Рішення

від 23.04.2018 по справі 910/2119/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

23.04.2018Справа № 910/2119/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/2119/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОТРЕЙД-СЕРВІС , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю БУДЛАЙН 77 , м. Київ,

про стягнення 22 882,64 грн.,

без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙД-СЕРВІС" (далі - Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЛАЙН 77" (далі - ТОВ "БУДЛАЙН 77") про стягнення за договором поставки від 01.10.2016 № 01-10/16 (далі - Договір): 19 200 грн. основного боргу; 3 559,55 грн. втрат від інфляції; 123,09 грн. 3% річних, а всього 22 882,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

27.02.2018 позивач подав до суду заяву про приєднання до матеріалів справи доказ оплати витрат на послуги адвоката.

07.03.2018 Товариство подало суду клопотання на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалу Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно із частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До матеріалів справи долучено конверт і копія ухвали суду, який повернуті з адреси відповідача (03680, м. Київ, вул. Онуфрія Трутенка, буд. 10-А, офіс 22/3) з відміткою Укрпошти за закінченням встановленого строку зберігання .

Зі змісту пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2016 позивачем (постачальник) і відповідачем (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язався прийняти товар на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за одною видатковою накладною (пункт 1.2 Договору);

- номенклатура, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається сторонами в рахунках-фактури та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.3 Договору);

- сторонами визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата підписання накладної покупцем (пункт 3.3 Договору);

- прийом товару за кіль кістю, якістю, комплектністю проводиться в місті поставки. Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання видаткової накладної (пункт 3.4 Договору);

- розрахунки за товар здійснюються покупцем у національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошової суми у розмірі 100% вартості товару на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати виставлення продавцем рахунку покупцю або інший обумовлений строк за умови, що загальний не сплачений борг на цей момент не перевищує суму 50 000 грн. (пункт 4.1 Договору);

- у випадку порушення покупцем строків оплати, встановлених Договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від простроченого платежу за кожний календарний день прострочення (пункт 5.2 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме: від позивача - директором Кураном Андрієм Григоровичем, який діяв на підставі статуту, та від відповідача - директором Сушкою Юрієм Михайловичем, який діяв на підставі статуту та скріплено печатками сторін.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство на виконання умов Договору з 01.01.2016 по 31.12.2016 здійснював поставку товару ТОВ "БУДЛАЙН 77" на загальну суму 64 278,93 грн.

За поставлений товар відповідач здійснив часткову оплату, а саме: протягом 2016 року - 39 360,75 грн.; протягом 2017 року - 5 718,18 грн.

Поставка товару зафіксовано у таких видаткових накладних: від 27.10.2016 № Е-00006194; від 09.11.2016 № Е-00006594; від 10.11.2016 № Е-00006628; від 10.11.2016 № Е-00006647.

Вартість поставки товару за видатковою накладною від 27.10.2016 № Е-00006194 була частково оплачена ТОВ "БУДЛАЙН 77": 04.11.2016 оплачено 10 000 грн.; 01.03.2017 - 486,20 грн.; 13.03.2017 - 2 918,18 грн., таким чином, залишок оплати за накладною становить 5 900,08 грн.

15.12.2017 Товариством було направлено вимогу від 14.12.2017 № 14/12-3 про сплату у триденний строк з моменту отримання вимоги заборгованості у сумі 19 200 грн., яка була залишена без відповіді.

Розмір заборгованості ТОВ "БУДЛАЙН 77" за поставлений товар перед Товариством становить 19 200 грн., що підтверджується звітом про дебетові операції по рахунку з 19.02.2018 № 26005052625282.

У зв'язку із простроченням оплати за Договором позивачем було нараховано 123,09 грн. 3 % річних і 3 559,55 грн. втрат від інфляції.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 19 200 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 27.10.2016 № Е-00006194 на суму 19 304,46 грн.; від 09.11.2016 № Е-00006594 на суму 3 449,16 грн.; від 10.11.2016 № Е-00006628 на суму 2 452,76 грн.; від 10.11.2016 № Е-00006647 на суму 7 398 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Вимогою від 14.12.2017 № 14/12-3 позивач вимагав сплатити наявний у відповідача борг.

Разом з тим, відповідач відповіді на вказані претензії не надіслав, борг не сплатив.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19 200 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 123,09 грн. 3% річних та 3 559,55 грн. втрат від інфляції. Позивач визначає періоди прострочення для розрахунку 3% річних та втрат від інфляції: 10.11.2016 - 16.02.2018.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині визначення періодів прострочення, розміру втрат від інфляції та 3% річних.

За розрахунком суду стягненню підлягає 3 602,96 грн. втрат від інфляції та 752,21 грн. 3% річних.

Проте здійснення перерахунку судом 3 % річних та втрат від інфляції фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду вказана сума становить 765,23 грн. 3% річних та 3 682,31 втрат від інфляції).

Так, відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 123,09 грн. 3 % річних та 3 559,55 грн. втрат від інфляції.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Що стосується вимоги позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат понесених ним за надання правової допомоги у сумі 7 680 грн., то слід зазначити таке.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи 08.12.2017 позивачем (довіритель) та адвокатською фірмою "СТОЛИЧНИЙ АДВОКАТ" (Адвокатська фірма) був укладений договір про надання підприємству правової допомоги (далі - Договір), за умовами якого довіритель доручає, а Адвокатська фірма бере на себе зобов'язання надати необхідну довірителю правову допомогу, зокрема, надавати йому консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки щодо застосування законодавства України, здійснювати представницькі повноваження за його дорученням, захищати права та законні інтереси довірителя перед особами, у тому числі - перед державними органами, органами місцевого самоврядування, перед юридичними та фізичними особами, надавати йому інші види правової допомоги в обсягах та на умовах передбаченим Договором.

Вартість послуг за даним договором становить 7 680 грн.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Так, позивач сплатив на користь Адвокатської фірми "СТОЛИЧНИЙ АДВОКАТ" грошові кошти у сумі 7 680 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 19.02.2018 № 15915.

Суд звертає увагу, що оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи об'єм проведеної роботи при підготовці позовної заяви та під час розгляду справи та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, витрати понесені ним за надання правової допомоги у сумі 7 680 грн. мають бути покладені на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 126, 129, 178, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю БУДЛАЙН 77 (03680, м. Київ, вул. Трутенка, буд. 10-А, офіс 22/3; ідентифікаційний код 38441192) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛЕКТРОТРЕЙД-СЕРВІС (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 13; ідентифікаційний код 37936484): 19 200 (дев'ятнадцять тисяч двісті) грн. боргу; 123 (сто двадцять три) грн. 09 коп. 3 % річних; 3 559 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 55 коп. втрат від інфляції; 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору та витрати на послуги адвоката у сумі 7 680 (сім тисяч шістсот вісімдесят) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.04.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук