. 6, ідентифікаційний код 32892542) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр-т. ОСОБА_2, 1В, оф. В, ідентифікаційний код 35571472) заборгованість в сумі 94914,21 грн, з яких: 83194,21 грн заборгованість по сплаті платежів за користування предметом лізингу, 2267,83 грн 3% річних; 9253,49 грн інфляційних втрат, 198,68 грн пені, а також судовий збір в розмірі 1423,71 грн та 3722,63 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" за адресою: 02152, м. Київ, пр-т. ОСОБА_2, 1В, оф. В та представникам позивача ТОВ "КПД Консалтинг" за адресою: 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г; ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Атлантик" за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Карла Маркса, 11/11, корп. 6.

Повне рішення складено 20.04.2018.

Суддя В.В.Тимошевська