Ухвала

від 23.04.2018 по справі 903/908/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/908/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. головуючий, Міщенко І.С., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 16.02.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2017

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Великообзирської сільської ради ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський, 2. Військова частина НОМЕР_2 ; 3. Головне управління Держгеокадастру у Волинській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , 4. ОСОБА_4 , 5. ОСОБА_5 , 6. ОСОБА_6 , 7. ОСОБА_7 , 8. ОСОБА_8

про визнання частково недійсним та скасування рішення Великообзирської сільської ради № 53/3 від 21 липня 2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2017 у справі № 903/908/16 касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 повернуто скаржнику на підставі п. 1 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

17.10.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Військовою частиною НОМЕР_1 повторно подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 16.02.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2017.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 903/908/16 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 року у справі № 903/908/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Міщенко І.С.

Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2018 було поновлено скаржнику строк для подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 і призначено здійснити перегляд постанови та рішення - 26.04.2018 о 14:10.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання Директиви Міноборони України від 20.01.2005 року №Д9332/1/03 за актом приймання-передачі від 29.12.2005 року №391 КЕВ м.Володимир-Волинський прийняв на облік від Луцької КЕЧ району нерухоме майно та земельну ділянку площею 24151,5 га. військового містечка № НОМЕР_3 с.Поворськ, Ковельського району. При проведенні робіт, з метою упорядкування обліку та використання земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_3 , було виявлено, що на території полігону розташовані ділянки громадян, в т.ч. села Стобихва, Камінь-Каширського району, Великообзирської сільської ради, які виділені за рішенням сільської ради. Згідно державного акту на право постійного користування землею від 01.11.1968 року, виданого виконкомом Волинської обласної ради депутатів трудящих від 11.11.1968 року №12/28, земельна ділянка військового містечка належить до земель оборони і вилучення повинно проводитись за згодою Міністерства оборони України. Однак, сільська рада без згоди Міністерства оборони України прийняла рішення на виділення земельних ділянок з земель оборони, що призвело до протиправного вилучення і зміни права власності на землі, що належать Міністерству оборони України.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. При цьому місцевий суд вказав, що зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 року у справі №21-405а14, Вищим господарським судом України у постанові від 09.02.2016 р. у справі № 917/2115/14. З огляду на викладене суд першої інстанції зробив висновок, що в даному випадку, прийняте Великообзирською сільською радою Камінь-Каширського району рішення від 21.07.2010р. №53/3 Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який частково вичерпав свою дію внаслідок його виконання, шляхом проведення державної реєстрації відповідного права за громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , правонаступником якого є ОСОБА_3 .

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого суду від 16.02.2017 та постанову апеляційного від 31.05.2017 у справі №903/908/16 , справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим, під час розгляду матеріалів справи встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 916/1979/13 за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, за участю третьої особи ,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінет Міністрів України та третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Фізичної особи-підприємця Кондратенко Олени Вікторівни, Медичного реабілітаційного центру Національної гвардії Міністерства внутрішніх справ України "Тополя", Товариства з обмеженою відповідальністю "3Т" про визнання недійсними рішень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду питання щодо можливості оскарження рішень суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Суд з власної ініціативи дійшов висновку про наявність підстав зупинити провадження за касаційною скаргою, поданою у справі №903/908/16 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 228, 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 903/908/16 зупинити до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання щодо можливості оскарження рішень суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації у іншій справі №916/1979/13.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді І. Міщенко

Г. Мачульський