Постанова

від 16.04.2018 по справі 922/3034/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2018 р. Справа № 922/3034/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Пелипенко Н.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

за участю представників сторін:

прокурора - не з'явився,

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. №265 Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі № 922/3034/17,

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради, смт. Кегичівка, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східавтотранс Плюс", с. Шарівка, Валківський район, Харківська область,

про стягнення коштів 99 555,20 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/3034/17 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" на користь Кегичівської селищної ради Кегичівського району Харківської області збитки за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 99 555,20 грн. Стягнуто з ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" на користь Прокуратури Харківської області 1600,00 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що він вчинив всі необхідні дії для укладення договору оренди земельної ділянки, необхідної для обслуговування та експлуатації належних відповідачу об'єктів нерухомості. Відповідач зазначає, що він двічі звертався до Кегичівської селищної ради з листами про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки та щодо відведення цієї земельної ділянки несільськогосподарського призначення, проте, Кегичівська селищна рада, на думку апелянта, неправомірно відмовила у погодженні на розробку зазначеної технічної документації та просила звільнити спірні земельні ділянки від використання.

В жодне судове засідання представник відповідача не з'явився та про причини неявки суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями з поштового відділення, які містяться в матеріалах справи.

Позивач в судове засідання також свого представника не направив, 15.03.2018 на адресу суду від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, у наданому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" не оформило правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою, використовує її в своїх цілях для отримання прибутків, про що свідчать протоколи виїзного засідання постійної комісії Кегичівської селищної ради у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища від 26.04.2016. Як вважає позивач, з моменту виникнення права власності на зазначене нерухоме майно у ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями.

Первомайська місцева прокуратура Харківської області у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та прийнятим без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Прокуратура зазначає, що відповідач жодного разу не звертався до Кегичівської селищної ради з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, а звернення з метою отримання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки не є зверненням про укладення договору. Як зазначає прокурор, з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виникає обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди на відповідну земельну ділянку, на якій розташовано нерухоме майно, не зробивши це, він спричиняє шкоду власнику землі у вигляді упущеної вигоди.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, сторони наданим їм процесуальним правом не скористалися та в дане судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю сторін.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та розглянувши матеріали справи в порядку ст. 269 ГПК України, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2014р. між Кегичівською селищною радою (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) був укладений договір оренди №33 земельної ділянки площею 1,3669 га, кад.№6323155100:04:028:0008 за адресою вул. ім. 1-го Травня, буд.30, смт.Кегичівка, Кегичівського району Харківської області на якій було розташоване належне орендарю нерухоме майно.

На підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2 за реєстр. №3240, ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" набуло у власність нежитлові будівлі загальною площею 784.1 кв.м., зокрема нежитлові будівлі : літ. А-II - адмін. будівля з майстернями, боксами та льохом цегляна заг.пл.729,4 кв.м.; літ.Б - будівля прохідної цегляна, заг. пл.20,5 кв.м; літ.В - будівля туалету дворового цегляна заг. пл.9,2 кв.м.; літ.Д - будівля звар. майстерні цегляна, заг.пл. 25,0 кв.м. за адресою вул. ім. 1-го Травня, буд.30, смт. Кегичівка, Кегичівського району Харківської області.

У зв'язку із вказаними обставинами 01.04.2016 договір оренди земельної ділянки площею 1,3669 га, кад.№6323155100:04:028:0008 між Кегичівською селищною радою (орендодавцем) з одного боку та орендарем ОСОБА_1 від 01.01.2014 було достроково розірвано.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Кегичівської селищної ради №64 від 22.01.2016 було зобов'язано відповідача укласти договір оренди земельної ділянки кад.№6323155100:04:028:0008 у зв'язку з набуттям ним права власності на нежитлові будівлі.

З метою врегулювання даного спору у досудовому порядку листами від 04.01.2016 та 14.04.2016 Кегичівською селищною радою було сповіщено відповідача про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки, проте на момент звернення прокурора до суду з позовною заявою, вимоги викладені в листах відповідачем не були виконані.

22.06.2017 комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Кегичівського району складено акт №1, яким визначено збитки у розмірі 99 555,20 грн, що були заподіяні в результаті використання відповідачем земельної ділянки кад.№6323155100:04:028:0008 без належного оформлення документів, що відповідно до земельного законодавства посвідчують речові права на земельну ділянку. Вказаний акт комісії затверджений розпорядженням №218 Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області від 22.06.2017р.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Харківської області з позовом до господарського суду Харківської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Східавтотранс Плюс" на користь Кегичівської селищної ради Харківської області збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 99 555,20 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача з посиланням на те, що відповідачем заходи щодо оформлення земельної ділянки не проведені, договір оренди на момент вирішення справи не укладений, земельна ділянка не звільнена. Суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач використовує земельну ділянку площею 1,3669 га, кад.№6323155100:04:028:0008 за адресою вул. ім. 1-го Травня, буд.30, смт. Кегичівка, Кегичівського району Харківської області з порушенням вимог земельного законодавства, право користування вищезазначеною земельною ділянкою ТОВ "Східавтотранс Плюс"" не оформлено, чим порушило вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Суд першої інстанції посилається на те, що обставини справи свідчать про наявність протиправної поведінки відповідача у вигляді використання спірної земельної ділянки без правовстановлювальних документів в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та його вина підтверджується в сукупності наведеними вище матеріалами; причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу - орендної плати, який він отримав би в разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125,126 Земельного кодексу України правовстановлювального документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції, вважає наведений висновок таким, що здійснений з урахуванням усіх обставин справи та приписів чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно ст. 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, належать, зокрема, повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (ст.83 ЗК України).

Статтею 123 Земельного кодексу передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Як встановлено приписами ст. 124 Земельного кодексу України , передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна норма закріплена у ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

На підставі ч. 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на який вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Водночас, зі змісту статті 125 Земельного кодексу України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, після виникнення права власності на об'єкт нерухомості власник не звільняється від необхідності оформити право на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна право власності на нежитлові будівлі загальною площею 784.1 кв.м. літ. А-II - адмін. будівля з майстернями, боксами та льохом цегляна заг.пл.729,4 кв.м.; літ.Б - будівля прохідної цегляна, заг. пл.20,5 кв.м; літ.В - будівля туалету дворового цегляна заг. пл.9,2 кв.м.; літ.Д - будівля звар. майстерні цегляна, заг.пл. 25,0 кв.м. за адресою вул. ім. 1-го Травня, буд.30, смт. Кегичівка, Кегичівського району Харківської області зареєстровано за ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" на підставі договору купівлі-продажу від 22.12.2015р.

Проте, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно речові права ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" на земельну ділянку не зареєстровані.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 1,3669 га перебуває у власності Кегичівської селищної ради.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловими будівлями, розташованими на земельній ділянці площею 1,3669 га, кад.№6323155100:04:028:0008 за адресою вул. ім. 1-го Травня, буд, 30, смт. Кегичівка, Кегичівського району Харківської області.

Проте, відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачем заходи щодо оформлення земельної ділянки не проведені, договір оренди на момент вирішення справи не укладений, земельна ділянка не звільнена, а використовується з порушенням вимог земельного законодавства, чим порушено вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта стосовно того, що він вчинив всі необхідні дії для укладення договору оренди спільної ділянки земельної ділянки, оскільки відповідач, отримавши право власності на об'єкти нерухомої власності, не вжив необхідних дій для того, щоб у найкоротший термін оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку та укласти договір оренди вказаної земельної ділянки з Кегичівською селищною радою.

Сам лише факт того, що ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" двічі звертався до Кегичівської селищної ради з листами про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки та щодо відведення цієї земельної ділянки несільськогосподарського призначення, в погодженні якого йому було відмовлено, не можуть свідчити про те, що ТОВ "СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС" було вжито всіх необхідних та належних заходів щодо укладання відповідного договору.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняв необхідні дії, як то звернення до суду відповідним позовом тощо, з метою оформлення права користування земельною ділянкою, а навпаки, незважаючи на перебування у останнього на праві власності нерухомості з 2015 року, використовував земельну ділянку на безоплатній основі без відповідних правових підстав.

Посилання апелянта на те, що укладення договору оренди є його правом, а не обов'язком, є безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Враховуючи, що саме землекористувач несе обов'язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження документації земельної ділянки і невиконання такого обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної плати за землю), висновок суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано чинним законодавством України, є вірним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно розміру і порядку відшкодування відповідачем грошових коштів за користування земельною ділянкою відповідачем без правовстановлюючих документів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського процесуального України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка завдала збитки. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту, або виявляється у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

19 квітня 1993 року Кабінет Міністрів України своєю постановою №284 затвердив Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, змістом пунктів 2, 3 якого передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню, зокрема, підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарями, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій (п.п. 3, 5 Порядку).

Таким чином, у випадку не укладення договору оренди або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 Земельного кодексу України та Порядком.

Відповідно до акту №1 від 22.06.2017, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації від 22.06.2017 № 218, визнано неодержаний доход, завданого ТОВ "Східавтотранс плюс" Кегичівській селищній раді Кегичівського району Харківської області у зв'язку з не укладанням договору оренди землі з 01 квітня по 31 грудня 2016 року та з 01 січня по 22 червня 2017 року у сумі 99 555,20 грн.

Розмір збитків визначено комісією відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993.

На даний час акт №1 від 22.06.2017 та розпорядження голови Кегичівської районної державної адміністрації від 22.06.2017 № 218 у законному порядку не є скасованими або визнаними недійсними, їх неправомірність судами не встановлена.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що відповідач своєю протиправною поведінкою, яка виразилася у безоплатному використанні земельних ділянок без правовстановлюючих документів, завдав збитків власнику земельної ділянки, а саме, позбавив власника права отримувати дохід в розмірі орендної плати, внаслідок чого до місцевого бюджету не надійшли кошти за користування земельною ділянкою.

Таким чином, Кегичівській селищній раді завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі неодержаної орендної плати в сумі 99 555,20 грн.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 17.02.2016 у справі №904/5857/14 та від 30.11.2016 у справі № 3-1271гс16.

Зокрема, у вказаних постановах зазначено, що саме на землекористувача покладається обов'язок вчинення певних дій з виготовлення та погодження документації щодо земельної ділянки. Невиконання такого обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної плати за землю), завданих внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Кегичівської селищної ради Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східавтотранс Плюс" про стягнення збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у розмірі 99 555,20 грн є цілком обґрунтованими та доведеними, з огляду на що правомірно задоволені судом першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що законними та обґрунтованими є обставини й матеріали справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, та приходить до висновку, що підстав для скасування рішення не має. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Східавтотранс Плюс", с. Шарівка, Валківський район, Харківська область, на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі № 922/3034/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі № 922/3034/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 23.04.2018.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Пелипенко Н.М.