Рішення

від 24.04.2018 по справі 910/2517/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/2517/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/2517/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"

до товариства з обмеженою відповідальністю "РАДАР ВС"

про стягнення 84 260,50 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РАДАР ВС" про стягнення 84 260,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору оренди обладнання № 2-310516 від 31.05.2016р., внаслідок чого виникла заборгованість за оренду в сумі 43100,09 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані 12194,37 грн. - пені, 8620,02 грн. - штрафу, 6085,07 грн. - збитків від інфляції, 5174,55 грн. - річних.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 02.04.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.03.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02092, м. Київ, вул. Довбуша 37, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.03.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на 24.04.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2016р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди обладнання №2-310516 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування обладнання, перелік якого визначається орендарем у договорі та акті приймання-передачі обладнання. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності, дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору

Згідно умов договору орендодавець зобов'язаний, зокрема:

- здійснити передачу обладнання орендарю на об'єкті виконання робіт, адреса якого зазначається в заявці (замовленні), протягом одного робочого дня з моменту отримання передоплати (п. 2.1.1. договору);

- складати та направляти орендареві для підписання акти надання послуг по всім одиницям обладнання, що знаходиться в оренді, не пізніше 5-го (п'ятого) календарного дня після закінчення орендного періоду, а у випадку оренди обладнання строком більше на один календарний місяць, не пізніше 5 числа наступного за звітнім місяця, у якому послуги з оренди обладнання були надані (п. 2.1.3. договору).

Згідно умов договору орендар зобов'язаний, зокрема:

- своєчасно проводити оплату оренди обладнання (відповідно до вимог розділу 5 цього договору) та відшкодування вартості транспортування на об'єкт та/або з об'єкту (у разі доставки обладнання силами орендодавця) (п. 3.1.1. договору);

- у строк до 10 (десяти) календарних днів після закінчення орендного періоду, підписувати, скріпляти печаткою, та повертати орендодавцеві акти надання послуг. У випадку неповернення орендодавцю підписаних актів надання послуг та ненадання письмової мотивованої відмови від їх підписання у строки, що вказані в цьому пункті договору, послуги з оренди обладнання вважаються прийнятими орендарем без зауважень на підставі односторонньо оформленого орендодавцем акту надання послуг, відповідно до пункту 137.1 Податкового кодексу України, а також ч. 1 ст. 8. ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України (п. 3.1.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, нарахування орендної плати за користування кожною одиницею обладнання, переданого в оренду за цим договором, здійснюється щоденно за кожний календарний день орендного періоду, протягом якого обладнання перебувало у тимчасовому користуванні орендаря, або щомісячно, з першого по останнє число місяця, виходячи із фактичної кількості календарних днів у місяці, протягом яких обладнання перебувало у тимчасовому користуванні орендаря.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний календарний день користування кожною одиницею обладнання визначається сторонами у рахунках на оплату, актах надання послуг, актах передачі обладнання в оренду, умовами цього договору.

Згідно п. 5.4. договору, оплата орендарем послуг оренди обладнання може відбуватись до початку орендного періоду, під час його дії або після дати його закінчення, але у будь-якому випадку не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту надання послуг, що закріплює та підтверджує належне надання орендодавцем/прийняття орендарем визначених послуг з оренди обладнання.

Пунктом 5.4.1. договору передбачено, що оплата раніше отриманих орендарем послуг з оренди обладнання (оплата виставлених рахунків) виражає згоду орендаря з обсягами, об'ємами, вартістю та якістю спожитих послуг з оренди обладнання. При цьому відсутність відповідного підписаного сторонами акту надання послуг (відсутність у орендодавця оригіналу підписаного сторонами Акту надання послуг), відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України, не є підставою для повернення сплачених орендарем грошових коштів або відмови від такої згоди орендаря, якщо така відмова від прийняття обсягів та якості наданих послуг не була виражена орендарем у письмовому вигляді, і не була отримана орендодавцем до моменту або у момент отримання грошових коштів у якості оплати.

У п. 6.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання (прострочення) грошових зобов'язань відповідно до розділу 5 цього договору, на першу вимогу орендодавця (що може являти собою як претензію про погашення заборгованості, так і позовну заяву про стягнення заборгованості, які не залежать одна від одної). Орендар зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого Індексу інфляції за весь час прострочення. 10% річних, пеню від загальної суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу (загальної суми простроченого платежу) на момент пред'явлення вимоги у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який нараховується, за кожен день такого прострочення, а також 20% штрафу від загальної суми несплаченого або несвоєчасного платежу.

Відповідно до п. 6.3. договору нарахування пені та 10% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання орендарем згідно п. 6.2. цього договору не обмежується шестимісячним строком, а відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснюється за весь час такого прострочення.

Даний договір укладений строком на один календарний рік та вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін. Якщо за 1 (один) календарний місяць до дати закінчення дії договору жодна із сторін не заявила про намір припинити цей договір, дія договору продовжується на наступний календарний рік (п. 8.1. договору).

Позивачем було надано відповідачу послуги з оренди обладнання за договором на загальну суму 181 952,61 грн. відповідно до актів надання послуг №699 від 08.06.2016р. на суму 9 200,03 грн., №795 від 23.06.2016р. на суму 8 000,04 грн., №1071 від 31.08.2016р. на суму 16 032,07 грн., №1321 від 27.09.2016р. на суму 18 000,07 грн., №1347 від 30.09.2016р. на суму 3 200,02 грн., № 1561 від 31.10.2016р. на суму слуг 20 000,10 грн., №1732 від 30.11.2016р. на суму 20 800,10 грн., №1861 від 20.12.2016р. на суму 12 800,06 грн., №1905 від 30.12.2016 р. на суму 23 320,03 грн., №133 від 31.01.2017р. на суму 50 600,09 грн.

Відповідно до виписки по рахунку позивача за період з 31.05.2016р. по 27.02.2017р., відповідачем здійснювались часткові оплати послуг з оренди обладнання за договором на суму 138 852,52 грн.

06.10.2017р. позивач направив відповідачу претензію про погашення заборгованості за договором в сумі 50 609,09 грн.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору та законодавства України, товариством з обмеженою відповідальністю "РАДАР ВС" не було в повному обсязі проведено розрахунки перед товариством з обмеженою відповідальністю Пекканіска по сплаті орендних платежів за договором оренди обладнання №2-310516 від 31.05.2016р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 84 260,50 грн., а саме: 43 100,09 грн. - сума основного боргу, 8 620,02 грн. - штраф, 12 194,37 грн. - пеня, 5 174,55 грн. -10% річних, 6 085,07 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно зі ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем було надано відповідачу послуги з оренди обладнання відповідно до актів надання послуг №699 від 08.06.2016р. на суму 9 200,03 грн., №795 від 23.06.2016р. на суму 8 000,04 грн., №1071 від 31.08.2016р. на суму 16 032,07 грн., №1321 від 27.09.2016р. на суму 18 000,07 грн., №1347 від 30.09.2016р. на суму 3 200,02 грн., № 1561 від 31.10.2016р. на суму слуг 20 000,10 грн., №1732 від 30.11.2016р. на суму 20 800,10 грн., №1861 від 20.12.2016р. на суму 12 800,06 грн., №1905 від 30.12.2016р. на суму 23 320,03 грн., №133 від 31.01.2017р. на суму 50 600,09 грн.

Вищезазначені акти містять відомості про: найменування підйомної техніки, кількість одиниць підйомної техніки, період робіт, вартість оренди, посилання на договір та рахунки на оплату.

Акти надання послуг №699 від 08.06.2016р., №795 від 23.06.2016р., №1071 від 31.08.2016р., №1321 від 27.09.2016р., №1347 від 30.09.2016р., № 1561 від 31.10.2016р., №133 від 31.01.2017р. підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача, скріплені печатками, та не містять заперечень та зауважень.

Акти надання послуг №1732 від 30.11.2016р., №1861 від 20.12.2016р., №1905 від 30.12.2016р. з боку відповідача не підписані.

Позивач стверджує, що відповідач не повернув вказані акти підписані зі своєї сторони, однак повністю сплатив вартість послуг з оренди обладнання.

Вказане твердження підтверджується наявною в матеріалах випискою з банківського рахунку позивача за період з 31.05.2016р. по 27.02.2017р., а тому суд вважає, що послуги з оренди обладнання за вказаними актами в силу пп. 3.1.2., 5.4.1. договору є такими, що прийняті відповідачем без заперечень та зауважень.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з оренди обладнання за договором на загальну суму 181 952,61 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку товариства з обмеженою відповідальністю Пекканіска за період з 31.05.2016р. по 27.02.2017р., товариство з обмеженою відповідальністю "РАДАР ВС" частково розрахувався за отримані послуги, сплативши на користь позивача 138 858,52 грн.

Однак, належних та допустимих доказів сплати відповідачем 43 100,09 грн. (181 952,61 грн. - 138 858,52 грн.) матеріали справи не містять, що свідчить про неоплату послуг оренди відповідачем за актом №133 від 31.01.2017р. в повному обсязі.

За змістом ч.3 ст.285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Частиною 1 ст.762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на викладене та враховуючи умови п. 5.4. договору відповідач мав здійснити оплату за актом № 133 від 31.01.2017р. до 07.02.2017р. включно.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п. 5.4 договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати оренди обладнання за актом № 133 від 31.01.2017р. в повному обсязі не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 43 100,09 грн.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що доказів оплати вартості оренди обладнання за актом № 133 від 31.01.2017р. в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 43 100,09 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки. Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем строків виконання зобов'язання з оплати оренди за актом № 133 від 31.01.2017р. відповідно до умов договору оренди обладнання №2-310516 від 31.05.2016р..

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу, пені, інфляційних втрат та 10% річних.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційного платежу передбачена у п. 6.2. договору.

Положеннями п. 6.3. договору передбачено, що нарахування пені та 10% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання Орендарем згідно п. 6.2. цього Договору не обмежується шестимісячним строком, а відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснюється за весь час такого прострочення.

Таким чином, сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, умовами п. 6.3. договору передбачили більшу тривалість періоду нарахування пені.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, штрафу та пені, судом встановлено, що розрахунки позивача є арифметично вірними, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині, та стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 6 085,07 грн., штраф в сумі 8 620,02 грн., пеня в сумі 12 194, 37 грн.

Разом з тим, за перерахунком суду сума 10% річних за заявлений позивачем період з 08.02.2017р. по 22.02.2018р. становить 4 487,13 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язання з оплати оренди обладнання за договором №2-310516 від 31.05.2016р. належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РАДАР ВС" (02092, м. Київ, вул. Довбуша 37, код ЄДРПОУ 39122924) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"(04309, м. Київ, вул. Богатирська, 11, код ЄДРПОУ 35411500) заборгованість в розмірі 43 100 грн. 09 коп., пеню в розмірі 12 194 грн. 37 коп., штраф в розмірі 8 620 грн. 02 коп., 10% річних в розмірі 4 487 грн. 13 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 085 грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 557 грн. 62 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 24.04.2018р.

СуддяА.І. Привалов