Рішення

від 23.04.2018 по справі 903/110/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 квітня 2018 р. Справа № 903/110/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕНД ПАК»

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМОТРЕЙД»

про стягнення 22171грн. 92коп.

встановив: позивач - ТОВ «ТРЕНД ПАК» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ «ВАМОТРЕЙД» 19974грн. 73коп., з яких: 17021,60грн. - основного боргу, 1279,18грн. - пені, 295,20грн. - 3% річних та 1378,75грн. - інфляційних втрат. Також просить стягнути з відповідача 1762грн. витрат по сплаті судового збору та 2000грн. витрат на юридичні послуги.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №02/03 від 03.02.2017р. щодо своєчасної оплати за отриманий товар, внаслідок чого відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.

10.04.2018р. на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх.№01-66/37/18), в якій він просить стягнути з відповідача 17021,60грн. - основного боргу, 2196,49грн. - пені за період з 16.02.2007р. по 15.08.2017р., 570,81грн. - 3% річних та 2383,02грн. - інфляційних втрат за період з 16.02.2017р. по 01.04.2018р., всього 22171,92грн. А також 1762грн. витрат по сплаті судового збору та 2000грн. витрат на юридичні послуги.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Судом встановлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог подана до закінчення підготовчого засідання відповідно до ст.46 ГПК України, відповідає вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України та прийнята судом.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ціна позову становить 22171,92грн.

Ухвалами суду від 22.02.2018р., від 22.03.2018р. та від 13.04.2018р. встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, подання заперечення на відповідь позивача (за наявності), письмових, електронних та інших доказів, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу - строк для подання відповіді на відзив (за наявності); сторонам - строк для подання суду заяв, клопотань, пояснень та доказів пов'язаних з розглядом справи, які не були подані до суду сторонами в обґрунтування їх доводів та заперечень.

Ухвали суду надсилались сторонам за адресами їх місцезнаходження згідно інформації з ЄДР.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи у суді, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 13.04.2018р. визнано явку представників сторін в судове засідання на їх розсуд.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

03.02.2017 року між ТОВ «ТРЕНД ПАК» (Постачальник) та ТОВ «ВАМОТРЕЙД» (Покупець) було укладено договір поставки №02/03.

ОСОБА_2 умов розділу "Предмет Договору" встановлено, що Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) за предметом,асортиментом, кількістю та за цінами, зазначеними у рахунках фактурах , що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умовами розділу "Ціна Договору" передбачено, що оплата товару проводиться Покупцем в безготівковій формі на рахунок Постачальника. Оплата здійснюється на умовах 70% попередньої оплати та 30% перед відвантаженням Товару Покупцю. Оплата решти 30% здійснюється Покупцем після обов'язкового отримання від Постачальника декількох одиниць готового товару для пересвідчення у якості цього Товару.

Поставка Товару здійснюється Постачальником в строк, вказаний в рахунках-фактурах з моменту проведення Покупцем попередньої оплати та затвердження оригінал-макету (розділ "Строки і порядок поставки").

На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №39 від 03.02.2017р. на суму 45021,60грн.

ОСОБА_2 платіжних доручень №316 від 06.02.2017р. та №332 від 09.02.2017р. відповідач перерахував на рахунок позивача 28000грн. з призначенням платежу "за мішки п/е згідно рах.№39 від 03.02.2017р.", що також підтверджується виписками банку з особистого рахунку.

Специфікацією до Договору №02/03 від 03.02.2017р., підписаною сторонами, встановлено строк поставки: 10-12 робочих днів з моменту затвердження оригінал-макету і оплати 70% вартості від замовлення.

16.02.2017р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар (мішки п/е) на суму 45021,60грн., що підтверджується підписаною та засвідченою печатками від обох сторін видатковою накладною №3.

В порушення своїх зобов'язань, відповідач отриманий товар у визначений строк не оплатив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 17021,60грн., що також підтверджується листом відповідача №21/17 від 17.03.2017р., надісланого на адресу позивача.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

ОСОБА_2 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На день розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий товар, що підтверджена матеріалами справи, становить 17021,60грн., не погашена, не оспорена, та підлягає до стягнення.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

ОСОБА_2 ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

ОСОБА_2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач нарахував відповідачу 2196,49грн. - пені за період з 16.02.2007р. по 15.08.2017р., 570,81грн. - 3% річних та 2383,02грн. - інфляційних втрат за період з 16.02.2017р. по 01.04.2018р.

Суд, перевіривши розрахунки позивача за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ", встановив, що нараховані позивачем 2196,49грн., 570,81грн. - 3% річних та 2383,02грн. - інфляційних втрат є підставними та підлягають до стягнення.

ОСОБА_2 із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму витрат на юридичні послуги у розмірі 2000грн. В підтвердження наданих послуг додає копії договору про надання юридичних послуг №16/17 від 01.08.2017р. та ОСОБА_2 №ОУ-0000105 здачі-приймання робіт (надання послуг) на суму 2000грн.

ОСОБА_2 з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи та поданих позивачем доказів щодо витрат на юридичні послуги вбачається, що юридичні послуги були надані ТОВ "ОСОБА_3 і Партнери". ОСОБА_2 №ОУ-0000105 здачі-приймання робіт (надання послуг), копія якого погано читабельна, виконавцем були проведені роботи і надані послуги на суму 2000грн.

Проте, приписами ГПК України встановлено, що підлягають розподілу між сторонами лише витрати на правничу допомогу адвоката. Крім того, позивачем не подано детального розрахунку витрат на юридичні послуги та доказів фактичної оплати таких витрат ТОВ ТРЕНД ПАК» .

А тому, суд приходить до висновку про відмову у відшкодуванні витрат на юридичні послуги в розмірі 2000грн.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 129, 202, ст.ст. 233, 236-240 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40310109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕНД ПАК» (код ЄДРПОУ 40080804) 22171грн.92коп. (в тому числі 17021,60грн. основного боргу, 2196,49грн. пені, 570,81грн. - 3% річних та 2383,02грн. інфляційних втрат), а також 1762грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25.04.2018р.

Суддя О. Г. Слободян