Рішення

від 25.04.2018 по справі 924/57/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2018 р.Справа № 924/57/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "Вертикаль Н", м. Хмельницький

до Фізичної особи-підприємця Скутельник Світлани Олександрівни м.Хмельницький

про стягнення 50381,84 грн., з яких 37600,00 грн. основного боргу, 6247,66 грн. пені, 3415,00 грн. штрафних санкцій та 3119,18 грн. інфляційних нарахувань

представники сторін:

позивача: Коротинська А.П. - за довіреністю

відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: 29.01.2018р. приватне підприємство "Вертикаль Н", м. Хмельницький звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Скутельник Світлани Олександрівни м.Хмельницький про стягнення з відповідача 45 587,42 грн., з яких 37600,00 грн. основного боргу, 4193,58 грн. пені, 1180,00 грн. штрафних санкцій, 1913,84 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 30.01.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального провадження зі стадії підготовчого провадження на 09:30 год. "21" лютого 2018 р.

Від позивача на адресу суду надійшла заява (№05-22/280/18 від 21.02.2018 р.) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 46476,04грн., з яких 37600,00 грн. основного боргу, 5106,73 грн. пені, 1008,49 грн. штрафних санкцій та 2760,82 грн. інфляційних нарахувань.

Дана заява була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 01.03.2018р. та прийнята судом.

Ухвалою суду від 21.02.2018р. підготовче засідання у справі відкладено на 09:30 год. "26" березня 2018 р.

Від позивача на адресу суду надійшла заява (№05-08/483/18 від 26.03.2018 р.) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 50381,84 грн., з яких 37600,00 грн. основного боргу, 6247,66 грн. пені, 3415,00 грн. штрафних санкцій та 3119,18 грн. інфляційних нарахувань, яка прийнята судом.

18.04.2018р. позивач подав заяву (вх.№05-08/625/18 від 18.04.2018р.) про збільшення позовних вимог та про сить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Скутельник Світлани Олександрівни на користь приватного підприємства

Ухвалою суду від 18.04.18р. у заяві (вх.№05-08/625/18 від 18.04.2018р.) приватного підприємства "Вертикаль Н" про збільшення позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи-підприємця Скутельник Світлани Олександрівни на користь приватного підприємства "Вертикаль Н" заборгованості в сумі 516363,42 грн., а саме: 37600,00 грн. основного боргу, 7053,24 грн. пені, 3415,00 грн. штрафних санкцій та 3119,18 грн. інфляційних нарахувань відмовлено, враховуючи те, що ухвалою суду від 26.03.2018р. закрито підготовче провадження у справі №924/57/18 та призначено справу №924/57/18 до судового розгляду по суті, заява позивача від 18.04.2018р. про збільшення позовних вимог подана з порушенням вимог ст. 46 ГПК України.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, представника у засідання не направив, причини не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення підготовчого засідання. Ухвали суду направлялись на адреси зазначені в позові та в ЄДРЮО ФОП та ГФ, повернуті з відміткою "За закінченням встановленого строку зберігання".

Розглядом матеріалів справи встановлено:

14.03.2017 р. між приватним підприємством "Вертикаль Н", м. Хмельницький (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем Скутельник Світланою Олександрівною м.Хмельницький (Покупець) укладено договір поставки №03/17-33, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. (п. 1.1 договору).

У п. 1.2 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у заявках замовлення покупця. Замовлення може проводитись шляхом листуввання, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті е-mail або надаватися через представника постачальника.

Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. (п.1.3 договору).

Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються сторонами щодо кожної поставки окремо і вказуються у видаткових накладних, за якими товар відвантажується покупцю. (п.2.1 договору).

Згідно з п.п. 5.1, 5.2. договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. (п.5.3 договору).

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок постачальника. (п.5.4 договору).

У відповідності до п. 7.2 договору за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що крім пені, передбачені п.7.2 у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017р. В разі, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх обов'язків. (п.п.8.1,8.2,8.3 договору.)

Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками їхніх печаток.

На виконання договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 39100,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №575 від 14.08.2017р. на суму 6900,00 грн., №597 від 18.08.2017р. на суму 6440,00 грн., №616 від 28.08.2017р. на суму 6440,00 грн., №637 від 01.09.2017р. на суму 3220,00 грн., №640 від 04.09.2017р. на суму 6440,00 грн., №649 від 06.09.2017р. на суму 3220,00 грн., №656 від 12.09.2017р. на суму 6440,00грн. Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені відтисками їхніх печаток.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 1500 грн.

З огляду на несплату відповідачем решти заборгованості в сумі 37600,00 грн. за поставлений на підставі договору поставки №03/17-33 від 14.03.2017 р. товар, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення та стягнення 6247,66 грн. пені, 3415,00 грн. штрафних санкцій та 3119,18 грн. інфляційних нарахувань (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог).

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №03/17-33 від 14.03.2017р., за умовами якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідачу а останній - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки).

Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Сторони у п. 5.2 договору погодили, що розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, позивач згідно з видатковими накладними №575 від 14.08.2017р. на суму 6900,00 грн., №597 від 18.08.2017р. на суму 6440,00 грн., №616 від 28.08.2017р. на суму 6440,00 грн., №637 від 01.09.2017р. на суму 3220,00 грн., №640 від 04.09.2017р. на суму 6440,00 грн., №649 від 06.09.2017р. на суму 3220,00 грн., №656 від 12.09.2017р. на суму 6440,00грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 39100,00 грн.

Однак відповідач оплату отриманого товару здійснив лише частково в сумі 1500,00 грн., утворивши заборгованість в сумі 37600,00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення законодавства, умови договору та доповнення до нього, обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 37600,00 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу суду не подано.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 6247,66 грн. пені. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони у п.7.2 договору передбачили, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Судом враховується п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яким передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, враховується п.1.9 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р., якою передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Перевіривши правильність нарахування пені, заявленої позивачем до стягнення, та здійснивши власний розрахунок, суд вважає, що правомірним є нарахування пені в розмірі 5373,43 грн., а тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 874,23 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, позивачем нараховано у відповідності до п.7.3 договору штрафні санкції у сумі 3415,00 грн.

Перевіривши правильність нарахування штрафних санкцій, заявленої позивачем до стягнення, та здійснивши власний розрахунок, суд вважає, що позивач правомірно нарахував штрафні санкції у сумі 3415,00 грн.

Позивачем також нараховано відповідачу 3119,18 грн. заборгованості внаслідок інфляційних процесів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Аналізуючи поданий розрахунок з врахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97-р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012, суд вважає правомірним нарахування відповідачу 2428,94 грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення 690,24 грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

Враховуючи вищенаведене, положення ст. 74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 37600,00 грн. основного боргу, 5373,43 грн. пені, 3415,00 грн. штрафних санкцій, 2428,94 грн. інфляційних нарахувань. У решті позову слід відмовити.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Вертикаль Н", м. Хмельницький до Фізичної особи-підприємця Скутельник Світлани Олександрівни м.Хмельницький про стягнення 50381,84 грн., з яких 37600,00 грн. основного боргу, 6247,66 грн. пені, 3415,00 грн. штрафних санкцій та 3119,18 грн. інфляційних нарахувань задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скутельник Світлани Олександрівни АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Вертикаль Н", м. Хмельницький, вуд. Чорновола,31 (код 38662085) 37600,00 грн. (тридцять сім тисяч шістсот гривень 00 коп.) основного боргу, 5373,43 грн. (п'ять тисяч триста сімдесят три гривни 43 коп.) пені, 3415,00 грн. (три тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 00 коп.) штрафних санкцій, 2428,94 грн. (дві тисячі чотириста двадцять вісім гривень 94 коп.) інфляційних нарахувань, 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривни 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 25.04.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (29000, м.Хмельницький, вул.Чорновола,31),

3 - відповідачу (АДРЕСА_1).

всім реком. з повідмл.