Рішення

від 23.04.2018 по справі 299/3952/17

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/3952/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді Надопта А.А., при секретарі Онисько С.С., за участі представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виноградівської міської ради, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Виноградівського районного суду із позовом до Виноградівської міської ради, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно.

Вимоги заявленого позову мотивовано тим, що 18 березня 2009 року між позивачем ОСОБА_2 та Виноградівською міською радою в особі міського голови було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0366 га - площадка для торгівлі зеленими насадженнями по вул. Комунальній б/н, у м. Виноградів, кадастровий номер 2121210100:00:006:0099 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за №0409070300213.

20 березня 2009 року орендодавцем було передано земельну ділянку площею 0,0366 га - площадка для торгівлі зеленими насадженнями по вул. Комунальній б/н, у м. Виноградів -орендарю, згідно акту прийому передачі земельної ділянки.

20 березня 2017 року між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі (зареєстрованого за №2121210100 -0409070300213 від 20.03.2009), якою внесено відповідні зміни до договору.

На земельній ділянці наданій позивачу в оренду, відповідачем ОСОБА_2, влітку 2017 року було збудовано сторожову будку для охорони та обслуговування площадки для торгівлі зеленими насадженнями, загальною площею 5,6 м. кв. Позивач зазначає, що під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, що підтверджується розрахунком класу наслідків на будівництво сторожової будки. З початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав та інтересів суміжних співвласників земельних ділянок та інтересів територіальної громади міста.

Поки позивачем, виконувалися будівельні роботи по зведенню сторожової будки, жодним чином Виноградівська міська рада не реагувала та не заперечувала.

Далі позивач зазначає, що після завершення будівництва сторожової будки, ним було замовлено та виготовлено технічний паспорт в ФОП ОСОБА_4 Приватне БТІ і за результатами проведеного візуального обстеження, складено технічний паспорт на будівлю сторожової будки, встановлено її відповідність вимогам надійності та безпечної експлуатації.

Згідно технічного паспорту, виданого ФОП ОСОБА_4 Приватне БТІ за №>195 (інвентаризаційна справа) від 10.08.2017 року будівля сторожової будки літ. А за адресою м. Виноградів, вул. Комунальна б/н, будівництвом завершена.

Єдиним документом, що стосується вказаного складського приміщення по вул. Комунальна, б/н, Виноградівського району, Закарпатської області є технічний паспорт (інвентарна справа №195) виготовлений техніком з інвентаризації нерухомості ОСОБА_5

20 вересня 2017 року позивач звернувся до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області з проханням оглянути конструкції сторожової будки та надати дозвіл на введення її в експлуатацію, однак за результатами перевірки 28.09.2017 року, позивачем було надано припис про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності та складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки позивачем не було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).

10.10.2017 року, позивачем було сплачено штраф за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності.

З метою належної реєстрації новозбудованого об'єкта нерухомості, 20.10.2017, позивач звернувся до приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 з проханням зареєструвати право власності на сторожову будку, що знаходиться за адресою: вул. Комунальна, б/н, Виноградівського району, Закарпатської області - за мною, ОСОБА_2, та внести відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте 20.10.2017 за № 183/01-16 приватним нотаріусом ОСОБА_3, позивачу було надано відмову у зв'язку з тим, що немає правових підстав для опрацювання питання реєстрації самочинно збудованого об'єкта нерухомості та в усному порядку рекомендовано звернутись до вирішення цього питання до суду.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.

Представник Виноградівської міської ради ОСОБА_1.в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявленого позову та пояснила, що рішенням дванадцятої сесії Виноградівської міської ради пятого скликання від 12.12.2008 року № 915 затверджено проект землеустрою ОСОБА_2, мешканцю м.Виноградів, вул.Ломоносова, 21, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0366 га в м.Виноградів, вул.Комунальна б/н та надано вказану земельну ділянку на умовах оренди терміном на 15 років для комерційної діяльності як площадка для торгівлі зеленими насадженнями.

Після чого з позивачем 18.03.2009 року укладено Договір оренди землі.

Згідно п.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в сторокове платне користування земельну ділянку - площадку для торгівлі зеленими насадженнями.

Пунктом 14 Договору також визначено, що земельна ділянка передається в оренду для площадки для торгівлі зеленими насадженнями в м.Виноградів, вул.Комунальна, б/н.

Відповідно до п.п. 3, 4 Договору на земельній ділянці яка передана в оренду не було жодного обєкта нерухомого майна чи іншого обєкта інфраструктури. Відповідно, керуючись п.20 Договору після припинення дії Договору орендар повинен повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Тобто, без зведення будь-яких будівель чи споруд. Чисту площадку, що надана для торгівлі зеленими насадженнями.

Крім того, представник Виноградівської міської ради, зазначає, що позивачем особисто додано до матеріалів справи Постанову про адміністративні правопорушення від 06.10.2017 року. Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, якою встановлено, що ОСОБА_2 будівництво сторожової будівлі в м.Виноградів, вул.Комунальна, б/н, здійснив самовільно, за відсутності дозвільних документів.

В позовній заяві позивач робить посилання на ст. 375 Цивільного кодексу України та зазначає, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Однак, як зазначає представник Виноградівської міської ради, земельна ділянка яка передана відповідачу ОСОБА_2 у строкове платне користування є власністю територіальної громади міста Виноградів, в особі Виноградівської міської ради. Відповідач ОСОБА_2 є лише користувачем земельної ділянки отриманої ним для розміщення площадки для торгівлі зеленими насадженнями.

Відповідно до аб.15 ст.1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Від початку дії Договору оренди землі відповідач ОСОБА_2 жодного разу не звертався до Виноградівської міської ради чи до Виноградівського міського голови з проханням щодо отриманння дозволу на будівництво будь-яких будівель чи споруд на орендованій земельній ділянці, а тому просила суд у задоволення позову відмовити.

Приватний нотаріус ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлена про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з явилася, пояснень та клопотань до суду не надсилала, а тому суд розглядає справу на підставі наявних письмових доказів.

Так, згідно з вимогами ст.55 Конституції України та ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав і обов язків.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При здійсненні правосуддя (ст.5 ЦПК) суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12, 13, 78, 81, 82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

В судовому засіданні встановлено, що 18 березня 2009 року між позивачем ОСОБА_2 та Виноградівською міською радою в особі міського голови було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0366 га - площадка для торгівлі зеленими насадженнями по вул. Комунальній б/н, у м. Виноградів, кадастровий номер 2121210100:00:006:0099 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за №0409070300213, строком на 15 років (п.7 Договору оренди) - площадка для торгівлі зеленими насадженнями (а.с.9-10).

20 березня 2009 року орендодавцем було передано земельну ділянку площею 0,0366 га - площадка для торгівлі зеленими насадженнями по вул. Комунальній б/н, у м. Виноградів -орендарю, згідно акту прийому передачі земельної ділянки (а.с.11).

20 березня 2017 року між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі (зареєстрованого за №2121210100 -0409070300213 від 20.03.2009), якою внесено відповідні зміни до договору (а.с.12).

На земельній ділянці наданій позивачу в оренду, позивачем влітку 2017 року було збудовано сторожову будку для охорони та обслуговування площадки для торгівлі зеленими насадженнями, загальною площею 5,6 м. кв. Після завершення будівництва сторожової будки, позивачем ОСОБА_2, було замовлено та виготовлено технічний паспорт в ФОП ОСОБА_4 Приватне БТІ (а.с.15-18). Відповідно до технічного огляду конструкцій сторожової будки розташованої в м. Виноградів, вул. Комунальна б/н, 10.08.2017 року за результатами проведеного візуального обстеження, складено технічний паспорт на будівлю сторожової будки, встановлено її відповідність вимогам надійності та безпечної експлуатації.

Згідно технічного паспорту, виданого ФОП ОСОБА_4 Приватне БТІ за №№195 (інвентаризаційна справа) від 10,08.2017, будівля сторожової будки літ. А за адресою м. Виноградів, вул. Комунальна б/н, будівництвом завершена, та її інвентаризаційна вартість станом на серпень 2017 складає 27322 гривень (двадцять сім тисяч триста двадцять дві гривні). Єдиним документом, що стосується вказаного складського приміщення по вул. Комунальна, б/н, Виноградівського району, Закарпатської області є технічний паспорт (інвентарна справа №195) виготовлений техніком з інвентаризації нерухомості ОСОБА_5

Як встановлено судом, 20 вересня 2017 року позивач звернувся до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області з проханням оглянути конструкції сторожової будки та надати дозвіл на введення її в експлуатацію, однак за результатами перевірки 28.09.2017 року, позивачем було надано припис про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності та складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки позивачем не було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) (а.с.19).

10.10.2017 року, позивачем було сплачено штраф за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності.

З метою належної реєстрації новозбудованого об'єкта нерухомості. (а.с.20)., 20.10.2017 року, позивач звернувся до приватного нотаріуса Виноградівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 з проханням зареєструвати право власності на сторожову будку, що знаходиться за адресою: вул. Комунальна, б/н, Виноградівського району, Закарпатської області - за ОСОБА_2, та внести відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте 20.10.2017 за № 183/01-16 приватним нотаріусом ОСОБА_3, позивачу було надано відмову у зв'язку з тим, що немає правових підстав для опрацювання питання реєстрації самочинно збудованого об'єкта нерухомості та в усному порядку рекомендовано звернутись до вирішення цього питання до суду (а.с.21).

Як вбачається із викопіровки з генерального плану зробленої на замовлення відповідачем ОСОБА_2 КППП Виноградів-Проект подану до рішення сесії міської ради від 27.02.2007 року № 340 (а.с.61), встановлено що така було розроблена для земельної ділянки за адресою м.Виноградів, вул.Комунальна б/н для влаштування площадки для торгівлі зеленими насадженнями (без права забудови). На цій викопіровці містяться погодження різних інстанцій. Однак, є погодження з обмеженнями. Одним з них яке чітко видно у верхньому правому кутку викопіровки, є погодження Виноградівського району електричних мереж від 30.01.2007 року без права проведення земляних робіт . Крім того, по земельній ділянці якою користується ОСОБА_2 проходить лінія зв'язку.

Як вбачається з п.1.1. Рішення сесії міської ради від 18.01.2007 року № 306 (а.с.51) зазначено, сесія міської ради вирішила надати дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2, мешканцю м.Виноградів, вул.Ломоносова, 21 для влаштування площадки для торгівлі зеленими насадженнями без права забудови по вул.Комунальній, б/н.

В п.1.1. рішення сесії міської ради від 27.02.2007 року № 340 (а.с.52) зазначено, сесія міської ради вирішила затвердити матеріали попереднього погодження та надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок ОСОБА_2, мешканцю м.Виноградів, вул.Ломоносова, 21 (ідент. номер НОМЕР_1) на земельну ділянку площею 0,0366 га для влаштування площадки для торгівлі зеленими насадженнями без права забудови по вул.Комунальна, б/н на умовах оренди.

Таким чином і у першому рішенні і у другому рішенні міська рада чітко визначила обмеження у користуванні земельною ділянкою - без права забудови.

Ці рішення сесії міської ради є чинними.

Взявши до уваги пояснення представника відповідача, дослідивши представлені суду документи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Так, будівництво об'єктів нерухомості є взаємопов'язаною діяльністю різних суб'єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об'єкта будівництва, яка включає різні аспекти і етапи будівництва.

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, законами України ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , ЗУ Про Генеральну схему планування території України , ЗУ Про основи містобудування , ЗУ Про архітектурну діяльність , ЗУ Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду , ЗУ Про землеустрій , іншими нормативно-правовими актами (стаття 3 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Поняття будівництво включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів будівництва (частина третя статті 10 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , стаття 4 Закону України Про архітектурну діяльність ).

Для визнання будівництва самочинним воно має бути пов'язане з об'єктом нерухомості й порушувати одне з положень статті 376 ЦК України.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Зазначена норма поширюється на випадки, коли самочинне будівництво здійснено на ділянці, що не була відведена для цієї мети (для будівництва відповідного об'єкта) незалежно від того, хто є власником цієї земельної ділянки (особа, яка здійснила самочинне будівництво, чи інша особа).

Суд може визнати право власності на самочинне будівництво тільки за умови надання земельної ділянки особі, що здійснила самочинне будівництво, у встановленому порядку, зокрема, у випадках: безоплатної передачі земельної ділянки громадянину із земель державної або комунальної власності (стаття 121 Земельного кодексу України); набуття особою, що здійснила самочинне будівництво, земельної ділянки, що надана для даної цілі іншій особі, у власність; укладення договору оренди, іншого цивільно-правового договору, що дає право забудови земельної ділянки; прийняття відповідним органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки тощо.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Із контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є, та не являється забудовником. Зазначена умова є єдиною для визнання права власності на об'єкт нерухомості за такою особою.

Частина третя статті 376 ЦК України, на відміну від частини п'ятої цієї статті, не ставить набуття права власності особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, у залежність від відповідності виконаних робіт державним будівельним нормам і правилам та порушення прав третіх осіб або суспільних інтересів.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 постанови від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Крім того, за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1ст. 15 ЦК України). Тому звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво може мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

У пункті 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва) від 30 березня 2012 року № 6 роз'яснено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ч. 2 ст. 41 Конституції України, ст. 10, 12, 13, 77-83, 259, 263-268, 272, 354, 355 ЦПК України, статті 10 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , стаття 4 Закону України Про архітектурну діяльність , ст.ст.15, 376 ЦК україни, ст..121 ЗК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Виноградівської міської ради, третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подаються апеляційному суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГоловуючийОСОБА_6