Рішення

від 24.04.2018 по справі 911/398/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/398/18

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Технопак , м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю МБК Ю-Майстер , м. Боярка, Києво-Святошинський р-н, Київська область

про стягнення коштів

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Технопак (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 19.02.2018 року (вх. №408/18 від 19.02.2018 року) до з Товариства з обмеженою відповідальністю МБК Ю-Майстер про стягнення заборгованості за Договором поставки у сумі 28658,89 грн.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2018 року відкрито провадження у справі №911/398/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов'язано сторін вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача 23164,82 грн. основної заборгованості за поставлений та неоплачений товар, 2965,14 грн. пені, 2025,93 грн. інфляційних збитків, 503,00 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, а саме, 1762,00 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрати на надання професійної правничої допомоги.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103264081690, відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Технопак (далі - Постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю МБК Ю-Майстер (далі - Покупець) 29.03.2016 року укладено Договір поставки №25/2016. Відповідно до п.1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність Покупця Товар (пакети) згідно накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кількість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару визначаються письмовими заявками.

Згідно п. п. 3.1., 3.2., 3.3. Договору, поставка товару здійснюється партіями на підставі письмового замовлення Покупця. Замовлення надається Постачальнику не пізніше, ніж за 7 (сім) робочих днів до дати поставки товару, вказаній у замовленні. Поставка товару здійснюється Постачальником в 7-денний строк з дня затвердження Постачальником замовлення. Зобов'язання Постачальника по поставці товару вважаються виконаними в момент передачі товару перевізнику, що засвідчується декларацією або квитанцією або іншим документом. Покупець товару отримує його у перевізника. Зміна перевізника допускається лише за згодою обох сторін. Допускається також отримання за цим Договором товару Покупцем на складі Постачальника.

Згідно п. 4.1., 4.2, 4.3. Покупець сплачує за товар відповідно до цін та вартості, вказаних у рахунку, виставленому Постачальником. У разі зміни вартості матеріалів, що використовуються при виготовленні товару, що постачається за цим договором, ціна товару змінюється пропорційно до зміни вартості матеріалів. Загальна вартість Договору складається з сум вартості товарів, поставлених Постачальником, протягом строку дії цього Договору.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2., 5.3. Договору, Покупець зобов'язаний повністю оплатити вартість товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару. Оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника, який зазначений у Договорі. Постачальник має право змінити банківські реквізити для здійснення оплати Покупцем шляхом письмового повідомлення. Зобов'язання по оплаті вартості товару вважається виконаним Покупцем з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивачем (як Постачальником) було поставлено відповідачу (Покупцю) товар згідно видаткової накладної №РН-0000264 від 07.04.2017 року на суму 11530,68 грн. та №РН-0000332 від 03.05.2017 року на суму 20589,00 грн.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач за отриманий товар згідно видаткової накладної №РН-0000332 від 03.05.2017 року не розрахувався, а за товар, отриманий згідно видаткової накладної №РН-0000264 від 07.04.2017 року, розрахувався частково у сумі 8954,86 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою випискою по рахунку за період з 01.01.2016 року по 19.02.2018 року.

Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №1 від 15.11.2017 року із проханням оплатити вартість поставленого товару згідно видаткових накладних №РН-0000264 від 07.04.2017 року, №РН-0000332 від 03.05.2017 року, що підтверджується копією фіскального чеку №8573 від 20.11.2017 року та поштовим повідомленням №7949100780823.

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист-відповідь №0412 від 04.12.2017 року, в якому несплату вартості товару пояснює неможливістю отримання ним фінансових надходжень в результаті затримки платежів контрагентами за іншими договорами. Вказані обставини відповідач вважає форс-мажорними та зобов'язується в найближчий час сплатити за поставлений товар.

Суд звертає увагу, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому, у випадках порушення грошового зобов'язання, не приймаються доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України; ст. 218 Господарського кодексу України).

Згідно п.3.2. Регламенту, засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Відповідач заборгованість перед позивачем за Договором поставки №25/2016 від 29.03.2016 року погасив частково у сумі 8954,86 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою випискою по рахунку за період з 01.01.2016 року по 19.02.2018 року, а заборгованість у сумі 23164,82 грн. залишилась несплаченою.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду відповідач вказану заборгованість не погасив, позивач просить суд стягнути з відповідача 23164,82 грн. заборгованості.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків по оплаті товару за Договором поставки №25/2016 від 29.03.2016 року.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар у повному обсязі. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога про стягнення з відповідача 23164,82 грн. заборгованості за отриманий товар підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 327,49 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за видатковою накладною №РН-0000264 від 07.04.2017 р. за період з 08.05.2017 р. по 25.05.2017 р., з 26.05.2017 р. по 26.10.2017 р., з 27.10.2017 р. по 08.11.2017 р. та 2637,65 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за видатковою накладною №РН-0000332 від 03.05.2017 р. за період з 03.06.2017 р. по 26.10.2017 р., з 27.10.2017 р. по 03.12.2017 р. всього на суму 2637,65 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Згідно п.8.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару Покупець сплачує на користь Постачальника за кожний день прострочення оплати пеню, яка нараховується на суму заборгованості, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення платежу.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 2965,14 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, сума 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за видатковими накладними, складає 503,00 грн. Однак, згідно з вірним арифметичним розрахунком, зробленим судом, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 504,34 грн.

Оскільки, позивачем суму пені визначено у розмірі 503,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума - в межах заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Нараховані позивачем інфляційні втрати у сумі 2025,93 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2018 року між Адвокатським бюро Олександри Шимборської (бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Технопак (клієнт) укладено Договір №02/18 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, Бюро зобов'язується надати Клієнту правову допомогу, визначену цим Договором, а клієнт зобов'язується сплатити Бюро гонорар та відшкодувати понесені фактичні витрати, якщо це передбачено Договором, а також здійснювати повне сприяння у виконанні покладених на нього обов'язків.

В якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. до матеріалів справи долучено Специфікацію до Договору №02/18 від 19.02.2018 року, копію рахунку №1 від 19.02.2018 року, ордера на надання правової допомоги серія ЛВ №062549 від 19.02.2018 року, копію платіжного доручення №1902 від 19.02.2018 року на суму 5000,00 грн., з яких вбачається, що вищевказані послуги сплачені позивачем у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що позивачем надано суду копії договору про надання правничої допомоги, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Серія ЛВ №000168 від 30.01.2015 року, ордера на надання правової допомоги серія ЛВ №062549 від 19.02.2018 року, а клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем не заявлено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МБК Ю-Майстер (08150, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37074654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Технопак (79491, м. Львів, вул. смт. Брюховичі, вул. Ясна, буд. 49, код ЄДРПОУ 37277727) 23164 (двадцять три тисячі сто шістдесят чотири) грн. 82 коп. основного боргу, 2965 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 14 коп. пені, 2025 (дві тисячі двадцять п'ять) грн. 93 коп. інфляційних збитків, 503 (п'ятсот три) грн. 00 коп. 3% річних, 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Д.Г. Заєць