Рішення
від 17.04.2018 по справі 906/4/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області



10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/4/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

секретар судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №1/07-03/2018 від 07.03.2018;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 01.08.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Крембітпостач" (м. Світловодськ Кіровоградська

область)

до Комунального підприємства "Шляхрембуд" Новоград-Волинської міської ради

(м. Новоград-Волинський Житомирська область)

про стягнення 454981,65 грн.

Приватне підприємство "Крембітпостач" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Шляхрембуд" Новоград-Волинської міської ради 454981,65грн., з яких: 279370,27грн. - основна заборгованість, 11711,00грн. - 3% річних, 57586,97грн. - інфляційні, 106313,68грн. - пеня. Крім того, просить стягнути з відповідача судовий збір та 36480,00грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні, яке відбувалось 22.02.2018, представник позивача подав заяву про зміну предмету позову з підтверджуючими документами, копію якої вручено представнику відповідача особисто в судовому засіданні, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 586484,37грн., з яких: 279370,27грн. - основний борг, 18963,00грн. - 3% річних, 90126,36грн. - інфляційних, 198024,74грн. - пеня.

Ухвалою суду від 27.03.2018 з врахуванням приписів ст.46 ГПК України заяву про зміну предмету позову прийнято судом до розгляду.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Комунальне підприємство "Шляхрембуд" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами генерального договору №38-П-15 на поставку нафтопродуктів від 09.05.2015 та додатків до нього належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 279370,27грн. За прострочення та неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 18963,00грн. - 3% річних, 90126,36грн. - інфляційних та 198024,74грн. - пені.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з врахуванням заяви від 21.02.2018, з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зміну предмету позову та відповіді на відзив (а.с.64-65).

Представник відповідача, в свою чергу, позов Приватного підприємства "Крембітпостач" не визнав з підстав, наведених у поданому ним до суду відзиві (а.с.41-45). Зокрема, вказує на те, що накладна № РН-000212 від 02.08.2016, акт прийому-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 02.08.2016 року, товарно-транспортна накладними № ТТН-1608026 від 02.08.2016 року не можуть вважатись належними доказами поставки товаро-матеріальних цінностей в силу вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підписані невстановленою особою, без зазначення посади. В даних накладних немає посилання на довіреність, якою відповідач уповноважував би особу на отримання товаро-матеріальних цінностей. Крім того, видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а тому не можуть вважатись первинними обліковими документами. Щодо поставки бітуму за видатковою накладною № РН-0000127 від 23 червня 2016 року та актом приймання-передачі (товарів) за кількістю та якістю, то в зазначених документах представником покупця (отримувача) значиться ОСОБА_3, повноваження якого підтверджено довіреністю № 11 від 23 червня 2016 року. Підпис на вказаній довіреності не співпадає з підписами на накладній та акті приймання-передачі. Всі три підписи різняться. Крім того, зазначив про пропуск строку позовної давності до позовних вимог в частині нарахування пені, а також на неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката. В зв'язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2015 між Приватним підприємством "Крембітпостач" (постачальник/позивач) та Комунальним підприємством "Шляхрембуд" (покупець/відповідач) укладено генеральний договір на поставку нафтопродуктів №38/П-15 (а.с.13-16), за умовами якого постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця нафтопродукти в асортименті (далі по тексту - Товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Найменування товару: бітум нафтовий дорожній в'язкий 60/90 ДСТУ 4044-2001, бітум нафтовий дорожній в'язкий 70/100 СТБ ЕМ 12591-20101, мазут М-100 ДСТУ 4058-2001 (п.1.1 договору).

Кількість, асортимент та ціна товару вказуються в специфікаціях та рахунках, що являються додатками до даного договору і складають його невід'ємну частину (п.1.2 договору).

За приписами п.2.1 договору постачальник зобов'язується відвантажити покупцю товар згідно графіку відвантаження, узгодженому сторонами договору в специфікації, підписаній уповноваженими особами сторін.

Передача власності на товар (підписання акту або накладної про приймання-здачу по кількості та якості) здійснюється в пункті наливу-зливу відповідальній особі покупця або перевізника в порядку, що визначається чинним законодавством даного типу товару (п.2.8 договору).

Відповідно до п.2.10 договору кожна партія товару супроводжується відповідними відвантажувальними документами (товаросупроводжуюча накладна, податкова накладна) та паспортами якості виробника.

Загальна кількість відвантаженого товару може відрізнятись від передбаченого заявкою, але не більше ніж на 10% (п.2.11 договору).

У випадку невідповідності кількості або якості товару покупець зобов'язаний повідомити постачальника на протязі 24 годин з моменту початку прийомки, що повинно бути відображено у відповідному акті та факсимільному повідомленні (п.3.5 договору).

Згідно п.3.6 договору повне виконання обов'язків сторонами вважається погодженим після підписання акту прийому-передачі товару уповноваженими особами сторін. Після цього претензії по кількості та якості до розгляду не приймаються.

Умови розрахунків визначені розділом 4 договору.

Відповідно до п.4.1 договору ціна на товар договірна в залежності від кон'юнктури та цін на ринку нафтопродуктів.

Підставою для оплати являється рахунок, виставлений постачальником. При систематичному проведенні господарських операцій між сторонами підставою для передплати може бути договір (п.4.2 договору).

Оплата товару здійснюється по факту завантаження цистерни (із зазначенням строку відстрочки платежу) або передплатою (частковою передплатою) по договору по домовленості сторін на кожну партію товару, що фіксується в специфікації чи додатковій угоді уповноваженими особами сторін (п.4.6 договору).

За положеннями п.4.7 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. В платіжних дорученнях про перерахування коштів обов'язково вказують номер та дату договору, номер рахунку, найменування товару, за який проводиться оплата.

Датою здійснення платежу являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.8 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його відповідальними особами сторін і діє до "31" грудня 2015 року, але в будь-якому разі - до повного виконання умов та зобов'язань сторін по п.1.1 даного договору в частині розрахунку за товар зі сторони покупця (п. 5.1 договору).

Додатком №1/06 від 23.06.2015 до договору №38/П-15 від 09.06.2015 термін дії договору продовжено до 31.12.2016 (а.с.17).

Додатком №1/11 від 22.11.2015 до договору №38/П-15 від 09.06.2015 (а.с.93) сторони узгодили обов'язок постачальника поставити, а покупця оплатити товар (бітум нафтовий дорожній в'язкий 50/70, 60/90, 70/100,90,130,100/150, Мазут М-100), по номенклатурі, якості, в кількості і за цінами, які вказані у таблиці, зокрема бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 на суму 256153,75грн. Покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість товару, вказаного в п.2 цього Додатку в строки, вказані в п. 4.8 договору.

Між тими ж сторонами підписано додаток №2/06 від 23.06.2016 до договору №38/П-15 від 09.06.2015 (а.с.18), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (бітум нафтовий дорожній в'язкий 50/70, 60/90, 70/100,90,130,100/150, Мазут М-100), по номенклатурі, якості, в кількості і за цінами, які вказані у таблиці, зокрема бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 на суму 195357,60грн. Покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість товару, вказаного в п. 2 цього Додатку в строки, вказані в п. 4.8 договору.

Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин постачальник/позивач передав у власність покупця/відповідача, товар на загальну суму 599370,27грн., зокрема:

- за видатковою накладною № РН-000247 від 22 листопада 2015 року на суму 256153,75грн.(в тому числі ПДВ) номенклатура " бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 в кількості 28,740 тон на суму 196389,90грн. та відшкодування транспортних витрат 15807 км. 17071,56грн.", що підтверджується товарно-транспортною накладною № ТТН - 1511221 від 22.1 1.2015 року; актом приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 22.11.2015 року; довіреністю № 13 від 20.11.2015 року;

- за видатковою накладною №РН-0000127 від 23.06.2016 року на суму 195357,60грн. (з урахування ПДВ) номенклатура товару "бітум БНД 60/90 в кількості 25,240 тон, а також відшкодування транспортних послуг"; що підтверджується товарно-транспортною накладною № ТТН - 1606232 від 23.06.2016 року; актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 23.06.2016 року; довіреністю № 11 від 23.06.2016 року;

- за видатковою накладною № РН-000212 від 02.08.2016 року на загальну суму 147858,92грн. (з урахування ПДВ) номенклатура товару "бітум БНД 70/100 в кількості 15,780 тон, а також відшкодування транспортних послуг; що підтверджується товарно-транспортною накладною № ТТН - 1608026 від 02.08.2016 року; актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 02.08.2016 року (а.с.20-26, 94-97).

За даними позивача, що також не заперечується відповідачем, за товар, отриманий в листопаді 2015 року, сплачено:

- 30.05.2016 платіжне доручення №558 - 40 000,00грн., призначення платежу - кредиторська заборгованість за бітум в т.ч. ПДВ (а.с.103);

- 23.06.2016 платіжне доручення №602 - 60 000,00грн., призначення платежу - кредиторська заборгованості за бітум за грудень 2015 року в т.ч. ПДВ (а.с.102);

- 29.07.2016 платіжне доручення №698 - 100 000,00грн., призначення платежу - кредиторська заборгованості за бітум в т.ч. ПДВ (а.с.104).

Як пояснив позивач, оскільки в грудні поставки бітуму не було, то сума 60000,00грн. зарахована в рахунок оплати за поставлений товар в листопаді 2015, і за цей же місяць зарахована оплата в сумі 100000,00грн. (в рахунок попередньої заборгованості).

За отриманий товар в серпні 2016 року відповідачем проведена оплата із призначенням платежу: "кредиторська заборгованість за бітум за серпень 2016 року в т.ч. ПДВ":

- 20.09.2016 платіжне дорученням № 859 - 50000,00грн. (а.с.99);

- 30.09.2016 платіжне дорученням №895 - 50000,00грн. (а.с.100);

- 04.10.2016 платіжне дорученням №900 - 20000,00грн. (а.с.101).

Отже загальна сума заборгованості станом на 01.12.2016 складала 279370,27грн., що підтверджується також актом звірки, підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками (а.с.30).

Несплата відповідачем заборгованості за отриманий товар слугувала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Встановлені по справі обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконував свої обов'язки за договором та протягом часу дії договору у період листопад 2015 - серпень 2016 здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується копіями рахунків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання - передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю, довіреностей, що містяться в матеріалах справи, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Здійснивши аналіз вказаних видаткових накладних, суд констатує, що вони відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема, назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції (поставка товару) та є підставою для оплати за поставлений товар у відповідності з вимогами ст.692 ЦК України.

Факт отримання товару відповідачем будь-якими доказами не спростовується.

Відповідач, заперечуючи проти факту здійснення поставок, не надав суду будь-яких доказів неотримання товару, зазначеного у видаткових накладних, доказів реагування в передбаченому законом порядку з приводу фальсифікації накладних, довіреностей, актів приймання-передачі, незаконного використання печатки підприємства, незаконного отримання товару від імені відповідача сторонніми особами, тощо. Наразі, дії відповідача по частковій оплаті отриманого товару свідчать про узгодження ним поставки та прийняття вказаного товару.

Суд констатує, що строк оплати товару за видатковими накладними з урахуванням вимог п.4.6 договору є таким, що настав.

В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки відповідач не надав суду доказів повної оплати отриманого товару за вказаними накладними, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 279370,27грн. боргу за договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до пункту 6.3 договору, укладеного між сторонами, при несвоєчасній оплаті одержаного товару покупець сплачує постачальнику санкційну суму в розмірі 1% від залишкової вартості неоплаченого товару, якщо прострочка платежу не перевищує 7 (семи) календарних днів. В разі прострочення платежу в строки, більші ніж 7 (сім) календарних днів за кожен послідуючий день несплати додатково нараховується пеня в сумі 0,1% від граничної суми до повного її погашення.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням зазначеного суд констатує, що позивач правомірно звернувся із вимогою щодо стягнення пені, оскільки така штрафна санкція передбачена договором та кореспондується з наведеними вище нормами права.

Однак, частина 1 статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача пені в загальній сумі 198024,74грн. за період з 23.11.2015 по 21.02.2018, позов подано 28.12.2017, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті (а.с.38).

Враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, господарський суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду про стягнення з відповідача пені, за виключенням періоду з 28.12.2016 по 30.01.2017 по поставці, яка відбулась 22.11.2015, та періоду з 28.12.2016 по 05.04.2017 по поставці, яка відбулась 02.08.2016.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за період з 23.11.2015 по 28.12.2016.

Господарським судом здійснено перерахунок пені, за результатами якого розмір пені за період з 28.12.2016 по 30.01.2017 склав 1421,18 грн., за період з 28.12.2016 по 05.04.2017 - 2094,20грн., всього 3515,38грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 3515,38грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону позивач просить стягнути з відповідача 90126,36грн. - інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо, з урахуванням дат виникнення заборгованості, за загальний період з листопада 2015 по січень 2018.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми втрат від інфляції і період їх нарахування та встановлено, що він здійснений невірно. Тому судом було здійснено власний розрахунок.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за кожною видатковою накладною окремо з урахуванням часткових проплат за загальний період з 01.12.2016 по 31.01.2017 становить 83890,79грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач нарахував 3% річних у розмірі 18963,00грн. Після здійсненого судом перерахунку 3% річних встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку, 3% річних за заявлений позивачем період складає 18941,00грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 18941,00грн.

Вищевикладене є підставою для задоволення позовних вимог частково.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог - у розмірі 5785,76 грн.

Щодо заявлених вимог позивача по стягненню 36480,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмірі витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Позивачем в обґрунтування та підтвердження понесених ним витрат на оплату послуг адвоката надані свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4 №517 від 26.04.2007, договір про надання правової допомоги №1/01-12 від 01.12.2017, рахунок № 1/11-12 від 11.12.2017 на оплату згідно договору №1/01-12 від 01.12.2017 про надання правової допомоги на суму 36480,00грн., банківську виписку від 14.12.2017 про надходження коштів на рахунок Адвокатського об'єднання "Право-Лекс" від ПП "Крембітпостач" в сумі 36480,00грн.

Відповідач заперечив проти стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 36480,00грн. з посиланням на те, що ці витрати мають бути розмежовані на три інстанції (першої інстанції, апеляційної та касаційної), відповідно до умов договору, а не заявлятись позивачем однією сумою.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката є явно завищеними, оскільки спір стосується стягнення боргу за поставлений товар за трьома накладними, 3% річних, інфляційних втрат та пені, підготовка позовної заяви за таким спором не є складною та не потребує значних витрат часу кваліфікованого спеціаліста. Крім того, як встановлено судом, при здійсненні розрахунку 3% річних були допущені арифметичні помилки, а розрахунок інфляційних та пені здійснений не вірно.

На підставі викладеного господарський суд вважає, що витрати позивача на оплату адвокатських послуг є неспівмірними роботі, виконаній адвокатом, у зв'язку з чим дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню частково у розмірі 15000,00грн.

Керуючись ст.ст.123, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Шляхрембуд" Новоград-Волинської міської ради (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул.Червоноармійська, буд.43, код ЄДРПОУ 38613389):

- на користь Приватного підприємства "Крембітпостач" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Леніна, б.96, офіс 6, код ЄДРПОУ 37015646)

- 279370,27грн. - основана заборгованість,

- 18941,00грн. - 3% річних,

- 83890,79грн. - інфляційних,

- 3515,38грн. - пені,

- 5785,76грн. - судового збору,

- 15000,00грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.04.18

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам

СудГосподарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення17.04.2018
Оприлюднено24.04.2018
Номер документу73561538
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/4/18

Ухвала від 08.11.2019

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Машевська О.П.

Ухвала від 28.10.2019

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Машевська О.П.

Ухвала від 16.10.2019

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Машевська О.П.

Ухвала від 09.10.2019

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Рішення від 17.04.2018

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Ухвала від 27.03.2018

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Ухвала від 14.03.2018

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Ухвала від 22.02.2018

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Ухвала від 13.02.2018

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Ухвала від 25.01.2018

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Терлецька-Байдюк Н.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні