Рішення

від 23.04.2018 по справі 910/1894/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 23.04.2018Справа №  910/1894/18 Господарський суд міста Києва у складі  судді Лиськова М.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи За позовом          Першого заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури                                                    (16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Овдіївська, 2) в інтересах держави в особі                    Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської                                                   області (17461, Чернігівська обл., Бобровицький район, с. Нова Басань,                                         вул. Шевченка,49) до                        Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський кіт”                               (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27а) про                              стягнення 14     649,64 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 19.02.2018 Перший заступник керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області (далі – позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву №783 вих. 18 від 12.02.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський кіт” (далі – відповідач) про стягнення 14     649,64 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди землі несільськогосподарського призначення від 12.09.2011, останній не виконав свого обов'язку в частині сплати щомісячних орендних платежів, в результаті чого виникла заборгованість. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1894/18. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту  достовірною інформацією  про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.02.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27-А. Однак, станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверт за номером поштового відправлення №0103044538818 із копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 23.02.2018 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення “інші причини, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення”. Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в     електронній     формі     не     пізніше наступного дня після їх виготовлення     і     підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на     офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на       офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.02.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: Звертаючись із позовною заявою до Господарського суду прокуром обґрунтовується подання позову до суду в інтересах держави в особі Новобасанської сільської ради Чернігівської області, яка є правонаступником розпорядника орендованої земельної ділянки - Новобиківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області (орендодавця), та в силу положень Закону та договору оренди землі має право вимагати своєчасного внесення орендної плати, однак не вживає належних заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати, у зв'язку з чим виникли підстави для представництва інтересів у суді прокурором. Судом встановлено, що 12.09.2011 між Новобиківською сільською радою Бобровицького району Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морський кіт» (далі - Орендар) укладено договір оренди землі несільськогосподарського призначення. Даний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Бобровицькому районі Чернігівської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 лютого 2012 року за №742068554000935. Відповідно до умов договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться у с. Новий Биків Бобровицького району Чернігівської області по вул. Промислова, 7. З матеріалів справи вбачається, що в оренду передано земельну ділянку загальною площею 2,1129 га., у тому числі 2,1129 га. забудованих земель (п. п. 1, 2 Договору). Згідно п. 5 Договору нормативна грошова оцінка землі становить 162 904 грн. Відповідно до п. 8 Договору, договір укладено на 19 років. П. 9 Договору врегульовано питання орендної плати. Так, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, що становить 4 887,14 грн. на рік. Відповідно до п. 11 Договору орендна плата вноситься щомісячно на рахунок Новобиківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області. 12.09.2011 між сторонами договору підписано акт прийому - передачі земельної ділянки. В матеріалах справи наявний Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, котрим підтверджується право оренди на земельну ділянку за ТОВ «Морський кіт» по вище вказаному договору оренди землі, що зареєстровано 25.04.2014 за № 5467416. Проте за твердженням позивача, що не спростовані відповідачем, встановлено, що орендарем умови договору про сплату щомісячних орендних платежів не виконувалися, що підтверджується листом Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області від 30.01.2018 р. № 286/10/25-03/12-005, відповідно до якого ТОВ «Морський кіт» податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) протягом 2016-2017 років не подавались, податкові зобов'язання не декларувались, сплата за даним договором оренди не надходила. Згідно даних Ніжинської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області ТОВ «Морський кіт» має загальну заборгованість зі сплати орендної плати за землю по Новобиківській сільській раді Бобровицького району в сумі 9 880,84 грн., що виникла за результатами декларування за 2015 рік, та яка стягнута із боржника постановою Окружного адміністративного суду м. Києва № 826/17690/16 від 20.12.2016. Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, згідно умов Договору заборгованість за оренду земельної ділянки комунальної власності, за 2016 - 2017 роки становить – 14649 грн. 64 коп. Вказана заборгованість обрахована виходячи з умов п. 9 Договору, яким встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі на рік, що становить 4887, 14 грн. на рік. Відповідно до п.10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації. Станом на 01.01.2015 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі становить - 1,249, згідно листа Державної фіскальної служби України від 15.01.2015 №816/7/99-99-17-04-02-17; на 01.01.2016 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі становить - 1,2, згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16. Згідно Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,1129 га. становить 162 904 грн., враховуючи коефіцієнти індексації нормативна грошова оцінка становить – 162  904 грн. * 1,249 * 1,2 = 244 160,52 грн., тому орендна плата за рік становить 244160,52*3% = 7324,82 грн. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим прокурор вказує на існування заборгованості ТОВ «Морський кіт» перед Новобиківською сільськькою радою з орендної плати за два роки - 2016 та 2017 роки, яка становить: 7 324,82 грн.*2= 14 649,64 грн. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди землі від 12.09.2011 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором найму (оренди). Відповідно до  ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Пунктом «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату. Згідно із ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, судом встановлено, що орендар не виконує покладені на нього договором та Законом України «Про оренду землі» обов'язки, що призвело до спричинення матеріальної шкоди інтересам держави в особі Новобиківської сільської ради Бобровицького району, що полягають у неотриманні орендної плати. При звернення із позовною заявою до суду прокурором зазначається те, що про факт наявної заборгованості з орендної плати Ніжинській місцевій прокуратурі стало відомо у листопаді 2017 року в ході опрацювання інформації Новобиківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області щодо стану використання земель комунальної власності. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За висновками суду, на час розгляду спору в господарському суді відповідачем за позовом не заперечено факт отримання у строкове платне користування земельної ділянки за спірним договором оренди землі та факт наявності заборгованості із орендної плати за 2016-2017 р.р., загалом на суму 14  649,64 грн., не надано доказів повної оплати заборгованості із орендної плати за 2016-2017 р.р. у розмірі 14  649,64 грн., окрім того всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі 14  649,64 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати за 2016-2017 р.р. в розмірі 14  649,64 грн. підлягає задоволенню. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський кіт” про стягнення 14  649,64 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129,  233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський кіт» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27а; ідентифікаційний код 33885269) на користь Новобасанської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області (17461, Чернігівська обл., Бобровицький район, с. Нова Басань, вул. Шевченка, 49; ідентифікаційний код 04414721) заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться в с. Новий Биків по вул. Промислова, 7, Бобровицького району Чернігівської області, загальною площею - 2,1129 га. за договором оренди землі від 12.09.2011 в сумі 14  649 грн. 64 копійки. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський кіт» (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27а; ідентифікаційний код 33885269) на користь прокуратури Чернігівської області (16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Овдіївська, 2; р/р 35215093006008 Державна казначейська служба м. Київ МФО 820172 код 02910114) судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп. 4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.                                                                        Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 23.04.2018. Суддя                                                                                           Лиськов М.О.