Постанова

від 18.04.2018 по справі 910/19694/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. Справа№ 910/19694/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.04.2018;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 (дата підписання повного тексту рішення - 05.12.2017)

у справі № 910/19694/16 (суддя - Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-Інвест"

до Київської міської ради

треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа 1),

Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень "Київзеленбуд"(третя особа 2),

ОСОБА_2 (третя особа 3),

ОСОБА_3 (третя особа 4),

ОСОБА_4(третя особа 5),

про визнання протиправним та скасування рішення №759/1623 від 23.07.2015,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-Інвест" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.07.2015 № 759/1623, визнання за позивачем права оренди земельної ділянки площею 1, 0649 га на АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2006 у справі № 2/536 за позивачем визнано право на оренду земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та визнано укладеним договір оренди цієї земельної ділянки строком на 10 років. Однак, 23.07.2015 відповідачем було прийнято рішення № 759/1623, яким вказаний Договір оренди розірвано внаслідок несплати позивачем орендної плати та невиконання його п. 8.4. договору. Вважаючи, що вказане рішення є необґрунтованим та незаконним через відсутність вчинення позивачем зазначених порушень умов договору оренди, останній просив вказане рішення скасувати та визнати за позивачем право оренди спірної земельної ділянки.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 910/19694/16) позовні вимоги задоволені частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.07.2015 № 759/1623 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Будконсалтинг-інвест", № 79-6-00448 від 09.11.2006"; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2017 вищезазначені судові рішення в частині скасування та визнання протиправним рішення відповідача скасовано та справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Вказана постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не перевірили чи порушені права та охоронювані законом інтереси позивача на час прийняття судового рішення місцевим господарським судом, виходячи зі строку дії договору, а також судами не було враховано закріплену нормами цивільного законодавства свободу договору.

При новому розгляді рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-Інвест" 15.12.2017 (згідно відтиску вхідного штемпеля Господарського суду міста Києва на апеляційній скарзі) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині невиконання пункту 8.4. договору. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно зазначено про пропуск строку на звернення до відповідача з клопотанням про продовження дії договору. А також апелянт зазначає про порушення майнового права останнього у зв'язку з неправомірним присвоєнням спірній земельній ділянці статусу скверу. А тому позивач просив апеляційну скаргу у даній справі задовольнити, рішення суду першої інстанції в скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

01.02.2018 через канцелярію суду від відповідач надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 було закінчено проведення підготовчих дій; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/19694/16 на 19.02.2018.

Розгляд справи відкладався.

14.03.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів представником Товариства з обмеженою відповідальністю Будконсалтинг-Інвест подано заяву про відвід колегії судді у складі: головуючого судді Коротун О.М., суддів: Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б. від розгляду справи №910/19694/16.

Ухвалою від 19.03.2018 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Будконсалтинг-Інвест в задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Коротун О.М., суддів: Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б. від розгляду справи №910/19694/16.

10.04.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами направлення її копій іншим учасникам справи. Згідно поштового штемпеля на конверті відзив надіслано до Київського апеляційного господарського суду 06.04.2018.

Також 10.04.2018 від третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 через канцелярію суду надішли відзиви на заперечення позивача №15/02-18 від 15.02.2018 без доказів направлення іншим учасникам справи.

Вказані відзиви на підставі ст. 207 ГПК України було залишено без розгляду з мотивів, наведених в ухвалі від 18.04.2018.

В судовому засіданні 18.04.2018 представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.04.2018 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник третіх осіб 1, 2, 3, 5 в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали суду від 21.03.2018 всім учасникам апеляційного провадження.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності третіх осіб 1, 2, 3, 5, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, додаткові письмові пояснення, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2006 у справі № 2/536 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест" до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були задоволені. Визнано за позивачем право на оренду земельної ділянки; визнано укладеним з дня набрання рішенням законної сили договір оренди, а земельну ділянку - такою, що передана в оренду з моменту набрання чинності судовим рішенням; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки у встановленому порядку.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 09.11.2006 за № 79-6-00448 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Вказане судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції на момент звернення з позовом у даній справі) та ч. 4 ст. 75 ГПК України (в чинній редакції) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Отже, обставини, встановлені в рішенні рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2006 у справі № 2/536 на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України мають преюдиційне значення, а тому повторного доведення не потребують.

В подальшому, 09.11.2006 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрований договір оренди земельної ділянки, між відповідачем (як орендодавцем) та позивачем (як орендарем) умовами якого визначено, що орендодавець передає, а орендар - приймає в оренду земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, розміром 10649 м2, цільове призначення: для будівництва житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою, кадастровий номер: НОМЕР_1, строком на 10 років.

Відповідно до п. 11.4, п. 11.5 договору оренди, договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку), не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам. Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у п.п. 5.1, 8.4 договору.

З матеріалів справи вбачається, 23.07.2015 відповідачем прийнято рішення № 759/1623, відповідно до п. 1 якого розірвано договір від 09.11.2006 № 79-6-00448 оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Будконсалтинг-інвест"; п. 2. надано земельній ділянці площею 1,0649 га на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва статусу скверу; п. 3. внесені зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, а саме: додано сквер згідно з п. 1 цього рішення до переліку скверів Голосіївського району; п. 4. доручено Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" здійснити відповідні організаційно-правові заходи щодо благоустрою земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1; п. 5. доручено Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) вчинити відповідні дії для зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Будконсалтинг-інвест", від 09.11.2006 № 79-6-00448 та проінформувати ТОВ "Будконсалтинг-інвест" про прийняття цього рішення.

Підставою прийняття зазначеного рішення слугувало невиконання п. 8.4 договору оренди в частині не вирішення питання майнових відносин в установленому порядку до закінчення оформлення дозвільної документації на будівництво виключно за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест", несплатою орендної плати.

При цьому, предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест" про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 23.07.2015 №759/1623 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест", №79-6-00448 від 09.11.2006" та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест" права оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1 згідно з проектом відведення та висновками, які містяться в ньому, який погоджений в порядку, встановленому рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що захист вказаного позивачем порушеного права в межах даного позову не буде ефективним та не призведе до поновлення права позивача на звернення до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди, а тому відмовив в задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом положень ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у даній справі) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а тому обов'язком позивача - є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачем у справі.

Щодо прийнятого відповідачем 23.07.2015 рішення № 759/1623, відповідно до п. 1 якого розірвано договір від 09.11.2006 № 79-6-00448 оренди земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, підставою прийняття зазначеного рішення слугувало невиконання п. 8.4 договору оренди в частині не вирішення питання майнових відносин в установленому порядку до закінчення оформлення дозвільної документації на будівництво виключно за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест", несплатою орендної плати.

При цьому, судом першої інстанції було правомірно зазначено, що як передбачено п. 5.2 оскаржуваного рішення, позивача повинно було бути проінформовано про розірвання договору оренди, однак, у матеріалах справи відсутні докази, що позивачу повідомлялось про прийняття оскаржуваного рішення.

У матеріалах справи також відсутні в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України докази повідомлення позивача про розгляд питання про припинення з ним орендних правовідносин, що позбавило його можливості надати свої пояснення щодо обставин, які стосуються виконання Договору оренди.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату з моменту отримання в оренду спірної земельної ділянки та навіть після того, як відповідачем було розірвано договір оренди, що підтверджуються копіями відповідних платіжних доручень, долучених до матеріалів справи. Вказана обставина не була спростована відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку (з урахуванням наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень), що прийняття спірного рішення відповідачем про розірвання договору оренди за умови повної сплати позивачем орендних платежів на підстав несплати орендної плати є необґрунтованим.

Водночас, абзацом 10 п. 8.4. договору оренди сторони погодили, що позивач зобов'язаний питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку до закінчення оформлення дозвільної документації на будівництво виключно за рахунок позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що дозвіл на виконання будівельних робіт (№ ІУ 115143570603) був виданий позивачу Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 23.12.2014, тобто ще до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Водночас, з урахуванням невизначеності у договорі конкретного переліку таких майнових питань, під час розгляду справи судом першої інстанції було правомірно встановлено не вирішення позивачем питання з розселення мешканців відомчого житлового будинку, розташованого на спірній земельній ділянці, який підпадає під забудову, та в якому проживають, зокрема, треті особи 3-5.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів вирішення позивачем питання щодо розселення вказаних осіб до отримання дозвільної документації на будівництво. Водночас, наявність договору про делегування функцій замовника будівництва від 11.09.2017 № 155, укладеного між позивачем (як замовником) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд (як уповноваженим замовником) за умовами якого позивач делегує функції замовника будівництва на зазначеній земельній ділянці уповноваженому замовнику, а останній - зобов'язується виконати делеговані функції з метою наступної реалізації об'єкта (житлової та громадської забудови з об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури) у порядку та на умовах, визначених цим договором, за умови попереднього укладення договорів компенсації (співробітництва) із мешканцями (власниками та наймачами) квартир у будинку в АДРЕСА_1, згідно додатку № 2, виходячи з п. 8.4. договору оренди та висновків Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 12.09.2005 № 19-66-18 (п. .1.1. договору) не свідчить про дотримання пункту 8.4. за умови відсутності доказів виконання такого договору.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що станом на момент отримання дозволу на виконання будівельних робіт у 2014 році жодні дії по вирішенню майнових питань позивач не вчинив та розпочав їх здійснення лише в 2017 році, тобто після винесення відповідачем оскаржуваного рішення в 2015 році та після спливу визначеного умовами договору строку його дії - 09.11.2016. Вказана обставина свідчить про наявність порушення позивачем положень п.8.4 договору на час прийняття відповідачем спірного рішення та правомірність його в цій частині.

Суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта відносно того, що в договорі оренди відсутня конкретизація майнових прав, вирішення яких мав здійснити позивач, оскільки в тексті договору (укладення якого було ініційоване саме позивачем) містить підпункт пункту 8.4. договору, відповідно до якого позивач був зобов'язаний виконати вимоги, викладені в листах, зокрема, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 11.08.2005 №19-6618. Так, відповідно до вказаного листа (висновку) землекористувача було зобов'язано вирішити питання майнового характеру, в тому числі пов'язані з відчуженням земельної ділянки та розселенням мешканців, вирішити в установленому законодавством порядку, в т.ч. з власниками розташованих на ділянці будівель та споруд. За умови вирішення майново-правових питань в установленому законодавством порядку та з урахуванням зазначених вимог, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечує проти надання земельної ділянки в установленому законодавством порядку під будівництво. (т. 1, а.с. 131-132). Саме вказаний лист був підставою для укладення договору згідно рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2006 у справі № 2/536.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність конкретизації переліку майнових питань в договорі не приймається судом апеляційної інстанції, оскільки суперечить матеріалам справи.

Стосовно посилання апелянта на розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1695 від 20.12.2007, відповідно до п. 2.9. якого позивач після введення в експлуатацію жилих будинків першої черги комплексу забезпечити переселення у ці будинки мешканців жилого будинку АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність даного розпорядження не знімає з позивача обов'язків вирішити майнові питання відповідно до п. 8.4. договору. А тому доводи апелянта в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.

Обґрунтованим суд апеляційної інстанції вважає посилання суду першої інстанції на ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (право на ефективний засіб юридичного захисту) відповідно до якої, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто він повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. А тому з урахуванням обраного позивачем способу захисту, задоволення позовних вимог не сприятиме захисту порушених прав позивача в розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

В цій частині суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити також наступне.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору оренди земельна ділянка є переданою та право на її оренду виникає після державної реєстрації цього договору.

Як вбачається із матеріалів справи, спірний договір оренди було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09.11.2006, тобто відлік строку дії вказаного договору розпочинається саме з цієї дати та закінчується 09.11.2016.

Водночас, стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди: на підставі ч.ч.1-5 ст. 33 та на підставі ч.6 ст. 33 Цього Закону.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 наведеного Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. (Суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного В постанові Верховного суду України від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15 на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Пунктом 11.7. договору оренди передбачено, що після закінчення строку, на який його було укладено, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі позивач повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово відповідача про намір продовжити його дію.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про поновлення договору оренди землі 18.10.2016 - менше ніж за місяць до закінчення строку його дії, тобто позивачем не було дотримано встановлених договором оренди строків на повідомлення відповідача про намір продовжити строк дії договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта з посиланням на клопотання про поновлення договору оренди земельної ділянки (т. 1, а.с. 273-275), оскільки надаючи копії вказаних листів позивач не надав доказів надіслання або отримання відповідачем, зокрема, клопотання про поновлення договору, тоді як лист від 08.08.2016 не містить проектів додаткових угод, а тому не може вважатись належним виконанням свого обов'язку в розумінні ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Тому доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно було зазначено про закінчення дії договору оренди.

З урахуванням зазначеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що скасування рішення відповідача про розірвання договору, не забезпечить відновлення порушених прав позивача на користування спірною земельною ділянкою, ураховуючи закінчення строку дії договору 09.11.2016 та відсутність доказів належного звернення позивача до відповідача у встановлені договором строки та в передбаченому ст. 33 Закону України Про оренду землі порядку для вирішення питання про поновлення вказаного договору. Більше того, поновлення договору оренди є правом а не обов'язком відповідача, відповідно, навіть звернення позивача з відповідною заявою про поновлення договору не свідчить про безумовний обов'язок відповідача поновити дію зазначеного договору.

Крім того, беручи до уваги письмові пояснення позивача, в яких останній зауважує на тому, що даний позов направлено на захист права добросовісного користувача на звернення з клопотанням до відповідача про продовження строку дії договору оренди, суд першої інстанції правомірно відзначив, що предметом даного позову є вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про розірвання договору, а не вимога про визнання договору оренди поновленим. Тобто, захист такого права в межах даного позову не буде ефективним та не призведе до поновлення права позивача на звернення до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди.

В цій частині (щодо наявності у позивач права оренди) суд апеляційної інстанції наголошує, що постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2017 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-інвест" права оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1 згідно з проектом відведення та висновками, які містяться в ньому, який погоджений в порядку, встановленому рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №457/1867 - було залишено рішення та постанову судів попередніх інстанцій без змін.

Тобто, судами вже було встановлено відсутність права оренди спірної земельної ділянки у позивача.

Суд апеляційної інстанції також не приймає доводи апелянта з посиланням на адміністративну справу, а саме, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2016 у справі № 826/4688/16, якою було скасовано рішення Київської міської ради від 23.07.2015 № 759/1623 Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,0649 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Будконсалтинг-інвест", № 79-6-00448 від 09.11.2006 , оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2016 вказану постанову було скасовано та провадження закрито. А тому висновки, викладені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2016 у справі № 826/4688/16 не мають преюдиційного значення при розгляді даної справи в розумінні ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції чинній на момент звернення з позовом у даній справі) та ч. 4 ст. 75 ГПК України (в чинній редакції).

Щодо доводів апелянта про неправомірне надання спірній земельній ділянці статуту скверу, оскільки зміна цільового призначення у даній справі порушує права позивача як користувача спірної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позивачем було порушено умови договору 8.4. договору, він втратив статус землекористувача спірної земельної ділянки, а тому подальше присвоєння такій земельній ділянці статусу скверу - не порушує прав позивача як землекористувача, оскільки його право було припинено. А тому доводи апелянта не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для задоволення позову.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо розподілу судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п.п. б), в) п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції (зокрема, резолютивна частина) складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Так, судом першої інстанції було здійснено розподіл судового збору за розгляд справи лише в суді першої інстанції. Тоді як згідно повноважень суду апеляційної інстанції (згідно нової редакції ГПУ України), суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанції.

З урахуванням оплати Київською міською радою та ОСОБА_3 судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг при первісному розгляді, та з урахуванням відмови в позові, з позивача на користь вказаних осіб підлягає стягненню по 6 338 грн 80 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/19694/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/19694/16 - залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-Інвест" (04073, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУРЕНІВСЬКА, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 33155928) на користь Київської міської ради (01044, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141), 6 338 (шість тисяч триста тридцять вісім) грн 80 коп - судового збору за первісний розгляд в суді апеляційної та касаційної інстанції.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконсалтинг-Інвест" (04073, м.Київ, ВУЛИЦЯ КУРЕНІВСЬКА, будинок 2-Б, ідентифікаційний код 33155928) на користь ОСОБА_3 6 338 (шість тисяч триста тридцять вісім) грн 80 коп - судового збору за первісний розгляд в суді апеляційної та касаційної інстанції.

5. Матеріали справи № 910/19694/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст. 286 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Ю.Б. Михальська