Постанова

від 24.04.2018 по справі 910/20920/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. Справа№ 910/20920/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Бірюков А.О. адвокат, представник згідно ордеру серії КР №006521 від 23.04.18

від відповідача: Гронь М.А. довіреність № 357 від 17.01.18

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Денвер-оіл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02 березня 2018 року (дата складення повного тексту 05.03.2018 р.)

у справі № 910/20920/17 (суддя Грєхова О.А. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Денвер-оіл"

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділетра"

про розірвання договору поруки № 4Д13318И/П від 17.11.2016., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Денвер-оіл" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання Договору поруки №4Д13318И/П від 17.11.2016 (а.с. 7-11).

За доводами позивача, внаслідок істотного невиконання відповідачем умов договору поруки (в частині передання позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами та засобів забезпечення вказаних обов'язків у вигляді забезпечень), він значною мірою позбавлений того, на що розраховував під час укладення договору поруки, зазнав збитків і втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору та був вимушений залучити кредитні кошти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02 березня 2018 року у справі №910/20920/17 у задоволенні позову відмовлено (а.с.86-93).

16 березня 2018 року ТОВ "Денвер-оіл" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 02 березня 2018 року у справі №910/20920/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким розірвати договір поруки №4Д13318И/П від 17.11.2016 р. укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Денвер-оіл" з 26.11.2016 р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 березня 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Денвер-оіл" у справі № 910/20920/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Жук Г.А.

29 березня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Жук Г.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційну скаргу ТОВ "Денвер-Оіл" на рішення Господарського суду міста Києва від 02 березня 2018 року у справі № 910/20920/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 24 квітня 2018 року.

У судовому засіданні 24 квітня 2018 року представник ТОВ "Денвер-оіл" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник ПАТ КБ "Приватбанк" у судовому засіданні 24 квітня 2018 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник ТОВ "Ділетра" у судове засідання 24 квітня 2018 року не з'явився, про причини неявки колегію судді не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується згрупованим реєстром поштових відправлень та роздруківкою з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення зі ідентифікатором 0411620092576, який має статус "вручення: особисто" "03.04.2018 16:45:24" (а.с. 119, 120).

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п.3 ч.6 ст.242 ГПК України).

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи викладене та те, що ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, апеляційна скарга буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника третьої особи не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

17 листопада 2016 року між ТОВ "Денвер-Оіл" (далі - позивач), як поручителем та ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - відповідач), як кредитором укладено Договір поруки № 4Д13318И/П (далі - Договір поруки), відповідно до п. 1 якого предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Ділетра" (код за ЄДРПОУ 33858392) (далі - боржник) своїх зобов'язань за:

- Кредитним договором від 21.03.2013 № 4Д13318И (далі - Кредитний договір - 1), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 1;

- Кредитним договором від 12.11.2013 № 4Д13720И (далі - Кредитний договір - 2), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 2;

- Кредитним договором від 13.11.2013 № 4Д13721И (далі - Кредитний договір - 3), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 3;

- Кредитним договором від 14.10.2014 № 4Д14328И (далі - Кредитний договір - 4), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 4;

- Кредитним договором від 30.03.2016 № 4Д16009Д (далі - Кредитний договір - 5), а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору 5 (а.с. 13).

Відповідно до п. 2 та п. 3 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за Кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з пунктами 4, 5 та 6 Договору поруки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до Кредитного договору. У випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Відповідно до п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за Кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 10 Договору поруки, кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим Договором (п. 11 Договору поруки).

Позивач зазначає, що 18 листопада 2016 року згідно Договору поруки №4Д13318И/П від 17.11.16 він перерахував відповідачу 1 312 025 592,98 грн., на підтвердження чого надав копії платіжних доручень:

- № 32 на суму 71 927 727,69 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по Кредитному договору №4Д13318И від 21.05.13" (а.с. 14);

- № 33 на суму 367 576 980,33 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору №4Д13720И від 12.11.13" (а.с. 15);

- № 34 на суму 151 928 166,45 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору №4Д13721И від 13.11.13" (а.с. 16);

- № 35 на суму 40 910 627,97 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору №4Д14328И від 14.10.14" (а.с. 17);

- № 36 на суму 679 682 090,54 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору №4Д16009Д від 30.03.16" (а.с. 18).

08 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №1 у якому зазначав про те, що ним відповідно до договору поруки та вимоги відповідача виконано зобов'язання третьої особи перед відповідачем у загальній сумі 1312025592,98 грн. Проте "оригінали документів, що засвідчують обов'язок боржників та документів, що забезпечували виконання кредитних договорів, ПАТ "КБ "Приватбанк" не передано". Тому позивач "на підставі ст. 556 ЦК України" просив "передати оригінали документів , що засвідчують обов'язок боржників (в т.ч. третьої особи) та документів, що забезпечували виконання кредитних договорів, зобов'язання за якими на підставі договорів виконано ТОВ "Денвер-Оіл" (а.с. 55-56). На підтвердження направлення вказаного листа позивачем надано опис вкладення та поштовий чек (а.с. 57).

Позовні вимоги з посиланням на ст. 612 ЦК України обґрунтовані тим, що позивачем, як поручителем виконано 18.11.2016 р. зобов'язання ТОВ "Ділетра" (боржника) за кредитними договорами № 4Д13318И, №4Д13720И, №4Д13721И, №4Д14321И, №4Д16009Д. Проте відповідачем, в порушення положень встановлених п.п. 8, 10 Договору поруки №4Д13318И/П, не передано позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором та засобів забезпечення вказаних обов'язків. Внаслідок цього, за доводами позивача, він зазнав збитків і втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та був вимушений залучити кредитні кошти. Враховуючи викладене, позивач просив розірвати договір поруки з огляду на істотне порушення договору іншою стороною.

За доводами позивача, метою укладення договору поруки №4Д13318И/П було отримання прибутку. Істотною умовою цього договору та умовою, що сприяла його укладенню, за доводами позивача, була наявність відомостей щодо існування у ПАТ "КБ "Приватбанк" прав, що забезпечують право вимоги за кредитними зобов'язаннями боржника у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості; суттєвою умовою договору було те, що до позивача переходять всі права кредитора за кредитним договором (п. 8, п.10).

У апеляційній скарзі позивач зазначає , що "відповідач порушив зобов'язання за договором поруки, за відсутності необхідних документів для стягнення грошових боргів з підприємств-боржників за договором поруки, ТОВ "Денвер-Оіл" фактично було позбавлене можливості використовувати правочин, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємств-боржників та втратило зацікавленість у подальшому виконанні договорів поруки з боку ПАТ "КБ "Приватбанк", оскільки зазнало значних збитків у зв'язку з тим, що для реалізації договору поруки було вимушене залучити кредитні кошти та додатково сплачувати за користування кредитом та залучити додаткове забезпечення кредиту".

Позивач заперечував проти позиції суду першої інстанції щодо необхідності при розірванні договору дотримання встановленого ст. 188 ГК України порядку розірвання договору.

Також позивач зазначає про помилковість висновків суду про "відсутність відомостей про шкоду, завдану позивачу в зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем умов договору та про відсутність доказів на підтвердження того, що неналежне виконання зобов'язань Відповідачем позбавило Позивача того, на що він розраховував при укладенні договору " . Обґрунтовуючи свою позицію позивач зазначає, що "представники Відповідача інформували Позивача про план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля, який було розроблено на виконання рішення Правління Національного банку України від 05.10.16р. №323/БТ. В рамках реалізації цього Плану представники ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "ДЕНВЕР-ОІЛ" погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору. При цьому, умовами надання кредиту Банком було, зокрема, укладення договорів поруки за виконання іншими компаніями зобов'язань за кредитними договорами з ПАТ КБ "Приватбанк". При цьому Позивач, з огляду на зміст ст. 556 ЦК України, обґрунтовано розраховував, що в разі виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, до нього перейдуть усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання " .

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою , боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники , якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України.

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою Сторін (п.14 Договору)

Належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору матеріали справи не містять.

Поряд з цим, відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом . Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Докази завдання позивачеві шкоди у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору поруки, того, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору, а також того, що внаслідок зазначених дій позивачем понесені збитки - у матеріалах справи відсутні.

Позивачем не обґрунтовано ані своїх доводів про те, що укладаючи спірний договір він керувався наявністю забезпечення, яке перевищує розмір зобов'язання, ані про те, що представники відповідача інформували позивача про план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля, який було розроблено на виконання рішення Правління НБУ від 05.10.16р. №323/БТ, в рамках реалізації якого представники ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Денвер-Оіл" погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору та того, що умовами надання кредиту було, зокрема, укладення договорів поруки за виконання іншими компаніями зобов'язань за кредитними договорами.

Крім того, обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на:

- п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору ;

- ч.ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України відповідно до якої боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; /…/. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Така вказівка на подію визначена сторонами у п.10 Договору, відповідно до якого кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за Кредитним договором.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя (ст. 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо .

З умов Договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання . Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього Договору.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання третьої особи та його обсягу станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання .

Згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Правовий аналіз норм ч. 2 ст. 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором .

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15.

Поряд з цим позивачем не доведено того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав .

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте позивачем на підтвердження своїх доводів наведених в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги, належних доказів надано не було.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено порушення відповідачем встановленого договором обов'язку, що виключає можливість застосування ст. 612 ЦК України на підставі якого у вказаній справі було заявлено позов.

Не є доказом порушення відповідачем прав позивача відсутність реагування відповідачем на адресований йому лист № 1 від 28.08.2017 р., оскільки матеріали справи не містять, доказів отримання його відповідачем та доказів висловлення відповідачем відмови від передання витребуваних документів. Більш того, у вказаному листі позивач просив відповідача надати оригінали документів (в т.ч. по правочинам, що забезпечували кредитні зобов'язання) , тобто вимагав виконання не передбачених договором дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02 березня 2018 року у справі № 910/20920/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" на рішення Господарського суду міста Києва від 02 березня 2018 року у справі № 910/20920/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" на рішення Господарського суду міста Києва від 02 березня 2018 року у справі № 910/20920/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02 березня 2018 року у справі № 910/20920/17 залишити без змін.

3. Справу №910/20920/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.А. Жук

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 24.04.2018 р.