Рішення

від 24.04.2018 по справі 826/17309/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2018 року № 826/17309/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства Діасервіс Плюс доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0050501404 від 03.10.2017

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство Діасервіс Плюс (далі також - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0050501404 від 03.10.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у зазначеній справі, встановлено, що розгляд даної справи відповідно до ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними в матеріалах судової справи доказами та надано термін позивачу для надання додаткових пояснень, відповіді на відзив, відповідачу - часу для подання відзиву на позовну заяву, заперечень та пояснень.

Так, відповідно до пояснень в позовній заяві та Відповіді на відзив, яка надійшла від представника позивача, останній обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем некоректно відображено інформацію в Акті перевірки та, в наслідок чого винесено протиправне податкове повідомлення-рішення № 0050501404 від 03.10.2017, яке підлягає скасуванню.

Зважаючи на зазначене, 13.02.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву, відповідно до якого, представник відповідача просить відмовити в задоволені позовних вимог та, посилаючись на доводи, викладені в Акті перевірки, зазначає про правильне винесення податкового повідомлення-рішення, яке відповідає чинним нормам законодавства.

Згідно з частиною восьмою ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що відповідачем у період з 23.08.2017 по 07.09.2017 проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2017, за результатами якої складено Акт від 14.09.2017 № 631/26-15-14-04-01/31467020. Позивач скористався своїм правом на досудове адміністративне оскарження вказаного Акту та подав до відповідача Заперечення вих. 201 від 20.09.2017.

Листом про розгляд заперечення, відповідачем викладено висновок Акту перевірки в новій редакції:

4.1. На порушення п. 200.4 ст. 200 Кодексу ДП ДІАСЕРВІС ПЛЮС завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за червень 2017 року на суму ПДВ 409 879,00 грн.

4.2. Документальною позаплановою виїзною перевіркою не встановлено порушення ДП ДІАСЕРВІС ПЛЮС (код 31467020) вимог Кодексу в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за червень 2017 року на суму ПДВ 1 027 693,00 грн. .

Заперечення ДП ДІАСЕРВІС ПЛЮС залишено без задоволення.

На підставі Акту перевірки відповідачем 03.10.2017 винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0050501404, яким встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та зазначено суму завищення бюджетного відшкодування 409 879,00 та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 102 469,75 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим рішенням, позивачем подано Скаргу на адресу відповідача, Рішенням від 08.12.2017 № 29244/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду якої відповідачем залишено оскаржуване ППР без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним ППР № 0050501404 від 03.10.2017, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із зазначеним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог п.п.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Так, пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до частини другої пункту 75.1 статті 75 ПК України документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що обставини, які визначені законодавцем як підстави для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, викладені у статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як вбачається з п.200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Згідно з вимогами п.200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Як встановлено відповідно до наявних матеріалів справи, позивачем 18.07.2017 подано податкову декларацію за червень 2017 із зазначенням суми податкового кредиту в розмірі 1 918 226,00 грн. та з зазначенням в п. 20.2 податкової декларації суми, яка підлягає державному відшкодуванню в розмірі 1 437 572,00 грн.

Також позивачем надано докази прийняття вказаної декларації відповідачем, розрахунок суми бюджетного відшкодування та доказ його направлення до податкового органу та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та /або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується в обрахунку реєстраційної суми правонаступника з доказом надіслання на електронну адресу відповідача та отримання зазначених документів контролюючим органом.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що 22.08.2017 із рахунку Управління Державної Казначейської служби на рахунок позивача було зараховано суму 1 437 572,00 грн.

Вищевказане свідчить, що податковий орган погодившись із даними, зазначеними в податковій декларації, задовольнив їх.

Також слід зазначити, що посилання відповідача в Направленні на перевірку від 23.08.22017 № 873/26-15-14-04-01 та № 874/26-15-14-04-01 на п. 78.2 ст. 78 ПК України судом не приймаються та вважаються безпідставним, адже п. 78.2 ст. 78 ПК України вказує, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на зверненням такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Ані доказів звернення позивача до відповідача з проханням провести перевірку, ані доказів про відкриття кримінального провадження щодо позивача, відповідачем суду не надано.

В Акті перевірки відповідачем не вказано, які первинні документи позивача досліджено, для встановлення невідповідності віднесення зазначеної суми до податкового відшкодування дійсності, лише зазначено, що проведено інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей на складі позивача станом на 07.09.2017 та надано всі наявні документи, що стосуються предмету перевірки, натомість не зазначено, які саме документи і на які суми ці документи підтверджують надходження та видатки позивача, у зв'язку з якими ним було задекларовано суму в розмірі 1 437 572,00 грн., як від'ємне значення, що підлягає державному відшкодуванню на рахунок позивачу.

Так відповідачем надано в якості доказу протиправного нарахування позивачем зазначеної суми, Додаток № 2, відповідно до якого, неможливо встановити обставин, вказаних а Акті перевірки відповідачем, тому вказаний доказ судом не приймається.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Так, відповідно до п.200.1, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3).

Відповідно до п. 200.4. ст. 200 ПК України, яким визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 - 1 .3 статті 200 - 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У зв'язку із зазначеною нормою відповідачем в оскаржуваному ППР не вказано конкретно, яке порушення із вищевказаних підпунктів здійснив позивач, у зв'язку з чим відповідач виніс ППР.

Натомість позивач надав всі належні та допустимі докази для того, щоб підтвердити дійсність нарахування суми відшкодування із наданням до податкового органу відповідних розрахунків та заяви.

У зв'язку із вищевказаним, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного ППР № 0050501404 від 03.10.2017.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України та зважаючи на наявність в матеріалах справи платіжного доручення № 293 від 18.12.2017 суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 685,23 грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79,139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства Діасервіс Плюс задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві

№ 0050501404 від 03.10.20173.

3. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві на користь Дочірнього підприємства Діасервіс Плюс понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 685 ( сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять гривень) 23 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Дочірнє підприємство Діасервіс Плюс , 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 14, офіс 16/27, код ЄДРПОУ 31467020;

Відповідач: Головне управління ДФС у м. Києві, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.

Суддя Л.О. Маруліна