Рішення

від 12.04.2018 по справі 914/2667/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2018р. Справа №914/2667/17

місто Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛУРОН , м. Заверце, Республіка Польща

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю БРАМА , с. Рясне-Руське, Львівська область

про стягнення 235 012,36 грн.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність б/н від 14.11.2017),

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність №1 від 11.01.2018)

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛУРОН , м. Заверце, Республіка Польща звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БРАМА , с. Рясне-Руське, Львівська область про стягнення 271 101,91 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для Ухвалою від 25.12.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2018 року.

Ухвалою від 15.01.2018 у зв'язку із клопотанням представника відповідача про відкладення суд відклав підготовче засідання на 19.02.2018.

В підготовчому засіданні 19.02.2018 було оголошено перерву до 26.02.2018.

Ухвалою від 26.02.2018 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 13.03.2018.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 13.03.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 27.03.2018.

Ухвалою від 27.03.2018 суд відклав засідання на 03.04.2018 з огляду на те, що розгляд справи №914/2667/17 не відбувся у зв'язку із відсутністю електропостачання в приміщенні суду, що унеможливило проведення технічної фіксації судового процесу у відповідності до норм ГПК України.

В судовому засіданні 03.04.2018 було оголошено перерву до 12.04.2018.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено контракт, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару не виконав, заборгованість становить 116 499,41 грн. основного боргу. За порушення строків оплати вартості товару відповідачу нараховано 109 473,95 грн. пені, 9 039,00 грн. 3% річних, 36 089,55 грн. інфляційних. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 271 101,91 грн. та судові витрати.

06.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення 36 089,55 грн. інфляційних.

Ухвалою від 13.03.2018 судом прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення 36 089,55 грн. інфляційних, в цій частині вимог закрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях зокрема, зазначив, що відповідачем визнавалася заборгованість у розмірі 46 406,29 польських злотих. 07.12.2017 відповідачем було сплачено 35 767,36 польських злотих, у зв'язку із чим заборгованість становить 10 638,93 польських злотих. Щодо боргу у розмірі 4 689,94 польських злотих, то позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки така заборгованість виникла у 2006-2008 роках. Також зазначив, що позивачем пропущено строк спеціальної позовної давності за вимогою про стягнення пені, оскільки суми пені нараховані позивачем за 3 роки. Крім того, відсутні підстави для стягнення інфляційних з огляду на існування зобов'язання відповідача в іноземній валюті, в той час як індексації внаслідок знецінення підлягає грошова одиниця України - гривня. Безпідставним також є і нарахування 3% річних у зв'язку із тим, що прострочення грошового зобов'язання сталося не з вини відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

5 травня 205 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛУРОН (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БРАМА (покупець) було укладено контракт №03/05/05.

За цим контрактом продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) товар на умовах DAF.

Кількість, асортимент і ціна по позиціям кожної партії товару вказуються у відповідних рахунках. Під партією товару розуміється товар, одноразово відправлений за кордон (п. 1 контракту).

Відповідно до п. 2 контракту ціна за товар встановлюється шляхом переговорів для узгодженої партії товару і остаточно підтверджується у фактурах перед поставкою узгодженої партії товару.

Згідно п. 3 контракту датою поставки товару є дата оформлення експортного митного документу.

Пунктом 7 контракту передбачено, що поставка здійснюється на умовах DAF Корчова-Краковець.

На виконання умов контракту позивач поставив відповідачу згідно рахунків-фактур:

- DEX 0035/2015 від 14.05.2015 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих;

- DEX 0102/2015 від 10.12.2015 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих;

- DEX 0012/2016 від 11.02.2016 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих;

- DEX 0048/2016 від 05.07.2016 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих;

- DEX 0087/2016 від 19.09.2016 товар на загальну суму 233,10 польських злотих;

- DEX 0088/2016 від 19.09.2016 товар на загальну суму 8 917,50 польських злотих;

- DEX 0089/2016 від 19.09.2016 товар на загальну суму 233,10 польських злотих;

- DEX 0110/2016 від 19.10.2016 товар на загальну суму 1 201,50 польських злотих;

- DEX 0129/2016 від 25.11.2016 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих;

- DEX 0008/2017 від 31.01.2017 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих

Отримання вищевказаного товару підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR), митними деклараціями.

Відповідно до п. 6 контракту оплата буде здійснюватися в доларах США з відстрочкою платежу.

Додатком №6 від 02.09.2008 сторони виклали п. 6 контракту в новій редакції, відповідно до якої оплата буде проводитися в євро або польських злотих з відстрочкою платежу 180 днів після митного оформлення товару.

Додатком №15 від 25.08.2016 сторони виклали п. 6 контракту в новій редакції, відповідно до якої оплата здійснюється з відтермінуванням 90 днів.

Як зазначив позивач, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, у зв'язку із чим за відповідачем обліковувалася заборгованість у розмірі 51 096,23 польських злотих, зокрема, за поставкою згідно рахунку:

- DEX 0035/2015 від 14.05.2015 у розмірі 1 826,13 польських злотих;

- DEX 0102/2015 від 10.12.2015 у розмірі 3 317,80 польських злотих;

- DEX 0012/2016 від 11.02.2016 у розмірі 7 692,10 польських злотих;

- DEX 0048/2016 від 05.07.2016 у розмірі 9 225,00 польських злотих;

- DEX 0087/2016 від 19.09.2016 у розмірі 233,10 польських злотих;

- DEX 0088/2016 від 19.09.2016 у розмірі 8 917,50 польських злотих;

- DEX 0089/2016 від 19.09.2016 у розмірі 233,10 польських злотих;

- DEX 0110/2016 від 19.10.2016 у розмірі 1 201,50 польських злотих;

- DEX 0129/2016 від 25.11.2016 у розмірі 9 225,00 польських злотих;

- DEX 0008/2017 від 31.01.2017 у розмірі 9 225,00 польських злотих

З огляду на частково оплату, позивач надіслав відповідачу претензію №2 від 11.10.2017 про сплату боргу в розмірі 51 056 грн. 15 коп.

У відповіді за вих. №211 від 28.11.2017 на претензію позивача відповідач заявив про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 46 406,29 польських злотих, а саме: згідно рахунків DEX 0077/2015 та DEX 0077/2015 від 18.09.2015 у розмірі 1 998,99 польських злотих, згідно рахунку DEX 0023/2016 від 19.04.2016 у розмірі 6 117,10 польських злотих, решта заборгованості згідно рахунків DEX 0048/2016 від 05.07.2016, DEX 0087/2016 від 19.09.2016, DEX 0088/2016 від 19.09.2016, DEX 0089/2016 від 19.09.2016, DEX 0110/2016 від 19.10.2016, DEX 0129/2016 від 25.11.2016, DEX 0008/2017 від 31.01.2017. З огляду на обставини співпраці, відповідач просив позивача про прощення боргу у розмірі 16 242,00 польських злотих, а решту заборгованості у розмірі 30 164,29 польських злотих зобов'язувався сплатити рівними частинами на протязі 4 місяців.

07.12.2017 відповідач в рахунок оплати заборгованості перерахував позивачу 35 767,36 польських злотих.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 116 499,41 грн. основного боргу, 109 473,95 грн. пені, 9 039,00 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 8 контракту, всі спори між сторонами, які виникли під час виконання даного контракту, будуть вирішуватися в добровільному порядку, в іншому випадку всі спори або розбіжності підлягають вирішенню в арбітражному суді за місцем виникнення спору. Рішення арбітражного суду є обов'язковим для обох сторін. В контракті застосовується польське і українське законодавство в залежності від місця виникнення спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону Про міжнародне приватне право , при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.

Згідно ст. 7 Закону України Про міжнародне приватне право , при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач на виконання умов контракту передав відповідачу згідно рахунків-фактур DEX 0035/2015 від 14.05.2015 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих, DEX 0102/2015 від 10.12.2015 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих, DEX 0012/2016 від 11.02.2016 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих, DEX 0048/2016 від 05.07.2016 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих, DEX 0087/2016 від 19.09.2016 товар на загальну суму 233,10 польських злотих, DEX 0088/2016 від 19.09.2016 товар на загальну суму 8 917,50 польських злотих, DEX 0089/2016 від 19.09.2016 товар на загальну суму 233,10 польських злотих, DEX 0110/2016 від 19.10.2016 товар на загальну суму 1 201,50 польських злотих, DEX 0129/2016 від 25.11.2016 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих, DEX 0008/2017 від 31.01.2017 товар на загальну суму 9 225,00 польських злотих, що підтверджується митними деклараціями, рахунками фактурами, ТТН, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт отримання вищевказаного товару відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Як зазначив позивач, відповідачем поставлений товар було оплачено частково, зокрема, неоплаченим станом на дату оформлення претензії залишився товар, поставлений згідно рахунку DEX 0035/2015 від 14.05.2015 у розмірі 1 826,13 польських злотих, DEX 0102/2015 від 10.12.2015 у розмірі 3 317,80 польських злотих, DEX 0012/2016 від 11.02.2016 у розмірі 7 692,10 польських злотих та товар, поставлений згідно рахунків DEX 0048/2016 від 05.07.2016, DEX 0087/2016 від 19.09.2016, DEX 0088/2016 від 19.09.2016, DEX 0089/2016 від 19.09.2016, DEX 0110/2016 від 19.10.2016, DEX 0129/2016 від 25.11.2016, DEX 0008/2017 від 31.01.2017. В подальшому відповідач здійснив оплату у розмірі 35 767,36 польських злотих, у зв'язку із чим розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 15 328,87 польських злотих, яка і заявлена позивачем до стягнення.

Проте, як встановлено судом, відповідачем 25.04.2016 здійснено оплату вартості всього товару, поставленого згідно рахунку DEX 0035/2015 від 14.05.2015 (митна декларація 20912000/2015/817956 від 15.05.2015), що підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2015 (арк. справи - 122).

07.10.2016 здійснено оплату вартості всього товару, поставленого згідно рахунку DEX 0102/2015 від 10.12.2015 (митна декларація 20912000/2015/853337 від 14.12.2015), що підтверджується платіжним дорученням від 07.10.2015 (арк. справи - 119).

Також, 07.10.2016, 03.11.2016 та 25.11.2016 здійснено оплату вартості всього товару, поставленого згідно рахунку DEX 0012/2016 від 11.02.2016 (митна декларація 20912000/2015/805888 від 15.02.2016), що підтверджується платіжними дорученнями від 07.10.2016 (арк. справи - 140), 03.11.2016 (арк. справи - 141) та 25.11.2016 (арк. справи - 139).

З наведеного випливає, що на момент подання позивачем позову, заборгованість відповідача за поставками товару згідно рахунків DEX 0035/2015 від 14.05.2015, DEX 0102/2015 від 10.12.2015 та DEX 0012/2016 від 11.02.2016 була відсутня.

Заборгованість та товар, поставлений згідно рахунків DEX 0048/2016 від 05.07.2016, DEX 0087/2016 від 19.09.2016, DEX 0088/2016 від 19.09.2016, DEX 0089/2016 від 19.09.2016, DEX 0110/2016 від 19.10.2016, DEX 0129/2016 від 25.11.2016, DEX 0008/2017 від 31.01.2017 відповідно становила 38 260,20 польських злотих.

07.12.2017 відповідачем здійснено оплату 35 767,36 польських злотих, з яких відповідачем на оплату поставок, що не охоплюються предметом даного позову, спрямовано 8 115,19 польських злотих. Решту коштів (27 652,17 польських злотих) відповідачем спрямовано на оплату поставок згідно рахунків DEX 0048/2016 від 05.07.2016, DEX 0087/2016 від 19.09.2016, DEX 0088/2016 від 19.09.2016, DEX 0089/2016 від 19.09.2016, DEX 0110/2016 від 19.10.2016, DEX 0129/2016 від 25.11.2016, DEX 0008/2017 від 31.01.2017. Позивачем жодних зауважень щодо такого порядку зарахування коштів не було висловлено.

Таким чином, з урахуванням здійсненої відповідачем 07.12.2017 оплати, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату судового розгляду становить 10 608,03 польських злотих, що за курсом НБУ становить 80 679 грн. 41 коп.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 9 039,00 грн. 3% річних за період часу з 14.05.2015 по 13.12.2017.

Судом перевірено правильність розрахунку 3% річних, внаслідок чого встановлено, що розмір 3% річних є більшим (за розрахунком суду - 9 863,20 грн.), ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих сум 3% річних, до задоволення підлягають 3% річних в сумі 9 039,00 грн., тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З наведеного випливає, що обов'язковою умовою виникнення права на нарахування пені є викладення в договорі умови (пункту) про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір, або наявність законодавчого акту, який визначає обов'язок та умови сплати пені.

Позивачем з посиланням на ст.ст. 551, 549 ЦК України, ст. 231 ГК України нараховано та заявлено до стягнення пеню сумі 109 473,95 грн. за період часу з 14.05.2015 по 13.12.2017.

Як вбачається із контракту №03/05/05 від 05.05.2005 року, у ньому відсутня умова про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір. Позивачем також не представлено інших правочинів, з яких би вбачалося, що сторони узгодили умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , статтею 36 Закону України Про телекомунікації , статтею 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій . У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань , а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

З наведеного випливає, що Закон України Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань не є спеціальним актом, який визначає обов'язок боржника сплатити пеню. Вказаним законом встановлено лише обмеження щодо розміру нарахування пені в договірних правовідносинах між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю укладених між сторонами письмових правочинів про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, відсутністю спеціального законодавчого акту, який визначає обов'язок боржника сплатити пеню за невиконання зобов'язання у правовідносинах, що склалися між сторонами, в задоволені вимоги про стягнення пені в сумі 109 473,95 грн. слід відмовити.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем як загального так і спеціального строків позовної давності.

Як встановлено судом, за вимогою про стягнення основного боргу (за поставками, які відбулися у 2016-2017 роках та урахуванням умов контракту та вимог чинного законодавства щодо строків оплати) позивачем не пропущено строк позовної давності. Щодо застосування спеціальної позовної давності (до вимоги про стягнення пені), то судом встановлено, що позивачем суми пені нараховано безпідставно.

Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи, підстав для застосування судом наслідків пропуску позивачем позовної давності не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 80 679 грн. 41 коп. основного боргу, 9 039 грн. 00 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 612, 625, 626, 642, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 7, 76, 77 Закону України Про міжнародне приватне право та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БРАМА , с. Рясне-Руське, вул. Свободи, 25, Яворівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 32234411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛУРОН , м. Заверце, вул. Окульна, 10, ОСОБА_3 (статистичний номер 432490395) 80 679 грн. 41 коп. основного боргу, 9 039 грн. 00 коп. 3% річних, 1 345 грн. 91 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

5. Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 12.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23.04.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.