Рішення

від 20.04.2018 по справі 809/317/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2018 р. справа № 809/317/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ТзОВ "ДДК Трейдінг" до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "ДДК Трейдінг" звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання дій протиправними щодо визначення (нарахування) зобов'язань з відшкодування витрат за зберігання товару на складі митниці в сумі 13 619,28 грн. та стягнення матеріальної шкоди в цьому ж розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Івано-Франківською митницею ДФС України протиправно, в порушення вимог ст.ст.519-520 Митного кодексу України, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012 року, а також рішення суду, що набрало законної сили, визначено та пред'явлено позивачу до сплати витрати за зберігання на складі митниці 29,375 м куб. обрізних пиломатеріалів ялини європейської та ялиці білої на суму 13 619,28 грн., як необхідної умови для видачі товару зі складу. Зазначені дії відповідача вважає завданими збитками, які оцінює як матеріальну шкоду та просить стягнути з відповідача 13 619,28 грн. сплачених витрат.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09.03.2018. У відзиві на позовну заяву представник Івано-Франківської митниці ДФС України просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що витрати за зберігання товару понесено у зв'язку з бездіяльністю позивача, а не протиправних дій відповідача, видача зі складу митного органу товарів здійснюється за умови подання на ім'я керівника митниці заяви та документів, що засвідчують особу (повноваження особи), як того вимагає п.9.2 Порядку, а такої своєчасно подано не було, тому сума за зберігання на складі товару, яка склала 13 619,28 грн. за період з 14.01.2018 по 25.01.2018, сплачена позивачем правомірно, оскільки товар зберігався на митниці понад 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

20.03.2018 року позивачем подано суду відповідь на відзив, згідно якої вважає правову позицію відповідача помилковою.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, зазначає наступне.

14.03.2017 року між компанією - нерезидентом NEW AI PELLET s.r.o. Словакія (Покупець) та ТОВ ДДК Трейдінг Україна (Продавець) укладено контракт № NAP-DDK-01, предметом якого є купівля-продаж продуктів лісопереробки (товар-поставка хвойних пиломатеріалів) (а.с.13-14).

25.05.2017 року при здійсненні митного оформлення поставки хвойних пиломатеріалів, відповідачем було з'ясовано, що керівником ТОВ ДДК Трейдінг ОСОБА_1 через митного брокера ОСОБА_2 подано інвойс №38 від 02.05.2017 року, в якому на відміну від інвойсу з аналогічним номером, поданим Київському обласному та по м. Києву УЛМГ, зазначено що експорту підлягає товар - 29,362 м/куб пиломатеріалів хвойних ялина (ель) та сертифікат №147277 від 19.05.2017 року на право вивезення пиломатеріалів породи сосна.

Таким чином, відповідачем було зроблено висновок, що керівником вчинені дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України 29,375 м/куб пиломатеріалів обрізних породи ялина европейська, ялиця біла, з приховуванням від митного контролю, під виглядом пиломатеріалів обрізних породи сосна, шляхом подання до органу доходів і зборів документів - інвойсу №38 від 02.05.2017 року та сертифікату про проходження лісоматеріалів і виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій №147277 від 19.05.2017 року, які містять неправдиві відомості щодо найменування та асортименту та асортименту товару, що є порушенням передбаченим ч.1 ст.483 Митного кодексу України. Дані обставини зафіксовано як порушення митних правил у протоколі №74/20600/2017 від 06.06.2017 року (а.с.16-18).

Безпосередні предмети порушення митних правил, на підставі ст.511 Митного кодексу України, а саме: транспортний засіб та пиломатеріали обрізні: породи ялина європейська, ялиця біла, в кількості 29,375 м /куб тимчасово вилучено у позивача та поміщено на зберігання складу Івано-Франківської митниці.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.01.2018 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовлено частково, постанову Івано-Франківського міського суду від 05.12.2017 року щодо ОСОБА_1 скасовано, провадження закрито у зв'язку з закінченням строків давності. Вилучений у ОСОБА_1 товар - 29,375 м/куб обрізних пиломатеріалів ялини європейської та ялиці білої (або його вартість) підлягає поверненню (а.с.19).

Вказане судове рішення набрало законної сили з моменту проголошення - 03.01.2018 року.

23.01.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення вилученого товару зі складу митниці та звільнення від відшкодування нарахованих витрат за зберігання товару (а.с.23).

25.01.2018 року відповідач листом повідомив позивача, що для отримання товару зі складу митниці необхідно звернутись до Івано-Франківської митниці ДФС 26.01.2018 року, а для оформлення всіх необхідних документів - до відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури митниці (а.с.24).

26.01.2018 року позивач повторно подав відповідачу заяву про передачу товару без-будь яких додаткових оплат та просив письмово повідомити про результат вирішення пункту 2 прохальної частини заяви від 23.01.2018 року, а саме щодо звільнення ТОВ ДДК Трейдінг та ОСОБА_1 від відшкодування нарахованих витрат митниці на зберігання товару (а.с.25).

26.01.2018 року Івано-Франківською митницею позивачу вручено повідомлення щодо відшкодування витрат за зберігання на складі митниці товару на загальну суму 13 619,28 грн. із зазначенням банківського рахунку у Держказначейській службі, оплата яких була умовою для видачі товару зі складу (а.с.27).

09.02.2018 року листом Івано-Франківської митниці ДФС України за №217/10/09-70-10-12 відмовлено позивачу у звільненні від сплати витрат за зберігання товару, та роз'яснено, що оскільки товар зберігався на складі митниці понад 10 днів, то з моменту набрання рішенням суду законної сили має нараховуватись плата за зберігання, починаючи з 11 дня, на підставі п.6 розділу 2 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування та Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №731 від 15.06.2012 року (а.с.26).

26.01.2018 року позивачем платіжним дорученням №506 сплачено суму 13 619,28 грн. на рахунки Держказначейської служби України, що стверджується також уніфікованою митною квитанцією МД-1 серії КВ №646376, а товар відпущено позивачу зі складу Івано-Франківської митниці згідно накладної №2 від 26.01.2018 року (а.с.28-30).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 201 Митного кодексу України товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Згідно із частиною першою статті 239 Митного кодексу України під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Частиною 5 статті 238 Митного кодексу України передбачено, що крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися, зокрема, товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 511 Митного кодексу України визначено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями.

Вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів (частина 4 ст.511 Митного кодексу України).

Статтею 240 МК України передбачені строки зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення органами доходів і зборів.

За частиною 4 ст.240 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, що підлягають поверненню власнику, можуть зберігатися на складах органів доходів і зборів протягом 90 днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням.

Згідно із частиною шостою статті 239 Митного кодексу України витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Згідно частини 3 статті 243 Митного кодексу України якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

Витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення (ст.520 МК України).

Статтею 528 МК України визначено особливості розгляду судом справ про порушення митних правил. У разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові.

Частиною першою Розділу III Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 731 від 15.06.2012 року визначено, що витрати в справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення (далі - винна особа). Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються у постанові про накладення стягнення.

Окрім цього, наказом Міністерства фінансів України №731 від 15.06.2012 року затверджено також Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів.

Частиною 2 Розділу III цього Порядку визначено, що витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику.

Розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається (частина 3 Розділу III цього Порядку).

Судом встановлено, що відповідачем визначено до відшкодування позивачу, а останнім сплачено витрати за зберігання товару за період з 14.01.2018 року (одинадцятий день з дня набрання рішенням суду законної сили) по 25.01.2018 року включно (останній день перебування товару на зберіганні), тобто за період, що виник після тривання судових процесів стосовно наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.383 Митного кодексу України.

Як слідує із змісту постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.01.2018 року протиправності дій позивача при митному оформленні встановлено не було, а відтак встановлено не було і вини позивача (а.с.19).

Як наслідок, витрати митного органу за зберігання товару, який був вилучений у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області відшкодуванню не підлягають, оскільки рішенням суду не було встановлено вини позивача, а Законом і Порядком не передбачено відшкодування витрат на зберігання товару невинною особою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій Івано-Франківської миниці ДФС України, що полягають у визначенні (нарахуванні) зобов'язань з відшкодування 13 619,28 грн. витрат за зберіганння товару на складі митниці є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позованих вимог про стягнення з Державного бюджету України в особі Івано-Франківської митниці ДФС на корить позивача 13 619,28 грн. завданої матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Сплачені митному органу позивачем витрати за зберігання товару в сумі 13 619,28 грн. не підпадають під поняття матеріальної шкоди, так як в адміністративному позові позивачем не зазначені жодні втрати, яких він зазнав внаслідок вчинення протиправних дій з боку митного органу, як то у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна, належного позивачу, недоотримання або втрати відповідного доходу, а відтак знецінення майна чи майнового блага позивача не відбулось. За таких обставин, в даному випадку підстави для стягнення коштів, які визначені позивачем як матеріальна шкода, відсутні.

Разом з цим, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав позивача, вийти за межі позовних вимог, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України.

Так, суд зазначає, що встановлювати обов'язок сплати позивачем коштів митний орган може лише у випадку, якщо товар правомірно та підставно зберігався митницею.

Однак, судом встановлено, що позивач належним чином звернувся з вимогою про звільнення від відшкодування витрат за зберігання товару, в межах визначеного Порядком строку, вини позивача за наслідками рішень судів встановлено не було, а отже повідомлення про відшкодування витрат за зберігання на складі митниці із розрахунком суми витрат в розмірі 13 619,28 грн. відповідачем проведено протиправно, без законних на те підстав.

З урахуванням викладеного, оскільки митним органом складено повідомлення із розрахунком витрат за зберігання товару неправомірно, сплачені за цим розрахунком позивачем витрати суд вважає надмірно сплаченими сумами.

Згідно п.11 розділу ІІ вищевказаного Порядку надмірно сплачені суми підлягають поверненню платнику на його вимогу протягом трьох років з дня зарахування цих сум на рахунок митного органу відповідно до законодавства. Суми зараховано платіжним дорученням до бюджету 26.01.2018 року, а отже підлягають поверненню позивачу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов'язання до повернення Івано-Франківською митницею ДФС України коштів, сплачених позивачем за зберігання товару в загальній сумі 13 619,28 грн.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 року.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачу задоволено дві позовні вимоги немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці підлягає до стягнення на користь позивача 3 524 грн. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №574 від 07.02.2018 року.

Щодо здійснення розподілу судовит витрат у вигляді витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.139 КАС України).

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесених сум судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано копію договіру №2 про надання правової допомоги від 23.01.2018 року, за яким правничу допомогу позивачу надано Адвокатським Бюро ОСОБА_3 та партнери , Додаток №2 до Договору про тарифи на правову допомогу, розрахунок витрат від 23.01.2018 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну вартість 3 000 грн., належним чином засвідчені банком копії платіжних доручень №556 від 01.02.2018 року та №577 від 12.02.2018 року щодо сплати даних коштів, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер № 006223 на надання правової допомоги від 16.02.2018 року (а.с.31-40).

Разом з цим, як слідує із змісту зазначених документів адвокатський запит №114 від 11.01.2018 року зроблено на підставі Договору №52 від 06.11.2017 року про надання правової допомоги та здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 у справі щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 Митного кодексу України, і цей запит здійснений до укладення Договору №2 від 23.01.2018 року про надання правової допомоги відповідачу - ТОВ "ДДК Трейдінг". Розмір гонорару за підготовку такого запиту згідно розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 23.01.2018 року становить 450 грн.(а.с.34).

Таким чином, позивач документально підтвердив понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 2 550 гривень згідно договору про надання правової допомоги від 23.01.2018 року.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження представника відповідача щодо застосування граничних розмірів компенсації витрат на правову допомогу з огляду на втрату чинності даних норм Закону.

На користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України судові витрати у вигляді судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 550 грн., сплачені згідно платіжного доручення №577 від 12.02.2018 року.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Івано-Франківської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківськ область, 76010) щодо визначення (нарахування) товариству з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг" (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, вул. Саперно-Слобідська 24, м. Київ, 03028) зобов'язань з відшкодування 13 619,28 грн. (тринадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень 28 копійок) витрат за зберігання товару на складі митниці.

Зобов'язати Івано-Франківську митницю ДФС України повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг" сплачені кошти за зберігання товару на складі митних органів в сумі 13 619,28 (тринадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень 28 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг" судовий збір в розмірі 3 524 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг" судові витрати на правову допомогу в розмірі 2 550 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ ОСОБА_4