Постанова

від 24.04.2018 по справі 904/9338/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9338/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Подобєд І.М., Кузнецова І.Л.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест"

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Десаж Істейт"

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Груп Компані"

до відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Дессаж Девелопмент Холдинг"

до відповідача-5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продукти"

до відповідача-6 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна"

третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдинг Донбасхліб"

третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський"

третя особа-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Ресурс Груп"

про звернення стягнення на заставне майно,

ВСТАНОВИВ:

Оскарженою ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто заявнику.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" просить скасувати вище вказану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" посилалося на те, що судовий збір воно не змогло оплатити, оскільки перебувало у тяжкому фінансовому стані через коливання курсу валют, падінням купівельної спроможності населення та погіршення економічної ситуації в країні, у зв'язку з чим прибутки у нього значно скоротились, але суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув, що позбавило його права на доступ до правосуддя.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відмовляючи оскарженою ухвалою у задоволенні клопотання відповідача-6 про відстрочення сплати судового збору та повертаючи скаргу заявнику, апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що відповідач-6 не надав доказів, які б свідчили про його важкий матеріальний стан, що перешкоджав йому оплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у встановлених порядку і розмірі.

Підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 97 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017, встановлено, що до апеляційної скарги зокрема додаються докази сплати судового збору.

Пунктом 3 частини першої статті 97 наведеного Кодексу встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" у редакції чинній станом на час звернення із апеляційною скаргою, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом положень статті 8 цього Закону питання про відстрочення судом сплати судового збору з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану особи.

Таким чином особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Із доводів, наведених у касаційній скарзі, із оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції та із змісту викладеного у апеляційній скарзі клопотання про відстрочення від сплати судового збору, копія якої судом апеляційної інстанції приєднана до матеріалів справи, не вбачається, що це клопотання підтверджено доказами того, що майновий стан заявника перешкоджав сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач-6 не подавши відповідних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав сплаті ним судового збору у встановлених порядку і розмірі, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-6 про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з чим скарга підлягає поверненню, є законним та обґрунтованим.

Заявник касаційної скарги цих висновків не спростував.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання про відстрочення судового збору і повернення апеляційної скарги.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції.

Доводи заявника касаційної скарги про те, що суд не відстрочивши сплату судового збору позбавив його права на доступ до правосуддя, є безпідставними та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Із наведених обставин не вбачається, що у суду апеляційної інстанції були правові підстави для відстрочення сплати судового збору, отже не вбачається, що цей суд позбавив заявника права на доступ до правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої ухвали немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/9338/17, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов