Рішення

від 25.04.2018 по справі 910/2609/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.04.2018Справа № 910/2609/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О.,

розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "ТРІАНОН"

(02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд.19)

про стягнення 22 992, 24 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.03.2018 Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "ТРІАНОН" (далі - відповідач) про стягнення 22 992, 24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч укладеного між позивачем та відповідачем договору банківського обслуговування №б/н від 05.06.2013 останній не виконав свого обов'язку в частині сплати грошових коштів за користування кредитними коштами, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 22 992,24 грн.

Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2609/18. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.03.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд.19.

Однак, станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверти за номером поштового відправлення 0103044537307 із копією ухвали суду про відкриття провадження від 07.03.2018 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.03.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК "ТРІАНОН" підписано заяву на ім'я публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

За результатами приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідачу відкрито в ПАТ КБ "Приватбанк" поточний рахунок № 26005052716609 у національній валюті.

Відповідно до частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, відповідач, підписавши заяву від 05.06.2013, згідно статті 634 Цивільного кодексу України, приєднався до умов договору банківського обслуговування та погодився з тарифами банку відповідно до Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до розділу 1 загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк", що діє на підставі банківської ліцензії Національного Банку України № 22 від 05.10.2011, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

За таких обставин, враховуючи положення вищезазначених норм закону судом встановлено, що позивачем та відповідачем укладено договір банківського обслуговування від 05.06.2013, який за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до пункту 3.2.2.1 Умов, позивач при наявності вільних коштів зобов'язується надати відповідачу кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання, в обмін на зобов'язання відповідача по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювана кредитна лінія надається позивачем для виконання відповідачем платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованим платежам), термін повернення яких не перевищує терміну повернення кредиту, і які можуть бути змінені або скасовані позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування Інтернет - клієнт - банк "Приват24"), шляхом перерахування позивачем кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, зазначених в заявці.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2014 та 26.05.2014 відповідач скористався послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявок №126 та №163 про перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 50000,00 грн. на рахунок одержувача №260040112699901 (з призначенням платежу: за а/к зг. рах. б/н від 25.04.2014) та про перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 22000,00 грн. на рахунок одержувача №260040112699901 (з призначенням платежу: за а/к зг. рах. б/н від 26.05.2014),підписавши заявки електронним підписом в системі Приват-24.

Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, провівши 05.05.2014 та 05.06.2014 платіж на суму 50000, 00 грн. та на суму 22000,00 грн. згідно наданих відповідачем заявок, що підтверджується випискою, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.2.2.2 Умов, термін повернення кредиту вказаний у заявці.

Згідно умов заявки № 126 від 29.03.2016 термін повернення кредиту - 05.05.2014, згідно умов заявки № 163 від 29.03.2016 термін повернення кредиту - 05.06.2014.

Однак, всупереч наведеному, відповідач у визначені строки не повернув в повному обсязі отримані кошти, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом в розмірі 4 268,51 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 8 845,18 грн. за період з 29.05.2014 по 29.11.2017.

Відповідно до пункту 3.2.2.2 Умов під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, зазначеного в заявці відповідача. У випадку, якщо термін виконання гарантованого платежу був скорочений одержувачем без узгодження із відповідачем (відповідно до пункту 3.1.1.74), то термін повернення кредиту вважається не зміненим. Відповідач погашає заборгованість по кредиту у розмірі, зазначеному в заявці відповідача, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів відповідач за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016), та починаючи з 01.02.2016 відповідач за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016). У випадку, якщо в дату виконання заявки або після неї, у клієнта на поточному рахунку недостатньо власних коштів - відповідач доручає позивачу в односторонньому порядку здійснювати списання коштів на погашення заборгованості як за рахунок власних коштів відповідача, що надходять на всі поточні рахунки, відкриті в Банку, так і за рахунок невикористаних коштів по "кредитному ліміту на розрахунковому рахунку", подальші взаємовідносини по якому регулюються розділом 3.2.1 даних "Умов і Правил".

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).

Відповідно до частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, приймаючи до уваги Умови та правила надання банківських послуг, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання шляхом надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач, 10.11.2017 звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та задоволення.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 4 268,51 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 8 845,18 грн. за період з 29.05.2014 по 29.11.2017 визнаються судом обґрунтованими, отже такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами статті 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Відтак, оскільки відповідач своїх зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом в повному обсязі та повернення кредитних коштів не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 3.2.2.10.1 Умов та правил надання банківських послуг позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня у розмірі 9878,55 грн.

Відповідно до пункту 3.2.2.10.1 Умов, у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3 договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 договору, винагороди, передбаченого пунктами 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 договору, відповідач сплачує позивачу за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частина 6 статті 232 Господарському кодексі України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано відповідачем.

Таким чином, сторонами погоджено строк нарахування пені інший, ніж той, який встановлено у частині шостій статті 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, вимога про стягнення 9878,55 грн. пені (період з 05.06.2014 по 29.11.2017) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором банківського обслуговування № Б/Н від 05.06.2013, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "ТРІАНОН" (02192, м. Київ, вул. Миропільська, буд.19; ідентифікаційний код 38651183) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 4 268 грн. 51 коп. - заборгованість за кредитом, 8 845 грн. 18 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом, 9 878 грн. 55 грн. - пені та 1762 грн. 00 - витрати по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 25.04.2018.

Суддя М.О. Лиськов