Рішення

від 30.03.2018 по справі 761/34455/16-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34455/16-ц

Провадження № 2/761/2041/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Давір-Фінанс про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Давір-Фінанс (далі по тексту - відповідач) про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 травня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1821 та додатковий договір від 30.04.2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 1798, на виконання умов якого позивач, як покупець перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 26001368051 кошти в сумі 335439,00 грн., з метою укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2. За умовами вказаного договору, відповідач - ТОВ Давір-Фінанс зобов'язувалось в строк до 31 жовтня 2013 року укласти з позивачем основний договір купівлі-продажу нерухомого майна, проте, вказане зобов'язання не виконав. Крім того, за умовами розділу 3 попереднього договору відповідач зобов'язувався передати позивачу квартиру для вільного користування, передати технічний паспорт на квартиру, передати квартиру з певним її опорядженням, проте нічого зі вказаного не виконав, оскільки не виконав основного - не збудував об'єкт. На неодноразові звернення позивача до відповідача в усній та письмовій формі з вимогою повернення коштів результату не дали. Окрім того, позивач вважав, що відповідачем порушено п. 5.4 Попереднього договору, а на підставі п. 5.1. вказаного договору, позивач також вважає необхідним стягнути неустойку.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти, сплачені позивачем за попереднім договором від 06.07.2012 року та додатковим договором від 30.04.2013 року, а саме: 335439,00 грн.; неустойку у розмірі забезпечувального платежу, а саме: 160000,00 грн.; три проценти річних в сумі 41047,00 грн., подвійну ставку НБУ за період з 04.11.2013 року по 08.08.2016 року, а саме: 437823,15 грн. та 437823,15 грн. інфляційних втрат.

В зв'язку із звільненням судді ОСОБА_4, дану справу, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, було передано на розгляд судді Рибаку М.А. 24.11.2017 року.

В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та розглядати справу за його відсутності.

В судове засідання відповідач не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Відзиву або заперечень на позов не надавав.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 травня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Федченко О.О., зареєстрований в реєстрі за № 1821 щодо зобов'язання в майбутньому, в обумовлений в п. 6.1. цього договору строк - до 12.05.2014 року, укласти і належним чином оформити основний договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим договором (а.с. 5-6).

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Умовами попереднього договору сторони встановили, що нерухомим майном є квартира АДРЕСА_3, загальною площею 41,7 кв.м.

Також сторони домовились, що продаж зазначеної квартири буде здійснено за 333600,00 грн. Порядок сплати вартості за квартиру сторони визначили згідно з графіком розрахунку, який є невід'ємною частиною попереднього договору (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Як свідчить пункт 6.1. попереднього договору, що сторони зобов'язуються укласти та в нотаріальному порядку посвідчити основний договір купівлі-продажу у строк до 12 травня 2014 року.

Відповідно до п. 3.1.4. договору визначено зобов'язання, що їх взяв на себе відповідача, а саме: передати квартиру у власність покупця для вільного користування з дати укладання основного договору та відповідно до п. 3.1.5. передати позивачу технічний паспорт на квартиру.

30.04.2013 року між ТОВ Давір-Фінанс та позивачем було укладено додатковий договір № 1 до попереднього договору від 12.05.2012 року за реєстровим № 1821 до попереднього договору (а.с. 7-8).

У відповідності до умов п. 2 якого було змінено нерухоме майно, щодо якого в майбутньому мав бути укладений основний договір-купівлі-продажу, а саме: на квартиру номер АДРЕСА_2 загальною площею 57,34 кв.м.

Змінено п. 2.1. попереднього договору про те, що продаж зазначеної квартири буде вчинено за 335439,00 грн.

Також, за договором про внесення змін змінено кінцевий термін на укладення основного договору купівлі-продажу - до 31.10.2013 року (п. 4 додаткового договору).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ Давір-Фінанс суму у загальному розмірі 253540,00 грн., що підтверджується квитанціями від 30.04.2013 року на суму 63400,00 грн., від 19.07.2012 року на суму 63400,00 грн., від 23.01.2013 року на суму 63340,00 грн. та від 19.11.2012 року (а.с. 9, 10, 11, 39, 40, 41).

В ході судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про виконання з боку ТОВ Давір-Фінанс взятих на себе зобов'язань та укладання основного договору купівлі-продажу квартири, визначеною попереднім договором і у встановлені ним строки.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладання договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Згідно відповіді Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області від 02.06.2015 року № 10/10-2/0206/06/01, відповідно до даних Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного характеру на об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 46-47).

Зважаючи на те, що сторони не уклали основний договір купівлі-продажу в термін встановлений попереднім договором, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення з ТОВ Давір-Фінанс безпідставно отриманих коштів у розмірі 253540,00 грн., які документально підтверджені позивачем.

Інша сума в розмірі 81899,00 грн. (335439,00 грн. - 253540,00 грн.) не підтверджена позивачем, а тому стягненню з відповідача не підлягає, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Окрім того, із журналу судового засідання від 10.05.2017 року вбачається, що представнику позивача, за його клопотанням, було надано час для надання доказів на підтвердження сплати грошових коштів.

В подальшому, жодних додаткових доказів від сторони позивача не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

Як свідчить п. 5.1. Попереднього договору від 12.05.2012 року, сторони дійшли згоди про те, що грошова сума у розмірі 80000,00 грн., яка буде перерахована позивачем на рахунок відповідача, є забезпечувальним платежем та у випадку невиконання цього договору відповідачем, він зобов'язаний сплатити позивачу протягом 3 календарних днів з дати, встановленої п. 6.1 цього договору неустойку в гривнях у подвійному розмірі забезпечувального платежу, в разі затримки виплати вказаної суми також має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми.

Разом із тим, жодних доказів на підтвердження перерахування зазначеної суми забезпечувального платежу на користь відповідача позивачем суду не надано, а отже підстави для повернення такої суми відсутні, як і відсутні підстави для нарахування неустойки на суму забезпечувального платежу, а також пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на вказане, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 04.11.2013 року по 08.08.2016 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, умовами попереднього договору, з урахуванням внесення змін, передбачено, що термін укладення основного договору встановлений 31.10.2013 року.

Позивач просив суд стягнути три проценти річних в сумі 41047,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 437823,15 грн.

Виходячи із документально підтвердженої суми в розмірі 253540,00 грн. та в межах заявлених позовних вимог, судом визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 209483,53 грн. та 19533,69 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що сторони не уклали основний договір купівлі-продажу в термін встановлений попереднім договором, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та необхідності стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 253540,00 грн., 209483,53 грн. інфляційних втрат та 19533,69 грн. трьох процентів річних.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ РІШЕННЯ :

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до товариства з обмеженою відповідальністю Давір-Фінанс (м. Київ, вул. Тургенівська, 38, офіс 306, код ЄДРПОУ 35730445) про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Давір-Фінанс (м. Київ, вул. Тургенівська, 38, офіс 306, код ЄДРПОУ 35730445) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 253540,00 грн., 209483,53 грн. інфляційних втрат та 19533,69 грн. трьох процентів річних.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Давір-Фінанс (м. Київ, вул. Тургенівська, 38, офіс 306, код ЄДРПОУ 35730445) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) судовий збір в сумі 2287,37 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст рішення складено: 05.04.2018 року.