Постанова

від 19.04.2018 по справі 820/5574/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5574/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання - Жданюк А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року (суддя Бабаєв А.І., повний текст складено 27.02.2018 року) по справі № 820/5574/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія"

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про визнання незаконною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просило:

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, яка полягає у невжитті заходів для забезпечення повного, своєчасного та належного проведення планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 року у задоволенні позову відмовлено.

ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія", не погодившись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на не врахування судом доводів позивача, що неналежне виконання обов'язків з боку контролюючого органу потягло за собою винесення нового наказу про продовження перевірки та порушення прав позивача.

Відповідачем надано до суду відзив, в якому зазначає, що при проведенні перевірки посадові особи податкового органу діяли правомірно, права позивача порушені не були, а отже рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.229, ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу без фіксування судового процесу технічними засобами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що наказом ГУ ДФС у Харківській області №5765 від 17.10.2017 року призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, тривалістю 20 робочих днів (а.с. 10).

Посадові особи контролюючого органу були допущені підприємством до перевірки.

Позивач, вважаючи, що посадові особи податкового органу недбало відносилися до своїх службових обов'язків під час проведення перевірки, а саме проводили її повільно, інколи взагалі не з'являлися, що призвело до затягування часу та слугувало підставою для видачі наказу про продовження перевірки, чим були порушені права підприємства, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача діями відповідача порушені не були, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пунктів 77.1, 77.2 ст. 77 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки (п. 77.4 ст. 77 ПК України).

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з п. 81.3 ст. 81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Українська міжрегіональна фінансова компанія" здійснювалася посадовими особами відповідача на підставі наказу, які були допущені підприємством до проведення перевірки.

Правомірність наказу на проведення перевірки не є предметом позову.

Доводи апеляційної скарги про неналежне виконання обов'язків посадовими особами відповідача, а саме перебування їх на підприємстві 45 год. 40 хв. із можливих 152 годин, колегія суддів вважає необґрунтованими тому, як кількість годин перебування на підприємстві посадових осіб, що здійснюють перевірку чинним законодавством не встановлена.

Щодо доводів апелянта про порушення його прав шляхом неналежного проведення перевірки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень .

Пунктом 8 ч. 1 с.4 КАС України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі дії вчинені владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорювані дії (бездіяльність) є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Доводи позивача, що дії відповідача по затягуванню часу проведення перевірки призвели до видання наказу на її продовження, та порушують його підприємства, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки належним способом захисту є оскарження рішення контролюючого органу, зокрема наказу на продовження перевірки, який створює певні права та обов'язки для позивача, а не оскарження бездіяльності посадових осіб податкового органу під час проведення перевірки.

Діяльність посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірки платника податків є їх службовою діяльністю на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства, з огляду на що, не створює жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінює стану його суб'єктивних прав, оскільки сама по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

Отже, бездіяльність відповідача, яка є предметом позову, не є юридично значимою для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, та не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом визнання її протиправною, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив в позові.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Поряд із цим, надавши правову оцінку всім доводам скаржника, викладеним у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що ним не спростовано правильності висновків суду першої інстанції.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права, підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 по справі № 820/5574/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 23.04.2018 року