Рішення

від 12.04.2018 по справі 804/7512/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року Справа № 804/7512/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "ОСОБА_5 стиль" (53300, Дніпропетровська область, м.Орджонікідзе, вул. Шатохіна, буд.21, код ЄДРПОУ 40281445) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Казакова, б.3, код ЄДРПОУ 39788766) про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просило визнати протиправною та скасувати Постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.10.2017 року № 144/4.3-5/680, якою накладено штраф на ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль у розмірі 96 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувану постанову винесено на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудових договорів з найманою фізичною особою ОСОБА_6 Позивач пояснював, що з ОСОБА_6 було укладено цивільно-правовий договір про надання послуг, що також не заборонено чинним законодавством. Оскільки висновки відповідача, про які зазначено в акті перевірки, зроблено без урахування всіх істотних обставин, винесена постанова про накладення штрафних санкцій є неправомірною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року відкрито провадження у справі.

18 грудня 2017 року від представника відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких останній просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було дотримано. Відповідно до виявлених у ході перевірки порушень норм трудового законодавства та безпосередньо факту того, що порушення мали місце, уповноваженими посадовими особами прийнято правомірне рішення щодо застосування фінансової санкції у вигляді штрафу стосовно ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль у розмірі 96 000 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2017 року було відкладено розгляд справи, у зв'язку з перебуванням на лікарняному уповноваженого представника ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль .

09 січня 2018 року ухвалою суду було відкладено розгляд справи, у зв'язку з необхідністю призначити по справі підготовче засідання для остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

08 лютого 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому було зазначено, що ГУ Держпраці у Дніпропетровській області щодо здійснення організації інспекційного відвідування ТОВ ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже оскаржувана Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 144/4.3-5/680 від 10.10.2017 року є законною та обґрунтованою, складеною на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

20 лютого 2018 року від представника позивача на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було зазначено, що ОСОБА_6 приступила до виконання своїх обов'язків 15.09.2017 року, таким чином посилання, які відображені в Постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 144/4.3-5/680 від 10.10.2017 року є хибними та не підтвердженими документально, а отже позивач на час проведення інспектування не порушував ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

22 лютого 2018 року до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких було викладено пояснення аналогічні поясненням у відзиві на позов та зазначено про правомірність винесення постанови про накладення штрафу.

Ухвалою суду від 22.02.2018 року було закрито підготовче провадження, призначено справу № 804/7512/17 до розгляду по суті та викликано в судове засідання, призначене на 20.03.2018 року, свідка - ОСОБА_6

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові, відповіді на відзив та просив адміністративний позов задовольнити, оскільки з працівником ОСОБА_6 було укладено цивільно-правовий договір на підставі якого працівник був допущений до роботи на підприємстві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позов, запереченнях та просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що інспектору під час перевірки не були наданні документи, які підтверджують працевлаштування працівника.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 137-І від 14.09.2017 року, на підставі направлення на проведення перевірки від 15.09.2017 року № 136/4.3-н головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Нікопольському регіоні ОСОБА_7 в період з 15.09.2017 року по 18.09.2017 року проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль з питань оформлення трудових відносин та оплати праці.

За результатами проведення інспекційного відвідування було складено ОСОБА_2 перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 144/4.3-5 від 18.09.2015 року (далі - ОСОБА_2 перевірки).

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме було встановлено допущення працівниці ОСОБА_6 до роботи без укладення трудового договору.

10 жовтня 2017 за наслідками проведення вищевказаної перевірки Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області видано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №144/4.3-5/680, якою на підставі абз. 2 ч. 2 статті 265 КЗпП України на ТОВ "Швейна фабрика ОСОБА_5" накладено штраф у розмірі 96 000 грн.

Вважаючи, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраця України у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення № 96, Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883 Про затвердження Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці затверджено положення про територіальні органи Держпраці (далі - Положення).

Відповідно до пункту 3 Положення основними завданнями Управління Держпраці є, зокрема, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 4 Положення встановлено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань бере участь у підготовці пропозицій щодо формування державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності.

Згідно із пунктом 6 Положення Управління Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: отримувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених завдань;

Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці, встановлена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390 (чинним станом на момент проведення перевірки та винесення постанови, що є предметом оскарження далі - Порядок № 390).

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (пункт 3 Порядку № 390).

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства (пункт 7 Порядку № 390).

16 травня 2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодаства про працю, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 рок №295 (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №295 Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування). Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пп.6 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією, в тому числі Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної, роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу.

Згідно з п.5 Порядку №295 рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Підставою для проведення перевірки позивача стала інформацію викладена в листі Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області №10821/12/06 від 21.07.2017 року.

Таким чином, відповідач наділений відповідними повноваженнями щодо проведення перевірок за дотриманням законодавства про працю та видання обов'язкових до виконання рішень щодо усунення порушень законодавства про працю.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2017 року головним державним інспектором праці ОСОБА_7 було здійснено вихід для інспекційного відвідування ТОВ "Швейна фабрика "ОСОБА_5 стиль". Під час відвідування закрійник ОСОБА_8 повідомила про відсутність директора, у зв'язку із перебування у командировці.

Відповідно до п.8, п.9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Однак, як зазначено представником позивача під час судового засідання, закрійник ОСОБА_8 не є уповноваженою (відповідальною) посадовою особою підприємства.

Згідно з п.19 - п.20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті (п.22 Порядку №295).

Як вбачається з ОСОБА_2 перевірки, в зв'язку з відсутністю керівництва ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль та документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, інспектором була проведена відеофіксація телефоном Майкрософт люмінія 430, яка була досліджена судом під час судового розгляду справи.

Також, з метою отримання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, керівництву ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль на електрону адресу було додатково відправлено направлення на проведення перевірки, перелік документів, необхідних для проведення контрольного заходу, "Права та обов'язки об'єкта відвідування під час інспекційних відвідувань або проведення невиїзних інспектувань" та рекомендовано надати документи для проведення інспекційного відвідування до 10 год. 18.09.2017 року.

Однак, відповідач зазначає, що попри листування, спілкування у телефонному режимі з керівництвом ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль інспектор до проведення інспекційного відвідування, за наявності законних підстав для його проведення, фактично не був допущений, що є порушенням законодавства та передбачена відповідальність.

При цьому, п.16-п.18 Порядку №295 встановлено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Однак, Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних причин не складався, до суду надано не було.

Як вбачається з ОСОБА_2 перевірки №144/4.3-5 проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю, а саме: ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Зокрема, контролюючий орган стверджує, що ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль використовувало працю ОСОБА_6 без укладення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, (далі - Порядок 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що штраф може бути накладений на суб'єкта господарювання за фактичний допуск працівника до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору лише за наявності вчиненого фактично порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Разом з тим, згідно наданих позивачем пояснень, встановлено, що ОСОБА_6 фактично не залучалася ТОВ "Швейна фабрика "ОСОБА_5 стиль" саме до виконання службових обов'язків без укладення трудового договору.

На посвідчення вказаного в матеріалах справи наявна копія цивільно-правового договору про надання послуг від 08.08.2017 року, укладений між ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль (Замовник) та ОСОБА_6 (Виконавець) (а.с. 87-88).

Згідно з п.1.1 даного договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконувати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов'язується приймати та оплатити дані послуги. П.1.2 договору передбачено, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Факт надання послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватись ОСОБА_2 прийому надання послуг (виконаної роботи) (п. 1.4 договору).

При цьому, судом встановлено, що з 23.10.2017 року ОСОБА_6 офіційно працевлаштована на ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль , що підтверджується наказом № 29-ос від 20.10.2017 року (а.с.86).

В судовому засіданні, призначеному на 20.03.2018 року, свідок ОСОБА_6 пояснила, що між нею та ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль 08.09.2017 року було укладено цивільно-правовий договір про надання послуг. В день проведення перевірки вона знаходилась в приміщенні ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль , оскільки мала на меті ознайомитись з умовами праці та познайомитись з працівниками підприємства.

При цьому, пояснила, що наразі вона офіційно працевлаштована у ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль , а на час проведення перевірки виконувала послуги на підставі цивільного договору.

Так, відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 21 КЗпП України визначає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з наведених нормативно-правових актів, слід дійти висновку, що відповідно до чинного законодавства України виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору (стаття 21 КЗпП України) так і, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів, які передбачені ЦК України.

Оскільки законодавство не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд прийшов до переконання, що сторони договору (замовник та виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення своїх відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, обставин, які вказували на нікчемність договору від 08.09.2017 року не встановлено.

Разом з тим, представником відповідача зазначено, що вказаний цивільно-правовий договір під час проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу позивачем надано не було. Водночас, такі твердження судом не можуть братися судом до уваги, оскільки вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6 щодо виконання робіт на підставі цивільно-правового договору від 08 вересня 2107 року, самим цивільно-правовим договором від 08 вересня 2017 року, де в п.6.2. зазначено, що виконавець ОСОБА_6 приступає до виконання своїх обов'язків з 15 вересня 2017 року, а також обставиною відсутності керівника підприємства та/або ним уповноваженої особи під час перевірки та не складення ОСОБА_2 про неможливість проведення інспекційного відвідування.

Суд вважає за необхідне також відзначити, що сам факт перебування ОСОБА_6 у приміщенні ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль не може бути розцінений як факт прийняття та допуску працівників саме до роботи. До того ж, диспозиція ч. 2 ст.265 КЗпП України встановлює відповідальність саме за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору .

Також представником позивача до суду надано докази подання податкової звітності щодо укладення цивільно-правового договору з гр. ОСОБА_6 за 3 квартал 2017 року, а саме податковий розрахунок суд доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що факт допущення позивачем до роботи неоформленого працівника гр. ОСОБА_6 не підтверджується належними та допустимими доказами.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення ТОВ Швейна фабрика ОСОБА_5 стиль вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених ст. 265 КЗпП України, для прийняття оскаржуваної Постанови № 144/4.3-5/680 від 10.10.2017 року, якою на позивача накладено штраф в розмірі 96 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено правомірність прийняття свого рішення.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "ОСОБА_5 стиль" (53300, Дніпропетровська область, м.Орджонікідзе, вул. Шатохіна, буд.21, код ЄДРПОУ 40281445) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Казакова, б.3, код ЄДРПОУ 39788766) про скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10 жовтня 2017 року №144/4.3-5/680, якою накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Еліт Стиль" у розмірі 96000,00 гривень.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Казакова, б.3, код ЄДРПОУ 39788766) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "ОСОБА_5 стиль" (53300, Дніпропетровська область, м.Орджонікідзе, вул. Шатохіна, буд.21, код ЄДРПОУ 40281445) документально підтвердженні судові витрати у сумі 1600,00 гривень (одна тисяча шістсот грн.00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 23 квітня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1