Рішення

від 18.04.2018 по справі 607/13098/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.04.2018 Справа №607/13098/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Пастернак О.В.,

у відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №607/13098/17 за позовом Приватного підприємства Щит до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 підприємство Щит (далі - ПП Щит ) подав до суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про охорону об'єктів №8 від 01 січня 2016 року, згідно з яким відповідач передала, а позивач прийняв під охорону об'єкти, перераховані у дислокації-розрахунку, а саме торгове місце №93ч, яке знаходиться на речовому ринку по вул. Шептицького, 23 у м. Тернополі. Відповідно до дислокацій-розрахунків (додатків до договору від 01 січня 2016 року №8) вартість охорони торгового місця відповідача становить з 01 січня 2016 року - 95 гривень, з 01 січня 2017 року - 110 гривень. Оплата за охорону зазначеного об'єкта повинна була здійснюватися позивачем самостійно, щомісячно до 10 числа поточного місяця. Свої зобов'язання позивач відповідно до умов договору виконав належним чином, у повному обсязі та в термін, який було відведено для його виконання. Однак, відповідач своїх зобов'язань за договором про охорону об'єктів не виконала, зокрема за період з 01 січня 2016 року по 17 жовтня 2017 року нею було сплачено лише 110 гривень, та станом на 17 жовтня 2017 року її заборгованість за договором становить 2130 гривень. З цих підстав позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про охорону об'єктів у розмірі 2130 гривень та понесені судові витрати в розмірі 1600 гривень.

Відзиву на позов та будь-яких заперечень по суті спору від відповідача не надходило.

В судове засідання представник позивача подав клопотання, згідно з яким заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилася, не повідомивши про причини неявки. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача згідно з поданою ним письмовою заявою не заперечив проти такого вирішення справи .

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

01 січня 2016 року між ПП Щит та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про охорону об'єктів №8, який складається із самого договору про охорону об'єктів та дислокацій-розрахунків (додаток №1).

Згідно з п. 1. зазначеного договору власник - ОСОБА_1 передає, а виконавець - ПП Щит приймає під охорону об'єкти, перераховані у дислокації-розрахунку (додаток №1).

Відповідно до п. 2. договору про охорону об'єктів ціна договору визначається сторонами на основі розрахунку-дислокації, що додається до договору. В разі зміни норм витрати охорони, в тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну суми витрат на утримання охорони, ціна договору змінюється на основі наданого виконавцем обгрунтованого розрахунку без переоформлення договору.

Як слідує з п. 11. договору про охорону об'єктів оплата за охорону об'єкту здійснюється власником самостійно, щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Згідно з п.п. 11.1. договору про охорону об'єктів розмір оплати змінюється при зміні тарифів на комунально-побутові послуги, інфляцією грошей, при зміні ставки ринкового збору, за рішенням виконавчих органів ПП Щит та інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п. 13 договору про охорону об'єктів цей договір укладається терміном на три роки і набуває чинності з дня його підписання.

Як убачається з дислокацій-розрахунків до договору від 01 січня 2016 року №8, щомісячна сума, яку повинна сплачувати ОСОБА_1 за охорону торгового місця 93ч, яке знаходиться у м. Тернополі по вул. Шептицького, 23, становить 95 гривень. З 01 січня 2017 року така плата становить 110 гривень.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Всупереч вказаним вимогам закону ОСОБА_1 умов договору належним чином не виконувала.

Зокрема, як слідує з наданого позивачем розрахунку ціни позову про стягнення ПП Щит заборгованості з ОСОБА_1 за договором про охорону об'єктів від 01 січня 2016 року №8, станом на 17 жовтня 2017 року заборгованість ОСОБА_1 складає 2130 гривень.

Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Однак, як установлено судом на підставі зібраних у справі доказів, ОСОБА_1 свого обов'язку сплачувати плату за договором про охорону об'єктів №8 від 01 січня 2016 року не виконала.

Як убачається з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11 січня 2017 року припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_1, та 12 січня 2017 року її знято з обліку.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.

Зі змісту зазначених норм убачається, що основне зобов'язання за договором про охорону об'єктів не припинилося.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-125цс 13 та від 09 серпня 2017 року у справі № 3-788гс17.

Оскільки у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України провадження у господарській справі припиняється, то з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", спори за участі такої фізичної особи-підприємця, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин, оскільки за загальним правилом громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном і після припинення своєї підприємницької діяльності. Після припинення провадження у господарській справі з підстави, наведеної вище, спори за участю таких осіб підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ").

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позов ПП Щит підлягає до задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2130 гривень.

Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - 1600 гривень судового збору.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 202, 525, 526, 978 ЦК України, керуючись ст. ст. 89, 141, 263-265, 273, 281-284, 288, 289, ст. 354, ст. 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства Щит (46008, м. Тернопіль, вул. М. Шептицького, 23, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 32865545) до ОСОБА_1 (м. Тернопіль, вул. Дружби, 6/1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за договором про охорону об'єктів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Приватного підприємства Щит 2130 гривень заборгованості за договором про охорону об'єктів №8 від 01 січня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Приватного підприємства Щит 1600 гривень понесеного судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи .

Головуючий суддяОСОБА_3