Рішення

від 23.04.2018 по справі 826/10/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року № 826/10/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства Морган Секьюріті Групп доМіністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу №992 від 05 грудня 2017 року,- В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Морган Секьюріті Групп (далі по тексту - позивач, ПП Морган Секьюріті Групп ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України від 05 грудня 2017 року №992 Про анулювання ліцензії на провадження охоронної діяльності .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державний нагляд (контроль) здійснювався посадовими особами відповідача з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення позапланових заходів. ПП Морган Секьюріті Групп не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду в порядку, передбаченому Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Також позивач повідомив, що посадові особи відповідача не внесли запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю). На думку позивача, орган державного нагляду (контролю) здійснював повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що вже були підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву стверджував про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі та в межах наданих повноважень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В ході судового розгляду даної справи представники позивача позов підтримали повністю та просили суд його задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Під час спроби проведення позапланової перевірки додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року №960, на підставі письмової заяви ОСОБА_2 від 13 жовтня 2017 року щодо можливого порушення ПП Морган Секьюріті Групп вимог Ліцензійних умов під час організації та здійснення заходів охорони на території житлового комплексу Паркове місто , що знаходиться за адресою: вул. Вишгородська, 45, м. Київ, позивачем було відмовлено у проведенні перевірки органом ліцензування, про що складено відповідний акт недопуску №24/3-972 від 28 листопада 2017 року.

На підставі зазначеного акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування та відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності Міністерством внутрішніх справ України видано наказ №992 від 05 грудня 2017 року Про анулювання ліцензії на провадження охоронної діяльності .

Незгода позивача з даним наказом зумовила його звернення до суду з відповідним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02 березня 2015 року №222-VIII (далі по тексту - Закон України від 02 березня 2015 року №222-VIII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню визначений статтею 7 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII, серед яких охоронна діяльність, яку здійснював позивач на підставі ліцензії серії АЕ №526712, виданої на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України №1292 від 28 листопада 2014 року.

Частиною 1 статті 16 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII передбачено, що анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії. Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є: акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний наказ №992 від 05 грудня 2017 року виданий відповідачем на підставі вимог пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII, тобто у зв'язку зі складенням акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування.

Із зазначеного акта недопуску №24/3-972 від 28 листопада 2017 року вбачається, що 27 листопада 2017 року уповноваженими посадовими особами органу ліцензування надано директорові ПП Морган Секьюріті Групп Шахову Д.Ю. письмову вимогу (вих. №24/3-953 від 22 листопада 2017 року) про надання в перший день перевірки оригіналів документів, які підтверджують дотримання підприємством вимог підпунктів 5, 6 пункту 7, підпункту 2 пункту 8, підпунктів 8, 10 пункту 13, пункту 15 та пункту 17 Ліцензійних умов.

Також в акті про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування відображено, що у перший день перевірки директор ПП Морган Серьюріті Групп Шахов Д.Ю. звернувся до комісії МВС з письмовим проханням про можливість надання документів, що стосуються предмета перевірки до 10:00 28 листопада 2017 року, однак 28 листопада 2017 року керівником суб'єкта охоронної діяльності надано пояснення, в якому він відмовляється від проведення перевірки. При цьому, жодних документів, які б підтверджували додержання ліцензіатом вимог Ліцензійних умов під час проведення перевірки не надано.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем дії щодо складення акта про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування №24/3-972 від 28 листопада 2017 року та безпосередньо сам акт недопуску не оскаржується.

Водночас, суд звертає увагу на те, що саме даний акт є підставою для анулювання ліцензії відповідно до вимог чинного законодавства.

Стосовно тверджень позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення перевірки, а саме проведення її не за місцем перебування ПП Морган Секьюріті Групп , суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року №877-V (далі по тексту - Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V).

Статтею 1 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 11 статті 19 Закону України від 05 квітня 2007 року №222-VIII, перевірка додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов проводиться органом ліцензування залежно від предмета перевірки: за місцезнаходженням ліцензіата; за місцями провадження ліцензіатом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, захід державного нагляду (контролю) посадовими особами відповідача здійснено за адресою одного із об'єктів, щодо якого надавались послуги з охорони та який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 45, тобто за місцем провадження господарської діяльності позивача, що узгоджується з нормами чинного законодавства.

Щодо доводів позивача про несвоєчасність повідомлення його про початок проведення перевірки, суд звертає увагу, що 27 листопада 2017 року директорові ПП Морган Секьюріті Групп вручено письмову вимогу про надання оригіналів документів. Крім того, позивач у позові зазначив, що 27 листопада 2017 року керівнику підприємства вручено посадовими особами відповідача письмовий запит від 22 листопада 2017 року №24/3-953 Про проведення позапланової перевірки та надання документів (інформації) щодо предмету перевірки .

Так, частиною 5 статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Крім того, відповідно до частини 13 статті 19 Закону України від 05 квітня 2007 року №222-VIII про проведення позапланової перевірки ліцензіат повідомляється у день перевірки.

Тобто, вручення в день початку позапланової перевірки директору ПП Морган Секьюріті Групп листа №24/3-953 від 22 листопада 2017 року Про проведення перевірки є належним повідомленням суб'єкта господарювання згідно норм чинного законодавства.

Доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку проведення позапланової перевірки внаслідок не внесення запису про проведення перевірки до журналу, суд зазначає наступне.

Частиною 12 статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V визначено, що перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу у суб'єкта господарювання).

Право ведення журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимоги від посадових осіб органів державного нагляду (контролю) внесення до нього записів про здійснення таких заходів до початку їх проведення передбачено пунктом 19 частини 1 статті 10 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V.

При цьому, відповідно до вимог пунктів 4, 8 частини 1 статті 10 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб'єкта господарювання).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 21) директором, бухгалтером та начальником охорони ПП Морган Секьюріті Групп 27 листопада 2017 року складено акт про відмову внесення запису про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю).

Відтак, складення зазначеного вище акта слугувало недопуском посадових осіб відповідача до здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), що, відповідно, виключає необхідність здійснення запису про початок проведення перевірки, оскільки остання відповідачем не проводилась.

Стосовно тверджень позивача про здійснення відповідачем повторного позапланового заходу державного нагляду (контролю) за тим самим фактом, що вже був підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), суд виходить з наступного.

В матеріалах справи міститься довідка Головного управління ДФС у м. Києві №397/2-26-15-14-03-03-39375786 від 24 липня 2017 року Про результати фактичної перевірки Приватного підприємства Морган Секьюріті Групп з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) .

Дана перевірка проведена на підставі статті 80 Податкового кодексу України, Закону України Про оплату праці та Кодексу законів про працю України.

Водночас, з листа Департаменту юридичного забезпечення МВС України №1169 від 24 січня 2018 року вбачається, що 13 жовтня 2017 року до Управління ліцензування надійшла заява громадянки ОСОБА_2 від 13 жовтня 2017 року щодо можливого порушення ПП Морган Секьюріті Групп вимог Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року №960, під час організації та здійснення заходів охорони на території житлового комплексу Паркове місто , що знаходиться за адресою: вул. Вишгородська, 45, м. Київ.

Листом від 30 жовтня 2017 року №15752/05/24-2017 відповідач звернувся до Державної регуляторної служби України про погодження проведення позапланової перевірки ліцензіата та 10 листопада 2017 року отримав погодження №9978 на її здійснення.

З метою здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 21 листопада 2017 року №949 про проведення позапланової перевірки позивача, предметом якої є перевірка додержання ліцензіатом вимог підпунктів 5, 6 пункту 7, підпункту 2 пункту 8, підпункту 8, 10 пункту 13, пункту 15 та пункту 17 Ліцензійних умов.

Аналіз наведеного свідчить, що предмет перевірки, здійсненої Головним управлінням ДФС у м. Києві, та предмет позапланової перевірки, призначеної відповідачем, відрізняється та не є тотожним, оскільки в ході фактичної перевірки, яку здійснює податковий орган, перевіряється документальне оформлення трудових відносин з метою недопущення порушень податкового та трудового законодавства, водночас метою перевірки дотримання ліцензійних умов є аналіз професійної підготовки, кваліфікації та документального підтвердження компетенції найманих працівників позивача.

За таких обставин, доводи позивача у даній частині також не знайшли свого документального та нормативного підтвердження.

Додатково суд звертає увагу на те, що позивачем не повідомлено суду, як і не надано відповіді на запит відповідача №24/3-953 від 22 листопада 2017 року, про причин ненадання документів, які стосуються предмету позапланової перевірки позивача з питань дотримання останнім Ліцензійних умов.

При цьому, ненадання таких документів відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України від 05 квітня 2007 року №222-VIII вважається відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування, про що складається відповідний акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування.

В свою чергу, такий акт є підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії, що мало місце в даному випадку.

З актом про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування №24/3-972 від 28 листопада 2017 року директор позивача ознайомлений, що підтверджується його підписом на примірнику такого акта, а будь-які зауваження з боку посадової особи ПП Морган Секьюріті Групп відсутні.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що наказ №992 від 05 грудня 2017 року про анулювання ліцензії на провадження охоронної діяльності прийнятий відповідачем правомірно та з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до вказаної норми.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Морган Секьюріті Групп відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко