Рішення

від 26.02.2018 по справі 128/1437/17

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1437/17

РІШЕННЯ

Іменем України

26.02.2018 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Кузьменко А.О., за участю позивачів: ОСОБА_1Ю, ОСОБА_2, представника позивачів -ОСОБА_3, представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Байдака В.Г., ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5,-

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 року позивачі звернулися до Вінницького районного суду із позовом до Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, в якій з врахуванням уточнення позовних вимог (а.с.28-30) просять суд визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом за кожною на 1/2 частку житлового будинку під номером 36 по вул. Першотравневій в с. Малі Крушлинці, Вінницького району, Вінницької області, а також по 1/2 частці земельної частки паю, площею 1,9527 гектарів, яка розташована на території Малокрушлинецької сільської ради, Вінницького району Вінницької області, - після смерті їхнього батька ОСОБА_6 померлого 29.01.2016 року .

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області 26.02.2018 року за заявою представника позивчів, позовну вимогу про позовну вимогу про визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2 права по ? частці земельної частки паю, площею 1,9527 гектарів, яка розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, після смерті батька ОСОБА_6, померлого 29.01.2016 року - залишено без розгляду.

Позовні вимоги позивачами обґрунтовані тим, що вони є дочками ОСОБА_6, який помер 29.01.2016 року.

Вказують, що вони як спадкоємці першої черги за законом, після смерті батька звернулися до державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтв про право на спадщину за законом на нерухоме майно, а саме на: житловий будинок під номером 36 по вул. Першотравневій в с. Малі Крушлинці, Вінницького району, Вінницької області та земельну частку пай площею 1,9527 гектарів, яка розташована на території Малокрушлинецької сільської ради, Вінницького району, Вінницької області.

Постановою від 27.09.2016 року державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 відмовила позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом вищезазначене нерухоме майно, оскільки у спадкоємців відсутні оригінали правовстановлюючих документів.

Тому, вони вимушені звернувся з даним позовом до суду та позовні вимоги просить задовольнити.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, їх представник ОСОБА_3 підтримали позов у повному обсязі з підстав зазначених у ньому, надали пояснення аналогічні зазначеним у позові, просили його задовольнити.

Представник відповідача - Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області надав суду заяву про розгляд справи без його участі. (а.с.45,111).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8 заперечував проти задоволення позову , оскільки відсутність умов для оформлення в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, не підтверджена належними доказами, а саме належним чином оформленою відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вказує, що позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під № 36 по вул. Першотравневій в с. Малі Крушлинці Вінницького району Вінницької області належав на праві власності батькові позивачів ОСОБА_6, який помер 29.01.2016 року, а саме: документів на підтвердження правового режиму земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок; технічного паспорту на житловий будинок, з якого було б видно, які житлові та господарські будівлі входять до складу будинковолодіння, дата їх побудови, наявність чи відсутність самочинно збудованих будівель та інше. Вказує, що згідно із записами в погосподарських книгах, двір, в якому розташований спадковий житловий будинок, відносився до категорії колгоспних дворів. Станом на 15.04 1991 року ОСОБА_5 була членом колгоспного двору і має право на відповідну частку в майні колгоспного двору як колишній член колгоспного двору, а також в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9, яка померла 22.02.1997 року.

Третя особа ОСОБА_4 підтримав позицію свого представника , просив відмовити у позові.

Заслухавши пояснення позивачів, представника позивачів, представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, дослідивши письмові докази в справі та оцінивши їх у сукупності, суд , вважає позов є безпідставним та таким , що підлягає відмові у задоволені виходячи з такого.

Судом встановлено, що 29.01.2016 року помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.14).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом, після смерті ОСОБА_10, як його доньки, про що свідчать копії свідоцтв про народження позивачів (а.с.12-13). Спадщину позивачі після смерті батька прийняли, так як подали відповідні заяви в 6-ти місячний строк до нотаріальної контри (а.с.52-53).

Спадкоємцем другої черги за законом, після смерті ОСОБА_6 є його рідна сестра, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, яка теж спадщину позивачі після смерті брати прийняла, так як подала відповідні заяви в 6-ти місячний строк до нотаріальної контри (а.с.49).

Інші спадкоємці за законом, спадкоємці за заповітом, особи, які мають право на обов*язкову частку в спадковому майні, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, відсутні, про що свідчить спадкова справа, витребувана з нотконтори (а.с.47-53).

01.02.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали в Вінницькій районній державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_6 на ? частки кожна на земельну ділянку, площею 1,9527 га, кадастровий номер: 0520683500:01:007:0162, яка розташована на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення (використання) - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серія ВН №5131, виданого Малокрушлинецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області 30 березня 2002 року на підставі розпорядження Вінницької районної державної адміністрації від 22 березня 2002 року №147, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №575 (а.с.131-132).

На думку позивачів після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на цілий житловий будинок під номером 36 по вул. Першотравневій в с. Малі Крушлинці, Вінницького району, Вінницької області.

На підтвердження належносності спадкодавцю вищезазначеного житлового будинку, позивачами надано суду довідку №537 від 11.08.2016 року Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, з якої вбачається, що відповідно до записів у погосподарських книгах сільської ради, гр. ОСОБА_6 при житті, до дня своєї смерті 29.01.2016р., володів, користувався та розпоряджався житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться в с. Малі Крушлинці по вул. Першотравнева, №36 Вінницького району Вінницької області (а.с.9).

Однак судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, з погосподарських книг на домоволодіння, яке знаходиться в с. Малі Крушлинці по вул. Першотравнева, №36 Вінницького району Вінницької області, вбачається, що станом на 15 квітня 1991 року двір, в якому розташований даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами відносився до категорії колгоспних (а.с.87).

Членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року згідно погосподарської книги за 1991 рік значилися: ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

З листа Вінницької районної державної нотаріальної контри від 27.09.2016 року №2417/02-17 вбачається, що так як відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадковий будинок, нотаріальна контра не може видати позивачам свідоцтво про право на спадщину (а.с.8).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів , визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 Про практику розгляду судами України справ про спадкування , та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах права приватної власності , правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Також з погосподарських книг станом на 1979-1999 р., вбачається, що спірний будинок №36, продовжував відноситися до суспільної групи домогосподарств - колгоспний двір (а.с.86-91).

Таким чином, жодного документу, який би підтверджував підставу переходу спірного будинку з категорії колгоспний двір до власності спадкодавця ОСОБА_6, позивачами не надано.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Отже суд вважає, що позивачі помилково визначили статус спірного будинку ,як такий що належав на праві особистої власності їх батькові та обрали невірний спосіб захисту своїх спадкових прав.

В свою чергу в судовому засіданні достеменно встановлено, що спірний будинок належить до категорії колгоспний двір , а тому на даній правовідносини розповсюджуються інші норми матеріального права ( приведені вище судом) відмінні від тих чим позивачі обґрунтовуються свої вимоги.

Суд вважає слушною позицію представника ОСОБА_8, тому виходячи з вище приведеного ,-у задоволенні позову позивачів слід відмовити.

Керуючись ст.ст.141, 263- 265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду , шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Вінницької області.

Повний текст рішення складено 06.03.2018 року.

Суддя :