Рішення

від 12.04.2018 по справі 523/9661/17

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/9661/17

Провадження №2/523/2025/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"12" квітня 2018 р.Суворовський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого судді - Аліна С.С.

при секретарі - Юденко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ОСОБА_2 Україна про стягнення не виплаченої заробітної плати, про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, про стягнення компенсації втрати частини заробітку, про відшкодування моральної шкоди,-

Встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим позовом до ТОВ ОСОБА_2 Україна , в якому просить суд стягнути з ТОВ ОСОБА_2 Україна невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2017 року по 07.02.2017 року у розмірі 3 823 грн. 75 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2 115 грн. 48 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 37 000 грн. 18 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати у розмірі 465 грн. 74 коп., моральну шкоду у розмірі 2 000 грн .

Обґрунтовує свої вимоги тим, що, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, була прийнята на посаду прибиральника службових приміщень в ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА згідно Наказу № 3-к від 31.05.2016 року.

01.06.2016року між ОСОБА_3 та ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА , в особі директора ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту, був укладений строковий Трудовий договір б/н, відповідно до якого позивачку ОСОБА_3 було прийнято на роботу у ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА на посаду прибиральниці.

Відповідно до п.1.1. Трудового договору від 01.06.2016 року, працівнику встановлюється строк випробування 3 місяці, який розпочинається з 01.06.2016 року і закінчується відповідно до умов цього трудового договору та законодавства України.

За період випробування жодних претензій щодо виконання ОСОБА_3 роботи на її адресу від роботодавця не надходило.

В зв'язку з чим, по закінченню вказаного в Трудовому договорі б/н від 01.06.2016 року строку випробування (п.1.1., 1.2. Договору), за відсутності жодних претензій від роботодавця, позивачка ОСОБА_3 вважає строк дії вказаного Договору продовженим на строк один календарний рік, тобто до 01.09.2017 року.

Позивачка ОСОБА_3 вказує про те, що при прийомі на роботу нею було передано трудову книжку регіональному представнику роботодавця, який відповідно надіслав її до відділу кадрів за місцезнаходженням відповідача. Спілкування з роботодавцем протягом всього часу роботи здійснювалося через регіонального представника відповідача.

За тиждень до настання дня, коли роботодавець мав би виплатити ОСОБА_3 заробітну плату у розмірі 3059 грн. 00 коп. за січень 2017 року, її, та іншим працівникам ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА , які працювали на підставі укладених трудових договорів з відповідачем на посадах прибиральників службових приміщень, було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням, без будь-яких належних обґрунтувань.

07.02.2017року згідно Наказу від 06.02.2017 року ОСОБА_3 було звільнено з посади прибиральника службових приміщень ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України, про що здійснено запис в трудовій книжці.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, розрахунок по заробітній платі з позивачкою ОСОБА_3 при звільненні проведено не було. Також нею не було отримано жодної інформації щодо належних її до виплати сум.

При зверненні до відповідача в телефонному режимі за розрахунком заборгованості по заробітній платі, ОСОБА_3 було отримано відповідь про те, що внаслідок відсутності грошових коштів у ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА відсутня можливості розрахуватися по вищезазначеній заборгованості, що й створює заборгованість по теперішній час.

В телефонному режимі ОСОБА_3 було обіцяно, що у разі надходження на рахунок ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА необхідних коштів, її автоматично в найближчий час буде виплачено заборгованість по заробітній платі. Однак на день звернення до суду з даним позовом відповідачем вказану вище заборгованість по заробітній платі виплачено не було.

На день звільнення ОСОБА_3 у ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА існувала заборгованість по виплаті заробітної плати за січень 2017 року у розмірі 3 059 грн. 00 коп., а також за 5 (п'ять) робочих днів лютого 2017 року у розмірі 764 грн. 75 коп., а всього 3 823 грн. 75 коп.

Виплата належних ОСОБА_3 сум 07.02.2017 року (у день звільнення, в який ОСОБА_3 працювала і була на роботі) відповідачем здійснена не була.

Позивачка ОСОБА_3 вказує про те, що на теперішній час ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА повинно виплатити її заробітну плату за період з січня 2017 року по лютий 2017 (07.02.2017 року) у розмірі 3 823 грн. 75 кой., яку в порушення вимог ст.116 КЗпП, не було сплачено в день її звільнення з ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА .

Також, позивачка ОСОБА_3 вважає, що відповідач повинен сплатити її компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 2 115 грн. 48 коп. При розрахунку середнього заробітку позивачка ОСОБА_3 брала заробітну плату за грудень 2016 та січень 2017 року. ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА , у зв'язку із зазначеною затримкою і відповідно до ст. 117 КЗпП, зобов'язаний сплатити ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 37 000 грн. 00 коп.

Відповідач вчинив затримку у виплаті заробітної плати більш ніж на один місяць, та враховуючи положення ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , позивачка ОСОБА_3 вважає, що відповідач зобов'язаний здійснити її компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 465 грн. 74 коп.

Позивачка ОСОБА_3 вказує про те, що дії відповідача, щодо невиплати вчасно її вказаної вище заробітної плати, не проведення розрахунків при звільненні, неодноразові обіцянки виплатити обіцяні та належні згідно чинного законодавства України кошти, поставили позивачку в скрутне матеріальне становище, та завдали моральних страждань, оскільки вона дуже сподівалася на належне відношення до себе з боку роботодавця, та потребувала в той період в указаних коштах. У зв'зку з значною затримкою виплати заробітної плати позивачка була змушена економити на харчах, одязі, та докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Завдана позивачці ОСОБА_1 моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення моїх законних прав, приниженням честі, гідності, ігноруванням моїх прав та інтересів з боку відповідача. Незаконними діями відповідача позивачці ОСОБА_3 було нанесено моральну шкоду, яку вона оцінює у 2 000 грн. 00 коп.

В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, звернулися до суду з письмовою заявою про розгляд справи у відсутність позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів, які були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280-281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, про те, що позов є частково обґрунтованим, є частково доказаним, тому підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, про те, що відповідно до запису трудової книжки серії БТ-ІІ №0379974, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно Наказу № 3-к від 31.05.2016 року була прийнята на посаду прибиральника службових приміщень в ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА (а.с.14-22);

01.06.2017року між ОСОБА_3 та ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА , в особі директора ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту, був укладений строковий Трудовий договір б/н, відповідно до якого позивачку ОСОБА_3 було прийнято на роботу у ТОВ ПОЛІАЛ УКРАЇНА на посаду прибиральниці (а.с.12-13);

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 10 листопада 2017 року, клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про витребування доказів задоволено.Витребувано з ТОВ ОСОБА_2 Україна засвідчені належним чином: штатний розпис ТОВ ОСОБА_2 Україна за 2016-2017 роки; довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1; довідку про заборгованість по заробітної платі ОСОБА_1.

Копію ухвали суду направлено до ТОВ ОСОБА_2 Україна для виконання (а.с.46);

Відповідно до поштового повідомлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с.49), представник ТОВ ОСОБА_2 Україна отримав ухвалу суду, однак витребувані судом докази суду не надані.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до правил ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1. ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗгіП України.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.12.99 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п. 21 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ № ІЗ від 24.12.99 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 середньомісячна заробітна плаза обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці робот.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днїв/годи н, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплаченії за середнім заробітком.

Згідно ст. 34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків ЇЇ виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 вищевказаного закону компенсація громадянам втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти, зокрема, і заробітну плату.

Згідно п. 2, 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Судом приймаються до уваги надані позивачкою ОСОБА_1 розрахунки заборгованості, відповідно з якими: невиплачена заробітна плата за період з 01.01.2017 року по 07.02.2017 року становить у розмірі 3 823 грн. 75 коп., компенсація за невикористану відпустку у розмірі 2 115 грн. 48 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 37 000 грн. 18 коп., компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати у розмірі 465 грн. 74 коп.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам необхідно враховувати, їло відповідно до ст. 237-ІКЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 гривень, суд вважає за необхідним задовольнити позовні вимоги в цієї частині частково та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 500 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України , якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

При таких обставинах позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 4 , 5 , 13 , 76-81 , 133 , 141 , 265 , 280-281 ЦПК України, ст.ст. 47,83,115-117, 233, 237-1 КЗпП України, ст..ст.24,34 Закону України Про оплату праці , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: м.Одеса, пр..Шахтинський,38) до ТОВ ОСОБА_2 Україна (код ЄДРПОУ: 38409211, м.Київ, вулиця Каунаська,13) про стягнення не виплаченої заробітної плати, про стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, про стягнення компенсації втрати частини заробітку, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ ОСОБА_2 Україна (код ЄДРПОУ: 38409211, м.Київ, вулиця Каунаська,13)на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: м.Одеса, пр..Шахтинський,38)невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2017 року по 07.02.2017 року у розмірі 3 823 грн. 75 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2 115 грн. 48 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 37 000 грн. 18 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати у розмірі 465 грн. 74 коп., моральну шкоду у розмірі 500 грн., а всього 43 905 гривень 15 копійок (сорок три тисячі дев'ятсот п'ять гривень п'ятнадцять копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ТОВ ОСОБА_2 Україна (код ЄДРПОУ: 38409211, м.Київ, вулиця Каунаська,13) судовий збір у розмірі 704 гривень 80 копійок (сімсот чотири гривень вісімдесят копійок) на користь держави.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення виготовлено та підписано 12.04.2018 року.

Суддя: Аліна С.С.