Рішення

від 12.04.2018 по справі 813/4974/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/4974/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року м. Львів

16 год. 38 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1М, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_3 Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті про визнання протиправними та скасування наказів По особовому складу Міністерства внутрішніх справ України № 733 о/с від 26.07.2017 року і ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті № 3л/к від 26.07.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував про невідповідність вказаних рішень відповідачів вимогам встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що порушує його права та законні інтереси у сфері публічних відносин.

Позивач зазначив, що підставою для видання оскаржуваних наказів зазначено: «На виконання Постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року у справі № 2а-299/2008» . Однак, процесуальні питання пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовано Розділом V Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України (в ред. до 15.12.2017 року), передбачено негайне виконання постанов суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Таким чином, скасування рішення, яке набрало законної сили та підлягає негайному виконанню, не є підставою для звільнення працівника, а тому поновлений працівник може бути повторно звільнений з підстав, передбачених законом. Накази про поновлення позивача на посаді в органах внутрішніх справ № 1957о/с від 23.12.2008 року та № 188о/с від 26.12.2008 року видавались на виконання постанови Яворівського районного суду Львівській області у справі № 2а-299/2008 року, в частині її звернення до негайного виконання, з огляду на що вони бути скасовані суб'єктом владних повноважень.

Крім того, відповідно до ст. 265 КАС України (в ред. до 15.12.2015 року) питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, тобто виключно суд, а не керівники підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності. Міністр внутрішніх справ, Голова ліквідаційної комісії ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті такими повноваженнями не наділені.

У справі № 2а-299/2008 року поворот виконання рішення не здійснювався судом, заяв про поворот виконання рішення суду у цій справі до судів не подавались, останніми рішень про поворот виконання судового рішення не приймалося. Крім того, строк для повороту виконання судового рішення вже давно звершився.

Позивач стверджував, що ні Яворівським районним судом Львівської області, ні Львівським апеляційним адміністративним судом, ні Вищим адміністративним судом України накази № 1957о/с від 23.12.2008 року, № 1153о/с від 29.05.2009 року, № 4о/с та № 188о/с від 26.12.2008 року не скасовувались. Факт проходження позивачем служби до 29.05.2009 року включно підтверджено відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили.

З врахуванням викладеного, видання 26.07.2017 року оскаржуваних наказів здійснено з порушенням норм діючого законодавства, такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 22.12.2017 року провадження у справі відкрито, а ухвалою суду від 13.02.2018 року провадження у справі закрито та призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, заяві від 26.01.2018 року за вх. № 2170 (Т. 1, а.с.149-150), відповіді на відзив від 30.01.2018 року за вх. № 2406 (Т. 1, а.с.155-158), поясненні, долученому до матеріалів справи у судовому засіданні 12.04.2018 року (Т. 2, а.с. 1-6), просив позов задовольнити.

В судовому засідання судом задоволено клопотання позивача та відповідно до ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України замінено відповідача ОСОБА_3 Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті на належного - Міністерство внутрішніх справ України.

Таким чином, позовні вимоги в межах цієї справи звернуті до єдиного відповідача - Міністерства внутрішніх справ України.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 (Т.1, .а.с. 87-96), запереченні щодо відповіді на відзив ОСОБА_1 від 13.02.2018 року за вх. № 3843 (Т. 1, а.с. 165-170) відповідно до якої проти позову заперечує повністю.

Представник відповідача в судових засіданнях зауважив, що права позивача оскаржуваними наказами жодним чином не порушені, позивачем не зазначено та не обґрунтовано таких порушень. Позивач припинив службу ще 07.03.2008 року. Покликання ОСОБА_1 про поворот судового рішення не відповідають дійсності та такого в розумінні ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. до 15.12.2017 року) не відбулося.

Оскаржувані накази відповідачем видано з метою приведення у відповідність до судового рішення, яке набрало законної сили. Скасування оскаржуваних наказів не відновить скасовану постанову Яворівського районного суду Львівської області про поновлення позивача на службі та не змінить рішення апеляційного суду у цьому спорі, яким підтверджено правомірність видання МВС України, в межах наданих дискреційних повноважень, акту індивідуальної дії - наказу від 07.03.2008 року № 442о/с, яким припинено публічну службу ОСОБА_1, та не поновить позивача в правах, що не були останнім реалізовані після 07.03.2008 року та ґрунтувались на скасованому судовому акті першої інстанції.

Вважає, що оскаржувані накази є правомірними, в задоволенні позову слід відмовити.

Суд заслухав пояснення учасників справи, з'ясував фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та встановив таке.

07.03.2008 року Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 442о/с По особовому складу , згідно з яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (за зняттям з військового обліку) за п. 65 «а» (за віком) полковника міліції ОСОБА_1 (Н-568218), який перебуває в розпорядженні ОСОБА_3 МВС України на транспорті за посадою начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС на транспорті (Т.1, а.с. 19).

13.03.2018 року наказом ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті Міністерства внутрішніх справ України № 31о/с По особовому складу , відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п. 65 «а» (за віком) полковника міліції ОСОБА_1 (Н-568218), який перебуває в розпорядженні ОСОБА_3 МВС України на транспорті за посадою начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС на транспорті, з 07.03.2008 року (Т.1, а.с. 20).

15.04.2008 року наказом ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті Міністерства внутрішніх справ України № 49о/с По особовому складу на виконання постанови Яворівського районного суду Львівської області від 06.03.2008 року у справі № 2а-50/08 скасовано пункт наказу ОСОБА_3 МВС України на транспоті від 29.10.2007 року № 172о/с щодо зарахування в розпорядження ОСОБА_3 та звільнення з посади полковника міліції ОСОБА_1; поновлено полковника міліції ОСОБА_1 (Н-586218) на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті, зі збереженням раніше встановлених надбавок; зараховано полковнику міліції ОСОБА_1 до вислуги років період з 29.10.2007 року по 07.03.2008 року, як час перебування на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті (Т.1, а.с. 21).

19.05.2008 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 872о/с По особовому складу унесено зміни до наказу МВС України від 07.03.2008 року № 442о/с у частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (Н-586218), який перебуває в розпорядженні ОСОБА_3 МВС України на транспорті за посадою начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на транспорті, виклавши цей пункт у такій редакції: полковника міліції ОСОБА_1 (Н-586218), начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на транспорті (Т.1, а.с.98).

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу МВС України № 442о/с від 07.03.2008 року із змінами та доповненнями в частині звільнення з органів внутрішніх справ України, поновлення на службі в органах внутрішніх справ України; стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07.03.2008 року № 442о/с зі змінами, внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.05.2008 року № 872о/с, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України; поновлено ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці ОСОБА_3 по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України заробіток за час вимушеного прогулу; в частині поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання (Т.1, а.с. 39-42).

23.12.2008 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1957о/с По особовому складу на виконання постанови Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008 року скасовано пункт наказу МВС України від 07.03.2008 року № 442о/с зі змінами, унесеними наказом МВС України від 19.05.2008 року № 872о/с, у частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (Н-568218) з органів внутрішніх справ та поновлено полковника міліції ОСОБА_1 (Н-568218) на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті (Т. 1, а.с.22).

26.12.2008 року наказом ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті № 188о/с По особовому складу на виконання постанови Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/2008 року скасовано пункт наказу ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті від 13.03.2008 року № 31о/с у частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (Н-568218) з органів внутрішніх справ, та поновлено полковника міліції ОСОБА_1 (Н-568218) на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті, виплативши при цьому при цьому заробітну плату зі збереженням раніше встановлених надбавок, з 07 березня по 30 вересня 2008 року (Т. 1, а.с. 23).

20.01.2009 року наказом ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті № 4о/с По особовому складу унесено зміни до наказу ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті від 26.12.2008 року № 188о/с у частині поновлення ОСОБА_1 (Н-586218), уважати поновленим, виплативши при цьому заробітну плату зі збереженням раніше встановлених посадового окладу у розмірі 1250 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 та наказу МВС України від 31.12.2007 року № 499 надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків, надбавки за службу в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю у розмірі 50 відсотків з 07.03.2008 року (Т.1, а.с. 24).

29.05.2009 року згідно з витягом з наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1153о/с По особовому складу відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п. 65 а (за віком) полковника міліції ОСОБА_1 (Н-586218), начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті (Т. 1, а.с.25).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року у справі № 73638/09/9104 за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу МВС України № 442о/с від 07.03.2008 року із змінами та доповненнями в частині звільнення з органів внутрішніх справ України, поновлення на службі в органах внутрішніх справ України; стягнення в його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено, постанову Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 року у справі № 2а-299/08 скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

26.07.2017 року Міністерством внутрішніх справ України видано накази:

- № 733о/с По особовому складу на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року, прийнятої у справі № 73638/09/9104 (у суді першої інстанції справа № 2а-299/2008), скасовано наказ МВС від 23.12.2008 року № 1957о/с, яким скасовано пункт наказу МВС від 07.03.2008 року № 442о/с (зі змінами, унесеними наказом МВС від 19.05.2008 року № 872о/с) у частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (Н-586218) з органів внутрішніх справ та яким поновлено його в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті; наказ МВС від 29.05.2009 року № 1153о/с у частині звільнення відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п. 65 а (за віком) полковника міліції ОСОБА_1 (Н-586218), начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті (Т. 1, а.с. 13, 113);

- № 3л/к По особовому складу на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року, прийнятої у справі № 73638/09/9104 (у суді першої інстанції справа № 2а-299/2008), та у зв'язку із скасуванням наказом МВС від 26.07.2017 року № 733о/с наказу МВС від 23.12.2008 року № 1957о/с, яким скасовано пункт наказу МВС від 07.03.2008 року № 442о/с (зі змінами, унесеними наказом МВС від 19.05.2008 року № 872о/с) у частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (Н-586218) з органів внутрішніх справ та яким поновлено його в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті, скасовано наказ ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті від 26.12.2008 року № 188о/с (зі змінами, унесеними наказом ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті від 20.01.2009 року № 4о/с), яким скасовано пункт наказу ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті від 13.03.2008 року № 31о/с у частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (Н-586218) з органів внутрішніх справ України та яким його поновлено в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті (Т. 1, а.с. 14, 116).

Позивач вважаючи протиправними та такими, що порушують права позивача, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо покликань позивача на факт проходження ним служби до 29.05.2009 року, а не 07.03.2008 року, як на підставу для скасування оскаржуваних наказів від 26.07.2018 року, суд зазначає таке.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 06.03.2008 року у справі № 2а-50 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті, третя особа Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на посаді, продовження чергової відпустки, стягнення заробітку, матеріальної та моральної шкоди, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ ОСОБА_3 МВС України на транспорті від 29.10.2007 року № 172о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці ОСОБА_3 по боротьбі з організованою злочинністю ОСОБА_3 МВС України на транспорті; поновлено ОСОБА_1 на вказаній посаді; стягнуто різницю в отриманому грошовому забезпеченні за час перебування позивача в розпорядженні УМВС України на транспорті з 29.10.2007 року по час постановлення судового рішення; в частині поновлення на посаді та стягненні грошового забезпечення в межах суми платежу за один місяць постанову звернуто до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т. 1, а.с. 36-38).

У зв'язку із ухваленням Яворівським районним судом Львівської області постанови від 06.03.2008 у справі № 2а-50 2008 року, наказом УМВС України на залізничному транспорті від 15.04.2008 № 49о/с скасовано пункт наказу УМВС на залізничному транспорті від 29.10.2007 № 172о/с в частині звільнення з посади та зарахування ОСОБА_1 в розпорядження УМВС України на транспорті, зараховано до вислуги років період з 29.10.2007 (дата видання наказу УМВС України на транспорті № 172о/с) до 07.03.2008 (дата видання наказу МВС України № 442о/с про його звільнення за віком) як час перебування на посаді начальника відділу (Т. 1, а.с. 21).

Тобто, як справедливо зауважив представник відповідача, наказом від 15.04.2008 року № 49о/с фактично лише зараховано період перебування ОСОБА_1 у розпорядженні, згідно з наказом УМВС України на транспорті від 29.10.2007 року № 172о/с (який було скасовано судом), як період перебування на посаді (а не у розпорядженні) до його звільнення наказом МВС від 07.03.2008 року № 442о/с.

Також, у зв'язку з ухваленням вказаного вище рішення Яворівського районного суду Львівської області від 06.03.2008 року, наказом МВС від 19.05.2008 № 872о/с внесено зміни до наказу МВС від 07.03.2008 року № 442о/с та пункт про звільнення ОСОБА_1 викладено в такій редакції: полковника міліції ОСОБА_1 начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС на транспорті (Т. 1, а.с. 98).

В той же час, наказом МВС України № 442о/с від 07.03.2008 року полковника міліції ОСОБА_1, який перебував в розпорядженні УМВС України на залізничному транспорті за посадою начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС на транспорті, звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за п. 64 а (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (Т. 1, а.с. 19).

На підставі цього наказу видано наказ УМВС України на залізничному транспорті № 31о/с від 13.03.2008 року, відповідно до якого позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 65 а (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 07.03.2008 року (Т. 1, а.с. 20).

Не погоджуючись зі звільненням ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Яворівського районного суду Львівської області.

Як зазначено вище, постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 у справі № 2а-299/2008 відповідний позов ОСОБА_1 задоволено, та на її виконання МВС України видано наказ № 1957о/с від 23.12.2008 року, яким скасовано наказ МВС від 07.03.2008 року № 442о/с (зі змінами, внесеними наказом МВС № 872о/с від 19.05.2008 року) та ОСОБА_1 поновлений на посаді начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті (Т. 1, а.с. 22).

На підставі цього наказу, видано наказ УМВС України на залізничному транспорті від № 188о/с 26.12.2008 року, який аналогічний за змістом наказу № 1957о/с від 23.12.2008 року (Т. 1, а.с. 23).

МВС України подано апеляційну скаргу на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 у справі № 2а-299/2008

До розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги МВС на Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 у справі № 2а-299/2008 ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення з ОВС.

Так, наказом МВС від 29.05.2009 № 1153о/с полковника міліції ОСОБА_1, начальника відділу з обслуговування Львівської залізниці управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС на транспорті, звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за п. 64 а (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 у справі № 73638/09/9104 (у суді І інстанції справа № 2а-299/2008) апеляційну скаргу МВС задоволено, постанову Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2008 у справі № 2а-299/2008 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

Таким чином, Львівським апеляційним адміністративним судом констатовано (підтверджено) правомірність звільнення позивача з органів внутрішніх справ з 07.03.2008 року та зафіксовано припинення служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ з 07.03.2008 року.

Відповідно до частини першої ст. 255 КАСУ (у редакції до 15.12.2017) постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставину щодо припинення служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_4 саме з 07.03.2008 року встановлено у судових рішеннях, долучених до матеріалів справи: у постанові від 02.10.2017 року у справі № 813/2073/17 (Т.1, а.с. 117-124), яка залишена без змін відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 року у справі № 876/10751/17 (Т.1, а.с.125-129); рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 року у справі № 2а-8044/091370 (Т.1, а.с.130-136), яка залишена без змін відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 року у справі № 876/642/18 (Т. 2, а.с. 9-17).

Згідно з приписами ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції після 15.12.2017 року) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, позивач припинив свою службу в органах внутрішніх справ саме з 07.03.2008 року.

При цьому суд звертає увагу позивачу, що предметом розгляду в межах цієї адміністративної справи є правомірність винесення наказів від 26.07.2017 року, а не встановлення дати фактичного припинення служби в органах внутрішніх справи України позивачем, а тому не надає оцінки доводам останнього щодо припинення служби з 29.05.2009 року відповідно до наказу № 1153о/с від 29.05.2009 року.

Щодо обґрунтувань порушення оскаржуваними наказами від 26.07.2017 року прав, свобод та інтересів позивача, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 пояснив, що з прийняттям оскаржуваних наказів зменшується стаж служби позивача в органах внутрішніх справ, в тому числі на пільгових умовах, позивач позбавляється права на отримання компенсації на невикористану у році звільнення відпустку та отримання матеріальних допомог, які надаються особі при виході у відпустку, зменшення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справи та по-суті справи, до ревізії всіх рішень у спорах між сторонами, які набрали законної сили і на які покликається позивач в позові.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту .

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статтей 2, 5 КАС.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому, звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Представник відповідача пояснив, що метою видання оскаржуваних наказу МВС України № 733о/с від 26.07.2017 року та наказу УМВС України на залізничному транспорті № 3 л/к о/с від 26.07.2017 було приведення індивідуальних актів виданих суб'єктом владних повноважень щодо позивача, у відповідність до судового рішення, що набрало законної сили і набуло статусу остаточного, та відповідно до якого вирішено публічно-правовий спір між ОСОБА_1 та суб'єктом владних повноважень щодо припинення ним публічної служби.

Видання індивідуальних актів щодо позивача, який проходив (проходить) публічну службу є дискреційним повноваженнями суб'єкта владних повноважень з реалізації публічної влади та здійснення владних управлінських функцій.

Приведення цих індивідуальних актів у відповідність до остаточного та обов'язкового судового рішення, що набрало законної сили, є конституційним обов'язком у тому числі і суб'єкта владних повноважень, який передбачений статтею 129-1 Конституції України, та положення якої встановлюють, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Крім того, правилами ч. 1 ст. 255 КАС України (у редакції до 15.12.2017) встановлено, що постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Так, оскаржувані накази є індивідуальними актами щодо позивача, приведеними у відповідність з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2010 року у справі № 73638/09/9104 (у суді І інстанції справа № 2а-299/2008), та цим і обмежуються.

Слід зазначити, що приведення виданих суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів щодо позивача у відповідність до судового рішення, що набрало законної сили, є виконанням судового рішення, а не поворотом судового рішення.

Представник відповідача на спростування доводів позивача стосовно того, що з прийняттям оскаржуваних наказів йому зменшується стаж служби в органах внутрішніх справ, в тому числі на пільгових умовах, позивач позбавляється права на отримання компенсації за невикористану у році звільнення відпустку та отримання матеріальних допомог, які надаються особі при виході у відпустку, зменшення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справи та по-суті справи, до ревізії всіх рішень у спорах між сторонами, які набрали законної сили і на які покликається позивач в позові, зауважив, що вимагати у позивача повернення всього отриманого ним за скасованим судовим рішенням було б можливим лише через правовий механізм повороту виконання судового рішення, право на яке у відповідача передбачено статтею 265 КАС України.

Вказане право суб'єкт владних повноважень, як пояснив представник відповідача, перед судом не порушував, жодних заяв не подавав, оскільки в силу приписів статті 266 КАС України поворот виконання постанови про присудження виплати грошового утримання у відносинах публічної служби допускається лише якщо скасована постанова була обґрунтована на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

Видані з метою приведення у відповідність до судового рішення, що набрало законної сили правові акти індивідуальної дії є виконанням суб'єктом владних повноважень обов'язку передбаченого статтею 129-1 та статтею 255 КАС України (в редакції до 15.12.2017 року), щодо обов'язковості судових рішень та відповідають принципу юридичної визначеності.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими покликання представника відповідача на те, що оскаржувані накази від 26.07.2017 року не порушували та не можуть порушувати будь-яких суб'єктивних прав позивача, оскільки видані виключно в межах дискреційних повноважень, з метою приведення виданих індивідуальних актів щодо позивача у відповідність до судового рішення, що набрало законної сили та яким вирішено публічно-правовий спір.

Позивач в судових засіданнях не надав обгрунтованих пояснень яким саме чином такі накази можуть в майбутньому порушити його права, свободи та інтереси та у який спосіб відповідач міг би застосувати факт видання таких наказів проти позивача у майбутньому.

Представник відповідача зауважив, що все отримане позивачем під час чинності скасованого рішення І інстанції - Яворівського районного суду Львівської області від 01.10.2010 року у справі № 2а-299/2008, залишилось у позивача (виплачене грошове забезпечення, розрахунок вислуги років, в межах якого реалізовано право на пенсію з урахуванням вислуги років станом до вирішення апеляційним судом питання про скасування судового рішення І інстанції та виходячи з цих даних також виплачена одноразова грошова допомога при звільненні).

Тобто, повороту виконання судового рішення в розумінні статті 265 КАС України не було.

Європейський суд з прав людини, який у своїх рішення неодноразово наголошував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав (справа Христов проти України (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04), п. 33).

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа Брумареску проти Румунії (Вrumarescu v. Romania [GC]), заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62 цього ж Рішення), тобто поваги до остаточного судового рішення.

Згідно з цим принципом жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

Слід зазначити, що до матеріалів справи долучено копію постанови Яворівського районного суду Львівської області від 30.08.2010 року у справі № 2а-185 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління МВС України у Львівській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, якою позов задоволено частково, визнано дії щодо оформлення документів та призначення пенсії позивачу за вислугу років протиправними, зобов'язано для оформлення пенсії позивачу за вислугу років видати довідку про середній заробіток (грошове забезпечення позивача) до дня незаконного звільнення (29.10.2007 року), яку подати через ГУ МВС України у Львівській області в ГУ ПФ України у Львівській області; зобов'язано здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 30.05.2010 року позивачу, з врахуванням відповідного середнього заробітку, та виплатити пенсію з врахуванням проведених пенсійних виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (Т. 1, а.с. 45-47).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 року у справі № 32573/10/9104 вказану постанову залишено без змін (Т.1, а.с. 48-50). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2012 року постанову Яворівського районного суду у Львівській області від 30.08.2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 року - залишено без змін (Т.1, а.с. 51-52).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року у справі № 2а-6239/09/1370 за позовом ОСОБА_5 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне казначейство України, про визнання протиправними дій та стягнення грошового забезпечення, адміністративний позов задоволено частково, в тому числі, зобов'язано ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.10.2008 року по 29.05.2009 року в межах та спосіб, передбачений законодавством (Т. 1, а.с. 53-59). Вказане рішення залишене без змін відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 року у справі № 62343/11 (Т. 1, а.с. 63).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 року у справі № 813/1484/16, яка залишена без змін відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2017 року у справі № 876/4467/17, адміністративний позов ОСОБА_1 до МВС України, ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті про стягнення грошового забезпечення та виплату компенсації втрати частини доходів, позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 МВС України на залізничному транспорті на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 152012,70 грн. (Т. 1, а.с. 71-73, 74-76).

Тобто зазначені рішення набрали законної сили та, з огляду на наведені вище приписи законодавства, є остаточними.

Таким чином, на переконання суду, наказ МВС України № 733о/с від 26.07.2017 року та наказ УМВС України на залізничному транспорті № 3 л/к о/с від 26.07.2017 року не порушують та не можуть порушувати прав позивача.

Також не є порушенням прав позивача прийняття оскаржуваних наказів у 2017 році, оскільки такі спрямовані лише на приведення у відповідність внутрішньої документації колишнього роботодавця позивача і жодним нормативно-правовим актом таке приведення у відповідність не обмежено у часі.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши оскаржувані рішення на відповідність їх критеріям, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони є такими, що прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Позивачем не підтверджено долученими до матеріалів справи письмовими доказами обґрунтованості позовних вимог, в той час, як відповідачем повністю спростовано вимоги позовної заяви, підтверджено прийняття оскаржуваних наказів з метою приведення у відповідність таких до судового рішення, яке набрало законної сили, та спростовано факт впливу таких на права, свободи та інтереси ОСОБА_1

За таких обставин, вимоги позовної заяви є безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому в задоволенні позовних вимог відмовлено

Відповідно до положень ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ Перехідні положення КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Вербицького,11/23; ІПН НОМЕР_1) до Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10; ідентифікаційний код: 00032684) про визнання протиправними та скасування наказів, - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено т підписано 20.04.2018 року.

Суддя Качур Р.П.