Постанова

від 23.04.2018 по справі 469/58/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №469/58/18 23.04.2018

Провадження №22-ц/784/501/18

Справа №469/58/18 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1

Провадження №22-ц/784/501/18

П О С Т А Н О В А

іменемУкраїни

23 квітня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Галущенка О.І. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

без участі сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце її розгляду, переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області, яка постановлена о 09 годині 55 хвилин 01 лютого 2018 року у приміщенні Березанського районного суду Миколаївської області під головуванням судді Гапоненко Н.О., у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про зміну способу виконання заочного рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2012 року, ухваленого по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави ,

у с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2012 року у рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором № DN81AR13710288 від 31 березня 2008 року, звернуто стягнення на предмет застави, а саме - автомобіль ЗАЗ, модель 110557, 2007 року випуску, тип ТЗ: Легковий пікап - В, № кузова/шасі Y6D11055770043152, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля Банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення набрало законної сили і перейшло на стадію примусового виконання, проте так і залишається невиконаним.

17 січня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - Банк) звернулося до Березанського районного суду з заявою про зміну способу виконання зазначеного заочного рішення районного суду.

В ній Банк зазначав, що на даний момент він позбавлений можливості виконання рішення суду в обраний ним і визначений судом спосіб, оскільки у нього немає необхідних документів для реалізації предмета застави та відсутність попиту покупців на предмет застави.

Посилаючись на наведене, Банк просив суд змінити спосіб виконання вказаного рішення, а саме: замість звернення стягнення на предмет застави, стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 66 709 гривень 53 копійки, з яких: 28 690 гривень 54 копійки - заборгованість за тілом кредиту, 9 893 гривні 91 копійка - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 4 683 гривні 84 копійки - заборгованість по комісії за користування кредитом, 20 026 гривень 50 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 250 гривень - штраф (фіксована частина), 3 164 гривні 74 копійки - штраф (процентна складова), в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської областівід 01 лютого 2018 року у задоволені заяви Банку відмовлено.

Банк подав на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати і постановити нову, про задоволення заяви, про заміну способу та порядку виконання судового рішення.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю оскарженої ухвали положенням чинного законодавства.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін, оскільки вона постановлена з додержанням вимог чинних цивільного та цивільно-процесуального законодавств.

Вирішуючи заяву Банку про заміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що законних підстав для вчинення такої процесуальної дії немає, а тому у задоволені заяви слід відмовити.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з встановленими судом 1 інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч.3 ст.129 Конституції України, ч. 1 ст.18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державних влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статей 1, 3, 5, 11 Закону України Про виконавче провадження , ст. 435 ЦПК України, виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження і становить собою сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених названим законом.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 2 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов'язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 10 названого Закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Таким чином, оскільки поняття спосіб виконання рішення законодавцем не визначено, проте його можна встановити з аналізу ст. 16 ЦК України. За нею ж, спосіб виконання рішення практично відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, якими є:

а) припинення дії, яка порушує право;

б) відновлення становища, яке існувало до порушення;

в) примусове виконання обов'язку в натурі;

г) зміна правовідношення;

д) припинення правовідношення;

е) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

є) відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

З системно-логічного аналізу названих статей можна зробити висновок, що заміна способу та порядку виконання судового рішення можлива лише в тому випадку, коли судом не застосовуються інший, чим визначено позивачем та судом, спосіб захисту права чи інтересу особи, не змінюється предмет чи підстава позову.

Якщо має місце зміна хоча б одного з названих елементів, то заміна способу та порядку виконання судового рішення неможлива.

Як вбачається з заяви Банку, він просив змінити спосіб та порядок виконання судового рішення із звернення стягнення на заставлене майно, що передбачає вилучення і продаж лише об'єкту, переданого у заставу, на стягнення суми боргу, що фактично передбачає відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням кредитного договору, за рахунок усього майна, що є у власності боржника.

Таким чином , Банк заявив вимогу, яка фактично змінила не тільки спосіб захисту його інтересу, але і предмет позову .

Так, предметом позову Банку було покриття заборгованості за кредитним договором за рахунок виручених від продажу переданого в заставу автомобіля.

Заявник же просить зовсім про інше, а саме, про стягнення заборгованості за кредитним договором, що є відмінним від предмету позову, заявленого Банком в позовній заяві.

За такого, заява не може бути задоволена.

Оскільки такої ж думки був і районний суд, постановивши оскаржену ухвалу, то апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду 1 інстанції без змін.

Що ж до тверджень Банку в апеляційній скарзі, про наявність процесуальних порушень при розгляді судом заяви банку, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженої ухвали, оскільки частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мали місце, носили формальний характер і не вплинули на вирішення заяви.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення, а ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 01 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: П.П.Лисенко

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 23 квітня 2018 року