Рішення

від 18.04.2018 по справі 924/142/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2018 р.Справа № 924/142/18 м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Виноградова В.В.,

за участю секретаря судового засідання Фрея В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А", м. Хмельницький

до приватного підприємства "Ліфт експрес", м. Хмельницький

про стягнення 490289,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 20.02.2018 р.

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Валон-А", м. Хмельницький звернулося до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Ліфт експрес", м. Хмельницький 490289,73 грн., з яких 457217,54 грн. основного боргу за договором про виготовлення продукції з давальницької сировини або сировини виконавця №70 від 23.06.2017 р., 26586,92 грн. інфляційних нарахувань, 6485,27 грн. 3% річних.

В обґрунтування вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договірного обов'язку з оплати робіт з виготовлення продукції, умови укладеного між сторонами договору, положення ст. ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не надав, про причини неявки та неподання відзиву на позов не повідомив, хоча про судовий розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду від 01.03.2018 р. про відкриття провадження у справі, від 20.03.2018 р. про відкладення підготовчого засідання, від 28.03.2018 р. про призначення справи до судового розгляду по суті надіслані на адресу відповідача, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, повернуті на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку "організація вибула". При цьому судом враховуються положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Судом звертається увага, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на зазначене, оскільки відповідач не скористався своїми процесуальними правами, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить вирішити справу по суті, вказуючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

23.06.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Валон-А" (виконавець) та приватним підприємством "Ліфт експрес" (замовник) укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини або сировини виконавця №70 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини або сировини виконавця та передати замовникові готову продукцію. Замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію й оплатити вартість виконаних робіт.

Кількість, асортимент готової продукції, вимоги до її якості визначені в рахунках-фактурах та специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору на замовника покладено обов'язок, зокрема, прийняти виготовлену виконавцем продукцію й оплатити виконані роботи виконавця в терміни, установлені цим договором (п'ять днів) (пп. в) п. 2.1 договору).

За виготовлення продукції, визначеної в п. 1.1 цього договору, замовник проводить попередню оплату, зазначену в рахунках-фактурах (специфікаціях), які невід'ємною частиною даного договору у розмірі 50% (п. 3.1 договору).

За умовами п. 3.2 договору остаточний розрахунок замовник проводить на протязі трьох банківських днів після повідомлення виконавця про готовність продукції до поставки.

В будь-якому випадку відвантаження продукції замовнику проводиться тільки після проведення повного розрахунку по договору з боку замовника (п. 3.3 договору).

У п. 4.2 договору зазначено, що оформляється здача-приймання виготовленої продукції актом приймання-передачі або накладною, який підписується обома сторонами.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного та фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору (п. 6.1 договору).

Позивачем передано відповідачеві продукцію (деталі, виконані роботи) згідно видаткових накладних та актів приймання-передачі на загальну суму 479521,59 грн., а саме: 07.08.2017 р. передано відповідачеві деталі та виконані роботи з фарбування виробів на загальну суму 250834,70 грн. відповідно до видаткових накладних №РН-ав00011 на суму 22303,98 грн., №РН-ав00012 на суму 129978,90 грн., №РН-ав00013 на суму 55961,50 грн., №РН-ав00014 на суму 28854,30 грн., актів здачі-приймання робіт №ОУ-0000166 на суму 25500,00 грн. та №ОУ-0000167 на суму 10540,00 грн.; 08.08.2017 р. - на суму 10601,80 грн. відповідно до видаткової накладної №РН-ав00024; 17.10.2017 р. - на загальну суму 195781,04 грн. відповідно до видаткової накладної №РН-ок00034 на суму 161680,22 грн., акта здачі-приймання робіт №ОУ-0000256 на суму 34100,82грн.

Також у матеріали справи надано копії рахунків-фактур №СФ-0000578 від 16.06.2017 р. на суму 2303,98 грн., №СФ-0000629 від 03.07.2017 р. на суму 25500,00 грн., №СФ-0000686 від 19.07.2017 р. на суму 129978,90 грн., №СФ-0000704 від 21.07.2017 р. на суму 55961,50 грн.,№СФ-0000705 від 24.07.2017 р. на суму 28854,30 грн., №СФ-0000707 від 24.07.2017 р. на суму 10540,00 грн., №СФ-0000772 від 08.08.2017 р. на суму 10601,80 грн., №СФ-00001029 від 04.10.2017 р. на суму 161680,22 грн., №СФ-00001066 від 13.10.2017 р. на суму 34100,82 грн.

Відповідачем 23.06.2017 р. здійснено оплату в сумі 22303,98 грн. згідно з рахунком №СФ-0000578 від 16.06.2017 р., що підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача за 01.06.2017 р. - 31.08.2017 р.

Вищезазначені операції відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 за 01.01.2017 р. - 31.03.2018 р.

Позивач у зв'язку з несплатою відповідачем боргу в сумі 457217,54 грн. за договором про виготовлення продукції з давальницької сировини або сировини виконавця №70 від 23.06.2017 р. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 457217,54 грн. боргу, 26586,92 грн. інфляційних нарахувань, 6485,27грн. 3% річних.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

За змістом ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Господарським кодексом України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Стаття 627 ЦК України визначає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір про виготовлення продукції з давальницької сировини або сировини виконавця №70 від 23.06.2017 р.

З аналізу характеру правовідносин між сторонами, які виникли на підставі зазначеного договору слідує, що останні виникли з приводу виконання договору підряду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст. 853 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З наявних матеріалів справи убачається, що позивачем були виконані роботи по виготовленню готової продукції та передано відповідачу на загальну суму 479521,52 грн., що підтверджується видатковими накладними від 07.08.2017 р. №РН-ав00011 на суму 22303,98 грн., №РН-ав00012 на суму 129978,90 грн., №РН-ав00013 на суму 55961,50 грн., №РН-ав00014 на суму 28854,30 грн., від 08.08.2017 р. №РН-ав00024 на суму 10601,80 грн., від 17.10.2017 р. №РН-ок00034 на суму 161680,22 грн., актами здачі-приймання робіт від 07.08.2017 р. №ОУ-0000166 на суму 25500,00 грн. та №ОУ-0000167 на суму 10540,00 грн., від 17.10.2017 р. №ОУ-0000256 на суму 34100,82 грн.

Відповідачем лише частково здійснено оплату в сумі 22303,98 грн. (23.06.2017 р.), що відображено у звіті про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача за 01.06.2017 р. - 31.08.2017 р.

Решту коштів за виконані роботи по виготовленню продукції - на суму 457217,54 грн. в порушення своїх зобов'язань відповідач у визначений строк не сплатив.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Доказів, які б підтверджували оплату виготовленої та переданої позивачем продукції і робіт в сумі 457217,54 грн. суду не подано.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги про стягнення 457217,54 грн. заборгованості заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 6485,27 грн. 3% річних і 26586,92 грн. інфляційних втрат згідно з поданими розрахунками.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При здійсненні перевірки розрахунку нарахованих до стягнення 3% річних суд бере до уваги, що сторонами у підпункті в) пункту 2.1 договору погоджено, що замовник зобов'язаний прийняти виготовлену виконавцем продукцію й оплатити виконані роботи виконавця в терміни, установлені цим договором (п'ять днів). На наведені умови також звертає увагу в судовому засіданні і представник позивача, який зазначає, що відповідно до цих умов сторонами погоджено строк оплати продукції.

Здійснивши власний розрахунок 3% з урахуванням вищезазначених умов договору, суд доходить висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 6297,37 грн., які і підлягають стягненню з відповідача, у стягненні 187,90 грн. 3% річних необхідно відмовити.

З приводу нарахування позивачем інфляційних втрат суд зазначає, що відповідні нарахування здійснені в тому числі за період, що становить менше одного місяця (серпень, жовтень 2017 року), тоді як відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховується, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

З поданого позивачем розрахунку убачається, що нарахування інфляційних втрат на заборгованість за виготовлену продукцію та послуги, передані 07.08.2017 р. та 08.08.2017 р., здійснені у можливих межах суми нарахувань за вересень 2017 р. - січень 2018 р. Натомість інфляційні нарахування на заборгованість за продукцію та послуги, що передані 17.10.2017 р., за період листопад 2017 р. - січень 2018 р., за підрахунком суду, становлять 6730,24 грн.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що правомірним є нарахування відповідачу інфляційних втрат в розмірі 24156,79 грн., а тому в частині стягнення 2430,13 грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення 457217,54 грн. заборгованості, 6297,37 грн. 3% річних, 24156,79 грн. інфляційних втрат. У решті позову слід відмовити

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А", м. Хмельницький до приватного підприємства "Ліфт експрес", м. Хмельницький про стягнення 490289,73 грн. задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Ліфт експрес", м. Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 8/10А (код 40042748) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Валон-А", м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, буд. 9 (код 14152239) 457217,54 грн. (чотириста п'ятдесят сім тисяч двісті сімнадцять гривень 54 коп.) заборгованості, 6297,37 грн. (шість тисяч двісті дев'яносто сім гривень 37 коп.) 3% річних, 24156,79 грн. (двадцять чотири тисячі сто п'ятдесят шість гривень 79 коп.) інфляційних втрат, 7315,08 грн. (сім тисяч триста п'ятнадцять гривень 08 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 23.04.2018 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, 9), 3 - представнику позивача ОСОБА_2 (29013, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 5, оф. 330), 4 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8/10А). Всім рек. з пов. про вруч.