Рішення

від 18.04.2018 по справі 903/65/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 квітня 2018 р. Справа № 903/65/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу №903/65/18

за позовом заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури, Волинської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області,

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького

до фізичної особи-підприємця Захарчук Любові Євграфівни, м. Луцьк

про визнання недійсним договору оренди та повернення майна,

за участю представників:

від позивача: Зміян М. В. (дов. № 9 від 02.02.2017р. ) ,

від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Недопад Л.К. - директор , Беденюк Л.В.( довіреність № б/н від 18.04.18р.),

від відповідача: Коломейчук О. М.-адвокат (ордер серія ВЛ № 000033657 від 08.02.2018р.),

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області Рішко А.В.(посвідчення №036292 від 12.11.2015р.),

в с т а н о в и в:

02.02.02.2018р. Маневицька місцева прокуратура Волинської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернулася з позовною заявою до господарського суду, в якій просить визнати недійсним на майбутнє договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №1168 від 20.10.2017, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та фізичною особою-підприємцем Захарчук Любов'ю Євграфівною; зобов'язати фізичну особу-підприємця Захарчук Любов Євграфівну звільнити приміщення площею 101,1 кв.м., вартістю 290000 грн., яке розташоване за адресою: Волинська обл., Рожищенський район,м. Рожище, вул. Незалежності, 62 та повернути його за актом приймання-передавання орендованого майна балансоутримувачу - Рожищенському коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького; судові витрати покласти на відповідача- фізичну особу-підприємця Захарчук Любов Євграфівну, стягнувши їх на користь прокуратури Волинської області.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в ході вивчення Маневицькою місцевою прокуратурою стану додержання вимог чинного законодавства під час надання в оренду державного та комунального майна освітніх закладів, розташованих на території м. Рожище та Рожищенського району, отримано інформацію від РВ ФДМУ та встановлено порушення норм законодавства під час передачі в оренду відповідачу об'єктів нерухомості, які перебувають на балансі та в управлінні освітніх закладів.

Ухвалою суду від 07.02.2018р. постановлено справу № 903/65/18 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 28.02.2018р.

21.02.2018р. Маневицька місцева прокуратура подала клопотання № 36/4-213вих-18 від 19.02.2018р. про залучення третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рожищенський коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького.

Клопотання обґрунтовано тим, що рішення по справі № 903/65/18 може вплинути на права або обов'язки (в тому числі, прийняти від відповідача нерухоме майно, що виступає предметом оренди за договором № 1168 від 20.10.2017р.) Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького.

26.02.2018р. відповідач подав відзив на позовну заяву від 26.02.2018р., в якому зазначив, що проти позову заперечує; просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Також 27.02.2018р. представник відповідача подав клопотання про залучення третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рожищенський коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. В клопотанні представник відповідача зазначає, що Рожищенський коледж може надати інформацію та підтвердити або спростувати обставини, що використання орендованого майна під час перебування в ньому ветеринарної аптеки слугує і для забезпечення навчального процесу, як зазначає відповідач. У випадку задоволення судом позовних вимог, Рожищенський коледж постраждає через неотримання прибутків, а відповідно й зменшення доходу.

В судовому засіданні прокурор клопотання про залучення третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького підтримав.

Представник позивача та відповідач клопотання прокурора просили залишити без задоволення.

Представник відповідача підтримав клопотання про залучення третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького.

Представник позивача клопотання відповідача підтримав, прокурор клопотання відповідача просив залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання від 28.12.2018р. про приєднання до матеріалів справи попереднього розрахунку судових витрат, що становить 8 027,80 грн.

В клопотанні від 28.12.2018р. представник відповідача, посилаючись на ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, просив суд застосувати забезпечення судових витрат, в судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що позов має ознаки завідомо безпідставного.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ГПК України суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Згідно з ч. 4 ст. 125 ГПК України як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо, зокрема, позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов.

Суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача про забезпечення судових витрат у зв'язку з тим, що питання про підставність чи безпідставність позову вирішується за наслідками з'ясування фактичних обставин справи під час розгляду справи по суті і не може бути предметом дослідження на стадії підготовчого провадження.

Керуючись ст. 50 Господарського процесуального кодексу України суд задовольнив клопотання № 36/4-213 вих-18 від 19.02.2018р. Маневицької місцевої прокуратури про залучення третьою особою на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рожищенський коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького, оскільки рішення суду у справі № 903/65/18 може вплинути на його права та обов'язки.

Ухвалою суду від 28.02.2018р. підготовче судове засідання було відкладено на 28.03.2018р.

23.03.2018р. прокуратурою Волинської області надіслано відповідь (пояснення) на відзив в порядку ст.166 ГПК України.

27.03.2018р. представником відповідача подано доповнення до відзиву на позовну заяву від 26.03.2018р.

Також 27.03.2018р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області подало відповідь (заперечення) на позов.

28.03.2018р. представник відповідача подав розрахунок судових витрат; прокуратура Волинської області - клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових документів.

У зв'язку з тим, що у підготовчому судовому засіданні 28.03.2018р. були вирішені усі питання, зазначені у ч.2 ст.182 ГПК України, суд за письмовою згодою прокурора, представників сторін, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на підставі ч.6 ст.183 ГПК України після закінчення підготовчого судового засідання перейшов до розгляду справи по суті.

Прокурор позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача не підтримав позовних вимог Маневицької місцевої прокуратури Волинської області, заявлених в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області про визнання недійсним договору оренди та повернення майна.

Відповідно до ч.5 ст.55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Оскільки прокурор підтримував позовні вимоги та просив розглядати справу по суті, суд продовжив розгляд справи по суті позовних вимог.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, просила у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні з 28.03.2018р. по 18.04.2018р. було оголошено перерву на підставі ст. 216 ГПК України.

В судовому засіданні 18.04.2018р. представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву від 26.02.2018р., та доповненнях до відзиву від 26.03.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до фізичної особи-підприємця Захарчук Л.Є. про визнання недійсним договору оренди №1168 від 20.10.2017р.та повернення майна обґрунтована і підлягає до задоволення з огляду на таке.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 цього ж Кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Крім цього, як роз'яснив Конституційний Суд України в своєму рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999, поняття інтереси держави є оціночним. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність освіти в державних та комунальних навчальних закладах, розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України Про освіту освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.

Невиконання встановлених законодавством норм у вказаній сфері порушує інтереси держави в частині гарантування доступності та розвитку освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , регіональні відділення Фонду державного майна України здійснюють державну політику у сфері оренди державного майна.

Статтею 2 Закону України Про Фонд державного майна України визначено, що діяльність Фонду ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Як зазначив заступник керуючого Маневицькою місцевою прокуратурою в позовній заяві, необхідність захисту інтересів держави зумовлена тим, що внаслідок порушень, допущених під час передачі в оренду державного майна, приміщення навчального закладу, які передані суб'єкту господарювання для здійснення діяльності жодним чином не пов'язаної з навчальним процесом. Оскільки, на думку прокуратури РВ ФДМУ по Волинській області не вживає належних заходів спрямованих на захист державного майна від його нецільового використання у Маневицької місцевої прокуратури є підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді..

З огляду на наведені норми законодавства, зважаючи на те, що в оренду відповідачу передано майно державної форми власності, орендодавцем виступило РВ ФДМУ по Волинській області, заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури обґрунтовано звернувся з позовною заявою до господарського суду, належним чином обґрунтувавши у позовній заяві необхідність такого звернення та порушення інтересів держави в особі РВ ФДМУ по Волинській області у спірних правовідносинах.

Тому судом не взято до уваги доводи відповідача, викладені в доповненнях до відзиву від 26.03.2018р., щодо необґрунтованості представництва прокурором інтересів держави в особі РВ ФДМУ по Волинській області.

20.10.2017 року між РВ ФДМУ по Волинській області як орендодавцем та фізичною особою-підприємцем Захарчук Любов'ю Євграфівною як орендарем було укладено договір оренди №1168, згідно з п.1.1., 1.2. якого відповідачу передано в строкове платне користування індивідуально визначене майно: частину приміщення головного корпусу №2 Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького загальною площею 101,1 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Рожищенський район., м. Рожище, вул. Незалежності, 62 та обліковується на балансі Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького для розміщення ветеринарної аптеки (76,2 кв.м), а також для здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами - зоотоварами (24,9 кв.м).

Передачу об'єкта нерухомого майна в оренду було оформлено актом приймання-передавання орендованого майна від 23.10.2017, який є додатком до договору №1168 від 20.10.2017.

Згідно з п. 10.1. договору цей договір діє з 23.10.2017р. по 21.10.2020р. включно.

Укладений сторонами договір оренди №1168 від 20.10.2017р. не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

У відповідності із ч. 1 ст. 2 Закону України Про вищу освіту законодавство про вищу освіту базується на Конституції України та складається із законів України Про освіту , Про наукову і науково-технічну діяльність , цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 10, 17 Закону України Про освіту невід'ємними складниками системи освіти є вища освіта.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України Про вищу освіту систему вищої освіти, серед іншого, становлять заклади вищої освіти всіх форм власності.

Як зазначено в п.1.1. договору балансоутримувачем орендованого майна є Рожищенський коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького(надалі - коледж).

Відповідно до Положення Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького", прийнятого загальними зборами трудового колективу 05.01.2016р., протокол №1, погодженого директором Рожищенського коледжу ЛНУВМ та БТ імені С.З. Гжицького 05.01.2016р., затвердженого ректором Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького 06.01.2016р., коледж є вищим навчальним закладом першого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти, та дає можливість отримати кваліфікацію молодшого спеціаліста у галузі сільського господарства. Коледж заснований на державній формі власності, підпорядкований Міністерству освіти і науки України та Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Укладений сторонами договір №1168 від 20.10.2017 за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 79 Закону України Про освіту джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства, серед іншого, можуть бути доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до п.п. 2 п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форм власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010р., до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Згідно з ч. 1 ст. 80 Закону України Про освіту до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

У відповідності до ч. 4 ст. 80 Закону України Про освіту об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Як передбачено ч. 2 ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. б ч. 2 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна . Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, законодавством визначено обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто має бути тісна пов'язаність мети такого використання (в тому числі й на умовах оренди) з навчально-виховним процесом.

Системний аналіз наведених вище норм та приписів Закону України Про освіту дає підстави дійти висновку про те, що законодавством передбачено та допускається можливість отримання навчальними закладами додаткового джерела фінансування з надання платних послуг внаслідок здавання в оренду належного майна (яке тимчасово не використовується) виключно за умови, що об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням, тобто для навчально-виховного процесу.

Поняття освітня діяльність міститься у п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України Про вищу освіту . Так, під освітньою діяльністю слід розуміти діяльність закладів вищої освіти, що провадиться з метою забезпечення здобуття вищої, післядипломної освіти І задоволення інших освітніх потреб здобувачів вищої освіти та інших осіб.

Поняття навчально-виховний процес викладено в Положенні про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України №563 від 01.08.2001р. Зокрема, навчально-виховний процес являє собою систему організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика,, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових об'єднаннях, науково-дослідні та дослідно- конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо).

Зважаючи на вищенаведені вимоги чинного законодавства, об'єкт освіти це не лише навчальний заклад, а й будівлі (окремі їх частини, приміщення), споруди, землі, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності, а тому передача будь-яких приміщень закладів освіти в оренду суб'єктам господарювання для провадження діяльності, не пов'язаної з наданням освітніх послуг, прямо заборонена законом.

Рожищенський коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, приміщення якого передано в оренду за договором №1168 від 20.10.2017р., відноситься до об'єктів освіти, його майно належить до державної власності та призначене для забезпечення навчального процесу.

Як вбачається з умов договору оренди, метою використання об'єкта оренди є розміщення ветеринарної аптеки, а також здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (зоотоварами), що не пов'язане з навчальним процесом, а тому оспорюваний прокурором договір укладений з порушенням вимог законодавства про освіту.

Приміщення головного корпусу № 2 коледжу, в тому числі й те, яке передано в оренду, згідно з інформацією коледжу, наведеною в листі №28 від 12.03.2018р., було спроектоване та збудоване саме для цілей, пов'язаних з навчально-виховним процесом та забезпечення освітньої діяльності.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності орендаря - фізичної особи-підприємця Захарчук Л.Є. є: роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах (основний вид діяльності); роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Таким чином, діяльність відповідача жодним чином не пов'язана із навчально-виховним процесом та освітньою діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п.2.7. постанови №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними частиною третьою статті 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Оскільки відповідач здійснював і здійснює фактичне використання приміщенням, то договір оренди підлягає визнанню недійсним на майбутнє.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, ще пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на викладене, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, орендоване майно підлягає поверненню.

З доводами відповідача про відсутність порушень вимог Цивільного кодексу України, Законів України "Про освіту, "Про вищу освіту", "Про оренду державного та комунального мана" та "Про приватизацію державного майна" при укладенні договору оренди №1168 від 20.10.2017р. погодитись не можна з огляду на таке.

Зміст статті 80 Закону України Про освіту дозволяє дійти висновку щодо неможливості використання об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю.

Наведене дозволяє дійти висновку, про те що відповідач (орендар) міг би використовувати на умовах оренди частину приміщення головного корпусу №2 Рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького лише у випадку, якби його діяльність була тісно пов'язаною з освітньою, тобто з наданням студентам освітніх послуг.

Однак, метою використання об'єкта оренди відповідачем є розміщення ветеринарної аптеки, а також здійснення роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (зоотоварами), що не пов'язане з навчальним процесом та з наданням студентам освітніх послуг.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає також про відсутність порушень абзацу 20 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з яким окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу,уповноваженого управляти цим майном, якщо його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

У зв'язку з цим відповідач вважає, що вказана норма Закону надає право на передачу в оренду окреме індивідуально визначене майно з дозволу уповноваженого органу на управління майном.

Однак, ця норма Закону надає право на передачу в оренду окреме індивідуально визначене майно лише за умови, якщо це майно не заборонене до оренди законами України.

Тому використовувати приміщення згаданого навчального закладу на умовах оренди відповідач міг би лише в тому випадку, якби це не суперечило вимогам Законів України "Про освіту, "Про вищу освіту", "Про оренду державного та комунального мана" та "Про приватизацію державного майна".

Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форм власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010р., до інших послуг, які можуть надаватися такими закладами, відноситься надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Водночас, положення цієї постанови Кабінету Міністрів України підлягають застосуванню з урахуванням приписів ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту, який має вищу юридичну силу.

У відповідності до ч. 7 ст. 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акту вищої юридичної сили -в даному випадку Закон України "Про освіту".

Також відповідач у відзиві на позовну заяву на підтвердження законності укладення договору оренди нерухомого майна наводить доводи про наявність погодження Міністерства освіти і науки України на передачу майна в оренду.

Однак, дозвіл на передачу в оренду надавався Міністерством освіти і науки Українина частину приміщення навчального корпусу № 1 коледжу, що підтверджується листом №1/11-0907 від 05.09.2017р., а було передано в оренду приміщення головного корпусу №2.

Разом з цим, підставою позовних вимог прокурора не є відсутність погодження на передачу майна в оренду Міністерством освіти і науки України.

У відзиві на позовну заяву відповідач також вказує, що ним надаються послуги із проведення практики студентів коледжу, що, на його думку, пов'язано з навчальним та освітнім процесом та дає право на використання спірного приміщення на умовах оренди.

З таким твердженням відповідача також не можна погодитись з наступних підстав.

Договір про забезпечення проведення практики студентів вищого навчального закладу укладений між навчальним закладом та відповідачем 20.10.2017, тоді як орендоване приміщення, у якому передбачена можливість проходження студентами практики, згідно актом прийому-передачі передано відповідачу 23.10.2017.

Окрім цього, вказаний договір про забезпечення проведення практики студентів вищого навчального закладу від 20.10.2017 укладений також раніше, ніж почав діяти спірний договір оренди № 1 168 від 20.10.2017 (п. 10.1. - договір дієз 23.10.2017до 21.10.2019).

Частиною 2 статті 640 ЦК України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно із спірним договором оренди № 1168 від 20.10.2017 (п.1.2.) майно передано відповідачу з метою його використання для розміщення ветеринарної аптеки та роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Тобто, основна мета використання орендованого приміщення орендарем є реалізація лікарських засобів та непродовольчих товарів, отримання доходів від їх реалізації, що не пов'язано з наданням студентам освітніх послуг і використанням об'єкта освіти за цільовим призначенням.

Укладення договору про забезпечення проведення практики студентів вищого навчального закладу від 20.10.2017р. жодним чином не вплинуло та не змінило мету використання відповідачем орендованого приміщення.

Уклавши договір про забезпечення проведення практики студентів, відповідач не отримав права на здійснення освітньої діяльності, не отримав відповідної ліцензії на надання освітніх послуг, а продовжує здійснювати в орендованому приміщенні підприємницьку діяльність, пов'язану з отриманням прибутку і не пов'язану із освітньою.

Також судом враховано, що Рожищенський коледж Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького отримав 2 сертифікати про акредитацію: "Ветеринарія, ветеринарна медицина" та "Сільське господарство, виробництво і переробка продукції тваринництва".

Водночас, коледж не готує студентів за спеціальністю "Фармація", "Фармакологія", основною базою практики для яких могли б стати фармакологічні клініки чи аптеки.

Звертаючись з позовом до суду, прокуратурою Волинської області було сплачено 3524 грн. судового збору.

У зв'язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст. 129 ГПК України покладаються судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 19, 131-1 Конституції України, ст.ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру , ст.ст. 79, 80 Закону України Про освіту , ст. ст. 203, 207, 215, 216, 759 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №1168 від 20.10.2017, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області (43027, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, 9 кв. 815, код 13347870) та фізичною особою-підприємцем Захарчук Любов'ю Євграфівною АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Захарчук Любов Євграфівну (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) звільнити приміщення площею 101,1 кв.м., яке розташоване за адресою: Волинська обл., Рожищенський район,м. Рожище, вул. Незалежності, 62, та повернути його за актом приймання-передавання балансоутримувачу - Рожищенському коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького (ідентифікаційний код юридичної особи: 00727794).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Захарчук Любов ЄвграфівниАДРЕСА_1, код НОМЕР_1)на користь прокуратури Волинської області(43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код 02909915, на р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 3524 грн. витрат, пов 'язаних з оплатою судового збору.

Повне рішення складено: 23.04.2018р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя І. О. Якушева