Постанова

від 23.04.2018 по справі 922/4499/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2018 р. Справа № 922/4499/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (вх.№404 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.09.2017 у справі №922/4499/16 (постановлену суддею Швидкіним А.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Табріс", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Табріс", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.09.2017 у справі №922/4499/16 (суддя Швидкін А.О.) затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Табріс" , визнано вимоги кредиторів, що були не задоволені за недостатністю майна банкрута ТОВ "Табріс", погашеними, провадження у справі припинено, зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором проведені всі необхідні дії з ліквідації банкрута та надано суду ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю на загальну суму 49420868,32 грн. З метою виявлення майна банкрута ліквідатором були направлені запити до відповідних установ. Ліквідатором проведена інвентаризація майна ТОВ "Табріс", за результатами якої встановлено відсутність у боржника основних засобів, товарно-матеріальних цінностей; виявлена дебіторська заборгованість перед ТОВ "Компанія Аміна-ЛТД", виявлена кредиторська заборгованість, про що були складені інвентаризаційні описи, протоколи, розписки та акти інвентаризації. В ході ліквідаційної процедури були здійснені наступні заходи: встановлено відсутність виконавчих проваджень, стороною за якими є банкрут; замовлено проведення незалежної оцінки виявленої дебіторської заборгованості, згідно звіту про визначення розміру ринкової вартості, який складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП Волковим К.Е., ринкова вартість дебіторської заборгованості, яка обліковується на балансі боржника, станом на 10.05.2017 склала 500,00 грн.; з метою реалізації дебіторської заборгованості ліквідатором з ТОВ "Престон ЛТД" був укладений договір купівлі-продажу права вимоги; отримані від реалізації кошти в розмірі 500,00 грн. були направлені на часткове погашення витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство; закрито розрахункові рахунки банкрута; знищена печатка ТОВ "Табріс", що підтверджується актом знищення від 21.08.2017; документів, що відповідно до законодавства підлягають довгостроковому зберіганню та мають бути передані ліквідатором до архівної установи, не виявлено. У зв'язку з недостатністю у банкрута активів, ліквідатором був складений ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю в розмірі 49420868,32 грн.

Київська ОДПІ м. Харкова ГУДФС у Харківській області з вказаною ухвалою не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.09.2017 у справі № 922/4499/16 та припинити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги Київська ОДПІ м. Харкова ГУДФС у Харківській області зазначає, що під час звернення до суду із заявою про визнання банкрутом, боржником не було дотримано встановленого ст. 110, 111 Цивільного кодексу України порядку ліквідації юридичної особи, для звернення до суду і заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 95 Закону про банкрутство. Так, в порушення вимог ч. 7, 10 ст. 111 Цивільного кодексу України до заяви про порушення справи про банкрутство не надано доказів повідомлення контролюючого органу про припинення боржника, первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, що унеможливлює проведення контролюючим органом перевірки та визначення наявності або відсутності заборгованості боржника зі сплати податків та зборів. В порушення ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор не скликав комітет кредиторів та не звітував перед ним. Також, ліквідатором не надано доказів, які б свідчили про проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.09.2017 у справі № 922/4499/16, встановлено боржнику та кредиторам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Розгляд справи призначено на 23.04.2018.

Відзивів від учасників справи не надійшли, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

В судовому засіданні присутній представник апелянта наводив доводи в обґрунтування апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явились.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, що оскаржене та доводів апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши присутнього представника апелянта, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У грудні 2016 ліквідатор ТОВ "Табріс" звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи банкрутство ТОВ "Табріс" в порядку ст.ст. 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Табріс" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 09.02.2017 визнано ТОВ "Табріс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Бакрадзе К.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.05.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Табріс", до якого включено вимоги ПАТ КБ Приватбанк - 36318654,73 грн. до четвертої черги вимог задоволення, 12558213,59 грн. до шостої черги вимог задоволення та визначено, що кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, у тому числі ТОВ "Провід групп" у розмірі 539000,00 грн. та Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у розмірі 1800,00 грн. не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

12.09.2017 прийнято ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Відповідно до ст. 95 Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після відкриття провадження (проваджень) у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості (ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство).

Окрім того, за положеннями ч. 3 та 6 ст. 41 Закону про банкрутство з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Статтею 46 Закону про банкрутство передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; для акціонерних товариств - копія розпорядження про скасування реєстрації випуску акцій, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; для емітентів цінних паперів - копія звіту про наслідки погашення цінних паперів, засвідчена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких, суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Згідно ч.7, 10 ст. 111 Цивільного кодексу України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Відповідно положень ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, зокрема, зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації); забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 19-1.1.1. п. 19-1.1. ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, зокрема, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно п. 41.1., 41.3., 41.4. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Згідно пп. 78.1.7. п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу Україні документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Тож проведення перевірки контролюючим органом підприємства, яке ліквідується за рішенням власника або в судовому порядку, є обов'язковим, згідно наведених норм чинного законодавства.

Зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Пунктом 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п. 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

У зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2-11.4 цього розділу; відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу; судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків (п. 11.5 Порядку обліку платників податків і зборів).

У разі отримання документів згідно з пунктами 11.1-11.4 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи, припинення (закриття) постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, контролюючим органом приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими пунктами 11.11 та 11.12 цього розділу) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі (п.11.9 Порядку обліку платників податків і зборів).

Відповідно до ст.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основними завданнями ДФС є, зокрема, контроль за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів.

Згідно зазначеного Положення на органи ДФС покладено, зокрема, такі завдання: здійснення адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів; контроль своєчасного подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів; здійснення контролю за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС; здійснення обліку платників податків та єдиного внеску, осіб, які здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; забезпечення ведення обліку податків і зборів, платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Табріс" перебуває на обліку у Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

17.02.2017 ГУ ДФС у Харківській області звернулось до ліквідатора боржника з листом Про надання документів , в якому просило ліквідатора ТОВ Табріс , у зв'язку з отриманням відомостей від державного реєстратора про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Табріс , повідомити про фактичне місцезнаходження підприємства для проведення перевірки, а також надання документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Тарбіс .

Вказаний лист залишився з боку ліквідатора без виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 09.03.2017 ГУ ДФС у Харківській області зверталося до Господарського суду Харківської області з клопотанням від 02.03.2017, в якому просило не допустити ліквідацію банкрута без проведення перевірки, оскільки під час її проведення контролюючий орган зможе достеменно перевірити дані про наявність у підприємства активів, дебіторської та кредиторської заборгованості, а також дійсний стан його платоспроможності. При цьому повідомлялося, що 14.02.2017 ГУ ДФС у Харківській області на підставі п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст.8 Податкового кодексу України видано наказ №420 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Табріс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

На проведення перевірки були виписані направлення від 15.02.2017 №634, 636, 635.

15.02.2017 представниками ГУ ДФС у Харківській області складено акт №177/20-40-14-08-12 про відсутність ТОВ "Табріс" за податковою адресою, згідно якого з метою вручення наказу на проведення перевірки 14.02.2017 №417 та пред'явлення направлень на перевірку від 15.02.2017 №634, №636 та №635 представниками ГУ ДФС у Харківській області було здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ "Табріс": Україна, 61001, м. Харків, пр. Московський, буд. 57 . При виході за вказаною адресою встановлено багатоповерхневий будинок, на першому поверсі якого розташовані офісні приміщення. Встановлено рекламні вивіски та офісні приміщення з назвами Plastics , Двері Білорусії та зоомагазину Zooland . Жодних вивісок чи розпізнавальних знаків, які б вказували на знаходження підприємства ТОВ Табріс за цією адресою не встановлено. Посадові особи підприємства за юридичною особою підприємства ТОВ Табріс також відсутні. На дзвінки за телефонним номером, вказаним в інформаційних ресурсах ДФС України, ніхто не відповів.

З матеріалів справи також вбачається, що ГУ ДФС у Харківській області зверталося до місцевого господарського суду зі скаргою на дії ліквідатора, в якій повідомляло про неможливість здійснення покладених на контролюючий орган функцій щодо проведення перевірки боржника у зв'язку з ненаданням останнім необхідних документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.06.2017 скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на дії ліквідатора задоволено частково, зобов'язано ліквідатора: надати суду звіт про виконану роботу; надати контролюючому органу первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку для призначення на проведення перевірки. Вказана ухвала господарського суду не була оскаржена та набрала законної сили.

Отже, ГУ ДФС у Харківській області намагалось реалізувати покладені на неї завдання шляхом проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Табріс" з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, дотримання валютного законодавства.

Ліквідатором, станом на час постановлення оскаржуваної ухали відповідних документів для проведення перевірки не надано, що свідчить про недобросовісне виконання покладених на нього ч.2 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Податковим кодексом України обов'язків.

У своєму звіті від 01.08.2017, наданому Господарському суду Харківської області (вх.№24648), ліквідатор зазначає, зокрема, що він не має можливості надати первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку для призначення на проведення перевірки, внаслідок відсутності на підприємстві таких документів, і за актом прийому-передачі ліквідатору не передавались.

Вказаний звіт затверджено судом ухвалою від 12.09.2017, однак, судом не з'ясовано питання щодо причин не передачі таких обов'язкових для проведення перевірки та ліквідації підприємства документів ліквідатору колишнім керівництвом Товариства. Зокрема, судом не з'ясовано причини, з яких ліквідатором не вчинено ніяких заходів щодо їх пошуку, виявлення та відновлення, звернення особисто до директора Товариства з відповідною вимогою тощо.

Ненадання ліквідатором податковому органу необхідних для проведення перевірки документів, як наслідок, унеможливило виконання покладених на відповідний державний орган функцій щодо контролю за правильністю та своєчасністю справляння обов'язкових податків та зборів, а відповідно і можливість своєчасного заявлення грошових вимог до боржника.

Окрім того, колегія суддів не може не звернути увагу на такі обставини.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Затверджуючи звіт ліквідатора суд першої інстанції не дослідив, що при здійсненні ліквідаційної процедури ТОВ Табріс ліквідатором не з'ясовано наявність/відсутність у банкрута на праві власності нерухомого майна та земельних ділянок.

У своєму звіті від 01.08.2017 року ліквідатором зазначено, що перелік ліквідаційної маси не складався з причин відсутності майна. Проте, належних доказів відсутності майна у боржника в матеріалах справи немає.

До того ж, з копії витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, наданого ПАТ КБ Приватбанк до заяви про визнання кредиторських вимог (а.с. 142 т.1) вбачається про наявність у боржника рухомого майна - бензин автомобільний підвищеної якості А-92 ЄВРО від І класу С, згідно договору №Г.21.1.2.0/5-69 від 20.02.2014, термін дії обтяження - 27.06.2019. Строк виконання зобов'язань за цим договором - 20.05.2015. Однак, саме невиконання зобов'язань за цим договором було однією із підстав визнання ПАТ КБ Приватбанк заставним кредитором на суму 1100000,00 грн., про що просив банк у заяві від 10.03.2017р.

Проте, ліквідатором не визначено правовий статус вказаного майна, інформації щодо фактичної наявності/відсутності вказаного майна у боржника не з'ясовано.

Зазначене свідчить про порушення ліквідатором вимог закону про банкрутство при здійсненні ліквідаційної процедури боржника та передчасність затвердження звіту ліквідатора.

Крім того, як свідчать матеріали справи, під час ліквідаційної процедури ліквідатором використовувався поточний рахунок 26008050007780, як ліквідаційний. На вказаному рахунку знаходились 500грн., які були отримані від ТОВ "Престон ЛТД" як оплата згідно договору купівлі-продажу права вимоги від 21.07.2017.

21.08.2017 ліквідатор банкрута звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою (вх.№27049), в якій ліквідатор інформує суд, що 500 грн. сплачені ліквідатору в якості відшкодування його витрат при здійсненні ліквідаційної процедури.

Проте, відповідно до останнього абзацу частини 7 статті 115 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

В матеріалах справи відсутній звіт ліквідатора про нарахування та виплату йому розміру витрат, понесених в ліквідаційній процедурі, відповідної ухвали в матеріалах справи також немає.

Наведені обставини, в їх сукупності, свідчать про передчасність прийняття судом першої інстанції ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, оскільки наявність у боржника нереалізованих активів, а також не встановлення у відповідності до чинного законодавства відсутності заборгованості у Товариства перед державою, свідчить про відсутність підстав для ліквідації юридичної особи та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Колегія суддів зазначає, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, місцевий господарський суд не врахував вказані обставини під час розгляду справи та передчасно затвердив наданий суду звіт та ліквідаційний баланс.

При цьому, доводи заявника апеляційної скарги в обґрунтування підстав закриття провадження у справі про банкрутство, як безпідставно порушеної, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, враховуючи положення ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які передбачають обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, судом першої інстанції досліджувалось питання дотримання такого порядку ліквідації у підготовчому засіданні, за результатами якого постановлено ухвалу про порушення справи про банкрутство, яка не була оскаржена та є чинною.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, підприємство не веде підприємницької діяльності, що робить неможливим погашення заборгованості перед кредиторами, боржник є дійсно неплатоспроможним, що свідчить про скрутний фінансовий стан боржника і неможливість відновлення виробництва, у зв'язку з чим постановою господарського суду Харківської області було визнано боржника банкрутом, яка також не була оскаржена та набрала законної сили.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо не скликання комітету кредиторів колегією суддів не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки положення ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , яка встановлює та регулює порядок здійснення процедури банкрутства за особливою (спрощеною) процедурою, не зобов'язують ліквідатора скликати та проводити збори кредиторів (комітету кредиторів).

Посилання заявника на "штучність" кредиторської заборгованості також не приймаються до уваги, оскільки вказані питання були предметом розгляду в ухвалі господарського суду Харківської області від 03.05.2017, якою затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Табріс". Вказана ухвала не була оскаржена та є чинною.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 12.09.2017 у справі № 922/4499/16 скасуванню.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.09.2017 у справі №922/4499/16 скасувати.

Справу передати на розгляд Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.04.18

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шевель О. В.