Рішення

від 28.03.2018 по справі 804/704/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року Справа № 804/704/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта Агро до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

У січні 2018 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної Фіскальної служби України № 511365/40891213 від 29.11.2017 року, №511364/40891213 від 29.11.2017 року про відмову в реєстрації податкових накладних № 55 від 30.10.2017 року, № 56 від 30.10.2017 року, складених ТОВ Дельта Агро ; зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію податкових накладних № 55 від 30.10.2017 року, № 56 від 30.10.2017 року; а також стягнути на його користь судові витрати по справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ Дельта Агро було подано на реєстрацію до відповідача податкові накладні №55 та №56 від 30.10.2017 року, які згідно квитанції були отримані, але реєстрацію яких зупинено. Позивачем були подані усі належні документи, що відповідають критеріям та підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Вказані документи не були взяти контролюючим органом до уваги та комісією ДФС України було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі. Також, в рішенні про відмову в реєстрації податкових накладних вказано як підставу для відмови надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, тобто, не вбачається конкретної підстави відмови, а тому рішення, прийняті відповідачем є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 29.01.2018 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання вимог ухвали суду від 29.01.2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно документів наданих ТОВ Дельта Агро Комісією ДФС цілком обґрунтовано прийнято рішення від 29.11.2017 року №511364/40891213 про відмову в реєстрації податкової накладної № 55 від 30.10.2017 року та від 29.11.2017 року № 511365/40891213 про відмову в реєстрації податкової накладної №56 від 30.10.2017 року. Враховуючи зазначене, вважають, що рішення Комісії ДФС є правомірними та обґрунтованими, оскільки було прийнято виключно в межах діючого законодавства, а тому дії Комісії не суперечать нормам законодавства. Позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію податкових накладних № 55 та № 56 від 30.10.2017 року є необґрунтованою, оскільки за рахунок такої вимоги, позивач, намагається не добросовісно у розумінні ч.2 ст.44 КАС України скористатись належним йому правом на захист, а тому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

З матеріалів справи видно, що між ТОВ Дельта Агро уклало договір зберігання №27/06 від 27.06.2017 року з ТОВ НПАК Степова загальною площею 250 кв.м., за адресою: Дніпропетровська область, Синельниковський район, с.Веселе, вул.Токова, 2а.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України ТОВ Дельта Агро було складено податкові накладні № 55 та № 56 від 30.10.2017 року та направлено для реєстрації в Єдиний реєстр податкових накладних.

Згідно інформації зазначеної у отриманих позивачем квитанціях:

- № НОМЕР_1 від 14.11.2017 року податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено з наведенням підстав: податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКЗ ЗЕД: 1206.. ;

- № НОМЕР_2 від 14.11.2017 року податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено з наведенням підстав: податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКЗ ЗЕД: 1206.. .

На вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкових накладних позивачем були надані усі належні документи, що відповідають п.п.1 і п.п.2 п.6 Критеріїв, які підтверджують реальність здійснення господарської операції по зупиненим податковим накладним по взаємовідносинам з контрагентами.

Так, з покупцем ТОВ ВЕСНА (код ЄДРПОУ 14215187) було укладено договір купівлі-продажу №ДГ-1026-1 від 26.10.2017 року та відвантажено товар - Соняшник Блейзер у кількості 30 мішків, код товару згідно з УКТ ЗЕД: 1206, що підтверджується видатковою накладною № 10/30-3 від 30.10.2017 р., товарно-транспортною накладною №10/30-3 від 30.10.2017 р. У зв'язку з чим складено податкову накладну № 56 від 30.10.2017 р. на суму поставки 153960,12 грн.

Оплата за товар здійснювалась частково, шляхом безготівкового переказу коштів, згідно платіжного доручення №1082 від 03.11.2017 року відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000311 від 26.10.2017 року на суму 46 188,04 грн. в т.ч. ПДВ 7 698,01 грн. Відповідно до умов договору № ДГ-1026-1 від 26.10.2017 року Продавець зобов'язаний поставити товар Покупцеві на умовах СРТ, згідно Інкотермс 2010, автомобільним перевізником фізичною особою ОСОБА_1, з яким укладено Договір на транспортні послуги від 03.07.2017 року.

Так, з покупцем Фермерським господарством ТЕТЯНА (код ЄДРПОУ 32094566) було укладено договір купівлі-продажу №ДГ-1026-2 від 26.10.2017 та відвантажено товар - Насіння соняшнику Санфлора КЛ у кількості 30 мішків, код товару згідно з УКТ ЗЕД: 1206 що підтверджується видатковою накладною № 10/30-2 від 30.10.2017 року, товарно-транспортною накладною №10/30-2 від 30.10.2017 року. У зв'язку з чим складено податкову накладну № 55 від 30.10.2017 р. на суму поставки 165 300,12 грн.

Оплата за товар здійснювалась частково, шляхом безготівкового переказу коштів, згідно платіжного доручення № 1613 від 03.11.2017 року відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000310 від 26.10.2017 року у сумі 49 590 грн. в т.ч. ПДВ 8 265 грн.

Відповідно до умов договору № ДГ-1026-2 від 26.10.2017 року Продавець зобов'язаний поставити товар Покупцеві на умовах СРТ, згідно Інкотермс 2010, автомобільним перевізником ФО ОСОБА_1, з яким укладено Договір на транспортні послуги від 03.07.2017 року.

Комісією ДФС Уураїни прийняте Рішення № 511365/40891213 від 29.11.2017 року, №511364/40891213 від 29.11.2017 року про відмову в реєстрації податкових накладних № 55 від 30.10.2017 року, № 56 від 30.10.2017 року відповідно.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За приписами пункту 74.2. статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3. статті 74 ПК України).

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010 р. (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1. статті 192 та пунктом 201.10. статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1. статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3. і 200-1.9. статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні норми містить пункт 201.16. статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2. статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту квитанцій по податковим накладним № 55, 56 від 30.10.2017 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної вказаним критеріям, натомість, підпункт 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 містить у собі визначення двох різних критеріїв. Моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1. та 215.3.2. пункту 215.3. статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Суд зазначає, що визначення фіскальним органом у квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься в Наказі №567 Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Вичерпний перелік документів).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі - ОСОБА_2):

- для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу зазначених норм законодавства видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Крім того, зі змісту квитанцій по податковим накладним № 55, 56 від 30.10.2017 року видно, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до пункту 201.16. статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567.

Таким чином, у квитанції відповідачем, в порушення підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Відповідно до підпункту 201.16.2. пункту 201.16. статті 201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1. цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2. цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3. пункту 201.16. статті 201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2. ПК України.

Такі документи направляються податковим органом за місцем обліку платника податків відповідно підпункту 201.16.2. пункту 201.16. статті 201 ПК України до Комісії ДФС України для прийняття рішення щодо реєстрації податкових накладних.

Комісією ДФС України було прийнято рішення № 511365/40891213 від 29.11.2017 року, № 511364/40891213 від 29.11.2017 року про відмову у реєстрації податкових накладних № 55 від 30.10.2017 року, № 56 від 30.10.2017 року.

Суд зазначає, що рішення комісії № 511365/40891213 від 29.11.2017 року, №511364/40891213 від 29.11.2017 року про відмову у реєстрації податкових накладних № 55 від 30.10.2017 року, № 56 від 30.10.2017 року, не містить конкретної інформації, щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Також, в рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Абзацом 1 Постанови КМУ Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації №190 від 29.03.2017 р. (далі - Постанова №190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Абзацом 2 Постанови № 190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Таким чином, оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують підставу для реєстрації податкових накладних, а отже відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних № 55 та № 56 від 30.10.2017 року.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 511365/40891213 від 29.11.2017 року, № 511364/40891213 від 29.11.2017 року про відмову у реєстрації податкових накладних № 55 та № 56 від 30.10.2017 року прийняте не у спосіб визначений законом, а отже, є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги про покладення на Державну фіскальну службу України обов'язку зареєструвати податкові накладні № 55 від 30.10.2017 року, № 56 від 30.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Також, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 55 та № 56 від 30.10.2017 року, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Таким чином, для відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов'язати відповідача зареєструвати податкові накладні № 55 та № 56 від 30.10.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3 200 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.929469804.1 від 29.12.2017 року та 340 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.950100237.1 від 26.01.2018 року, а всього 3 540 грн.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3 540 грн. підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної Фіскальної служби України № 511365/40891213 від 29.11.2017 року, № 511364/40891213 від 29.11.2017 року про відмову в реєстрації податкових накладних № 55 від 30.10.2017 року, № 56 від 30.10.2017 року, складених Товариством з обмеженою відповідальністю Дельта Агро .

Зобов'язати орган Державної фіскальної служби України здійснити реєстрацію податкових накладних № 55 від 30.10.2017 року, № 56 від 30.10.2017 року.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Дельта Агро (код ЄДРПОУ 40891213) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3 540 грн. (три тисячі п'ятсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя ОСОБА_2