Рішення

від 23.04.2018 по справі 826/15062/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року № 826/15062/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсі

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Скайсі (далі - позивач, ТОВ Скайсі ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2017 року №0005554001.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі висновків, зроблених за результатами проведеного позапланового заходу, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач зазначив, що не реалізовував пальне, у нього відсутні власні чи орендовані автозаправні станції (далі - АЗС), відпуск паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) здійснювався фактично з АЗС Приватного підприємства Окко-Бізнес Контракт (далі - ПП Окко-Бізнес Контракт ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Нафтотрейд Ресурс (далі - ТОВ Нафтотрейд Ресурс ).

Представник відповідача, у свою чергу, заперечувала проти заявлених позивачем вимог та просила залишити їх без задоволення. В обґрунтування позиції відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог представник останнього у відзиві на позов зазначила, що оскаржуване рішення прийнято правомірно, на підставі зроблених за результатами перевірки позивача висновків. Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач фактично займається реалізацією пального на підставі договорів поставки, а тому є платником акцизного податку. Позивач здійснював операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України (далі - ПК України), чим порушив вимоги підпункту 212.1.15 пункту 212.1, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У ході судового розгляду даної справи представник позивача позов підтримала повністю та просила суд його задовольнити. Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період із 20 червня 2017 року по 26 червня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу від 14 червня 2017 року №5047, згідно направлень на перевірку від 14 червня 2017 року №3947/26-15-40-01, №3982/26-15-40-01, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами-контрагентами при придбанні та реалізації підакцизних товарів (нафтопродуктів), виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами-контрагентами за період із 01 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року, за результатами якої 04 липня 2017 року складено акт №10/26-15-40-01/40149284 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем підпункту 212.1.15 пункту 212.1, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України.

24 липня 2017 року, на підставі акту перевірки, відповідачем складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення№0005554001, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 354228,24 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із правомірністю складання податкового повідомлення-рішення від 24 липня 2017 року №0005554001 позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що у ході проведення позапланового заходу контролюючий орган прийшов до висновку, що позивачем у квітні 2017 року реалізовувалося пальне на підставі договорів поставки без реєстрації платником акцизного податку, що є порушенням підпункту 212.1.15 пункту 212.1, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України.

Так, у період із 01 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року позивач не був зареєстрований платникомакцизного податку з реалізації пального.

Перевіркою встановлено, що позивач у період із 01 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року здійснював придбання підакцизного пального у відповідних контрагентів-постачальників.

Зокрема, між ТОВ Нафтотрейд Ресурс , як постачальником, та позивачем, як покупцем, украдено договір поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 20 грудня 2016 року №2548/08, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати покупцю нафтопродукти партіями, в подальшому іменовані товар, а покупець - прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Постачальник зобов'язується зберігати придбаний покупцем у постачальника товар протягом строку та на умовах, передбачених даним договором. Асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджуються сторонами у видаткових накладних на товар. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної (пункт 3.1 договору).

Видаткова накладна від 04 квітня 2017 року №71939 підтверджує факт отримання позивачем нафтопродуктів чотирьох найменувань на загальну суму 207035,00 грн (з ПДВ) та штрих-карток на пальне.

Згідно з пунктом 3.2 договору, товар вважається переданим на зберігання постачальнику з дати підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Перевіркою встановлено, що видача зі зберігання пального здійснювалася на АЗС, перелік яких узгоджувався у додатку до договору.

В абзаці 2 пункту 3.2 договору зазначено, що картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем його зберігання (АЗС).

Також, між ПП Окко-Бізнес Контракт (підприємство) та позивачем (клієнт) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів від 19 грудня 2016 року №39ОБКТЛ-2271, за умовами якого підприємство, як продавець, зобов'язується передавати клієнту, як покупцеві, у власність нафтопродукти, а саме: бензини А-95, А-92, Pulls 95, дизельне паливо, Pulls Diesel, СПБТ (скраплений газ) (далі - товари або товар), а покупець зобов'язується отримувати товар та повністю оплачувати вартість (ціну) товару. Підприємство, як зберігач, зобов'язується зберігати придбаний клієнтом у підприємства товар, а клієнт, як поклажодавець, зобов'язується оплатити вартість (ціну) зберігання придбаного ним товару. Право власності на товар переходить від підприємства до клієнта у момент підписання видаткової накладної (пункт 2.4 договору).

Накладна на відпуск товарів від 04 квітня 2017 року №39ОБКТЛ-2271-9056775191 підтверджує факт отримання позивачем 1500,0 л бензину А-95 та 500,0 л дизельного палива. Акт приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання від 04 квітня 2017 року №39ОБКТЛ-2271-9056775191 підтверджує факт передачі підприємству на зберігання 1500,0 л бензину А-95 та 500,0 л дизельного палива.

Згідно з пунктом 2.6 договору, після підписання видаткової накладної підприємство видає клієнту по акту приймання-передачі бланків-дозволів бланки-дозволи на кількість оплаченого та придбаного клієнтом товару.

Перевіркою встановлено, що акт прийому-передачі бланків-дозволів від 04 квітня 2017 року №39ОБКТЛ-2271-8025917187 підтверджує факт отримання позивачем 75 бланків-дозволів на бензин А-95 (номіналом 20 л) та 50 бланків-дозволів на дизельне паливо (номіналом 10 л).

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що складено і видано видаткові накладні, відповідно до яких, позивачем протягом квітня 2017 року відображено відвантаження в адресу контрагентів-покупців підакцизного палива (бензин та дизельне паливо) в загальному об'ємі 15290 л на загальну суму 354228,24 грн (з урахуванням ПДВ).

Згідно даних бухгалтерського обліку по рахункам 281-Товари на складі , встановлено вибуття у позивача залишків підакцизного пального (бензин та дизельне паливо) протягом квітня 2017 року в загальному об'ємі 15290 л.

Відповідно до інформації, наведеної в базі даних Єдиний реєстр акцизних накладних , за період з 01 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року постачальники на адресу позивача акцизні накладні не реєстрували.

Як стверджувала у ході судового розгляду справи представник відповідача, придбане за вказаними вище договорами пальне в подальшому реалізовувалося позивачем третім особам на підставі окремо укладених договорів, за умовами яких позивач (постачальник) зобов'язувався поставити покупцям товар (нафтопродукти), а покупці зобов'язувалися прийняти товар та оплатити його вартість. Згідно з умовами договорів, укладених між позивачем та покупцями, відпускні облікові картки передаються покупцям протягом 1 (однієї) доби з моменту здійснення покупцями оплати відповідного рахунку постачальника. Нафтопродукти постачаються постачальником шляхом заправки автомобілів покупців на АЗС постачальника після пред'явлення відпускної облікової картки (бланка-дозволу). Перелік та адреса АЗС постачальника наводяться у додатках до договорів.

Як встановлено під час перевірки та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, контрагентами-покупцями позивача були Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Трено (далі - ТОВ БК Трено ), Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтингова агенція Дірсі-Профі (далі - ТОВ Консалтингова агенція Дірсі-Профі ), Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-Буд 2017 (далі - ТОВ Дельта-Буд 2017 ).

Договір на відпуск ПММ від 10 квітня 2017 року №10/04/17Т, укладений між позивачем (постачальник) та ТОВ Дельта Буд 2017 (покупець) передбачав передачу права власності на пальне (продукція) за відпускними обліковими картками-талонами, літровими картками (пункт 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору №10/04/17Т, якість продукції, що поставляється - відповідно до паспорту якості заводу-виробника та сертифікату якості, виданого уповноваженим органом.

Згідно з пунктом 3.2 вказаного договору, нафтопродукти постачаються шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС постачальника після пред'явлення відпускної облікової картки.

У пункті 4.6 договору №10/04/17Т зазначено, що постачальник зобов'язаний своєчасно надати податкову накладну та/або зведену податкову накладну, належним чином виписану та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинних норм податкового законодавства.

Умови укладених між позивачем та ТОВ БК Трено (договір на відпуск ПММ від 23 січня 2017 року №1-23/01/17Т) і ТОВ Консалтингова агенція Дірсі-Профі (договір на відпуск ПММ від 24 лютого 2017 року №1-24/02/17Т) договорів є аналогічними.

Додаткова угода №1 від 12 квітня 2017 року до договору №10/04/17Т, додаткова угода №1 від 12 квітня 2017 року до договору №1-23/01/17Т, додаткова угода №1 від 01 (12) квітня 2017 року до договору №1-24/02/17Т передбачають:

- передачу у власність покупців скретч-карток, бланків-дозволів, карток на пальне, талонів на бензин та дизельне паливо, газ;

- відпуск товару з АЗС здійснюється за відпускними обліковими картками на отримання товару на АЗС, перелік яких розміщується та оновлюється на веб-сайтах www.okko.com.ua та www.wog.ua.

У преамбулі до додаткових угод вказано, що їхні положення застосовуються до правовідносин, що виникли до їх укладення, а саме:

- з 23 січня 2017 року на підставі договору на відпуск ПММ від 23 січня 2017 року №1-23/01/17Т (покупець - ТОВ БК Трено );

- з 24 лютого 2017 року на підставі договору на відпуск ПММ від 24 лютого 2017 року №1-24/02/17Т (покупець - ТОВ Консалтингова агенція Дірсі-Профі );

- з 10 квітня 2017 року на підставі договору на відпуск ПММ від 10 квітня 2017 року №10/04/17Т (покупець - ТОВ Дельта Буд 2017 ).

У ході судового розгляду справи представник відповідача пояснила, що за результатами аналізу наданих до перевірки документів встановлено, що у листі від 12 квітня 2017 року №17 щодо внесення змін до договору від 24 лютого 2017 року №1-24/02/17Т, направленому ТОВ Консалтингова агенція Дірсі-Профі позивачу, є посилання на видаткову накладну від 21 червня 2017 рок №67. На першій сторінці додаткової угоди зазначено, що її підписує директор ТОВ Консалтингова агенція Дірсі-Профі - ОСОБА_1, а на останній сторінці угоди зазначено, що її підписала директор ОСОБА_2 Дата листа про необхідність внесення змін до договору №1-24/02/17Т - 12 квітня 2017 року, а додаткова угода від 01 квітня 2017 року.

До суду, у свою чергу, позивачем подано додаткову угоду №1, датовану 12 квітня 2017 року, у якій на першій та другій сторінках зазначено, що її підписано директором ТОВ Консалтингова агенція Дірсі-Профі ОСОБА_2

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про надання позивачем до суду документів, які є відмінними від документів, що подавалися до перевірки.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у видаткових накладних, наданих покупцям, вказано, що товаром є відпускні облікові картки на ПММ, одиниця виміру - літри, а не штуки, що відповідає номіналу отриманих карток, а не їх кількості:

- ТОВ БК Трено : видаткові накладні від 05 квітня 2017 року №39, від 05 квітня 2017 року №40, від 21 квітня 2017 року №44 - загальна кількість товару - 13500 л;

- ТОВ Дельта-Буд 2017 : видаткова накладна від 10 квітня 2017 року №42 - загальна кількість товару - 1000 л;

- ТОВ Консалтингова агенція Дірсі-Профі : видаткова накладна від 12 квітня 2017 року №41 - загальна кількість товару - 790 л.

Загальна сума по переліченим видатковим накладним - 354228,24 грн, у тому числі ПДВ у розмірі - 59 038,03 грн.

Як вже зазначалось вище, позивач платником акцизного податку не зареєстрований.

Так, відповідно до підпункту 9.1.4 пункту 9.1 статті 9 ПК України, акцизний податок є загальнодержавним податком.

Об'єкти оподаткування акцизним податком визначені статтею 213 ПК України. Зокрема, відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, об'єктом оподаткування є операції з реалізації суб'єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування, а також фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України, незалежно від форми розрахунків.

Згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , для безготівкових розрахунків - дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар.

Отже, об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, зокрема, пального, є операції з фізичного відпуску з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції пального.

Аналогічна правова позиція висловлена ДФС України у листі від 20 жовтня 2016 року №22705/6/99-99-15-03-05-15. У вказаному листі також зазначено, що податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, зокрема пального, виникають при здійсненні фізичного відпуску пального через мережу АЗС (роздрібної торгівлі пальним), а саме у продавця (реалізатора) пального, тобто в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск пального через АЗС, незалежно від форми розрахунків (готівкова, безготівкова, у тому числі з використанням талонів, карток, відомостей на відпуск пального), під час здійснення розрахункових операцій.

У листі ДФС України від 20 липня 2016 року №24565/7/99-99-15-03-03-17, у свою чергу, надано роз'яснення щодо питання реєстрації платником акцизного податку підприємства, постачальника талонів і пластикових карт на паливно-мастильні матеріали, яке не здійснює фізичний відпуск пального.

З приводу порушеного питання ДФС України роз'яснено, що перелік платників акцизного податку встановлено пунктом 212.1 статті 212 ПК України. Змінами до ПК України з 01 січня 2016 року цей перелік доповнено особою, яка реалізує пальне (підпункт 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України).

Згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України, особи, які здійснюють реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники акцизного податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб-підприємців, до початку здійснення реалізації пального.

Абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у т.ч. передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.

Суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу є платником акцизного податку.

При цьому, ДФС України звернено увагу на те, що безпосередньо самі операції з видачі (купівлі-продажу) смарт-карток та/або талонів на пальне не є операціями з реалізації пального в розумінні абзацу другого 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Отже, у разі відсутності власних (орендованих і тому подібне) АЗС, нездійснення фактичного отримання пального та його фізичного відпуску споживачу, а також нездійснення інших операцій з реалізації пального, визначених абзацом другим 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, підприємство не повинно реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та складати акцизні накладні, оскільки не здійснює операції з реалізації пального в розумінні абзацу другого 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Підсумовуючи викладене та зважаючи, що у позивача відсутні власні та орендовані АЗС, а згідно з договорами на відпуск ПММ останнім здійснювалася передача у власність покупців випускних облікових карток, суд приходить до висновку, що фактична реалізація пального позивачем не мала місця, а тому позивача не можна вважати особою, яка реалізує пальне.

Таким чином, викладені в акті перевірки доводи контролюючого органу є помилковими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, адже пунктом 117.3 статті 117 ПК України передбачено, що накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального є наслідком здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку. У даному випадку, як вже зазначено вище, позивач не повинен був реєструватися платником акцизного податку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Головним управлінням ДФС у м. Києві не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсі задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 24 липня 2017 року №0005554001.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Скайсі (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, офіс 1364, код ЄДРПОУ 40149284) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5313 (п'ять тисяч триста тринадцять) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко