Рішення

від 23.04.2018 по справі 914/382/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018р. Справа №914/382/18

місто Львів

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Транссоло , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Домен-Друк , м. Новояворівськ, Львівська область

про стягнення 20636,11 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю Транссоло , м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Домен-Друк , м. Новояворівськ, Львівська область про стягнення 20636,11 грн.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 27.03.2018р.

27.03.2018р. ухвалою суду розгляд справи відкладався у зв'язку з відсутністю технічної можливості здійснювати фіксування судового засідання внаслідок аварійної ситуації електромереж в Личаківському районі м. Львова, через що в приміщенні Господарського суду Львівської області було відсутнє постачання електроенергії, що підтверджується актом Господарського суду Львівської області від 27.03.2018р.

В судовому засіданні 12.04.2018р. розгляд справи відкладено на 23.04.2018р., про що представника позивача було повідомлено під розписку, а відповідачу скеровано ухвалу про виклик в судове засідання, в порядку ст.120 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 23.04.2018р. з'явився, через службу діловодства суду подав клопотання про долучення копій розрахунків пені, інфляційних втрат та відсотків річних, які були долучені до матеріалів справи №914/2373/17. Письмово повідомив суд, що заборгованість у даній справі станом на 23.04.2018р. не змінилася та становить 8126,38 грн. - пені, 10108,57 грн. - 36 % річних та 2401,16 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду від 02.03.2018р., 27.03.2018р. та 12.04.2018р. не виконав, відзиву на позов не подав. Позовні вимоги визнав усно та заявив усне клопотання про розтермінування заборгованості на 6 місяців.

Представник позивача проти заявленого відповідачем усного клопотання про розстрочення виконання рішення суду заперечив.

Незважаючи на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, в порядку ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши у відповідності ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

01.01.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю Транссоло (позивач, за договором - експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю Домен-Друк (відповідач-1, за договором - замовник) укладено договір транспортного експедирування №050215-4.

Відповідно до умов п.1.2 договору, замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок замовника забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України та Європи.

Згідно п. 2.4. договору, за виконання транспортно-експедиторського обслуговування замовник зобов'язаний перерахувати кошти на розрахунковий рахунок експедитора протягом 3 банківських днів після надання послуг. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок експедитора.

На виконання взятих на себе зобов'язань позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 1 371 860, 08 грн. Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу виконав частково, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість на загальну суму 155 284, 08 грн.

ТзОВ Транссоло зверталось з позовом до Господарського суду Львівської області (справа № 914/2373/17) про стягнення з ТзОВ Домен Друк заборгованості в розмірі 155 284, 08 грн., інфляційних втрат, 36% річних та пені нарахованих по 10.11.2017р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.01.2018р. по справі №914/2373/17 позовні вимоги ТзОВ Транссоло задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен-Друк» , м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, 8 (код ЄДРПОУ 33562775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссоло» , м. Львів, вул. Промислова, 50/52, офіс 629 (код ЄДРПОУ 39551177) 155 284, 08 грн. - основного боргу, 19 540, 26 грн. - пені, 7 888, 43 грн. - інфляційних втрат, 27 874, 54 грн. - 36% річних та 3 158, 83 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Рішенням суду встановлено та стягнуто суму інфляційних втрат за період з травня 2017р. по вересень 2017р., 36% річних та пеню за період з 13.05.2017р. по 10.11.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив повну оплату суми основного боргу згідно платіжних доручень №1640 від 17.11.2017р. на суму 30 000, 00 грн., №1683 від 24.11.2017р. на суму 30 000, 00 грн., №2181 від 16.02.2018р. на суму 25 000, 00 грн. та №2202 від 20.02.2018р. на суму 70 284, 08 грн. (в матеріалах справи).

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати заборгованості, яка була встановлена рішенням господарського суду від 16.01.2018р. по справі №914/2373/17, слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 8126,38 грн., 36% річних на суму 10108,57 грн. нарахованих за період з 11.11.2017р. по 20.02.2018р. та інфляційних втрат в сумі 2401,16 грн. за період з грудня 2017р. по січень 2018р.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов»язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України. Однією з підстав виникнення зобов'язань, зокрема, є договори та інші правочини у відповідності до ст. 11 ЦК України. Крім того, згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно приписів п.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013р. №14, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України сум. Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до моменту повного виконання боржником грошового зобов'язання.

Пунктом 5.4. вищезазначеної Постанови роз'яснено, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Відповідно до вимог ч.2. ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п.5.4 договору транспортного експедирування №050215-4, сторони погодили, що у разі затримки оплати послуг транспортного експедирування вантажу, замовник сплачує експедитору 36% річних на суму боргу за прострочений період.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до п.5.4 договору, сторони погодили, що у разі затримки оплати послуг транспортного експедирування вантажу, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу без обмеження строку нарахування. Відтак, позивач вправі здійснити нарахування пені аж до моменту повного виконання боржником грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2018р. по справі №914/2373/17 стягнуто з відповідача інфляційні втрати за період з травня 2017р. по вересень 2017р., 36% річних та пеню за період з 13.05.2017р. по 10.11.2017р., фактична оплата основного боргу була проведена відповідачем поетапно, а саме: 17.11.2017р. в розмірі 30 000, 00 грн., 24.11.2017р. на суму 30 000, 00 грн., 16.02.2018р. на суму 25 000, 00 грн. та 20.02.2018р. на суму 70 284, 08 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведені законодавчі норми та умови п. 5.4. договору, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму 2401,16 грн. (за період з грудня 2017р. по січень 2018р.), 36 % річних в розмірі 10108,57 грн. та пеню на суму 8126,38 грн., (за період з 11.11.2017р. по 20.02.2018р.), відповідно до розрахунку, долученого до позовної заяви.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних нарахувань та 36% річних за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон суд встановив, що розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період становить 2396,39 грн., тобто є меншим, ніж вказав позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку про підставність та правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8126,38 грн. - пені, 10108,57 грн. - 36 % річних та 2396,39 грн. - інфляційних втрат, які підлягають задоволенню частково. Доказів зворотнього суду не надано.

Щодо усного клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення на 6 місяців суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідач жодним чином не обґрунтував заявлене клопотання, не подав доказів важкого фінансового становища підприємства та жодних інших доказів в підтвердження обставин, які унеможливлюють своєчасне виконання рішення суду. Відтак, розглянувши усне клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, враховуючи заперечення позивача, суд дійшов висновку в задоволенні усного клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців відмовити у зв'язку з його необгрунтованістю.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Домен-Друк , м. Новояворівськ, вул. Привокзальна, б. 8 (код ЄДРПОУ 33562775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транссоло , м. Львів, вул. Промислова, б. 50/52, офіс 629 (код ЄДРПОУ 39551177) 8126,38 грн. - пені, 2396,39 грн. - інфляційних втрат, 10108,57 грн. - 36% річних та 1762,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення складено 25.04.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.