Рішення

від 22.12.2017 по справі 804/7201/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року Справа № 804/7201/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволітібуд" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кволітібуд до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач з урахуванням уточнень просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 26.10.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кволітібуд з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ з 01.12.2016р. по 31.12.2016р., за результатами якої складено акт №3057/04-36-14-20/37861456 від 25.09.2017р., на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентом позивача ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ , підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ Кволітібуд та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Спірне повідомлення-рішення прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованим, прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірності та є підставою для скасування.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що господарські взаємовідносини ТОВ Кволітібуд із контрагентом ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ не направлені на реальне настання правових наслідків, надані під час перевірки первинні бухгалтерські документи не є достовірними доказами факту поставки товарів (надання послуг) позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової/видаткової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Позивачем не доведено, що господарські операції між позивачем та контрагентом мали, реальний зміст, а первинні документи надані до перевірки свідчить про їх формальне складення без наявності мети повно та всебічно фіксувати здійснювану господарську операцію. Крім того, встановлено неможливість реального здійснення ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ будівельно-монтажних робіт з урахуванням часу, місця знаходження об'єкту, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю технічного персоналу. Відповідач, вважає дії податкового органу щодо проведення перевірки та викладені висновки в Акті перевірки №3057/04-36-14-20/37861456 від 25.09.2017р. відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, у задоволенні позову просили відмовити, посилаючись на доводи викладені в запереченнях.

Заслухавши представника позивача та представників відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.11.2017р., Товариство з обмеженою відповідальністю Кволітібуд зареєстровано 07.10.2011 року. Основний вид економічної діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 08.09.2017р. по 18.09.2017р. на підставі направлення від 06.09.2017 року №10793 начальником відділу аудиту платників території обслуговування Криворізької південної ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_7 відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 06.09.2017 року №4851-п, проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ Кволітібуд з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ (код за ЄДРПОУ 40259776) за період з 01.12.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено №3057/04-36-14-20/37861456 від 25.09.2017р.

Відповідно до висновків вказаного Акту, проведеною перевіркою встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України ТОВ Кволітібуд в результаті завищення податкового кредиту занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплачується до загального фонду державного бюджету всього на суму 905 309, 07 грн., в тому числі внаслідок включення сум ПДВ по податковим накладним виписаних контрагентами: ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ за грудень 2016 р. на суму 905 309 грн.

Не погодившись з висновками, які викладені в акті перевірки від 25.09.2017 року, ТОВ Кволітібуд подало до ГУ ДФС у Дніпропетровській області письмові заперечення на акт перевірки від 25.09.2017 року.

Рішенням від 24.10.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області вважає висновки акту перевірки від 25.09.2017 року правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі Акту перевірки №3057/04-36-14-20/37861456 від 25.09.2017р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.10.2017 року, яким ТОВ Кволітібуд було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1131636,25грн., в тому числі за основним платежем - 905309грн. і штрафних санкцій - 226327,25грн.

Відповідно до договору від 05.12.2016р. №86/16, укладеного між ТОВ КВОЛІТІБУД (Замовник) та ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ (Підрядник) передбачено виконання робіт з ремонту об'єктів які знаходяться на "АрселорМіттал Кривий Ріг", вул. Орджонікідзе 1 відповідно до затвердженої договірної ціни в строки. При завершенні роботи на об'єкті Підрядник надає Замовникові акт виконаних робіт по типовій формі № КБ-2в, оформлений у двосторонньому порядку, але не пізніше 25-го числа звітного місяця.

Пунктом 3.1.4 договору передбачено, що Підрядник зобов'язується: виконувати ремонтні роботи своїми інструментами, вантажопідйомними механізмами і такелажними пристосуваннями, які повинні знаходитись в справному та безпечному стані, що повинно підтверджуватись наявністю відповідних документів, наданих Замовнику.

Оплата Замовником виконаних Підрядником робіт проводиться на підставі актів виконаних робіт по типовій формі № КБ-2в та довідки по формі № КБ-3, оформлених у двосторонньому порядку, і рахунків, доданих до них, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок Підрядника. Підрядник зобов'язаний пред'явити Замовнику оформлені документи до оплати в місяці, коли була виконана робота, але не пізніше 30-го числа звітного місяця (п.5.1 Договору).

Фактичне здійснення господарських операцій за вказаним договором від 05.12.2016р. №86/16 підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: копіями рахунків на оплату постачальника від 30.12.2016р.; копіями довідок вартості виконаних підрядних робіт від 30.12.2016р.; копіями атів форми КБ-2В; копіями актів на витрачені при ремонті матеріали від 30.12.2016р.; копіями рахунків на оплату постачальника від 30.12.2016р.

Відповідно до Довідки про чисельність працюючих на підприємстві ТОВ Кволітібуд в грудні 2016р., кількість працюючих у позивача становила 10 осіб, у т.ч. головний енергетик, інженер-технолог, маляр, монтажник гіпсокартонних конструкцій, підсобний робітник.

ОСОБА_6 Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.12.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю БІЛДІНГ БРАУЗ зареєстровано 08.02.2016 року. Основний вид економічної діяльності: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Відповідно до ОСОБА_6 №1626504504002 з реєстру платників податку на додану вартість від 17.02.2016р., Товариство з обмеженою відповідальністю БІЛДІНГ БРАУЗ є платником податку на додану вартість.

Товариством з обмеженою відповідальністю БІЛДІНГ БРАУЗ отримано Ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 09.03.2016р. №9-Л з господарської діяльності з будівництва об'єктів ІV і V категорії складності. Строк дії ліцензії: з 09.03.2016р. по 09.03.2019р.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

ОСОБА_6 п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

ОСОБА_6 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

ОСОБА_6 п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У відповідності до ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

ОСОБА_6 до п.192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

ОСОБА_6 із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду..

ОСОБА_6 з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

ОСОБА_6 п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

ОСОБА_6 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» .

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ОСОБА_6 абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.п.2.2, п.п.2.4, п.п.2.7 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ст. 90 КАС України).

Приймаючи рішення по суті спору суд виходив з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ відповідно до договору від 05.12.2016р. №86/16, укладеного між позивачем та ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ яким передбачено виконання робіт з ремонту об'єктів які знаходяться на "АрселорМіттал Кривий Ріг", вул. Орджонікідзе 1 відповідно до затвердженої договірної ціни в строки. Оплата Замовником виконаних Підрядником робіт проводиться на підставі актів виконаних робіт по типовій формі № КБ-2в та довідки по формі № КБ-3, оформлених у двосторонньому порядку, і рахунків, доданих до них, шляхом перерахування відповідних сум на розрахунковий рахунок Підрядника. Підрядник зобов'язаний пред'явити Замовнику оформлені документи до оплати в місяці, коли була виконана робота, але не пізніше 30-го числа звітного місяця (п.5.1 Договору).

Фактичне здійснення господарських операцій за вказаним договором від 05.12.2016р. №86/16 підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: копіями рахунків на оплату постачальника від 30.12.2016р.; копіями довідок вартості виконаних підрядних робіт від 30.12.2016р.; копіями атів форми КБ-2В; копіями актів на витрачені при ремонті матеріали від 30.12.2016р.; копіями рахунків на оплату постачальника від 30.12.2016р.

На момент підписання актів виконання підрядних робіт та здійснення оплати ТОВ Кволітібуд на підставі договору від 05.12.2016 року за виконані підрядні роботи ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ грошові кошти було перераховано та зараховано установами банків.

Відповідно до Довідки про чисельність працюючих на підприємстві ТОВ Кволітібуд в грудні 2016р., кількість працюючих у позивача становила 10 осіб, у т.ч. головний енергетик, інженер-технолог, маляр, монтажник гіпсокартонних конструкцій, підсобний робітник.

Суд звертає увагу, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ було включене до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та ліцензію №2013025621, копії яких наявні в матеріалах справи та виконувало свої зобов'язання за договором з ТОВ Кволітібуд .

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання послуг, оплату позивачем як отримувачем послуг сум податку на додану вартість в ціні таких послуг постачальнику, відповідно, суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту правомірно.

Таким чином, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні первинні документи, в яких визначено перелік фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в Договорі.

Відтак, формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на додану вартість, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» .

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що фактичне виконання господарських відносин із вказаним контрагентом оформлено первинними документам які наявні в матеріалах справи. Первинні документи - податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення якими оформлені господарські операції складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Матеріалами справи підтверджується рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. У зв'язку із викладеним суд приходить до висновку, що між учасниками досліджених господарських операцій відбувся дійсний рух активів та зміни у їх майновому стані, що є обов'язковими ознаками господарської операції.

Однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду України є доктрина реальності господарської операції.

Слід зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між позивачем та його контрагентами, доречним є застосування доктрини Ділова мета (business purpose) та Реальність господарської операції .

Суть доктрини полягає в тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку, податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов'язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax…).

В ухвалі Вищого адміністративного суду віл 16.09.2015 року по справі №810/3043/13-а, зазначено, що норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Положеннями ч. 2 ст. 61 Конституції України визначено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податку на додану вартість (покупець товару/послуг) на час здійснення господарської операції з придбання товару/послуг не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару/послуг правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість/податку на прибуток у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючі зазначене, ТОВ Кволітібуд не може нести відповідальність за неподання податкової звітності та несплату податків контрагентом ТОВ БІЛДІНГ БРАУЗ .

Суд звертає увагу, що у позивача на час проведення перевірки були всі первинні документи, які підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, всі контрагенти на час здійснення операцій перебували на обліку в податкових органах та не перебували в стані припинення, мають усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств , не мають ознак фіктивності, відсутні судові справи, кримінальні провадження, відсутні посилання податкового органу на будь-які акти перевірки якими було встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд акцентує увагу на тому, що ч.2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.» .

Таким чином, доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача №3057/04-36-14-20/37861456 від 25.09.2017р. щодо нереальності господарських взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими у судовому засіданні.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання перед його контрагентом, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував показники податкової звітності відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кволітібуд до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Кволітібуд до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 26.10.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кволітібуд (код ЄДРПОУ 37861456) судовий збір у сумі 16 974,55 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1