Рішення

від 18.04.2018 по справі 902/811/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2018 р. Cправа № 902/811/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пайпер Україна

(вул. Чехова, 29, м. Вінниця, 21034)

до Юридичної особи за законодавством ОСОБА_1 Kan Exim Ltd India

(Q-34, Mohan Park, Naveen Shahdara Delhi - 110032 DELHI-110032)

про стягнення 21 678,00 дол. США (547 152,72 грн.)

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача : ОСОБА_2 за довреністю №б/н від 20.02.2018р.;

відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю №б/н від 27.03.2018р

присутні: ОСОБА_4

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Пайпер Україна звернулося з позовом до Юридичної особи за законодавством ОСОБА_1 Kan Exim Ltd India про стягнення 21 678,00 дол. США (547 152,72 грн.) заборгованості.

Ухвалою суду від 04.09.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/811/17.

При порушенні провадження у справі № 902/811/17 судом встановлено, що відповідач по справі Юридична особа за законодавством ОСОБА_1 Kan Exim Ltd India є нерезидентом, що знаходиться за адресою: (Q-34, Mohan Park, Naveen Shahdara Delhi - 110032 DELHI-110032) та зареєстрований за законами ОСОБА_1, тобто знаходяться на території країни-учасниці Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 р., чинної для України з 01.12.2001 р.

З метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та з метою надання останнім документів необхідних для вирішення даного спору по суті, враховуючи, що останній є нерезидентом, а також необхідністю забезпечення змагальності судового процесу розгляд справи ухвалою суду від 04.09.2017 р. призначено на 22.02.2018 р.

Одночасно, з метою забезпечення належного повідомлення про час та місце судового засідання відповідача, провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України зупинено до 22.02.2017 р.

Керуючись розділом XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р., ухвалою суду від 22.02.2018р. провадження у справі 902/811/17 поновлено, прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 22.02.2018р.

Заявою № б/н. від 21.02.2018р позивачем зменшено розмір позовних вимог, та заявлено до стягнення з відповідача борг за Контрактом №1 від 23.11.2016р. в розмірі 16 728,00 доларів США, що еквівалентно 451 855,грн.

За змістом п.2 ч.1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зважаючи, що заява подана з дотриманням положень наведеної норми, в межах повноважень, визначених довіреністю, суд прийняв її до розгляду, і справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.02.2018р підготовче засідання відкладено на 27.03.2018р з підстав неявки учасників справи. Даною ухвалою суд, з поміж іншого, зобов'язав Відділ адресно-довідкової роботи управління Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області (вул. Пирогова, 4, м. Вінниця, 21000) в строк до 15.03.2018р. надати Господарському суду Вінницької області відомості щодо адреси місця проживання (перебування) громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_6 на території України, який є керівником Kan Exim Ltd India.

За повідомленням Відділу адресно-довідкової роботи управління Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області від 03.03.2018р ОСОБА_5 ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, Україна.

При розгляді справи 27.03.2018р, за клопотанням представників сторін, судом оголошено перерву до 18.04.2018р.

17.04.2018р від представника відповідача надійшла заява б/н від 17.04.2018р в додаток до якої долучено заяву відповідача про визнання позову.

На визначену судом дату з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення, підтримав в повному обсязі. Представник відповідача підтримала заяву про визнання позову.

В судовому засіданні 18.04.2018р учасники заявили клопотання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в цьому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 18.04.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 18.04.2018р.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.04.2018р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за Контактом № 1 від 23.11.2016р в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Відповідач визнав зменшені позовні вимоги.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Із наявний з матеріалах справи доказів вбачається, що 23.11.2016р між Товариством з обмеженою відповідальністю Пайпер Україна (позивач, за Контрактом Продавець) та Kan Exim Ltd India (відповідач, за Контрактом Покупець) укладено Контракт № 1. (надалі Контракт).

Згідно з предметом даного Контракту Продавець продає, а Покупець купує коріандр, в подальшому Товар, в кількості та за ціною, яка вказується в окремих специфікаціях до даного Контракту, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Контракту оплата здійснюється в доларах США, а всі умови оплати будуть визначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту і на кожну поставку окремо.

Контракт вступає в силу з дати його підписання і діє до моменту повного виконання зобов'язань сторонами. (п. 12.3. Контракту)

Специфікацією № 1-2 від 06.12.2016р визначено, що Покупець здійснює 100% оплату від загальної суми в інвойсі на банківський рахунок Продавця після отримання копій документів на протязі 90 днів.

Специфікацією № 2-2 від 23.12.2016р визначено, що Покупець здійснює 100% оплату від загальної суми в інвойсі на банківський рахунок Продавця після отримання копій документів на протязі 90 днів.

Як свідчать матеріали справи, 19.12.2017р, згідно коносаменту № NYKSODSS00308600 від 21.12.2016р товар, обумовлений специфікацією № 1-2, вибув за митну територію України з порту Одеса і прибув 07.02.2017р в порт визначений Покупцем, а саме в Нава-Шева, Індія.

29.12.2017р, згідно коносаменту № ZIMUOSS162062 від 29.12.2016р товар, обумовлений специфікацією № 2-2, вибув за митну територію України з порту Одеса і прибув 19.02.2017р в порт визначений Покупцем, а саме в Нава-Шева, Індія.

18.01.2017р та 23.01.2017р позивачем направлено DHL-Express супровідні документи на товар передбачені Контрактом, і 25.01.2017р визначені документи отримані відповідачем.

Загальна вартість товару, за специфікаціями №1-2, № 2-2 становить 26 668,00 доларів США.

При цьому суд зважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які претензії відповідача щодо якості товару.

Відповідач розрахунків за поставлений товар, на момент звернення з позовом до суду не провів, лише після порушення провадження у справі за вказаним позовом, а саме 24.10.2017р, перерахував на рахунок позивача 4950,00 доларів США, чим порушив умови Контракту.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами Контракту № 1 від 23.11.2016р з огляду на його зміст та характер взятих за ним сторонами зобов'язань між ними виникли правовідносини, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

При цьому в правовідносинах за договором поставки зобов'язаною стороною по поставці продукції являється позивач, а зобов'язаною стороною по сплаті грошових коштів відповідно відповідач.

Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Положеннями ч. 2 ст. 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. (ч.2 ст. 533 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Судом враховано, що Додатком № 3 від 26.07.2017р до Контракту сторони погодили змінити п. 11.1. Контракту № 1 від 23.11.2016р та виклали його в наступній редакції: Всі спори, які можуть виникнути через виконання даного Контракту, чи у зв'язку з ним, в тому рахунку що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Вінницької області, відповідно діючого законодавства України. Рішення господарського суду являється кінцевим і обов'язковим для сторін.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов поставки товару, відсутність доказів проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар в повному обсязі, та визнання останнім наявності заборгованості за Контрактом, позовні вимоги про стягнення 16 728,00 доларів США, що станом на день звернення з позовом до суду (30.08.2017р.) еквівалентно 451 855,43грн., основного боргу суд вважає правомірними та обґрунтованими.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що зменшені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача з врахуванням розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ст.238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності, у резолютивній частині рішення також вказується про повернення судового збору.

Частинами 2 та 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до ст.4 Закону України Про судовий збір (в редакції від 06.12.2016р) при поданні до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України Про державний бюджет України на 2017 рік , встановлено прожитковий мінімум з 1 січня 2017 року для працездатних осіб на рівні 1600,00 грн.

При поданні позову до суду (30.08.2017р) позивачем згідно платіжного доручення № 596 від 29.08.2017р. було сплачено судовий збір в сумі 8 310,00 грн.. При цьому, розмір судового збору з ціни позову 21 678,00 доларів США, що еквіваленто 547152,72 грн. становить 8 207,29 грн.

За таких обставин, позивачем зайво сплачено 102,71 грн. судового збору.

Окрім того, як уже зазначалося судом, позивачем в ході розгляду справи було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог згідно якої ціну позову було зменшено із 21 678,00 доларів США, що еквіваленто 547152,72 грн. до 16 728,00 доларів США, що еквівалентно 451 855,43грн., розмір судового збору з якої становить 6 777,83 грн.

Таким чином, враховуючи наведене, оскільки позивачем зайво сплачено 102,71 грн. судового збору та зменшено розмір позовних вимог в ході розгляду справи, позивачу слід повернути сплачений судовий збір в сумі 1 532,17 грн.

Разом з тим, за змістом ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідного клопотання матеріали справи не містять, що виключає підстави повернення позивачу зайво сплаченого судового збору на час прийняття рішення в даній справі.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Юридичної особи за законодавством ОСОБА_1 Kan Exim Ltd India (Q-34, Mohan Park, Naveen Shahdara Delhi - 110032 DELHI-110032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пайпер Україна (вул. Чехова, 29, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 34325657) 16 728 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) 00 доларів США, що еквівалентно 451 855 (чотириста п'ятдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 43 коп. та 6 777 (шість тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 83 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 24 квітня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Чехова, 29, м. Вінниця, 21034)

3 - відповідачу (21000, АДРЕСА_1);