Рішення

від 19.04.2018 по справі 530/1073/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа №530/1073/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 районної ради Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник відділу освіти ОСОБА_5 районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_6 про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_5 районної ради Полтавської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій вона просила:

визнати протиправним та скасувати рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 27.06.2017 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ОСОБА_5 районного методичного кабінету за п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України;

визнати протиправним та скасувати рішення дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 30.08.2017 "Про внесення змін до Рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 27.06.2017 "Про звільнення з посади завідувача ОСОБА_5 районного методичного кабінету ОСОБА_1В.";

поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача ОСОБА_5 районного методичного кабінету;

стягнути із ОСОБА_5 районної ради Полтавської області на користь позивача середню місячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 49975,40 грн;

зобов'язати голову ОСОБА_5 районної ради Полтавської області анулювати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 від 27.06.2017 №10.

Позивач та її представник в судове засідання 17 квітня 2018 року з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що стаття 54 Закону України "Про освіту" в частині умов щодо прийняття на роботу педагогічних та науково-педагогічних працівників шляхом укладення контракту не носить обов'язкового характеру для спірних відносин, оскільки відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем, а контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в т.ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть установлюватися угодою сторін.

Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорій працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад керівники підприємств). Порушення цих вимог, на думку позивача та її представника, може бути підставою для визнання, в силу вимог статті 9 КЗпП, недійсним умов праці за контрактом, які порушують становище порівняно з законодавством України.

Представник відповідача ОСОБА_5 районної ради Полтавської області до суду з'явилася, позов не визнала, просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача посилалася на те, що повноваження відповідача щодо затвердження Статуту ОСОБА_5 районного методичного кабінету ОСОБА_5 районної ради Полтавської області в новій редакції встановлені статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому є законними.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву звертала увагу суду на те, що посилання представника позивача на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 №12-рп/98, як імперативної норми, є безпідставними, оскільки дане рішення ухвалене щодо тлумачення терміну "законодавство", що вживається у частині третій статті 21 КЗпП України, стосовно визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору на основі аналізу діючих на той час законів. А оскільки з прийняттям Господарського кодексу України унормовано повноваження органів місцевого самоврядування, як власника та засновника суб'єкта господарювання, висновок Конституційного Суду України не може бути застосований до спірних відносин.

Окрім того, представник відповідача в судовому засіданні 10.04.2018 звертала увагу суду на те, що позивач під час звільнення перебувала на обліку як безробітна та у зв'язку з цим отримувала допомогу по безробіттю.

Наостанок, представник відповідача вказала, що позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача комунальної установи "ОСОБА_5 районний методичний кабінет" не можуть бути задоволені у звязку з ліквідацією даної установи як юридичної особи публічного права.

Представник начальника відділу освіти ОСОБА_5 районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_6, як третьої особи на стороні відповідача, до суду з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив. У судовому засіданні повністю підтримав пояснення представника відповідача, у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 08.08.2017 відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 04.09.2017 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено начальника відділу освіти ОСОБА_5 районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_6.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 04.09.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.01.2018 справу передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

08 лютого 2018 року справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду. За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі визначено суддю Кукобу О.О.

Ухвалою від 13 лютого 2018 року адміністративну справу прийнято до провадження Полтавського окружного адміністративного суду. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників судового процесу.

26 березня 2018 року судом отримано клопотання позивача про збільшення позовних вимог. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 10 квітня 2018 року вищевказане клопотання позивача залишено без розгляду, як таке, що подано без дотримання вимог статті 47 КАС України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, з ініціативи суду, витребувано від відділу освіти ОСОБА_5 районної державної адміністрації Полтавської області докази надання Дуб?язі ОСОБА_7 пропозиції щодо укладення контракту на зайняття посади завідувача комунальної установи ОСОБА_5 районний методичний кабінет ОСОБА_5 районної ради Полтавської області . /а.с.10 т.2/

У судовому засіданні 17 квітня 2018 року представник позивача, серед іншого, заявив клопотання про недопущення до участі у справі представника третьої особи ОСОБА_4 В обґрунтування заявленого клопотання посилався на те, що Зіньківським районним судом Полтавської області від 04.09.2017 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено фізичну особу - ОСОБА_6, який, в свою чергу, не уповноважував ОСОБА_4 представляти його інтереси у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 17 квітня 2018 року в задоволенні заявленого клопотання відмовлено. Відмовляючи у задоволенні даного клопотання, суд виходив з того, що рішення суду по даній справі не впливатиме на права та обов'язки фізичної особи ОСОБА_6, а ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 04.09.2017 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено не фізичну особу ОСОБА_6, а начальника відділу освіти ОСОБА_5 районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_6 - як посадову особу /а.с. 157 зворот, т.1/.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, задля встановлення об'єктивної істини у справі суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини:

ОСОБА_1 з 04 вересня 2002 року обіймала посаду завідуючої райметодкабінетом відділу освіти /а.с. 10, т. 1/.

Рішенням двадцять четвертої сесії п'ятого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області районний методичний кабінет відділу освіти ОСОБА_5 райдержадміністрації реорганізовано у ОСОБА_5 районний методичний кабінет з 25 лютого 2010 року /а.с. 10, т.1/.

Упродовж періоду перебування на посаді завідуючої ОСОБА_5 районним методичним кабінетом ОСОБА_1 характеризувалася позитивно, впроваджувала новітні форми педагогічної роботи, які відповідають сучасним вимогам (тренінги, практикуми т.д.). Є ініціатором створення і випуску Інформаційно-методичного вісника районного методичного кабінету . Брала активну участь у професійному розвитку педагогічного персоналу району та області. За творчий підхід і високий професіоналізм під час проведення обласного семінару-практикуму завідувачу Дуб?язі Л.В. оголошено подяку. За результатами атестаційного оцінювання педагогічний працівник Дуб?яга Л.В. рішенням атестаційної комісії визнана такою, що відповідає займаній посаді /а.с. 123, 127-132, т.2/.

П'ятою сесією сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області прийнято рішення від 21 лютого 2017 року Про затвердження Статуту ОСОБА_5 районного методичного кабінету ОСОБА_5 районної ради Полтавської області в новій редакції /а.с. 11, 119-120, т.1/. ОСОБА_6 рішення оскаржено до Зіньківського районного суду Полтавської області, 25 квітня 2017 року Зіньківським районним судом Полтавської області відкрито провадження, станом на 19 квітня 2018 року провадження у вказаній справі зупинене, рішення по суті не ухвалено /а.с. 124-125, т.2/.

З Протоколу №2 апаратної наради при завідувачу ОСОБА_5 РМК та звернення від 28.02.2017 №01-47/5 встановлено, що ОСОБА_1 ознайомила методистів з п. 5 вищевказаного рішення Про затвердження Статуту ОСОБА_5 районного методичного кабінету ОСОБА_5 районної ради Полтавської області в новій редакції . А також ухвалено звернутися до начальника відділу освіти ОСОБА_6 за роз'ясненням питання про зміни істотних умов праці, визначені сесією районної ради /а.с. 13 та 14, т. 1/.

З пояснень позивача в судовому засіданні 17.04.2018, а також зі змісту Наказу від 29 березня 2017 року №65 Про внесення змін до наказу відділу освіти від 29.12.2010 №274 Про затвердження номерів та змісту посадових інструкцій та листа відділу освіти ОСОБА_5 РДА Полтавської області від 27.03.2017, судом встановлено, що позивача 31.03.2017 ознайомлено з посадовою інструкцією №8 завідувача районного методичного кабінету (в новій редакції), а також повідомлено про істотні зміни умов праці /а.с. 132, т. 1 та 104-105, т.2/.

Рішенням вісімнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 27 червня 2017 року звільнено з посади завідувача ОСОБА_5 районним методичним кабінетом ОСОБА_1 згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України /а.с. 16,17 т.1/.

У період з 27 червня 2017 року по 07 липня 2017 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджено листком непрацездатності ОСОБА_4 АДЕ №390792 /а.с. 18, т.1/.

Рішенням дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 30 серпня 2017 року внесені зміни до рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 27 червня 2017 року Про звільнення з посади завідувача ОСОБА_5 районним методичним кабінетом ОСОБА_1В. , виклавши пункт перший в наступній редакції: Звільнити з посади завідувача ОСОБА_5 районним методичним кабінетом ОСОБА_1 10.07.2017 згідно пункту 6 статті 36 КЗпП України /а.с. 144, т.1/.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на момент звільнення становила 335,34 грн, про що містяться відомості у довідці відділу освіти ОСОБА_5 РДА Полтавської області /а.с. 69, т.2/.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та встановленим фактам, суд відхиляє докази, що визнаються судом недостатніми в розумінні частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, які у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

На переконання суду такими доказами у даній справі є:

витяг з протоколу спільного засідання постійних комісій районної ради ОСОБА_5 районної ради Полтавської області № 13. /а.с. 32, 33, т. 1/;

рекомендації ОСОБА_5 районної ради Полтавської області /а.с. 34, т.1/;

повідомлення про погодження відділом освіти ОСОБА_5 РДА Полтавської області Статуту ОСОБА_5 районного методичного кабінету ОСОБА_5 районної ради /а.с. 35, т.1/.

Вищевказаними документами представник відповідача обґрунтовувала необхідність затвердження Статуту ОСОБА_5 районного методичного кабінету ОСОБА_5 ради Полтавської області в новій редакції. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні 17.04.2018 зазначила, що зміна істотних умов праці позивача - ОСОБА_1, що передбачена п. 5.3 Статуту в новій редакції /а.с. 127/, обумовлена приведенням документації ОСОБА_5 районного методичного кабінету ОСОБА_5 РДА Полтавської області у відповідність до рекомендації, викладених у листі Міністерства освіти і науки України від 27.10.2016 №1/9-570 Про діяльність районних (міських) методичних кабінетів (центрів), методичних служб ОТГ, Департаменту освіти і науки Полтавської облдержадміністрації від 01.11.2016 №2928/02-01-15.

З'ясовуючи вищевикладені обставини, суд, керуючись принципом офіційного з'ясування обставин справи, у судовому засіданні 17.04.2018 з власної ініціативи залучив до матеріалів справи вищевказаний лист Міністерства освіти і науки України від 27.10.2016 №1/9-570 /а.с. 122, т.2/.

Дослідивши вищевказані докази в їх сукупності, співставивши інформацію, яка міститься безпосередньо у згаданому листі Міністерства, з висновками, наведеними у протоколі, рекомендаціях та висновку відділу освіти ОСОБА_5 РДА Полтавської області /а.с. 32-35, т.1 та 122, т.2/, судом встановлено, що жоден з цих документів не містить вимоги про необхідність зміни істотних умов праці завідувача ОСОБА_5 районного методичного кабінету.

Більш того, зі змісту досліджених доказів, а саме: листа в.о. ректора Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського від 18.05.2017; характеристики ОСОБА_1 датованої 23.03.2015, копії атестаційного листа /а.с. 127-132, т. 2/ судом встановлено, що позивач у повній мірі відповідає критеріям та вимогам, що були викладені у листі МОН України від 27.10.16 №1/9-570, який передував рішенню про затвердження статуту у новій редакції /а.с. 122, т.2/.

Надаючи оцінку мотивам сторін про незастосовність до даних правовідносин статті 54 Закону України "Про освіту" в частині умов щодо прийняття на роботу педагогічних та науково-педагогічних працівників шляхом укладення трудового договору, суд дійшов таких висновків.

Дійсно, частиною третьою статті 54 Закону України від 23.05.1991 №1060-ХІІ "Про освіту", чинного на момент виникнення спірних відносин, визначено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Водночас суд зауважує, що спірні відносини не стосуються прийняття позивача на роботу або звільнення у зв'язку з невиконанням умов трудового договору чи контракту. Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що позивач працює та успішно виконує обов'язки на посаді завідувача ОСОБА_5 районного методичного кабінету з 04.09.2002. За період понад п'ятнадцять років успішної роботи ОСОБА_1 у відповідача або третьої особи не було жодних спроб змінити істотні умови праці та перевести позивача на роботу за контрактом або трудовим договором з метою покращення результатів роботи останньої.

Оскільки правовий акт, що став підставою для ліквідації, а також наступне звільнення працівника з цієї підстави взаємопов'язані, перевірці підлягають законність як такого правового акта, так і процедури звільнення. При цьому суд враховує висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.05.2014 у справі № 21108а/14.

Надаючи оцінку рішенню ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 21 лютого 2017 року, суд погоджується з доводами відповідача про те, що ОСОБА_5 районна рада Полтавської області наділена певним колом дискреційних повноважень з питань діяльності ОСОБА_5 РМК, як засновник останнього.

Однак, суд наголошує, що дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права, про що зазначено у пункту 51 Доповіді Європейської Комісії За демократію через право прийнятою на 86 пленарному засіданні .

Враховуючи викладене, суд вважає недоцільним застосування до даних правовідносин частини третьої статті 54 Закону України "Про освіту" в частині запровадження до позивача контрактної форми трудових відносин. Також, судом встановлено необґрунтованість та безпідставність прийнятого суб'єктом владних повноважень в частині зміни істотних умов праці для позивача. На думку суду, такі зміни в умовах праці позивача не відповідають критерію "необхідності в демократичному суспільстві" і становили непропорційне втручання у права позивача, гарантовані статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою гарантовано кожному повагу до свого приватного та сімейного життя.

Розкриваючи поняття приватного життя Європейський суд з прав людини у пункті 165 рішення у справі "ОСОБА_8 проти України" зазначив: сторони погодилися з тим, що мало місце втручання у право заявника на повагу до його приватного життя. Суд не вбачає причин вважати інакше. Суд зазначає, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі С. проти Бельгії ( C. v. ), п. 25, Reports 1996 III). Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом (див. рішення у справі Прітті проти Сполученого Королівства ( Pretty v. the United Kingdom ), заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002 III). Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення 16 грудня 1992 року у справі Нємець проти Німеччини ( Niemietz v. ), п. 29, Series A № 251 B). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (див. рішення у справах: Сідабрас та Джяутас проти Литви ( Sidabras and Dћiautas v. Lithuania ), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004 VIII та Бігаєва проти Греції ( Bigaeva v. Greece ), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28 травня 2009 року). Схожим чином, звільнення з посади було визнане втручанням у право на повагу до приватного життя (див. рішення від 19 жовтня 2010 року у справі Озпінар проти Туреччини (Цzpэnar v. Turkey ), заява № 2099 року9/04, пп. 43-48,). Насамкінець, стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (див. рішення у справах Пфайфер проти Австрії ( Pfeifer v. Austria ), заява № 12556/03, п. 35, від 15 листопада 2007 року та А. проти Норвегії ( A. v. Norway ), заява № 28070/06, пп. 63 та 64, від 9 квітня 2009 року).

У судовому засіданні 17 квітня 2018 року позивач наполягала, що необґрунтоване втручання у її права негативно вплинуло на її репутацію. Серед іншого, посилалася на те, що звільнення вплинуло на здатність розвивати стосунки з оточуючими, оскільки останні п'ятнадцять років вона працювала на посаді завідувача ОСОБА_5 РМК. У суду немає сумніву щодо достовірності та обґрунтованості тверджень ОСОБА_1 в цій частині, враховуючи строки перебування останньої на посаді.

Крім того, представники відповідача та третьої особи не змогли навести суду достатніх та переконливих аргументів щодо необхідності зміни позивачу істотних умов праці шляхом запровадження контрактної форми трудових відносин. Такі зміни запроваджені п. 5.1 Статуту у новій редакції, який затверджено за наслідками виконання рішення ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 21.02.17, яке оскаржується у Зінківському районному суді Полтавської області та на дату розгляду цієї справи провадження у вищевказаній справі зупинено /а.с. 124,125, т. 2/.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію необхідності в демократичному суспільстві . Так, за практикою ЄСПЛ при визначенні питання необхідності в демократичному суспільстві держави користуються свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.

ЄСПЛ оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до приватного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право по 8 статті ЄКПЛ не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві .

А тому, позов в частині поновлення на роботі та скасування спірних рішень необхідно задовольнити, оскільки таке втручання у гарантовані статтею 8 ЄКПЛ права позивача не було необхідним з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім вищевикладеного, необхідність задоволення позову в частині скасування спірних рішень та поновлення ОСОБА_1 на роботі обґрунтовується таким.

Суд відхиляє докази відповідача та третьої особи про відмову ОСОБА_1 від продовження трудових відносин, що, начебто, підтверджується копією акта від 13.06.2017 №5 /а.с. 103, т.2/ та копією контракту /а.с. 117-124, т. 2/ з підстав їх недостовірності.

Так, статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

На запитання суду щодо виконання учасниками судового процесу вимог ухвали суду про витребування доказів від 10 квітня 2018 року в частині витребування від відділу освіти ОСОБА_5 районної ради Полтавської області доказів надання Дуб?язі Л.В. пропозицій укладення контракту на зайняття посади завідувача комунальної установи "ОСОБА_5 РМК ОСОБА_5 ради Полтавської області" - відповідач та третя особа повідомили, що єдиним доказом є вищевказаний акт про відмову /а.с. 103/ та копія типового контракту /а.с. 117/.

З вказаних документів суд не вбачає можливості встановити факт направлення Дуб?язі Л.В. пропозиції щодо укладання контракту, адже ані акт, ні контракт не містить належних відомостей про направлення пропозицій позивачу. Крім того, як пояснив в судовому засіданні 17.04.2018 представник третьої особи, Дуб?язі Л.В. не надавався заповнений ОСОБА_5 РДА контракт, а залучений до матеріалів справи примірник взагалі не містить істотних умов договору.

Так, згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодекси України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК договір є укладеним, як що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного види, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бити досягнуто згоди.

У контракті з керівником /а.с.117-121, т.2/ не вказано ані прізвище, ім'я, по-батькові керівника, ні строки, на які такий контракт пропонується укласти.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що навіть у разі, якщо ОСОБА_1 мала намір укласти вищевказаний договір - вона не мала такої можливості, оскільки від засновника не надійшло жодних пропозицій щодо термінів, на які мав укладатися вищевказаний контракт.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 27.06.2017 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ОСОБА_5 районного методичного кабінету за п. 6 ст. 36 Кодексу законів про працю України; визнання протиправним та скасування Рішення дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 30.08.2017 Про внесення змін до Рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 27.06.2017 Про звільнення з посади завідувача ОСОБА_5 районного методичного кабінету ОСОБА_1В. ; поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача комунальної установи ОСОБА_5 районного методичного кабінету ОСОБА_5 районної ради Полтавської області з 10 липня 2017 року.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про неможливість поновлення позивача з підстав ліквідації ОСОБА_5 РМК та створення нової установи. Так, судом встановлено і не заперечувалося сторонами, що функціональні обов'язки обох комунальних закладів та їх керівників, як ліквідованого РМК так новоствореної установи, не відрізняються одні від одних. А тому, суд вважає за можливе поновити ОСОБА_1 у новоствореній комунальній установі - ОСОБА_5 РМК Полтавської області. При цьому суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 16.10.2012 у справі 21-267а12, від 28.10.2014 у справі №21-484а14.

Стосовно позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд дійшов висновку про необхідність їх часткового задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина , інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 235 КЗпП встановлено, що при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, у клопотанні про збільшення позовних вимог позивач просила стягнути із ОСОБА_5 районної ради Полтавської області на користь позивача середню місячну заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 49975,40 грн.

Обґрунтування розміру позовних вимог в цій частині міститься в матеріалах справи /а.с. 219, т.1/, при цьому, позивач розраховує середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи із розміру середньоденної заробітної плати помноженої на кількість днів вимушеного прогулу включно до 22 лютого 2018 року.

Погоджуючись з викладеним розрахунком позивача /а.с.67, т. 1/ та керуючись частиною другою статті 235 КЗпП України, суд вважає за доцільне змінити кінцеву дату розрахунку з 22 лютого 2018 року на 19 квітня 2018 року (день фактичного ухвалення рішення Полтавським окружним адміністративним судом). Так, з моменту звільнення (10.07.2017) по дату ухвалення рішення суду 19.04.2018 кількість робочих днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 198 днів. Середньоденна заробітна плата, виходячи з довідки залученої до матеріалів справи, становить 335,34 грн.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становитиме 66397,32 грн (335,34 грн х 198).

Стосовно посилань відповідача на перебування ОСОБА_1 на обліку у центрі зайнятості та отримання допомоги у зв'язку з безробіттям, суд звертає увагу на те, що виплата середнього заробітку проводиться за увесь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин КЗпП не передбачено. При цьому суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.03.2018 у справі №161/15810/13-а.

А відтак, наведена обставина не є підставою для зменшення суми середнього заробітку, яку належить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

Суд вважає передчасними вимоги позивача про зобов'язання голови ОСОБА_5 районної ради Полтавської області анулювати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 від 27.06.2017 №10. Сторони не навели жодних обґрунтувань даній обставині. А оскільки у суду немає підстав вважати, що голова ОСОБА_5 районної ради Полтавської області не виконає рішення Полтавського окружного адміністративного суду в частині поновлення позивача на посаді після того, як рішення набере законної сили, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

В силу положень частини сьомої статті 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про:

присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;

поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи викладене, а також те, що середньомісячна заробітна плата позивача із розрахунків суду становить 7712,82 грн, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 7712,82 грн належить допустити до негайного виконання.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач, у ході судового розгляду справи, довела неправомірність оскаржуваних актів про своє звільнення, а також відсутність необхідності зміни істотних умов праці, які мали б позитивно вплинути на результати трудової діяльності ОСОБА_1

Натомість, відповідач та третя особа не надали суду достатніх та достовірних доказів, які б підтверджували необхідність зміни істотних умов праці позивача, а відповідно належних обґрунтувань підставам звільнення останньої з посади завідувача ОСОБА_5 районним методичним кабінетом. Також, представники відповідача та третьої особи, в судовому засіданні не підтвердили факт надання пропозиції щодо укладення контракту на якийсь певний (обумовлений сторонами) строк.

За таких підстав, відповідачем не доведено необхідності прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ОСОБА_5 районним методичним кабінетом.

В силу положень пункту першого частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору. А тому, підстави для розподілу судових витрат, визначені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 районної ради Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник відділу освіти ОСОБА_5 районної державної адміністрації Полтавської області ОСОБА_6 про визнання протиправним рішення, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 27.06.2017 "Про звільнення завідувача ОСОБА_5 районним методичним кабінетом ОСОБА_1В.".

Визнати протиправним та скасувати рішення дев'ятнадцятої сесії сьомого скликання ОСОБА_5 районної ради Полтавської області від 30.08.2017 "Про внесення змін до рішення вісімнадцятої сесії ОСОБА_5 районної ради сьомого скликання від 27.06.2017 "Про звільнення завідувача ОСОБА_5 районним методичним кабінетом ОСОБА_1В.".

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача комунальної установи "ОСОБА_5 районний методичний кабінет ОСОБА_5 районної ради Полтавської області" з 10 липня 2017 року.

Стягнути із ОСОБА_5 районної ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 13955835) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 66397,32 грн (шістдесят шість тисяч триста дев'яносто сім гривень тридцять дві копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 7712,82 грн (сім тисяч сімсот дванадцять гривень вісімдесят дві копійки) допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 квітня 2018 року.

Суддя О.О. Кукоба