Постанова

від 02.04.2018 по справі 808/3156/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2018 рокусправа № 808/3156/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасової Ю.В.

судді: Уханенка С.А. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (суддя Лазаренко Максим Сергійович)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Архінформ-Проект" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Архінформ-Проект", звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позов обґрунтовано тим, що висновки, що викладені в акті перевірки сформовані всупереч вимогам чинного законодавства виключно на припущеннях щодо законності та реальності здійснених платником податків операцій. Стверджує, що в акті чітко викладено повний перелік первинних документів, якими оформлено господарські операції та які були наданні до перевірки. Вказує також, що посилання перевіряючих на те, що послуги, які були надані позивачу контрагентами ТОВ «Будівела» , ТОВ «Київдомбуд» , ТОВ «Буд імперія груп» , ТОВ «БК «Вест Лідер» , ТОВ «Будпром-інвест» безоплатно отримані є також безпідставним, оскільки не підтверджено доказами. Також стверджує, що ТОВ «Архінформ-Проект» в господарській діяльності використовує корпоративний електронний платіжний спосіб, за допомогою якого було перераховано поворотну безпроцентну фінансову допомогу директору ТОВ «АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ» - ОСОБА_3, який є довіреною особою підприємства, у розмірі 675 000 грн. та з урахуванням п. 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 не було оприбутковано в касі підприємства.

ОСОБА_4 Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2017 позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 31.05.2017 №0007001403, №0006971403, №0006981403, №0006991403 та №0007021407.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Не виконання контрагентом своїх зобов'язань перед бюджетом не є підставою для позбавлення платника податку права на оформлення податкового кредиту з податку на додану вартість. Також, оскільки в силу п. 2.12 Положення про ведення касових операцій, готівка, отримана з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу - використовується за призначенням без оприбуткування в касі, то контролюючий орган безпідставно визначив порушення позивачем ОСОБА_4 НБУ №637 в частині не оподаткування готівки в касовій книзі підприємства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем (Головним управлінням ДФС у Запорізькій області) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відбулися, оскільки контрагенти не мали відповідних потужностей; вважає, що документально господарські операції не підтверджені, фактичного здійснення господарських операцій не відбулося. Зазначає, про порушення позивачем ОСОБА_4 №637, а саме не оприбуткована готівка в касовій книзі підприємства на суму 675000грн.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Зазначає, щодо заниження суми податку на додану вартість у розмірі 2955353грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 682681грн., що висновки в акті перевірки стосовно нереальності здійснення господарських операцій ґрунтуються лише на суб'єктивній думці слідчого органу про проведення слідчих дій, однак не підтверджується жодним доказом. Посилається на те, що суб'єктивна думка слідчого не є підставою для висновків в акті перевірки. Висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Натомість, фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами-постачальниками підтверджені документально; всі первинні документи відображені в бухгалтерському та податковому обліку. Щодо заниження єдиного податку на суму 230 244грн. зазначив, що не підтверджено доказами твердження податкового органу, що позивач одержав від контрагентів безоплатно отримані послуги. Щодо заниження сум податку на прибуток на суму 1010463грн., зазначив, що висновки контролюючого органу ґрунтується на припущеннях про безоплатно отримані послуги, оскільки доказів не надано. Щодо не оприбуткування в касовій книзі готівки на суму 675000грн., зазначив, підприємство в господарській діяльності використовує корпоративний електронний платіжний засіб, за допомогою якого було перераховано поворотну безпроцентну фінансову допомогу директору ТОВ "Архінформ-Проект" - ОСОБА_3, який є довіреною особою підприємства, у розмірі 675000грн. та з урахуванням пункту 2.12 Положення про ведення касових операцій в національній валюті не було оприбутковано в касі підприємства, оскільки зазначене Положення не передбачає такого оприбуткування.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції дослідженні встановлено, що податковим органом проведена документальна виїзна планова перевірка ТОВ «АРХІНФОРМ-ПРОЕКТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016. За наслідками перевірки податковим органом складено ОСОБА_3 перевірки №215/08-01-14-03/32420051 від 12.04.2017. Перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 138.1.1 п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ з врахуванням вимог ст. 44 Податкового кодексу України, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік;

- п. 292.3 та 292.6 ст. 292 з врахуванням вимог ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок на загальну суму 284 282,93 грн.

- п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14.198.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся на загальну суму 2 955 353грн.

- п.2.2, п. 2.6 гл. 2 ОСОБА_4 Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 в частині не оприбуткування готівки в касовій книзі підприємства на загальну суму 675 000 грн.;

На підставі зазначеного ОСОБА_3 перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.05.2017:

№ НОМЕР_1 - збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 694 191,25 грн. (2 955 353грн. - основний платіж та 738 838,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№0006971403 - збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1 263 078,75 грн. (1 010 463грн. - основний платіж та 252 615,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ НОМЕР_2 - збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку на загальну суму 287 805грн. (230 244грн. - основний платіж та 57 561 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№ НОМЕР_3 - зменшено суму від'ємного значення на 682 681грн.;

№ НОМЕР_4 - застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 3 375 000 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»№2346-ІІІ від 05.04.2001, норми Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (ОСОБА_4 втратила чинність на підставі ОСОБА_4 Національного банку N 148 від 29.12.2017).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне проаналізувати норми податкового законодавства, які регулюють дані правовідносини.

Так, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, позивач є особою, що займається господарською діяльністю.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції чинній протягом 2015-2016 років) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

При здійснення господарської діяльності позивач одержує прибуток, отже, зобов'язаний оприбутковувати його в порядку, визначеному податковим законодавством.

При цьому, позивач має право на податковий кредит. Так, в силу підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Слід взяти до уваги, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Таким чином, податкове законодавство встановлює обмеження щодо податкового кредиту.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що дії, передбачені пунктом 201.10 ст.201 ПК України були вчинені контрагентами позивача (постачальниками) та позивач отримав податкові накладні, які слугують підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 291.2.-291.3 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 292.1. статті 292 ПК України визначено, що доходом платника єдиного податку є :

1) для фізичної особи-підприємця - є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

2) для юридичної особи - є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Податкове законодавство встановлює, що згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, якщо вони пов'язані з об'єктом оподаткування або з податковими зобов'язаннями. Зазначений облік ведеться на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, які пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів ( ведення яких передбачено законодавством України).

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись , при цьому, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами , які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Вищезазначені норми (ст. 200 ПКУ) регулюють відносини між платником податків та податковим органом в разі визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або в разі визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

З урахуванням проаналізованих вищезазначених норм податкового законодавства колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку обставинам та доказам даної справи.

Так, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок про заниження ТОВ «Архінформ-Проект» суми податку на додану вартість у розмірі 2 955 353 грн. та завищення від'ємного значення на суму 682 681 грн. внаслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання послуг (робіт) по взаємовідносинам з ТОВ «Будівела» , ТОВ «Київдомбуд» , ТОВ «Буд імперія груп» , ТОВ «БК «Вест Лідер» , ТОВ «Будпром-інвест» , ТОВ «Ідеалбуд сервіс» , ТОВ «Гермес бізнес» .

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що висновок контролюючого органу щодо заниження сум податку на прибуток та єдиного податку ґрунтується на доводах про отримання активу у вигляді послуг невідомого походження, що вважаються безоплатно отриманими при взаємовідносинах з ТОВ «Будівела» , ТОВ «Київдомбуд» , ТОВ «Буд імперія груп» , ТОВ «БК «Вест Лідер» , ТОВ «Будпром-інвест» , ТОВ «Ідеалбуд сервіс» , ТОВ «Гермес бізнес» .

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що у період, що перевірявся ТОВ «Архінформ-Проект» мало господарські відносини з ТОВ «Будівела» , ТОВ «Київдомбуд» , ТОВ «Буд імперія груп» , ТОВ «БК «Вест Лідер» , ТОВ «Будпром-інвест» , ТОВ «Ідеалбуд сервіс» , ТОВ «Гермес бізнес» .

Зокрема, між ТОВ «Архінформ-Проект» (Підрядник) та ТОВ «Будівела» укладено договори субпідряду № 190515 від 19.05.2015, № 191515 від 19.10.2015 (а.с. 58-66, т. 5). Слід взяти до уваги, що на підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти виконаних робіт (а.с. 1-161, т.6), податкові накладні, виписані ТОВ «Будівела» (а.с. 162-215, т. 6, а.с. 67-206, т. 5, а.с. 1-50, т. 7). Оплата послуг здійснена відповідно до платіжних доручень за липень 2015 року - березень 2016 року.

Також, між ТОВ «Архінформ-Проект» (Підрядник) та ТОВ «Київдомбуд» укладено договір субпідряду № 260216 від 26.02.2016 (а.с. 130-132, т.3). На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти виконаних робіт (а.с. 133-172, т.3), податкові накладні, виписані ТОВ «Київдомбуд» (а.с. 173-184, т. 3).

Крім того, між ТОВ «Архінформ-Проект» (Підрядник) та ТОВ «Буд імперія груп» укладено договір субпідряду № 04/0116 від 04.01.2016 ( а.с. 64-66, т. 3). На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти виконаних робіт, податкові накладні, складені ТОВ «Буд імперія груп» (а.с.67-129 т. 3). Оплата послуг здійснена відповідно до платіжних доручень.

Між, ТОВ «Архінформ-проект» (Підрядник) та ТОВ «БК «Вест Лідер» укладено договір субпідряду № 040416 від 04.04.2016 (а.с. 1-3, т.3). На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти виконаних робіт, податкові накладні, складені ТОВ «БК «Вест Лідер» (а.с. 5-63, т. 3).

Між, ТОВ «Архінформ-Проект» (Підрядник) та ТОВ «Будпром-інвест» укладено договір субпідряду № 030616 від 03.06.2016 (а.с. 185-187, т. 3). На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти виконаних робіт, податкові накладні, складені ТОВ «Будпром-інвест» (а.с. 188-207, т. 3, а.с. 1-205, т. 4). Оплата здійснена відповідно до платіжних доручень за липень-листопад 2016 року.

Між, ТОВ «Архінформ-Проект» (Підрядник) та ТОВ «Ідеалбуд сервіс» укладено договір субпідряду № 260916 від 26.09.2016 (а.с. 32-33, т.5). На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти виконаних робіт, податкові накладні, складені ТОВ «Будпром-інвест» (а.с. 35-57, т. 5). Оплата здійснена відповідно до платіжних доручень за жовтень-грудень 2016 року.

Між, Товариством з обмеженою відповідальністю «Архінформ-Проект» (Підрядник) та ТОВ «Гермес бізнес» укладено договір субпідряду № 250716 від 25.07.2016 (а.с. 202-204, т.5) На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти виконаних робіт, податкові накладні, складені ТОВ «Гермес бізнес» (а.с. 205-220, т. 1, а.с. 1-216, т. 2). Оплата здійснена у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, можна погодитися з висновком суду першої інстанції, що в результаті господарських операцій з вищевказаними контрагентами у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вищезгаданими контрагентами позивача.

При цьому, твердження податкового органу про отримання позивачем безоплатних послуг від вищезазначених контрагентів спростовуються наданими первинними документами, зокрема, платіжними дорученнями про оплату наданих послуг, журналами-ордерами і відомостями по контрагентам; оплатою, що здійснена відповідно до договірної вартості робіт. Так, відповідно до журналів-ордерів і відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2015-2016 роки та картки-рахунку по контрагентам позивачем перераховано на рахунки ТОВ «Будівела» 4 925 850,510 грн., ТОВ Київдомбуд» - 1734 266,52 грн., ТОВ «Буд імперія груп» - 765 000 грн., ТОВ «БК «Вест Лідер» - 1 310 614,20 грн., ТОВ «Будпром інцест» - 2 581 500 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити щодо посилань контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень №42016000000000493, №12015000000000474, № 32015100010000126, 42017200000000026 за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення контрагента позивача від сплати податків, наступне.

Порушення кримінального провадження стосовно контрагентів позивача не може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача, оскільки належним та допустимим доказом не здійснення контрагентом господарської діяльності, в т.ч. з метою ухиленням від сплати податків та/або надання переваг контрагентам у вигляді штучного збільшення суми податкового кредиту, є вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб ТОВ «Будівела» , ТОВ «Київдомбуд» , ТОВ «Буд імперія груп» , ТОВ «БК «Вест Лідер» , ТОВ «Будпром-інвест» .

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що органами ДФС проводилась у встановленому законом порядку перевірка контрагентів ТОВ «Архінформ-Проект» , а також матеріали справи не містять рішень про притягнення посадових осіб контрагентів позивача до юридичної відповідальності. Отже, брак доказів на підтвердження аргументів відповідача не дають підстав для висновку, що позивачем порушені певні норми податкового законодавства.

Так, статтею 72 КАС України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції; на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ст. 78 КАС) встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 86 КАС (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції; на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ст. 90 КАС), а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В той же час матеріали справи не містять доказів наявності обвинувальних вироків щодо посадових осіб контрагентів позивача.

Щодо посилань в ОСОБА_3 перевірки на відсутність реальної можливості надання ТОВ «Архінформ-Проект» його контрагентами послуг, передбаченими договорами субпідряду через відсутність у постачальників майна, трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товарів/послуг покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару/послуги, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також матеріалами справи підтверджується, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків: записи про їх припинення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не було внесено, підприємства перебували на податковому обліку як платники податків.

Щодо встановлених перевіркою порушень позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637, що зареєстрована у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Суть виявленого порушення, про яке зазначає податковий орган, полягає в неоприбуткуванні позивачем готівки на загальну суму 675 000 грн.

Слід взяти до уваги, що правовідносини у сфері оприбуткування готівки регулюються Порядком ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), при цьому, окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (ОСОБА_4 Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 - втратила чинність на підставі ОСОБА_4 Національного банку N 148 від 29.12.2017, на час ухвалення рішення судом першої інстанції (12.12.2017) року зазначена постанова була чинною).

Так, відповідно до п.п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (№637) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно п.1.2 цього ж Положення (№637) оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_3, який є директором ТОВ «Архінформ-проект» (отримувач) та ТОВ «Архінформ-проект» укладено договір №1609-1 від 16.09.2016 поворотної безпроцентної фінансової допомоги, відповідно до якого отримувачу надана грошові кошти у розмірі 700 000грн. на визначений договором строк. На підтвердження цього матеріали справи містять копії платіжних доручень від 16.09.2016, 21.10.2016 та 02.12.2016 про видачу готівки у розмірах 350 000грн., 255 000грн. та 70 000 грн. відповідно.

При цьому, судом першої інстанції, з пояснень представника позивача з'ясовано, що директор ТОВ «Архінформ-Проект» ОСОБА_3 здійснив зняття отриманої фінансової допомоги за договором № 1609-1 від 16.09.2016 за допомогою електронного платіжного засобу (корпоративної картки) у відділенні банку.

Для надання оцінки відносно правильності висновків суду першої інстанції щодо даного епізоду у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне проаналізувати певні норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» .

Так, відповідно до п.1.27 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-ІІІ від 05.04.2001 - платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Водночас, в бухгалтерському обліку позивач операції з надання безпроцентної фінансової допомоги відобразив наступними проводками:

16.09.2017 Д-т 3721 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 350 000 грн.

21.10.2017 Д-т 3721 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 255 000 грн.

21.10.2017 Д-т 3721 «Розрахунки з підзвітними особами»

К-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті» 70 000 грн.

В той же час, відповідно до п.2.12 вказаного Положення (№637), фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі . Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Вищезазначена норма чітко визначає, що при одержанні готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, готівка використовується за призначенням без оприбуткування в касі.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність встановлення порушення контролюючим органом ОСОБА_4 Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (Положення про ведення касових операцій), оскільки в силу п. 2.12 Положення про ведення касових операцій, готівка, отримана з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу - використовується за призначенням без оприбуткування в касі.

Отже, виходячи з викладених доводів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що контролюючим органом в висновку акта перевірки не зазначено на яку саме суму контролюючим органом встановлено заниження податку на прибуток в 2016 році? На думку колегії суддів апеляційної інстанції не зазначення цієї суми в акті перевірки є суттєвим недоліком, оскільки саме на підставі висновків акта перевірки приймаються податкові повідомлення-рішення (а.с.170 т. 1).

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 р. - залишити без задоволення.

ОСОБА_4 Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 р. - залишити без змін.

ОСОБА_4 набирає законної сили 02.04.2018 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку та строки передбачені ст. 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 02.04.2018.

В повному обсязі постанова виготовлена 12.04.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Л.А. Божко