Рішення

від 24.04.2018 по справі 910/1284/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2018Справа № 910/1284/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи за позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ОМЕГА-АГРО"

про стягнення 154 913, 34 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача: Охріменко О.О.

відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ОМЕГА-АГРО" про стягнення 154 913, 34 грн., з яких: 89 675, 77 грн. - основний борг, 27 701, 13 грн. - пеня, 11 528, 72 грн. - штраф, 22 072, 19 грн. - інфляційні втрати, 3 935, 53 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором складського зберігання зерна № 62-З/ЗБ/2016 від 15.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1284/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018 у зв'язку відсутністю в підготовчому судовому засіданні представника відповідача, розгляд справи відкладено до 27.03.2018.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, суд ухвалою встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов. Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав письмовий відзив на позов, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце підготовчого судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1284/18 до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з'явився, однак 24.04.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що повноважний представник перебуває в іншому суді.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні, оскільки неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

У судовому засіданні 24.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ОМЕГА-АГРО" (відповідач) 15.07.2016 укладено договір складського зберігання зерна № 62-З/ЗБ/2016, відповідно до якого останній зобов'язався передати зерно, а позивач прийняти його на зберігання на умовах, визначених договором.

Зерно згідно договору - плоди зернових і гречки, насіння зернобобових, які використовуються для харчових, кормових та технічних цілей. Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються позивачем відповідно до умов договору (пункти 1.2-1.3).

За умовами пункту 4.1 договору відповідач здійснює доставку зерна на зерновий склад за власний рахунок, власними силами. Відповідач зазначає на першому примірнику супровідної товарно-транспортної накладної на партію зерна, вид надходження зерна. Зерновий склад приймає зерно за фізичною вагою та визначає його якість (пункт 4.4).

Строк дії договору відповідно до пункту 14.1 сторони встановили з моменту його укладення до 31.05.2017.

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Позивач відповідно до пункту 3.1 договору приймає від відповідача зерно, забезпечує кількісне і якісне його зберігання та здійснює відпуск зерна останньому. Позивач видає відповідачу складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після передачі зерна на зберігання. Відповідач зобов'язаний своєчасно розраховуватися за надані йому послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна (пункт 3.2.-.3.3).

Відповідно до умов договору № 62-З/ЗБ/2016 від 15.07.2016 у період з липня 2016 року по лютий 2017 року позивач прийняв на зберігання від відповідача пшеницю м'яку третього та п'ятого класу та ячмінь третього класу, що підтверджується складськими квитанціями на зерно № 2721 від 21.11.016, № 2757 від 23.11.2016, № 2700 від 19.11.2016, № 2677 від 18.11.2016, № 2662 від 17.11.2016, № 2648 від 16.11.2016, № 2636 від 15.11.2016, № 2602 від 13.11.2016, № 702 від 28.07.2016, № 962 від 08.08.2016, № 681 від 27.07.2016, № 682 від 27.07.2016, № 660 від 26.07.2016, № 923 від 05.08.2016, № 945 від 06.08.2016, № 3084 від 16.02.2017, № 960 від 07.08.2016, № 3079 від 15.02.2017, № 1016 від 11.08.2016, № 1181 від 23.08.2016, № 1132 від 19.08.2016, № 946 від 06.08.2016, № 947 від 06.08.2016, № 802 від 30.07.2016.

За умовами пункту 9.8 договору сторони укладають і підписують акт приймання-передачі наданих послуг до десятого числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані послуги.

На виконання умов договору № 62-З/ЗБ/2016 від 15.07.2016 у період з 31 липня 2016 року по 31 березня 2017 року сторонами у справі підписані акти здачі-приймання робіт надання послуг, а саме: № 94 від 31.07.2016 на суму 24 694, 57 грн., № 279 від 31.08.2016 на суму 53 315, 87 грн., № 462 від 30.09.2016 на суму 27 178, 87 грн., № 643 від 31.10.2016 на суму 19 046, 87 грн., № 756 від 17.11.2016 на суму 15 162, 59 грн., № 763 від 21.11.2016 на суму 9096, 07 грн., № 889 від 30.11.2016 на суму 7 388, 88 грн., № 1038 від 31.12.2016 на суму 19 817, 00 грн., № 80 від 31.01.2017 на суму 20 778, 40 грн., № 220 від 28.02.2017 на суму 19 642, 92 грн., № 347 від 31.03.2017 на суму 25 844, 44 грн.

Таким чином, судом встановлено, що загальна вартість послуг по зберіганню зерна склала 241 966, 48 грн.

Частиною першою статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до пункту 9.4 договору відповідач сплачує вартість послуг зернового складу, пов'язаних з прийманням, очищенням, знезараженням та сушінням зерна при переданні такого зерна на зберігання з моменту видачі складського документу на таке зерно, а також сплачує вартість послуг зернового складу по зберіганню зерна щомісячно, до десятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги. Оплата здійснюється з розрахунку залікової ваги зерна. У випадку, якщо фактична вага зерна, внаслідок проведення доробки чи природного убутку відрізняється від залікової, що підтверджується відповідним актом-розрахунком, наданим відповідачу, оплата за зберігання з моменту підписання такого акту здійснюється з розрахунку фактичної ваги зерна, вказаній у такому акті.

Відповідач не сплатив у повному обсязі вартість наданих позивачем послуг за договором № 62-З/ЗБ/2016 від 15.07.2016, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 89 675, 77 грн.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач,

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Оскільки факт передачі на зберігання зерна підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати наданих послуг в повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача 89 675, 77 визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обгрунтованими.

З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 3 935, 53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 22 072, 19 грн. (період окремо по кожному акту, починаючи з 11.08.2016 по 17.01.2018) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов'язання сталось не з його вини.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 9.5 договору № 62-З/ЗБ/2016 від 15.07.2016 у випадку прострочення строків, встановлених пунктом 9.4 договору, позивач має право нарахувати відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань. В разі прострочення оплати вартості послуг позивача більш ніж на 60 календарних днів, відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не менше 500 грн. Сплата штрафу не звільняє відповідача від сплати пені та виконання договірних зобов'язань.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача окремо по кожному акту, враховуючи обмеження, встановлені частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, вимога в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 25 805, 97 грн., оскільки договором не передбачено нарахування пені до остаточного розрахунку відповідачем.

Враховуючи пункт 9.5 договору № 62-З/ЗБ/2016 від 15.07.2016, а також те, що сума основного боргу складає 89 675, 77 грн., вимога в частині стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 483, 80 грн. (89 675, 77- 5 % = 4 483, 80).

З приводу клопотання позивача про зазначення в рішенні суду про нарахування 3 % річних, інфляційних втрат на суму боргу до моменту виконання рішення, суд зазначає наступне.

Частиною десятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Однак, враховуючи, що частина десята статті 238 Господарського процесуального кодексу України вводиться в дію з 1 січня 2019 року (розділ Х Прикінцевих положень), подане позивачем клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ОМЕГА-АГРО" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА "ОМЕГА-АГРО" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, будинок 32/34, квартира 2, ідентифікаційний код 39019527) на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, ідентифікаційний код 37243279) 89 675 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять) грн. 77 коп. - основного боргу, 22 072 (двадцять дві тисячі сімдесят дві) грн. 19 коп. інфляційні втрати, 25 805 (двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ять) грн. 97 коп. - пені, 3 935 (три тисячі дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 53 коп. - 3 % річних, 4 483 (чотири тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 80 коп. - штрафу та 2 189 (дві тисячі сто вісімдесят дев`ять) грн. 60 коп. - судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.04.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк