Рішення

від 20.04.2018 по справі 914/280/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2018р. Справа №914/280/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва розглянув матеріали

за позовом: «Буд-Мір» Мірослав Каспшик (« BUDMIR» Miroslaw Kasprzyk), ОСОБА_1,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «К2-Груп» , м. Львів,

предмет позову : стягнення 15 000 злотих,

підстава позову : безпідставне користування грошовими коштами,

у порядку письмового провадження без виклику сторін.

Обставини розгляду справи. 15.02.2018 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Буд-Мір Мірослав Каспшик ( BUDMIR Miroslaw Kasprzyk), ОСОБА_1 б/н від 15.02.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю К2-Груп , м. Львів, про стягнення безпідставно отриманих 15 000 злотих.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд даної справи в порядку спрощеного провадження здійснювати без судового засідання та без виклику сторін. Встановлено відповідачу та позивачу строки для надання відзиву, відповіді на відзив і заперечення. Роз'яснено, що процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до Господарського процесуального кодексу України обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися сторонами протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала суду про прийняття до розгляду позовної заяви отримана представником позивачем 24.02.2018 року. Конверт, адресований відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, яка відповідає зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79014, Львівська обл., місто Львів, вул. Богдана Котика, будинок 4, 23.03.2018 року повернувся до суду. Відстеживши на сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта" ( http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku ) рух поштового відправлення за ідентифікатором 7901411662945, встановлено, що 27.02.2018 року зафіксовано невдалу спробу вручення (не вручене під час доставки): інші причини, 22.03.2018 - невдалу спробу вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання.

У постанові Верховного суду від 03.03.2018 року у справі №911/1163/17 вказано, що не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не перешкоджала місцевому господарському суду розглянути справу відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України у наведеній редакції за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду першої інстанції . Суд звертає увагу, що суть положень ст.75 ГПК України попередньої редакції та ч.9 ст.165 ГПК України чинної редакції є тотожними - у разі ненадання відповідачем відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд також зазначає, що на сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта" ( http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku ) відстежено інформацію про вручення відповідачу позовної заяви. Так, за ідентифікатором 7900819429495 (код поштового відправлення зазначений на фіскальному чеку, долученому позивачем до позовної заяви) наявна інформація про невдалу спробу вручення (не вручене під час доставки): інші причини 20.02.2018 року та невдалу спробу вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання 02.03.2018 року, а 06.03.2018 року - відправлення до відділення зв'язку. З наведеного вбачається, що відповідач не з'являвся для отримання позовної заяви та не отримав її.

У визначений законом і судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, інших заяв, клопотань сторонами не заявлено. Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Суд зазначає, що згідно з ч.13 ст.8 ГПК України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суть спору та правова позиція сторін. Позивач звернувся з даним позовом до суду, оскільки вважає, що відповідач - продавець згідно з договором поставки №6/2015 від 12.11.2015 року володіє грошовими коштами у розмірі 15 000 польських злотих без достатньої правової підстави, оскільки між позивачем та відповідачем відсутній належним чином вчинений правочин щодо поставки товару на суму 15 000 польських злотих.

Відповідач позиції щодо поданої позовної заяви не висловив, відзиву не подав.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 12.11.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю К2-Груп (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - продавець) та BUDMIR Miroslaw Kasprzyk (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - покупець) уклали контракт №6/2015, предметом якого є продаж продавцем продуктів і товарів продавця, зокрема, соснові та дубові дошки та заготовки. Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість кожної доставки товару, а також умови оплати будуть окремо погоджуватися між сторонами, наприклад, у формі специфікації, замовлення, проформи, які становлять інтегральну частину контракту. П.2.5 сторони визначили, що оплату за товар покупець буде здійснювати шляхом передоплати 100% від вартості замовленої партії товару протягом трьох календарних днів з моменту виставлення рахунку продавцем.

17.11.2015 року BUDMIR Miroslaw Kasprzyk здійснив переказ коштів з рахунку номер 05109020530000000130795700 у розмірі 15 000 польських злотих на користь Товариства з обмеженою відповідальністю К2-Груп , рахунок 26009300004181, назва операції - вихідний переказ, аванс, контракт №6/2015, що підтверджується документом про здійснення трансакції за допомогою інтернет-банкінгу та довідкою з банку від 23.10.2017 року.

Позивач звертався до відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 15 000 польських злотих, утримувані відповідачем безпідставно, що підтверджується вимогою від 23.11.2017 року. Докази надіслання долучені до позовної заяви.

Відповідь відповідача на вказану претензію у матеріалах справи відсутня.

Дані факти підтверджуються матеріалами справи, сторонами не оспорювані та не спростовані.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Щодо підсудності спору Господарському суду Львівської області.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону Про міжнародне приватне право , при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.

У ст. 7 Закону України Про міжнародне приватне право вказано, що при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до 6.3 контракту сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення суперечок буде використовуватися матеріальне та процесуальне право України; усі спірні питання за згодою сторін виноситимуться на розгляд Господарського суду Львівської області, рішення якого є остаточним та обов'язковим для обох сторін.

Позивач BUDMIR Miroslaw Kasprzyk згідно з Центральним реєстром та Інформацією про господарську діяльність ОСОБА_1 « зареєстрований за статистичним номером Regon 120244019, ідентифікаційний податковий номер (NIP) - 944-168-54-11. Довіреністю, виданою позивачем 23.10.2017 року у м. Краків, уповноважено громадянина України ОСОБА_2 представляти довірителя у господарських судах, у тому числі в Господарському суду Львівської області, компетентному для розгляду справи за позовом довірителя до Товариства з обмеженою відповідальністю «К2-Груп» .

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що дана позовна заява підсудна Господарському суду Львівської області та подана повноважним представником.

Щодо оцінки судом доводів позивача на обгрунтування заявлених вимог.

Предметом спору у даному позові є стягнення з відповідача 15 000 польських злотих. Підставою позову позивач зазначає, що такі кошти були перераховані відповідачу 17.11.2015 року як передоплата по договору, однак у зв'язку з недосягненням сторонами договору усіх істотних умов поставки партії товару, на переконання позивача, кошти вважаються такими, що отримані відповідачем безпідставно.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2017 року у справі №914/3262/16 за позовом BUDMIR Miroslaw Kasprzyk, м. Величка, Польща до Товариства з обмеженою відповідальністю К2-Груп , м. Львів про стягнення 20 460 польських злотих (з яких 15 000 польських злотих передоплати і 5 460 польських злотих пені) відмовлено у задоволенні позову як передчасного. Зокрема, суд зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, проте позивачем на підтвердження своїх доводів щодо звернення до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати не долучено до матеріалів справи такої вимоги.

У позовній заяві позивач вказує, що враховуючи п.2.4 та п.2.5 контракту, сторони передбачили таку конструкцію відносин поставки, за якими їх домовленість щодо здійснення конкретної поставки товару вважалася досягнутою, а воля покупця на придбання цієї партії товару виявленою належним чином лише після замовлення самим покупцем такої партії товару, отримання від продавця рахунку-фактури на таку партію та власне передоплату такої партії покупцем до моменту поставки у розмірі 100%. Тобто, лише тоді в розумінні ЦК України сторонами є досягнута згода щодо усіх істотних умов договору поставки партії товару і лише з цього часу такий правочин є вчиненим. Судом у справі №914/3262/16 встановлено відсутність замовлення товару позивачем на суму 15 000 польських злотих.

Однак, суд критично оцінює такі твердження позивача та зазначає наступне.

Як визначено Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.6 постанови від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Суд зазначає, що п.1.2, п.2.4 контракту сторони досягли згоди щодо порядку формування кількості та ціни товару, п.4.1, п.4.7, п.4.8 контракту погодили умови здійснення замовлень товару, прийняття замовлень, здійснення поставки товару, зокрема, п.2.5 визначили обов'язок продавця виставити рахунок, а покупця - оплатити такий рахунок. Тобто, на стадії укладення договору сторони досягли всіх істотних умов договору поставки. Крім цього, судовим рішенням у справі №914/3262/16 встановлено, що позивач повинен був сплатити 25 350 польських злотих (100% передоплати вартості партії товару) згідно рахунку-фактури №4 від 16.11.2015 р., однак, перерахував відповідачу 17.11.2015 р. лише 15 000 польських злотих, тобто, частину передоплати , однак, не встановлено відсутності замовлення товару позивачем на суму 15 000 польських злотих, як вказує у позовній заяві позивач. Враховуючи наведене, суд зазначає про необгрунтованість тверджень позивача в цій частині і про помилковість висновку позивача, що між сторонами відсутній належним чином оформлений правочин.

Разом з цим, вирішуючи позовну вимогу про стягнення 15 000 польських злотих, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення правовідносин щодо повернення безпідставно набутого майна, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Отримання відповідачем суми стягуваної передоплати за договором, який є умовою виникнення у його сторін відповідних прав та обов'язків, виключає безпідставність набуття стягуваних грошових коштів на момент такого набуття. Крім цього, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 24 вересня 2014 року, розглянувши справу №6-122 цс 14, предметом якої був спір про стягнення безпідставно набутих коштів, дійшов висновку, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Суд звертає увагу, що з рішення суду від 13.03.2017 року у справі №914/3262/16 вбачається вчинення сторонами контракту дій, спрямованих на виконання контракту (виставлення рахунку-фактури №4, часткова оплата рахунку). Разом з цим, як і станом на час розгляду справи №914/3262/16, так і на час розгляду даного позову, відсутні докази виконання контракту у повному обсязі та відсутні докази досягнення сторонами мети контракту.

Верховний суд у постанові від 14.02.2018 року у справі №910/13195/17, переглядаючи справу про стягнення безпідставно набутих коштів, погодившись, що кошти, перераховані позивачем відповідачу на виконання укладеного між ними договору, виключає стягнення вказаних коштів як безпідставно набутих згідно ст. 1212 ЦК України, зазначив, що суди не врахували, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. А тому помилкове посилання позивача на іншу правову норму ніж та, яка має бути застосована до спірних правовідносин, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Верховний суд також звернув увагу, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Європейський Суд з прав людини у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Отже, процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права. Ігноруючи конкретний, доречний і важливий аргумент заявника, національні суди не виконують своїх зобов'язань за п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України").

Після рішення №914/3262/16, як вбачається з тексту вимоги від 23.11.2017 року, позивач звертався до відповідача з проханням у найкоротші строки повернути на рахунок BUDMIR Miroslaw Kasprzyk безпідставно отриману суму коштів у розмірі 15 000 польських злотих. Одночасно позивач зазначив, що у нього існує інтерес до придбання деревини належної якості в межах суми 15 000 злотих, у зв'язку з чим у разі наявності у ТОВ К2-Груп комерційної пропозиції щодо поставки деревини, з метою врегулювання спірної ситуації з повернення коштів, BUDMIR Miroslaw Kasprzyk висловлює готовність розглянути таку пропозицію. Відповідь відповідача на вказану претензію чи докази її виконання відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Контрактом (п. 4.8) сторони погодили, що продавець зобов'язаний підготувати замовлений товар протягом 20 днів від дати підтвердження покупцем замовлення або від дати підтвердження покупцем пропозиції продавця щодо умов, про які йдеться у парагр.4 абз.7. Відповідно до п.3.1 контракту доставка товару реалізується на склад покупця.

Суд зазначає, що докази передачі товару по контракту №6/2015 у строки, визначені контрактом, як і після звернення позивача з вимогою від 23.11.2017 року, відсутні.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд зазначає, що в даному випадку правовою підставою позовної вимоги про стягнення грошових коштів є право, передбачене ч. 2 ст. 693 ЦК України, а саме право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Позивач помилково посилається на іншу правову норму як на підставу стягнення - на ст. 1212 ЦК України, що передбачає право стягнення безпідставно набутих коштів. Суд вважає, що помилкове посилання позивача на іншу правову норму ніж та, яка має бути застосована до спірних правовідносин, не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки сама підстава позову не змінилась (така правова позиція застосована Верховним судом у постанові від 14.02.2018 року у справі №910/13195/17). Тому, в даному випадку, з метою ефективного судового захисту порушеного права, суд вважає своїм обов'язком застосувати до спірних правовідносин іншу норму права, ніж ст. 1212 ЦК України, а саме ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивач вже звертався до суду за захистом порушеного права, і суд відмовив через передчасність позовних вимог та відсутність вимоги позивача до відповідача про повернення коштів чи поставки товару на суму сплачених як передоплата коштів. Після відмови в позові у справі №914/3262/16 позивач, як встановлено судом вище, надіслав відповідачеві вимогу про повернення передоплати в розмірі 15 000 польських злотих або поставки деревини на суму 15 000 злотих. Наведе дає додаткову підставу суду з метою ефективного судового захисту порушеного права позивача застосувати до спірних правовідносин іншу норму права, ніж ст. 1212 ЦК України, а саме ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Суд також звертає увагу на те, що іншого, передбаченого законом чи договором ефективного способу захисту порушеного цивільного права позивача відповідно до викладеної в позові вимоги, не існує, а порушене цивільне право позивача безумовно підлягає судовому захисту у найбільш ефективний спосіб з дотриманням прав та інтересів відповідача.

Відповідно, вимога позивача про повернення передоплати у розмірі 15 000 польських злотих є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд доходить висновку про підтвердженість достатніми доказами та обгрунтованість вимоги позивача про повернення відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем як передоплату по контракту №6/2015.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 237, 238, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю К2-Груп (79014, Львівська обл., місто Львів, вул. Богдана Котика, будинок 4, код ЄДР 39518941) на користь «Буд-Мір» Мірослав Каспшик ( BUDMIR Miroslaw Kasprzyk, ОСОБА_3 427, 32-020 Вєлічка, Польща, ідентифікаційний податковий номер (NIP) НОМЕР_1, Numer REGON 120244019) 15 000 польських злотих боргу та 1 775,09 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20.04.2018 року.

Суддя Матвіїв Р.І.