Рішення

від 23.04.2018 по справі 910/1654/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2018Справа № 910/1654/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - СЕРВІС - ГРУПП"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ТЕЛ ЗВ'ЯЗОК"

про стягнення 38 310,00 грн.

Представники сторін:

не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - СЕРВІС - ГРУПП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ТЕЛ ЗВ'ЯЗОК" про стягнення 38 310,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснено попередню оплату за надання послуг у розмірі 38 310,00 грн., однак послуги відповідачем не надані.

Ухвалою суду від 19.02.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 суд відкрив провадження у справі №910/1654/18 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, на підставі частини 1 статті 247 ГПК України, судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, засідання у справі призначено на 29.03.2018.

У судовому засіданні 29.03.2018 постановлено відкласти розгляд справи на 19.04.2018 та направлено відповідачу виклик у судове засідання на 19.04.2018.

У судове засідання 19.04.2018 представник позивача не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.2018 не з'явився, однак останнім у судовому засідання 29.03.2018 подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалами суду від 12.03.2018 та від 29.03.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, як виконавцем, виставлено позивачеві, як замовнику, рахунок на оплату № 219 від 22.08.2018 з оплати послуг по організації каналу передачі даних (м. Дніпро, пр. Пушкіна, 8А, прим. 408А) на суму 38 310,00 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких відповідач зобов'язався надати послугу з організації каналу передачі даних, а позивач, в свою чергу, здійснити оплату вказаної послуги.

Судом встановлено, за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором надання послуг.

23.08.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача, вказаний у рахунку на оплату № 219 від 22.08.2017 кошти у сумі 38310,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №72 від 23.08.2017 з призначенням платежу: організація каналу передачі даних згідно рах. № 219 від 22.08.2017.

У зв'язку із тим, що відповідач оплачені позивачем послуги не надав, 01.11.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо повернення оплати за ненадані послуги у розмірі 38310,00 грн.

Зазначена претензія отримана відповідачем 22.11.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак залишена останнім без відповіді та задоволення.

Оскільки, відповідач суми попередньої оплати не повернув та оплачених позивачем послуг не надав, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 38310,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На підставі рахунку на оплату № 219 від 22.08.2017 у відповідача виник обов'язок надати послугу з організації каналу передачі даних, після отримання попередньої оплати за товар.

При цьому, щодо зазначеного у рахунку договору про надання послуг № 3107/17 від 31.07.2017 позивач зазначив, що між сторонами не укладався договір № 3107/17 від 31.07.2017, оскільки позивачу на підписання вказаний договір не надходив.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти розмірі 38 310,00 грн., в той час, як відповідач надання послуг позивачу не здійснив.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на положення вищенаведеної норми, зважаючи на факт направлення позивачем відповідачу претензії, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві попередню оплату в розмірі 38310, 00 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання щодо надання послуги з організації каналу передачі даних, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 310,00 грн., що сплачені як оплата за послуги по рахунку № 219 від 22.08.2017.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС - СЕРВІС - ГРУПП".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ТЕЛ ЗВ'ЯЗОК" (03170, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЖМЕРИНСЬКА, будинок 5, офіс 43, ідентифікаційний код 35852942) на користь "ТРАНС - СЕРВІС - ГРУПП" ((49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ПУШКІНА, будинок 8 А, приміщення 408 А, ідентифікаційний код 33518045) грошові кошти у розмірі 38310,00 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.04.2018.

Суддя С.О. Турчин