Рішення

від 20.04.2018 по справі 910/1305/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2018Справа № 910/1305/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін - не викликались.

СУТЬ СПОРУ:

06 лютого 2018 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 50 від 06.02.2018р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про сервісне технічне обслуговування № 28 від 25.11.2015р. в сумі 30 941,84 грн. з них основного боргу - 23 191,45 грн., пені - 792,94 грн. та штрафу 30% - 6 957,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 року по справі № 910/1305/18 (суддя Котков О.В.) позовну заяву № 50 від 06.02.2018р. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ" строк до 21.02.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

14 лютого 2018 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ" надійшла заява № 63 від 14.02.2018 року "Про усунення недоліків".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1305/18; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у десять днів з дня вручення даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про сервісне технічне обслуговування № 28 від 25.11.2015р., зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату наданих позивачем, як Виконавцем, послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення 792,94 грн. пені та вказав про неможливість одночасного стягнення штрафу та пені. У відзиві також відмітив, що сума основного боргу, а саме 23 191,45 грн. вже сплачена відповідачем в повному обсязі.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Суд зазначає, що відповідні роз'яснення, по суті, не протирічать встановленим чинним Господарським процесуальним кодексом України правилам щодо питань збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Так, 28.03.2018р. через канцелярію до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект": пеню - 792,94 грн. та штраф 30% - 6 957,45 грн. Вказана відповідь, по суті, виходячи зі змісту відповідних уточнень, а також положень раніше поданої позовної заяви № 50 від 06.02.2018р. та конкретних обставин справи № 910/1305/18, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог та, приймаючи до уваги дотримання заявником вимог ст.ст. 46, 251 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2015р. між позивачем (надалі - Підрядник або Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Довіритель або Замовник) (разом - сторони) було укладено договір про сервісне технічне обслуговування № 28 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі - Договір або Договір послуг) згідно п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується виконувати комплекс робіт по сервісно-технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів Замовника, вказаних у Додатку № 1 до даного Договору, згідно заявок Замовника, а Замовник зобов'язується приймати і своєчасно сплачувати Роботи на умовах, визначених у даному Договорі.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в грудні 2017 року Виконавець надав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги на загальну суму 23 191,45 грн., а останній прийняв такі послуги, що підтверджується складеним між сторонами актом виконаних робіт № W221489/121036176 від 20.12.2017р. на вказану суму (копія акту міститься в матеріалах справи).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за Договором на суму 23 191,45 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 4.3. Договору Замовник сплачує 100% вартості робіт, визначених в Акті виконаних робіт, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту виконаних робіт.

Таким чином, оплату вартості робіт Замовник повинен був здійснити до 25.12.2017р. включно.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи випливає, що в строк до 25.12.2017р. Замовник робіт не оплатив, втім останнім в період з 07 лютого по 15 березня 2018 року було здійснено оплату послуг за Договором в розмірі 23 191,45 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№: 455, 458, 502, 437 та 476 (копії документів в справі).

Відповідне свідчить про сплату боргу за Договором в повному обсязі, одначе з простроченням у здійсненні платежу за надані Виконавцем роботи.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у випадку порушення Замовником зобов'язань щодо оплати робіт по Договору, він зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати робіт за Договором понад 30 календарних днів, Замовник сплачує штраф в розмірі 30% від суми прострочення.

За ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості наданих йому позивачем послуг за Договором та здійснення такої оплати в повному обсязі лише 15.03.2018р., тобто з простроченням оплати робіт за Договором понад 30 календарних днів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 792,94 грн. пені за прострочення оплати послуг згідно акту виконаних робіт № W221489/121036176 від 20.12.2017р., згідно арифметично вірного розрахунку наданого позивачем та 6 957,43 грн. штрафу 30%, з розрахунку: 23 191,45 грн. Х 30%.

У своїй постанові від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань Пленум Вищого господарського суду України, з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, надав роз'яснення, згідно яких пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Приймаючи до уваги, що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати та вказане не є притягненням до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не спростовують викладені відповідачем у відзиві твердження доводів позивача про стягнення пені і штрафу одночасно.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 7 750,37 грн. з них: пені - 792,94 грн. та штрафу 30% - 6 957,43 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 761,82 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 248, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомплект" (ідентифікаційний код 30783251, адреса: 04080, м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 15/15, п/р № 26009013308161 в ПАТ УКРСОЦБАНК , МФО 000300), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗ" (ідентифікаційний код 30223848, адреса: 04655, м. Київ, Московський розпекти, буд. 28, п/р 26001426261 в AT Райффайзен Банк Аваль , МФО 380805), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені - 792,94 грн. (сімсот дев'яносто дві гривні 94 копійки), штрафу 30% - 6 957,43 грн. (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 43 копійки) та судовий збір - 1 761,82 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят одна гривня 82 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/1305/18.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.04.2018р.

Суддя О.В. Котков