Ухвала

від 25.04.2018 по справі 757/13724/18-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13724/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕФІС ЛТД» про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «БРЕФІС ЛТД» адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12012110060000120 від 26.11.2012 року.

В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2017 року було задоволено клопотання у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012110060000120, та, серед інших суб`єктів господарської діяльності, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «БРЕФІС ЛТД» (ЄДРПОУ 40228994) №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відкритих в ПАТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, з забороною розпоряджатися зазначеним майном, що стосується видаткових операцій, або відчужувати його у будь-який спосіб, за виключенням видаткових операцій щодо обов`язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Вказує, що висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту грошових коштів на рахунках ТОВ «БРЕФІС ЛТД» не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях КПК України, оскільки ТОВ «БРЕФІС ЛТД» не має ніякого відношення до кримінальному провадженні № 12012110060000120, жодній посадовій особі товариства не повідомлено підозру, кошти, які містяться на арештованих рахунках, отримані товариством в результаті здійснення правомірної господарської діяльності, а можливості застосування до нього заходів кримінально-правового характеру відсутні. Також зазначає, що ТОВ «БРЕФІС ЛТД» не є юридичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, арешт грошових коштів не може відбуватись з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди у відповідності до вимог ч. 6 ст. 170 КПК України. Вважає, з огляду на ст. 170 КПК України та практику Європейського суду, що арешт було накладено необґрунтовано та безпідставно, а вжитий захід кримінального провадження перешкоджає правомірній діяльності товариства та є явно неспівмірним з обмеженням ТОВ «БРЕФІС ЛТД» права користування та розпорядження коштами, що в цілому обумовлює необхідність його скасування.

У судове засідання представник ТОВ «БРЕФІС ЛТД» адвокат ОСОБА_3 не з`явився, повідомлявся про день, місце і час розгляду клопотання. Разом з тим, подав до суду заяву про розгляд даного клопотання за його відсутності, доводи і вимоги якого підтримав в повному обсязі.

Прокурор, за клопотанням якого накладався арешт, чи інша уповноважена особа органу досудового розслідування, у судове засідання не з`явилися, про розгляд клопотання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви або клопотання, письмові заперечення до суду не подавалися.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що ГСУ НП України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12012110060000120, зареєстрованому в ЄРДР 26.11.2012 за підозрою ОСОБА_4 в учиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_5 в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України, ОСОБА_6 в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України; ОСОБА_7 в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України; ОСОБА_8 в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України та за фактами вчинення службовими особами групи компаній «Укогруп» кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356; ч. ч. 1, 3, 4 ст. 197-1; ч. 1 ст. 194; ч. 1 ст. 358; ч. 1, 2 ст. 382; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 197-1; ч.ч. 1, 2 ст. 364-1; ч.ч. 1, 2 ст. 366; ч. 2 ст. 209; ч. ч. 1, 3, 4 ст. 190; ч. ч. 1, 3 ст. 212; ч. ч. 4, 5 ст. 191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 365-2, ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.12.2017 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та серед інших суб`єктів господарської діяльності накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «БРЕФІС ЛТД» (ЄДРПОУ 40228994) №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , які відкрито у ПАТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, з забороною розпоряджатися зазначеним майном, що стосується видаткових операцій, або відчужувати його у будь-який спосіб, за виключенням видаткових операцій щодо обов`язкових платежів до державного бюджету зі сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали від 11.12.2017 року про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на грошові кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «БРЕФІС ЛТД», слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог частини 6 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Проте, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, прокурором не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів на підтвердження того, що в даному кримінальному провадження заявлено цивільний позов, чи визначений розмір отриманої ТОВ «БРЕФІС ЛТД» неправомірної вигоди.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що грошові кошти, розміщені на рахунках, в тому числі, ТОВ «БРЕФІС ЛТД» є предметом інкримінованих кримінальних правопорушень та набуті в результаті вчинення кримінальних правопорушень, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, при накладенні арешту на майно, має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Крім того, слідчий суддя враховує ту обставину, що відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, та з матеріалів провадження вбачається, що на момент розгляду провадження відсутні дані про те, що ТОВ «БРЕФІС ЛТД» або його посадові особи причетні до вчинення вказаного кримінального провадження, в межах якого був накладений арешт, а комусь з посадових осіб повідомлено про підозру, відсутні такі дані і в ЄДРДР, а у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, на час розгляду клопотання про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні службові особи вказаного товариства в статусі підозрюваного не перебувають, не заявлено цивільного позову у порядку, встановленому ст.128 КПК України, відсутні відомості про причетність ТОВ «БРЕФІС ЛТД» до вчинення злочинів з приводу яких проводиться досудове розслідування у вищенаведеному кримінальному провадженні, що спростовує посилання прокурора про накладення арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, враховуючи зміст фабули кримінального правопорушення та тривалість досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для арешту грошових коштів, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання ТОВ «БРЕФІС ЛТД» та скасувати арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відкритих в ПАТ «УкрСиббанк».

За таких обставин, керуючись ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕФІС ЛТД» про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року у справі № 757/73686/17-к у кримінальному провадженні № 12012110060000120 від 26.11.2012, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «БРЕФІС ЛТД» (ЄДРПОУ 40228994) №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 відкритих в ПАТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, та заборону ними розпоряджатися, що стосується видаткових операцій.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1