Рішення

від 17.04.2018 по справі 918/145/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/145/18

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Рівненської міської громадської організації "Житло"

про стягнення заборгованості в сумі 2 673 грн. 14 коп.

в судовому засіданні приймали участь:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1, директор;

ОСОБА_2, довіреність № 17 від 16.04.2018 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 9LA608300451B00.

У судовому засіданні 17 квітня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16 березня 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненської міської громадської організації "Житло" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2 673 грн. 14 коп., з яких: 1 600 грн. 43 коп. - пеня, 196 грн. 64 коп. - 3% річних, 876 грн. 07 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1854/14-ТЕ-28 від 13.02.2013 року, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення 1 600 грн. 43 коп. - пені, 196 грн. 64 коп. - 3% річних, 876 грн. 07 коп. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року позовну заяву від 01.03.2018 р. № 14/4-231 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17 квітня 2018 року.

17 квітня 2018 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позов від 13 квітня 2018 р. № 16 (а.с. 40), в якому останній заперечує проти позову та зазначає, що наявна заборгованість у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування належних до сплати сум перед ПАТ НАК "Нафтогаз України" виникла у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку громадської організації, оскільки остання є неприбутковою організацією і не здійснює господарської діяльності. Також зазначає, що дана заборгованість виникла у зв'язку із затримкою перерахування з бюджету міста Рівне коштів на пільги та субсидії для мешканців гуртожитку.

У судовому засіданні 17 квітня 2018 року представники відповідача позов заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позов від 13 квітня 2018 р. № 16.

Представник позивача в судове засідання 17 квітня 2018 року не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення (а.с. 39). Крім того, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення позивача про судове засідання, призначене на 17.04.2018 р., суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2013 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Рівненською міською громадською організацією "Житло" (далі - Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 1854/14-ТЕ-28, згідно якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (далі - Договір) (а.с. 13-18)

Пунктом 1.2. Договору передбачено, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 9.3. Договору).

На виконання умов Договору, в період з січня 2014 року по квітень 2014 року, з жовтня 2014 року по грудень 2014 року позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 49 811 грн. 14 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 21-27).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору, за поставлений природний газ розраховувався, однак із порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу.

Наведені вище обставини і стали підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду з даним позовом, в якому він просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 600 грн. 43 коп., 3% річних в сумі 196 грн. 64 коп., інфляційні втрати в сумі 876 грн. 07 коп.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до cт. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.2 Договору у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у розмірі 1 600 грн. 43 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, суд погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку 3% річних, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 196 грн. 64 коп. 3% річних обґрунтовані, стверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір даних компенсаційних виплат становить 1 413 грн. 29 коп., при заявленому - 876 грн. 507 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 876 грн. 07 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Рівненської міської громадської організації "Житло" про стягнення заборгованості в сумі 2 673 грн. 14 коп., з яких: 1 600 грн. 43 коп. - пеня, 196 грн. 64 коп. - 3% річних, 876 грн. 07 коп. - інфляційні втрати, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача в розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Рівненської міської громадської організації "Житло" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 26, код ЄДРПОУ 26523103) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 43 коп. - пені, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 64 коп. - 3% річних, 876 (вісімсот сімдесят шість) грн. 07 коп. - інфляційних втрат та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 20 квітня 2018 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6);

3 - відповідачу рекомендованим (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, буд. 26).