Рішення

від 24.04.2018 по справі 916/472/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/472/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.

розглянувши справу №916/472/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5), в особі філії „Інфоксводоканал” (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5)

До відповідача: Житлово-експлуатаційної контори (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” (65017, м. Одеса, вул. Багрицького, 12 А)

про стягнення 74395,76 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс”, в особі філії „Інфоксводоканал” звернувя до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № ГСОО 508/18 від 16.03.2018р.) до Житлово-експлуатаційної контори (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів”) про стягнення 74395,76 грн.

Позовні вимоги позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс”, в особі філії „Інфоксводоканал” обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача - Житлово-експлуатаційної контори (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів”) прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору про надання послуг водопостачання та водовідведення №4170/1 від 01 листопада 2000 року та направлено на стягнення боргу за послуги в розмірі 74395,76 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, в строк до 13 квітня 2018 року. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України до 18 квітня 2018 року та встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог ст.167 ГПК України.

13.04.2018р. (вих. №74 від 12.04.2018р.) до господарського суду Одеської області представником Житлово-експлуатаційної контори (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів”) надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого було зазначено суду, що відповідач фактично визнає даний позов і що дійсно, за неналежне виконання умов договору станом на березень 2018 року у нього виникла заборгованість у розмірі 74395,76 грн.

Однак, суду було зазначено, що сума заборгованості складається з бору абонентів та мешканців будинків, які знаходяться на балансі відповідача, що також підтверджується умовами договору №503/15-КС про доручення на збір платежів з населення за надані послуги водопостачання та водовідведення, з подальшим перерахуванням позивачу, у зв'язку з чим, відповідач просить суд надати йому відстрочку сплати виниклої заборгованості перед позивачем строком на три місяці.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01 листопада 2000 року між Комунальним підприємством „Одесводоканал” (Водоканал) та Житлово-експлуатаційною конторою (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів”) (Абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №4170/1 (надалі – договір), за умовами якого Водоканал надає послуги з подачі питної води по ДСТУ 2874-82 "Вода питна" та прийму стічних вод (стоки) на об'єкти Абонента у відповідності до Додатків №1, 2, 3, які щорічно до 15 листопада кожного року направляються Водоканалу.

Відповідно до п. 1.1 Договору у редакції Додаткової угоди від 10.04.2013р. до Договору на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №4170/1 від 01.11.2000р., Виробник надає послуги з центрального водопостачання (подача холодної питної води на об'єкти Споживача), а також з центрального водовідведення (приймання стічних вод холодного та гарячого водопостачання, які скидаються Споживачем в систему комунальної каналізації), відповідно до дислокації об'єктів (Додаток №1).

Правонаступником Комунального підприємства „Одесводоканал” є Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс”, структурним підрозділом якого виступає філія „Інфоксводоканал”, відповідно до п. 1.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” та умов договору оренди цілісного майнового комплексу від 17.12.2003р.

Відповідно до п.1.2. Договору, Абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання та водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі та пристрої на них у належному стані відповідно до встановлених Правил, перелічених у п.2.1 даного договору та діючого законодавства.

Згідно до п.2.1. Договору, у редакції Додаткової угоди №295/1-2 від 07.09.2010р., сторони зобов'язуються керуватися діючими „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення", затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995р. №30 ("Правила експлуатації), "Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ та організацій в систему каналізації м. Одеси", затверджених розпорядженням Одеської Облдержадміністрації №87/А-98 від 09.02.1998р. ("Правилами приймання стічних вод"), діючими ДСТУ, Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”, Законом України „Про житлово-комунальні послуги” та іншими нормативними актами, що прийняті в установленому законом порядку.

Положеннями п.2.3.8. Договору визначено, що Абонент зобов'язується щомісячно, за установленою формою з 1-го по 5-те число в письмовій формі, надавати відомості про водокористування Абонента та фактичну оплату населення послуг водокористування за попередній місяць. При їх ненаданні в строк Водоканал проводить розрахунок у відповідності до Правил водокористування.

Відповідно до п.3.1. Договору, облік використаної води здійснюється за показниками приладів обліку води , встановлених на об'єктах Абонента у відповідності до даних додатків №1, 2, 3. При відсутності приладу обліку води, тимчасово до його установки, кількість використаної води визначається на підставі затверджених в установленому законом порядку нормативів водокористування.

Умовами п.3.2. Договору визначено, що оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Водоканалу.

Згідно до п.3.3. Договору, оплата здійснюється по тарифах, затверджених в установленому діючим законодавством порядку. На момент укладання договору діють наступні тарифи: вода - 0,43 грн. за 1 кв.м., стоки - 0,37 грн. за 1 кв.м. У випадку зміни тарифів, діючих на момент укладання договору, оплата Абонентом наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами, без зміни інших умов договору. Відомості про зміну діючих тарифів Абонент отримує через засоби масової інформації (печать, телебачення, радіо).

Відповідно до п.3.4. Договору, рахунки на оплату платежів (дебетові сповіщення) направляються Абоненту через банківський заклад згідно банківських реквізитів, вказаних Абонентом при підписанні даного договору. При відсутності у Абонента поточного рахунку в банку, рахунок на його адресу направляється поштою. (п. 3.5. Договору).

Згідно з п.3.7. Договору, обсяг скинутих Абонентом в каналізацію стічних вод застосовується рівним використаному обсягу води, або встановлюється по приборам обліку стоків.

Відповідно до п.3.12. Договору, у випадку зміни діючого законодавства по розрахункам застосовується порядок, встановлений законом.

Розрахунок за водокористування на період до встановлення повіреного приладу обліку ( в робочому стані) та допуску його до експлуатації здійснюється у відповідності з пунктом 5.24 ( з урахуванням пунктів 5.14, 5.18) Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення у населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008р.

Відповідно до умов Договору, розрахунки заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у спірний період здійснювались позивачем відповідно до показників водолічільника, що підтверджується актом контрольної зйомки №9350 від 22.09.2017р., актом 15587 від 29.11.2017р. звітами про водоспоживання за вересень, жовтень, листопад 2017р. та за тарифами, затвердженими Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №907 від 11.07.2017р., №1343 від 02.11.2017р.

Так, нарахування склали: за жовтень 2017р. нараховано за показниками приладу обліку води: водопостачання - 2163 куб.м за тарифом 9,348 грн., водовідведення – 2163 куб.м за тарифом 6,816 грн.; за листопад 2017р. нараховано за показниками приладу обліку води: водопостачання - 1540 куб.м за тарифом 9,348 грн., водовідведення – 1540 куб.м за тарифом 6,816 грн.

У подальшому, відповідно до Акту №15587 від 29.11.2017р. обстежено та виведено з експлуатації прилад обліку води.

За грудень 2017р. нарахування здійснювалось наступним чином: водопостачання – 954,62 куб.м, тариф 9,324 грн. та 1352,38 куб.м, тариф 9,348 грн., загалом 2707 куб.м.; водовідведення - 954,62 куб.м, тариф 6,804 грн. та 1352,38 куб.м, тариф 6,816 грн., загалом 2707 куб.м. Обсяги водоспоживання за грудень 2017р. виставлено за середньодобовою витратою за попередні два повні розрахункові місяці.

Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку відповідача договірних зобов'язань щодо своєчасно та в повному обсязі сплати наданих послуг позивачем, за Житлово-експлуатаційною конторою (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів”) за період з 01.10.2017р.по 01.01.2018р. рахується борг у розмірі 74395,76 грн., який станом на момент розгляду справи є несплаченим з боку відповідача.

Позовні вимоги позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс”, в особі філії „Інфоксводоканал” обґрунтовано неналежним виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №4170/1 від 01.11.2000р., з урахуванням додаткових угод до нього та направлено на стягнення з відповідача заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2017р.по 01.01.2018р. рахується борг у розмірі 74395,76 грн.

          Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал” та Житлово-експлуатаційною конторою (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” виникли на підставі укладеного між ними 01 листопада 2000р. Договору на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №4170/1.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Житлово-експлуатаційною конторою (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №4170/1 від 01 листопада 2000 року щодо повної сплати наданих послуг з водопотчачання та водовідведеня, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №4170/1 від 01 листопада 2000 року за період з 01.10.2017р.по 01.01.2018р. боргу у розмірі 74395,76 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” в особі філії „Інфоксводоканал”.

Щодо клопотання представника відповідача - Житлово-експлуатаційною конторою (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів”) про відстрочення сплати заборгованості строком на три місяці суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Згідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Розглянувши вимоги відповідача у даній справі щодо надання відстрочки виконання рішення суду строком на три місяці, суд приходить до висновку щодо відмови у такій вимозі Житлово-експлуатаційної конторі (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів”), оскільки такі вимоги відповідача взагалі не підтверджені відповідними доказами, що встановлюють обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі ст.129, ч.1 ст. 130 ГПК України, 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову покладаються на відповідача, а 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, повертаються позивачу із державного бюджету, оскільки відповідачем подано заяву про визнання позову.

Керуючись ст.ст. 129, 130, ч.4 ст.191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс”, в особі філії „Інфоксводоканал” до Житлово-експлуатаційної контори (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів”) про стягнення 74395,76 грн. – задовольнити.

2.Стягнути з Житлово-експлуатаційної контори (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” (65017, м. Одеса, вул. Багрицького, 12А; код 30658918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5; код 14289688), в особі філії „Інфоксводоканал” (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код 26472133) борг за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 74395 (сімдесят чотири тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 76 коп.

3.Стягнути з Житлово-експлуатаційної контори (Дочірнє підприємство Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський завод керамічних виробів” (65017, м. Одеса, вул. Багрицького, 12А; код 30658918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс” (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5; код 14289688), в особі філії „Інфоксводоканал” (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код 26472133) витрати по сплаті судового збору у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн.

4.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, код 14289688) в особі філії "Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код 26472133) судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко